«Вкус служения в преданности устраняет все низшее». Шрила Б. С. Говинда Дев-Госвами Махарадж. 21 августа 2003 года. Лахта, Санкт-Петербург



скачать (формат MP3, 16.81M)

Шрила Бхакти Сундар Говинда Дев-Госвами Махарадж

Вкус служения в преданности устраняет все низшее

(21 августа 2003 года. Лахта, Санкт-Петербург)

 

Вопрос: Когда мы вычищаем грязь из своего сердца, на определенном этапе мы не чувствуем влечения к служению. Как почувствовать вкус?

#00:00:46#

Бхарати Махарадж: Почувствовать вкус можно, если общаться с теми, кто испытывает его. Иными словами, аппетит приходит во время еды. Даже когда вы не хотите есть, но видите, как вокруг вас все хрумкают, скулы ходят ходуном, вам тоже хочется поесть. То есть вкус к служению приходит в садху-санге, в общении с теми, у кого есть вкус. Потому так важно общаться со святыми, общаться с теми вайшнавами, которые служат не из чувства долга — для того, что нужно просыпаться в четыре утра, надеть дхоти, и тогда тебя назовут вайшнавом, присвоят какое-то звание, — а общаться с теми, кто делает это по влечению. Они знают, что Господь просыпается, как все в Индии, в четыре утра, и непочтительно не поприветствовать Его. Он будет стоять здесь один-одинешенек на алтаре, а я буду досматривать свой десятый сон.

#00:02:02#

То есть вкус к служению приходит на приведенном этапе. Не зря Кришна говорит в Бхагавад-гите, что этот путь сопряжен с радостью от начала и до конца. Но мы спрашиваем себя: «Почему же мы сейчас не всегда испытываем радость?» Потому, что мы еще не встали на этот путь. Мы, так сказать, стоим на стартовой черте, но так и не решаемся сделать первый шаг. Однако если мы решимся сделать этот шаг, если мы сожжем за собой мосты и перейдем этот Рубикон, тогда этот путь будет сопряжен с радостью от начала и до конца.

#00:02:46#

Сейчас мы пока видим, как другие кушают, как другие отплывают, так сказать, в иной мир, в мир преданности, и нам кажется: «А почему я не испытываю радости?» Да потому, что мы стоим на берегу, нам машут рукой, а мы не испытываем радости от того, что другие уходят. Грусть происходит от того, что я остаюсь здесь один. Нужно просто переступить этот барьер и отправиться в мир служения.

#00:04:05#

Я перевел вопрос Гурудеву, и Гурудев говорит, что стадия анартха-нивритти еще не наступила, поэтому мы не испытываем радости.

#00:04:35#

Шрила Говинда Махарадж: Когда наступит стадия ручи, или вкус привязанности к служению, тогда вся грязь из сердца уйдет сама собой. Когда в течение этой жизни мы вдруг испытаем вкус к Кришне и к служению Ему, тогда привязанности к чему-то низшему уйдут сами собой.

#00:05:22#

раса-варджам̇ расо ’пй асйа
парам̇ др̣ш̣т̣ва̄ нивартате…
1

#00:05:59#

Кришна говорит в Бхагавад-гите: «Когда ты почувствуешь радость и блаженство благодаря служению, привязанности к низшему уйдут сами собой, тогда ты не вернешься, нивартате, не возвратишься в низший мир». Почувствовать вкус к высшему означает утратить вкус к чему-то низшему — тогда в низшем положении мы уже никогда не окажемся.

#00:07:18#

Когда Индру прокляли, и он из небесного царя превратился в свинью, он забыл о своих удовольствиях, о своей жизни в царском дворце. И он жил радостно: у него были дети-поросята, жена-свинья, и все было хорошо. Мы, как и он, страдаем жизнь за жизнью. Мы пребываем в иллюзии, мы принимаем свое тело за самих себя, но когда иллюзия рассеется, и мы достигнем уровня чистого сознания, это и будет тем самым освобождением — мукти, о котором говорят.

#00:08:43#

Сва-рӯпен̣а вйавастхитих̣2 — и когда мы «дорастем» до своей изначальной формы, обретем свой изначальный, предназначенный для нас облик, это значит, что мы обретем новое тело в мире преданности.

#00:09:38#

Когда Индра снова обрел свой прежний облик, вернулся на небеса, снова стал служить Всевышнему, он сказал: «Я больше никогда не вернусь к своей семье свиней». Однажды Брахма подшутил над ним: «Сейчас ты обрел свой изначальный облик царя небес, но ведь облик свиньи — тоже твой, он тоже принадлежал тебе. Хочешь обратно?» И Индра сказал: «Нет, нет, нет! Не шути со мной так».

#00:11:46#

До тех пор пока живое существо не ощутит вкус преданности, пока оно не обретет облик преданного, то есть не достигнет полного освобождения, оно будет возвращаться снова и снова. Но когда оно достигнет освобождения (в нашем понимании освобождение означает переход в мир преданности, а не просто отказ от низшего), тогда то, что ей казалось привлекательным раньше, перестанет быть привлекательным.

#00:12:59#

В Бхагавад-гите — раса-варджам̇ расо ’пй асйа парам̇ др̣ш̣т̣ва̄ нивартате — дается самый исчерпывающий ответ на этот вопрос. Пока душа не испытает вкус жизни в преданности, служения в преданности, она не сможет окончательно закрепиться в мире преданности, в мире любви и счастья, она будет постоянно возвращаться.

