«Сердце и сияние Шримати Радхарани». Шрила Б. С. Госвами Махарадж. «Heart over Intellect, «Revelation: Rethinking Light», Hunger to Meet». Srila B. S. Goswami Maharaj

[Goswāmī Mahārāj: Any questions from anyone? 
Question: Today is a disappearance day of Śrī Gadādhar Dās Goswāmī. So, that different from Gadādhar Dās Paṇḍit. Could you, please, tell us something about him?]
Goswāmī Mahārāj: Well we only know a little bit, that we’ve heard from Śrīla Guru Mahārāj. First in Chaitanya-charitāmṛta the first seventeen ślokas give what Guru Mahārāj calls “the still frame”, structure upon which Chaitanya-charitāmṛta is built. And one of the ślokas there is, rādhā-bhāva-dyuti-suvalitaṁ naumi kṛṣṇa-svarūpam (Cc: Adi, 1.5). Saying that Kṛṣṇa is enveloped in the heart and halo of Śrīmati Rādhārāṇī. So, it says, Rādhā-bhāva and Rādhā-dyuti. So, bhāva is taken as heart and the remainder, when Kṛṣṇa plunders the heart of Śrīmatī Rādhārāṇī as given by Rūpa Goswāmī in Chaitanya-aṣṭaka:
apāraṁ kasyāpi praṇayi-jana-vṛndasya kutukī
rasa-stomaṁ hṛtvā madhuram upabhoktuṁ kam api yaḥ
ruchaṁ svām āvavre dyutim iha tadīyāṁ prakaṭayan
sa devaś chaitanyākṛtir atitarāṁ naḥ kṛpayatu

(Dvitiya Chaitanyāṣṭaka: 3)

When Kṛṣṇa wants to teach devotion He takes the form of Mahāprabhu

It says that Kṛṣṇa’s surveying all the millions and billions of gopīs in the rāsa-līlā, one outshined all others. That was Śrīmati Rādhārāṇī. So, and this type of love that she alone possesses for Kṛṣṇa, what She alone is tasting, the type of ecstatic joy She experiences arouse the curiosity in Kṛṣṇa to take Her position. So, it says, rādhā-bhāva-dyuti-suvalitaṁ, enveloped by the heart and halo of Śrīmati Rādhārāṇī, naumi kṛṣṇa-svarūpam, that svarūp of Kṛṣṇa. Which is guru-rūpa-hariṁ gauraṁ rādhā-ruchi-ruchāvṛtam (Prapanna-jivanāmṛtam: 1.3), given by Guru Mahārāj, the beginning of Śrī Prapanna-jivanāmṛtam, where he’s saying, “The guru-rūpa of Kṛṣṇa is Gaurāṅga, so, when Kṛṣṇa wants to teach devotion, He takes the form of Mahāprabhu.” Rādhā-ruchi-ruchāvṛtam, and He is covered and enveloped again in heart, rādhā-ruchi-ruchāvṛtam.
So, plundering the heart of Śrīmati Rādhārāṇī, Rūpa Goswāmī says stealing, Guru Mahārāj says stealing, plundering. The remainder is taken to be Gadādhar Paṇḍit. Therefore some comparisons were given to Rukmiṇī. Because take away the heart of Rādhārāṇī means Her bhāvaBhāva-bhāva, particularly this sort of sweet resistance and sweet opposition that inflames the desires of Kṛṣṇa. Absent that mood, that spirit liken to Rukmiṇī.
[Once] Rukmiṇī was teased by Kṛṣṇa. Kṛṣṇa told her, “I am not really fit to be your husband, there are so many others who are more qualified.” And He went on and on and on. And Kṛṣṇa can make a very convincing case. And Rukmiṇī’s not thinking that was funny or joke, or teasing. At the thought of losing Kṛṣṇa, becoming separated from Him, it said, “She fainted.” How? “Like a tree in a hurricane.” The way a hurricane throws a tree and it just becomes uprooted and slammed. That’s how she fainted and fell on the ground. She couldn’t tolerate that idea.
And, of course, Kṛṣṇa had to revive her. But in the parallel in Mahāprabhu’s Pastimes, sometimes Mahāprabhu is teasing Gadādhar Paṇḍit and pressing Him. And Gadādhar Paṇḍit is tolerating, and other devotees are saying, “Why do you take that from Mahāprabhu?” And he is likened unto Rukmiṇī. And this presents an ontological dilemma. Because we understand from the spiritual authorities that in Vṛndāvan heart reigns supreme. Like these talks are under the heading Beauty over Power, this thematically Guru Mahārāja’s. Beauty over Power, Mercy over Justice, Heart over Intellect.

In Vṛndāvan heart reigns supreme

So, in Vṛndāvan, heart is in the primary position, and intellect is in the secondary position. So, Vṛndāvaneśvari, Śrīmati Rādhārāṇī, She is in the primary position in Vṛndāvan. And what does that śloka say, ubhayor madhye rādhikā sarvathādhikā (Ujjvala-nīlamaṇi: 4.3) bhagavān harir īśvaraḥ. It’s mentioned, of these two gopīs, Chandrāvalī and Rādhārāṇī, Rādhārāṇī holds the superior position. Because heart is in its primary position and intelligence is in the secondary position in Vṛndāvan. But when they expand outward to Dvārakā, a reversal takes place. So, that intellect is in the primary position and heart is in the secondary position. So, the primary Queen in Dvārakā is Rukmiṇī and Satyabhāmā is Rādhārāṇī, the primary queen Rukmiṇī is Chandrāvalī’s expansion from Vṛndāvan to Dvārakā and Rādhārāṇī is Satyabhāmā. And Satyabhāmā has the bhāva-bhāv, that Kṛṣṇa got a pārijāta flower from haven for Rukmiṇī, “I want a tree.” And other times she is not cooperating. The Supreme Personality of Godhead is controlled by the sentiments of His Devotees. Story of one hundred and eight blue lotus flowers.
When Guru Mahārāj said that. There was a science of rāsa and Rūpa Goswāmī perfectly delineated that in Bhakti-rāsāmṛta-sindhu. But anything and all things are possible in the Absolute and the Absolut’s devotees, who control the Absolute, if that’s possible and apparently it is. Śrī-kṛṣṇākarṣiṇī cha sā (Brs: Pūrva, 1.12), the Absolute independent supreme reality, the original source of everything for whom, not a blade of grass moves without His will. The supreme omniscient, omnipotent Lord, personality of Godhead, Svayam Bhagavān can be controlled though love and devotion. So, sometimes the science is contradicted.
So, we’re told that previously in Rāmāyaṇa, in Rām-līlā, when Rām and Lakṣman were in a predicament, and Hanumān was out of his wits end and his ability to protect them, help them. Garuḍa was enlisted, and Garuḍa performed them flying colors and at the end, when it came time for some remuneration, ‘dāsa’ kari’ vetana more deha prema-dhana(Cc: Antya, 20.37) devotees were premic. Garuḍa is wondering to Rāmachandra, “My Lord, if You can show Your form of Kṛṣṇa.” Remember Kṛṣṇa is akhila-rasāmṛta-mūrtiḥ. Rām is also His avatār. It’s Kṛṣṇa playing