#00:13:31#

Гуру Махарадж говорил: «Когда ты достигнешь уровня ручи, [духовного] вкуса, тогда твое положение будет устойчивым».

#00:13:41#

на̄ме-ручи джӣве-дайа̄ ваиш̣н̣ава-севана...

#00:14:35#

И Махапрабху говорит, что, когда мы испытаем вкус, когда наше сердце прикоснется к этому высшему блаженству, тогда у нас возникнет желание поделиться этим вкусом с другими, и это называется проповедью. Вайшнава-сева означает: тот, кто служит вайшнавам, никогда не утратит своего духовного достояния.

#00:15:32#

Шруташрава Прабху: Через служение вайшнавам твое духовное богатство будет только возрастать.

#00:16:06#

Шрила Говинда Махарадж: Мне трудно высказываться по-английски, я хорошо понимаю, но мне трудно изъясняться по-английски, поэтому я считаю, что мне очень повезло, что вокруг меня все вы — замечательные преданные. И вам тоже повезло, что вокруг вас преданные. Каждому из вас повезло, что вокруг вас преданные.

#00:16:48#

Все происходит по милости Кришны. Кришна по Своей милости позволяет нам служить Ему, и Он также позволяет нам почувствовать вкус служения. Если мы будем служить, то этот вкус будет устойчивым, мы никогда его не утратим, будем стремиться испытать его вновь и вновь. Падения ожидают каждого, потому что у всех нас есть материальное тело, и этого не избежать. Но постепенно мы становимся на ноги, обретаем устойчивость. Когда Кришна примет нас, тогда все наши проблемы уйдут.

#00:18:06#

Прабхупада Сарасвати Тхакур говорил своим преданным: «Будьте терпеливыми, и соблазны уйдут. Не беспокойтесь: когда-нибудь все это пройдет». Когда уйдут привязанности, тогда уйдут и проблемы. Мы страдаем из-за того, что привязаны к мнимым, иллюзорным вещам. Когда наша привязанность к мнимому, иллюзорному переместится к Кришне, тогда мы обнаружим, что были привязаны к чему-то эфемерному и ненастоящему, тогда мы испытаем восторг и радость.

#00:19:24#

Если мы связаны с преданными (это как лампочка, которая связана с электричеством: если электричество поступает в лампочку, она сияет), если мы связаны с преданными узами служения, то мы сияем, как преданные, мы живем, как преданные.

#00:19:48#

брахма̄н̣д̣а бхрамите кона бха̄гйава̄н джӣва
гуру-кр̣ш̣н̣а-праса̄де па̄йа бхакти-лата̄-бӣджа
3

Кавирадж Госвами говорит, что мы странствуем по этому материальному миру, по этой брахманде, бесконечно. Сколько раз я уже — миллионы — имел всевозможные тела, сколько раз еще буду иметь.

#00:20:50#

Однако по милости Кришны, по милости садху, нам когда-то удалось обрести человеческое тело, и с этого момента начинается наша подлинная духовная жизнь. Если мы будем питать свою духовную жизнь, если будем воспитывать себя, как преданные, тогда мы достигнем успеха.

#00:21:50#

Истинный преданный не думает об освобождении, мукти. Он думает о том, что ждет его после освобождения, и кто его ждет после освобождения. Поэтому преданный искренне, от всего сердца, от всей души стремится связаться с этим Высшим Началом, с Господом, Который ждет его, и помогает другим это сделать. Если мы продолжаем свою духовную жизнь с верой и искренностью, то нас ожидает светлое будущее.

#00:23:32#

Кришна благословляет вас, Кришна благословляет нас, Кришна милостив к нам, и если мы прикоснемся к этой милости, то мы придем к Кришне. Сейчас мы чувствуем лишь слабую связь с Ним, но мы не отдаемся и этой связи всем сердцем. Если же мы будем молиться Ему, если будем просить Его о том, чтобы Он явил нам Себя, то Он, будучи всемилостивым, поможет нам.

Харе Кришна!

Переводчик: Шрипад Б. Ч. Бхарати Махарадж
Транскрипцию выполнила: Малика Деви Даси
Редактор: Динанатх Дас

 

 

Його Божественна Милість
Ш́рīла Бгакті Сундар Ґовінда Дев‑Ґосвāмī Маха̄ра̄дж

Смак відданого служіння усуває усе нице

(21 серпня 2003 року. Лахта, Санкт‑Петербург)

 

Запитання: Коли ми вичищаємо сміття зі свого серця, на певному етапі ми не відчуваємо ваблення до служіння. Як відчути смак?

Шріпад Бгакті Чайтан’я Бгараті Махарадж: Відчути смак можна, спілкуючись із тими, хто його відчуває. Інакше кажучи, апетит приходить під час трапези. Навіть коли ви не хочете їсти, але споглядаєте, як навколо вас усі хрумтять, вам також хочеться попоїсти. Тобто потяг до служіння приходить через садгу‑санґу, у спілкуванні із тими, в кого є смак. Тому так важливо спілкуватися зі святими, спілкуватися із тими вайшнавами, які служать не через відчуття обов’язку, — які надягають дготі та прокидаються у четвертій ранку лише, щоб їх називали вайшнавами,для присвоєння цього звання, — а спілкуватися із тими, хто має тягу до цього. Вони знають, що Господь прокидається, як усі в Індії, у четвертій ранку, й дуже нечемно не привітати Його. Він буде стояти тут на самоті на вівтарі, а я буду додивлятися свого десятого сну.

Тобто смак до служіння приходить на наведеному етапі. Не даремно Крішна каже у Бгаґавад‑ґіті, що цей шлях пов’язаний із радістю від початку й до кінця. Але ми запитуємо себе: «Чому ж ми зараз не завжди відчуваємо радість?» Тому, що ми все ще не стали на цей шлях. Ми, так би мовити, стоїмо на стартовій смузі, але не зважуємось зробити перший крок. Однак, якщо ми відважимося на цей крок, якщо ми попалимо за собою мости й перетнемо цей Рубікон, тоді цей шлях поєднається сповниться радості від початку до кінця.

Зараз ми лише бачимо, як інші їдять, як інші відпливають, так би мовити, в інший світ, у світ відданості, й нам здається: «А чому я не відчуваю радість?» Та це тому, що ми стоїмо на березі, нам махають рукою, а ми не відчуваємо радості від того, що інші йдуть. Журба виходить через те, що я залишаюся тут сам. Треба лише перетнути цей бар’єр й відправитися у світ служіння.

Я переклав запитання Ґурудеву, й Ґурудев відповів, що стадія анартга‑ніврітті ще не настала, цьому ми не відчуваємо радості.

Шріла Бгакті Сундар Ґовінда Махарадж: Коли настане стадія ручі, або смак прив’язаності до відданого служіння, тоді увесь бруд із серця піде сам собою. Коли протягом цього життя ми раптово відчуваємо смак до Крішни й до служіння Йому, тоді прив’язаності до чогось ницого підуть самі по собі.

раса-варджам̇ расо ’пй асйа
парам̇ др̣ш̣т̣ва̄ нівартате…
4

Крішна каже у Бгаґавад‑ґіті: «Коли ти відчуєш радість й блаженство завдяки служінню, прив’язаності до ницого підуть самі по собі, й тоді ти не повернешся, нівартате, у нижчий світ». Відчути смак до вищого означає втратити смак до чогось ницого — тоді у нижчому становищі ми вже ніколи не опинимося.

Коли Індру було проклято, й він із небесного царя перетворився на свиню, він забув про свої задоволення, про своє життя у царському палаці. Він жив радісно: в нього були діти-поросятка, дружина-свиня, й усе було чудово. Ми, як і він, страждаємо життя за життям. Ми перебуваємо в ілюзії, ми сприймаємо своє тіло за самих себе, але коли ілюзія розвіється, ми сягнемо рівня чистої свідомості, це й буде те саме звільнення, мукті, про яке кажуть.

Сва‑рӯпєн̣а вйавастгітіх̣5 — й коли ми «доростаємо» до своєї первісної форми, здобуваємо свій первісний, призначений для нас вигляд, це означає, що ми здобудемо нове тіло у світі відданості.

Коли Індра знов здобув свій колишній вигляд, повернувся на небеса, знов став служити Всевишньому, він сказав: «Я більш ніколи не повернуся до своєї родини свиней». Одного разу Брахма пожартував: «Зараз ти здобув свій первісний вигляд царя небес, але вигляд свині також твій, він теж належав тобі. Хочеш назад?» Й Індра відповів: «Ні, ні, ні! Не жартуй так зі мною».

Доки жива істота не відчує смак відданості, доки вона не здобуде образ відданого, тобто не здобуде повного визволення, вона буде повертатися знову й знову. Але коли вона досягне визволення (у нашому розумінні визволення означає перехід до світу відданості, а не лише відмову від ницого), тоді те, що їй здавалося привабливим раніше, перестане бути привабливим.

У Бгаґавад‑ґіті — раса‑варджам̇ расо ’пй асйа парам̇ др̣ш̣т̣ва̄ нівартате — надається найбільш вичерпна відповідь на це питання. Доки душа не відчуває смаку життя у відданості, відданого служіння, вона не зможе остаточно закріпитися у світі відданості, у світі любові та щастя, вона буде постійно повертатися.

Ґуру Махарадж казав: «Коли ти досягнеш рівня ручі, [духовного] смаку, тоді твоє положення буде стійким».

на̄ме-ручі джīве-дайа̄ ваіш̣н̣ава-севайа...

Й Махапрабгу каже, що коли ми відчуємо смак, коли наше серце доторкнеться до цього вищого блаженства, тоді в нас виникне бажання поділитися цим смаком із іншими, й це зветься проповіддю. Вайшнава‑сева означає: той, хто служить вайшнавам, ніколи не втратить свого духовного надбання.

Шріпад Шруташрава Прабгу: Через служіння вайшнавам твоє духовне багатство буде тільки зростати.

Шріла Ґовінда Махарадж: Мені важко висловлюватися англійською, я добре розумію, але мені важко висловлюватися. Тому я вважаю, що мені дуже пощастило, навколо мене усі ви — чудові віддані. Й вам також поталанило, що навколо вас віддані. Кожному з вас пощастило, що навколо нас віддані.

Усе відбувається за милості Крішни. Крішна за своєї милості дозволяє нам служити Йому, й Він також дозволяє нам відчути смак служіння. Якщо ми будемо служити, тоді цей смак буде стійким, ми ніколи не втратимо його, будемо прагнути відчути його знову і знову. Падіння чекають на кожного, тому що в усіх нас є матеріальне тіло, й цього не уникнути. Але поступово ми спинаємося на ноги, здобуваємо стійкість. Коли Крішна прийме нас, тоді усі наші проблеми зникнуть.

Прабгупада Сарасваті Тгакур казав своїм відданим: «Будьте терплячими й спокуси підуть. Не турбуйтеся: колись усе це минеться». Коли щезнуть прив’язаності, тоді підуть і проблеми. Ми страждаємо через те, що прив’язані до уявних, ілюзорних речей. Коли наша прив’язаність до уявного, ілюзорного буде спрямована на Крішну, тоді ми знайдемо, що ми були прикуті до чогось ефемерного та несправжнього, тоді ми відчуємо екстаз та радість.

Якщо ми пов’язані із відданими (це наче лампочка, яка пов’язана із джерелом енергії: якщо електрика надходить, вона сяє), якщо ми пов’язані із відданими узами служіння, то ми сяємо, ми живемо як віддані.

брахмāн̣д̣а бграміте кона бгāґйавāн джīва
ґуру-кр̣ш̣н̣а-прасāде пāйа бгакті-латā-бīджа
6 

Кавірадж Ґосвамі каже, що ми блукаємо цим матеріальним світом, цією брахмандою, нескінченно. Скільки разів я вже мав різноманітні тіла, та скільки разів ще матиму.

Однак по милості Крішни, з милості садгу, нам колись вдалося отримати людське тіло, та з цього моменту починається наше справжнє духовне життя. Якщо ми будемо живити своє духовне життя, якщо ми будемо виховувати себе, як віддані, тоді ми досягнемо успіху.

Істинний відданий не міркує про визволення, мукті. Він думає про те, що чекає на нього після визволення, й хто чекає на нього. Тому відданий щиро, від усього серця, з усією душею прагне зв’язатися із Вищим Началом, із Господом, який чекає на нього, й допомагає це зробити іншим. Якщо ми продовжуємо своє духовне життя із вірою та щирістю, то на нас чекає світле майбутнє.

Крішна благословляє вас, Крішна благословляє нас. Крішна милостивий до нас, й якщо ми торкнемося цієї милості, тоді ми прийдемо до Крішни. Зараз ми відчуваємо лише слабкий зв’язок із Ним, але ми не віддаємося цьому зв’язку усім серцем. Якщо ж ми будемо молитися Йому, будемо просити Його явити нам Себе, то Він, будучи наймилостивішим, допоможе нам.

Харе Крішна!

Перекладач: Крішна Чайтан’я Дас
Редактор: Аннапурна Деві Дасі

 


1 Стих полностью: виш̣айа̄ винивартанте, нира̄ха̄расйа дехинах̣ / раса-варджам̇ расо ’пй асйа, парам̇ др̣ш̣т̣ва̄ нивартате — «Воплощенная в теле душа может воздерживаться от чувственных удовольствий, следуя практике самообуздания, но вкус к ним сохраняется. Однако познав возвышенные духовные переживания, она избавляется от самой склонности к наслаждению материей» (Бхагавад-гита, 2.59).

2 Стих полностью: ниродхо ’сйа̄нуш́айанам а̄тманах̣ саха ш́актибхих̣ / муктир хитва̄нйатха̄ рӯпам̇ сва-рӯпен̣а вйавастхитих̣ — «Когда живое существо вместе с присущей ему тенденцией к обусловленности сливается с бытием погруженного в мистический сон Маха-Вишну, этот процесс называют свертыванием космического проявления. Освобождение — это возвращение живого существа в свою неизменную форму, которую оно обретает, когда оставляет постоянно меняющиеся грубые и тонкие материальные тела» («Шримад-Бхагаватам», 2.10.6).

3 «Согласно своей карме все живые существа скитаются по вселенной, сменяя различные формы жизни. Из множества таких душ те, кому выпала удача обрести духовные заслуги, по милости Кришны и Гуру получают семя служения в преданности. Это семя есть благая вера» («Шри Чайтанья-чаритамрита», Мадхья-лила, 19.151).

4 Шлока повністю: віш̣айа̄ вінівартанте, ніра̄ха̄расйа дехінах̣ / раса-варджам̇ расо ’пй асйа, парам̇ др̣ш̣т̣ва̄ нівартате — «Втілена у тілі душа може утримуватися від чуттєвих задоволень, приборкуючи себе, але смак до них зберігається. Однак, пізнавши піднесені духовні переживання, вона позбавляється від самої схильності до насолоди матерією» (Бгаґавад‑ґīтā, 2.59).

5 Шлока повністю: ніродго ’сйа̄нуш́айанам а̄тманах̣ саха ш́актібгіх̣ / муктір хітва̄нйатга̄ рӯпам̇ сва-рӯпєн̣а вйавастгітіх̣ — «Коли жива істота разом із притаманною їй тенденцією до обумовленості зливається із буттям зануреного у містичний сон Маха‑Вішну, цей процес називають згортанням космічного прояву. Визволення — це повернення живої істоти до своєї незмінної форми, яку вона здобуває, залишаючи грубі та тонкі матеріальні тіла, що постійно змінюються» («Ш́рīмад‑Бгāґаватам», 2.10.6).

6 «Відповідно до своєї карми усі живі істоти блукають всесвітом, змінюючи різноманітні форми життя. З багатьох таких душ ті, кому припала вдача отримати духовні заслуги (сукр̣ті), за милістю Кр̣ш̣н̣и та Ґуру отримують насіння відданого служіння. Це насіння є блага віра (ш́раддга̄)» («Ш́рī Чайтанйа‑чарітāмр̣та», Мадгйа‑лīлā, 19.151).




←  «Чистая концепция Махапрабху». Шрила Б. С. Говинда Дев-Госвами Махарадж. 24 мая 2007 года. Навадвипа Дхама, Индия ·• Архив новостей •· «Хранитель коров». Шрила Б. С. Госвами Махарадж. Москва, Кисельный  →

Get the Flash Player to see this player.
скачать (формат MP3, 17.6 МБ)

Шрила Бхакти Сундар Говинда Дев-Госвами Махарадж

Вкус служения в преданности устраняет все низшее

(21 августа 2003 года. Лахта, Санкт-Петербург)

 

Вопрос: Когда мы вычищаем грязь из своего сердца, на определенном этапе мы не чувствуем влечения к служению. Как почувствовать вкус?

#00:00:46#

Бхарати Махарадж: Почувствовать вкус можно, если общаться с теми, кто испытывает его. Иными словами, аппетит приходит во время еды. Даже когда вы не хотите есть, но видите, как вокруг вас все хрумкают, скулы ходят ходуном, вам тоже хочется поесть. То есть вкус к служению приходит в садху-санге, в общении с теми, у кого есть вкус. Потому так важно общаться со святыми, общаться с теми вайшнавами, которые служат не из чувства долга — для того, что нужно просыпаться в четыре утра, надеть дхоти, и тогда тебя назовут вайшнавом, присвоят какое-то звание, — а общаться с теми, кто делает это по влечению. Они знают, что Господь просыпается, как все в Индии, в четыре утра, и непочтительно не поприветствовать Его. Он будет стоять здесь один-одинешенек на алтаре, а я буду досматривать свой десятый сон.

#00:02:02#

То есть вкус к служению приходит на приведенном этапе. Не зря Кришна говорит в Бхагавад-гите, что этот путь сопряжен с радостью от начала и до конца. Но мы спрашиваем себя: «Почему же мы сейчас не всегда испытываем радость?» Потому, что мы еще не встали на этот путь. Мы, так сказать, стоим на стартовой черте, но так и не решаемся сделать первый шаг. Однако если мы решимся сделать этот шаг, если мы сожжем за собой мосты и перейдем этот Рубикон, тогда этот путь будет сопряжен с радостью от начала и до конца.

#00:02:46#

Сейчас мы пока видим, как другие кушают, как другие отплывают, так сказать, в иной мир, в мир преданности, и нам кажется: «А почему я не испытываю радости?» Да потому, что мы стоим на берегу, нам машут рукой, а мы не испытываем радости от того, что другие уходят. Грусть происходит от того, что я остаюсь здесь один. Нужно просто переступить этот барьер и отправиться в мир служения.

#00:04:05#

Я перевел вопрос Гурудеву, и Гурудев говорит, что стадия анартха-нивритти еще не наступила, поэтому мы не испытываем радости.

#00:04:35#

Шрила Говинда Махарадж: Когда наступит стадия ручи, или вкус привязанности к служению, тогда вся грязь из сердца уйдет сама собой. Когда в течение этой жизни мы вдруг испытаем вкус к Кришне и к служению Ему, тогда привязанности к чему-то низшему уйдут сами собой.

#00:05:22#

раса-варджам̇ расо ’пй асйа
парам̇ др̣ш̣т̣ва̄ нивартате…
1

#00:05:59#

Кришна говорит в Бхагавад-гите: «Когда ты почувствуешь радость и блаженство благодаря служению, привязанности к низшему уйдут сами собой, тогда ты не вернешься, нивартате, не возвратишься в низший мир». Почувствовать вкус к высшему означает утратить вкус к чему-то низшему — тогда в низшем положении мы уже никогда не окажемся.

#00:07:18#

Когда Индру прокляли, и он из небесного царя превратился в свинью, он забыл о своих удовольствиях, о своей жизни в царском дворце. И он жил радостно: у него были дети-поросята, жена-свинья, и все было хорошо. Мы, как и он, страдаем жизнь за жизнью. Мы пребываем в иллюзии, мы принимаем свое тело за самих себя, но когда иллюзия рассеется, и мы достигнем уровня чистого сознания, это и будет тем самым освобождением — мукти, о котором говорят.

#00:08:43#

Сва-рӯпен̣а вйавастхитих̣2 — и когда мы «дорастем» до своей изначальной формы, обретем свой изначальный, предназначенный для нас облик, это значит, что мы обретем новое тело в мире преданности.

#00:09:38#

Когда Индра снова обрел свой прежний облик, вернулся на небеса, снова стал служить Всевышнему, он сказал: «Я больше никогда не вернусь к своей семье свиней». Однажды Брахма подшутил над ним: «Сейчас ты обрел свой изначальный облик царя небес, но ведь облик свиньи — тоже твой, он тоже принадлежал тебе. Хочешь обратно?» И Индра сказал: «Нет, нет, нет! Не шути со мной так».

#00:11:46#

До тех пор пока живое существо не ощутит вкус преданности, пока оно не обретет облик преданного, то есть не достигнет полного освобождения, оно будет возвращаться снова и снова. Но когда оно достигнет освобождения (в нашем понимании освобождение означает переход в мир преданности, а не просто отказ от низшего), тогда то, что ей казалось привлекательным раньше, перестанет быть привлекательным.

#00:12:59#

В Бхагавад-гите — раса-варджам̇ расо ’пй асйа парам̇ др̣ш̣т̣ва̄ нивартате — дается самый исчерпывающий ответ на этот вопрос. Пока душа не испытает вкус жизни в преданности, служения в преданности, она не сможет окончательно закрепиться в мире преданности, в мире любви и счастья, она будет постоянно возвращаться.

#00:13:31#

Гуру Махарадж говорил: «Когда ты достигнешь уровня ручи, [духовного] вкуса, тогда твое положение будет устойчивым».

#00:13:41#

на̄ме-ручи джӣве-дайа̄ ваиш̣н̣ава-севана...

#00:14:35#

И Махапрабху говорит, что, когда мы испытаем вкус, когда наше сердце прикоснется к этому высшему блаженству, тогда у нас возникнет желание поделиться этим вкусом с другими, и это называется проповедью. Вайшнава-сева означает: тот, кто служит вайшнавам, никогда не утратит своего духовного достояния.

#00:15:32#

Шруташрава Прабху: Через служение вайшнавам твое духовное богатство будет только возрастать.

#00:16:06#

Шрила Говинда Махарадж: Мне трудно высказываться по-английски, я хорошо понимаю, но мне трудно изъясняться по-английски, поэтому я считаю, что мне очень повезло, что вокруг меня все вы — замечательные преданные. И вам тоже повезло, что вокруг вас преданные. Каждому из вас повезло, что вокруг вас преданные.

#00:16:48#

Все происходит по милости Кришны. Кришна по Своей милости позволяет нам служить Ему, и Он также позволяет нам почувствовать вкус служения. Если мы будем служить, то этот вкус будет устойчивым, мы никогда его не утратим, будем стремиться испытать его вновь и вновь. Падения ожидают каждого, потому что у всех нас есть материальное тело, и этого не избежать. Но постепенно мы становимся на ноги, обретаем устойчивость. Когда Кришна примет нас, тогда все наши проблемы уйдут.

#00:18:06#

Прабхупада Сарасвати Тхакур говорил своим преданным: «Будьте терпеливыми, и соблазны уйдут. Не беспокойтесь: когда-нибудь все это пройдет». Когда уйдут привязанности, тогда уйдут и проблемы. Мы страдаем из-за того, что привязаны к мнимым, иллюзорным вещам. Когда наша привязанность к мнимому, иллюзорному переместится к Кришне, тогда мы обнаружим, что были привязаны к чему-то эфемерному и ненастоящему, тогда мы испытаем восторг и радость.

#00:19:24#

Если мы связаны с преданными (это как лампочка, которая связана с электричеством: если электричество поступает в лампочку, она сияет), если мы связаны с преданными узами служения, то мы сияем, как преданные, мы живем, как преданные.

#00:19:48#

брахма̄н̣д̣а бхрамите кона бха̄гйава̄н джӣва
гуру-кр̣ш̣н̣а-праса̄де па̄йа бхакти-лата̄-бӣджа
3

Кавирадж Госвами говорит, что мы странствуем по этому материальному миру, по этой брахманде, бесконечно. Сколько раз я уже — миллионы — имел всевозможные тела, сколько раз еще буду иметь.

#00:20:50#

Однако по милости Кришны, по милости садху, нам когда-то удалось обрести человеческое тело, и с этого момента начинается наша подлинная духовная жизнь. Если мы будем питать свою духовную жизнь, если будем воспитывать себя, как преданные, тогда мы достигнем успеха.

#00:21:50#

Истинный преданный не думает об освобождении, мукти. Он думает о том, что ждет его после освобождения, и кто его ждет после освобождения. Поэтому преданный искренне, от всего сердца, от всей души стремится связаться с этим Высшим Началом, с Господом, Который ждет его, и помогает другим это сделать. Если мы продолжаем свою духовную жизнь с верой и искренностью, то нас ожидает светлое будущее.

#00:23:32#

Кришна благословляет вас, Кришна благословляет нас, Кришна милостив к нам, и если мы прикоснемся к этой милости, то мы придем к Кришне. Сейчас мы чувствуем лишь слабую связь с Ним, но мы не отдаемся и этой связи всем сердцем. Если же мы будем молиться Ему, если будем просить Его о том, чтобы Он явил нам Себя, то Он, будучи всемилостивым, поможет нам.

Харе Кришна!

Переводчик: Шрипад Б. Ч. Бхарати Махарадж
Транскрипцию выполнила: Малика Деви Даси
Редактор: Динанатх Дас

 

 

Його Божественна Милість
Ш́рīла Бгакті Сундар Ґовінда Дев‑Ґосвāмī Маха̄ра̄дж

Смак відданого служіння усуває усе нице

(21 серпня 2003 року. Лахта, Санкт‑Петербург)

 

Запитання: Коли ми вичищаємо сміття зі свого серця, на певному етапі ми не відчуваємо ваблення до служіння. Як відчути смак?

Шріпад Бгакті Чайтан’я Бгараті Махарадж: Відчути смак можна, спілкуючись із тими, хто його відчуває. Інакше кажучи, апетит приходить під час трапези. Навіть коли ви не хочете їсти, але споглядаєте, як навколо вас усі хрумтять, вам також хочеться попоїсти. Тобто потяг до служіння приходить через садгу‑санґу, у спілкуванні із тими, в кого є смак. Тому так важливо спілкуватися зі святими, спілкуватися із тими вайшнавами, які служать не через відчуття обов’язку, — які надягають дготі та прокидаються у четвертій ранку лише, щоб їх називали вайшнавами,для присвоєння цього звання, — а спілкуватися із тими, хто має тягу до цього. Вони знають, що Господь прокидається, як усі в Індії, у четвертій ранку, й дуже нечемно не привітати Його. Він буде стояти тут на самоті на вівтарі, а я буду додивлятися свого десятого сну.

Тобто смак до служіння приходить на наведеному етапі. Не даремно Крішна каже у Бгаґавад‑ґіті, що цей шлях пов’язаний із радістю від початку й до кінця. Але ми запитуємо себе: «Чому ж ми зараз не завжди відчуваємо радість?» Тому, що ми все ще не стали на цей шлях. Ми, так би мовити, стоїмо на стартовій смузі, але не зважуємось зробити перший крок. Однак, якщо ми відважимося на цей крок, якщо ми попалимо за собою мости й перетнемо цей Рубікон, тоді цей шлях поєднається сповниться радості від початку до кінця.

Зараз ми лише бачимо, як інші їдять, як інші відпливають, так би мовити, в інший світ, у світ відданості, й нам здається: «А чому я не відчуваю радість?» Та це тому, що ми стоїмо на березі, нам махають рукою, а ми не відчуваємо радості від того, що інші йдуть. Журба виходить через те, що я залишаюся тут сам. Треба лише перетнути цей бар’єр й відправитися у світ служіння.

Я переклав запитання Ґурудеву, й Ґурудев відповів, що стадія анартга‑ніврітті ще не настала, цьому ми не відчуваємо радості.

Шріла Бгакті Сундар Ґовінда Махарадж: Коли настане стадія ручі, або смак прив’язаності до відданого служіння, тоді увесь бруд із серця піде сам собою. Коли протягом цього життя ми раптово відчуваємо смак до Крішни й до служіння Йому, тоді прив’язаності до чогось ницого підуть самі по собі.

раса-варджам̇ расо ’пй асйа
парам̇ др̣ш̣т̣ва̄ нівартате…
4

Крішна каже у Бгаґавад‑ґіті: «Коли ти відчуєш радість й блаженство завдяки служінню, прив’язаності до ницого підуть самі по собі, й тоді ти не повернешся, нівартате, у нижчий світ». Відчути смак до вищого означає втратити смак до чогось ницого — тоді у нижчому становищі ми вже ніколи не опинимося.

Коли Індру було проклято, й він із небесного царя перетворився на свиню, він забув про свої задоволення, про своє життя у царському палаці. Він жив радісно: в нього були діти-поросятка, дружина-свиня, й усе було чудово. Ми, як і він, страждаємо життя за життям. Ми перебуваємо в ілюзії, ми сприймаємо своє тіло за самих себе, але коли ілюзія розвіється, ми сягнемо рівня чистої свідомості, це й буде те саме звільнення, мукті, про яке кажуть.

Сва‑рӯпєн̣а вйавастгітіх̣5 — й коли ми «доростаємо» до своєї первісної форми, здобуваємо свій первісний, призначений для нас вигляд, це означає, що ми здобудемо нове тіло у світі відданості.

Коли Індра знов здобув свій колишній вигляд, повернувся на небеса, знов став служити Всевишньому, він сказав: «Я більш ніколи не повернуся до своєї родини свиней». Одного разу Брахма пожартував: «Зараз ти здобув свій первісний вигляд царя небес, але вигляд свині також твій, він теж належав тобі. Хочеш назад?» Й Індра відповів: «Ні, ні, ні! Не жартуй так зі мною».

Доки жива істота не відчує смак відданості, доки вона не здобуде образ відданого, тобто не здобуде повного визволення, вона буде повертатися знову й знову. Але коли вона досягне визволення (у нашому розумінні визволення означає перехід до світу відданості, а не лише відмову від ницого), тоді те, що їй здавалося привабливим раніше, перестане бути привабливим.

У Бгаґавад‑ґіті — раса‑варджам̇ расо ’пй асйа парам̇ др̣ш̣т̣ва̄ нівартате — надається найбільш вичерпна відповідь на це питання. Доки душа не відчуває смаку життя у відданості, відданого служіння, вона не зможе остаточно закріпитися у світі відданості, у світі любові та щастя, вона буде постійно повертатися.

Ґуру Махарадж казав: «Коли ти досягнеш рівня ручі, [духовного] смаку, тоді твоє положення буде стійким».

на̄ме-ручі джīве-дайа̄ ваіш̣н̣ава-севайа...

Й Махапрабгу каже, що коли ми відчуємо смак, коли наше серце доторкнеться до цього вищого блаженства, тоді в нас виникне бажання поділитися цим смаком із іншими, й це зветься проповіддю. Вайшнава‑сева означає: той, хто служить вайшнавам, ніколи не втратить свого духовного надбання.

Шріпад Шруташрава Прабгу: Через служіння вайшнавам твоє духовне багатство буде тільки зростати.

Шріла Ґовінда Махарадж: Мені важко висловлюватися англійською, я добре розумію, але мені важко висловлюватися. Тому я вважаю, що мені дуже пощастило, навколо мене усі ви — чудові віддані. Й вам також поталанило, що навколо вас віддані. Кожному з вас пощастило, що навколо нас віддані.

Усе відбувається за милості Крішни. Крішна за своєї милості дозволяє нам служити Йому, й Він також дозволяє нам відчути смак служіння. Якщо ми будемо служити, тоді цей смак буде стійким, ми ніколи не втратимо його, будемо прагнути відчути його знову і знову. Падіння чекають на кожного, тому що в усіх нас є матеріальне тіло, й цього не уникнути. Але поступово ми спинаємося на ноги, здобуваємо стійкість. Коли Крішна прийме нас, тоді усі наші проблеми зникнуть.

Прабгупада Сарасваті Тгакур казав своїм відданим: «Будьте терплячими й спокуси підуть. Не турбуйтеся: колись усе це минеться». Коли щезнуть прив’язаності, тоді підуть і проблеми. Ми страждаємо через те, що прив’язані до уявних, ілюзорних речей. Коли наша прив’язаність до уявного, ілюзорного буде спрямована на Крішну, тоді ми знайдемо, що ми були прикуті до чогось ефемерного та несправжнього, тоді ми відчуємо екстаз та радість.

Якщо ми пов’язані із відданими (це наче лампочка, яка пов’язана із джерелом енергії: якщо електрика надходить, вона сяє), якщо ми пов’язані із відданими узами служіння, то ми сяємо, ми живемо як віддані.

брахмāн̣д̣а бграміте кона бгāґйавāн джīва
ґуру-кр̣ш̣н̣а-прасāде пāйа бгакті-латā-бīджа
6 

Кавірадж Ґосвамі каже, що ми блукаємо цим матеріальним світом, цією брахмандою, нескінченно. Скільки разів я вже мав різноманітні тіла, та скільки разів ще матиму.

Однак по милості Крішни, з милості садгу, нам колись вдалося отримати людське тіло, та з цього моменту починається наше справжнє духовне життя. Якщо ми будемо живити своє духовне життя, якщо ми будемо виховувати себе, як віддані, тоді ми досягнемо успіху.

Істинний відданий не міркує про визволення, мукті. Він думає про те, що чекає на нього після визволення, й хто чекає на нього. Тому відданий щиро, від усього серця, з усією душею прагне зв’язатися із Вищим Началом, із Господом, який чекає на нього, й допомагає це зробити іншим. Якщо ми продовжуємо своє духовне життя із вірою та щирістю, то на нас чекає світле майбутнє.

Крішна благословляє вас, Крішна благословляє нас. Крішна милостивий до нас, й якщо ми торкнемося цієї милості, тоді ми прийдемо до Крішни. Зараз ми відчуваємо лише слабкий зв’язок із Ним, але ми не віддаємося цьому зв’язку усім серцем. Якщо ж ми будемо молитися Йому, будемо просити Його явити нам Себе, то Він, будучи наймилостивішим, допоможе нам.

Харе Крішна!

Перекладач: Крішна Чайтан’я Дас
Редактор: Аннапурна Деві Дасі

 


1 Стих полностью: виш̣айа̄ винивартанте, нира̄ха̄расйа дехинах̣ / раса-варджам̇ расо ’пй асйа, парам̇ др̣ш̣т̣ва̄ нивартате — «Воплощенная в теле душа может воздерживаться от чувственных удовольствий, следуя практике самообуздания, но вкус к ним сохраняется. Однако познав возвышенные духовные переживания, она избавляется от самой склонности к наслаждению материей» (Бхагавад-гита, 2.59).

2 Стих полностью: ниродхо ’сйа̄нуш́айанам а̄тманах̣ саха ш́актибхих̣ / муктир хитва̄нйатха̄ рӯпам̇ сва-рӯпен̣а вйавастхитих̣ — «Когда живое существо вместе с присущей ему тенденцией к обусловленности сливается с бытием погруженного в мистический сон Маха-Вишну, этот процесс называют свертыванием космического проявления. Освобождение — это возвращение живого существа в свою неизменную форму, которую оно обретает, когда оставляет постоянно меняющиеся грубые и тонкие материальные тела» («Шримад-Бхагаватам», 2.10.6).

3 «Согласно своей карме все живые существа скитаются по вселенной, сменяя различные формы жизни. Из множества таких душ те, кому выпала удача обрести духовные заслуги, по милости Кришны и Гуру получают семя служения в преданности. Это семя есть благая вера» («Шри Чайтанья-чаритамрита», Мадхья-лила, 19.151).

4 Шлока повністю: віш̣айа̄ вінівартанте, ніра̄ха̄расйа дехінах̣ / раса-варджам̇ расо ’пй асйа, парам̇ др̣ш̣т̣ва̄ нівартате — «Втілена у тілі душа може утримуватися від чуттєвих задоволень, приборкуючи себе, але смак до них зберігається. Однак, пізнавши піднесені духовні переживання, вона позбавляється від самої схильності до насолоди матерією» (Бгаґавад‑ґīтā, 2.59).

5 Шлока повністю: ніродго ’сйа̄нуш́айанам а̄тманах̣ саха ш́актібгіх̣ / муктір хітва̄нйатга̄ рӯпам̇ сва-рӯпєн̣а вйавастгітіх̣ — «Коли жива істота разом із притаманною їй тенденцією до обумовленості зливається із буттям зануреного у містичний сон Маха‑Вішну, цей процес називають згортанням космічного прояву. Визволення — це повернення живої істоти до своєї незмінної форми, яку вона здобуває, залишаючи грубі та тонкі матеріальні тіла, що постійно змінюються» («Ш́рīмад‑Бгāґаватам», 2.10.6).

6 «Відповідно до своєї карми усі живі істоти блукають всесвітом, змінюючи різноманітні форми життя. З багатьох таких душ ті, кому припала вдача отримати духовні заслуги (сукр̣ті), за милістю Кр̣ш̣н̣и та Ґуру отримують насіння відданого служіння. Це насіння є блага віра (ш́раддга̄)» («Ш́рī Чайтанйа‑чарітāмр̣та», Мадгйа‑лīлā, 19.151).


Главная | Миссия | Учение | Библиотека | Контактная информация | Вьяса-пуджа
Пожертвования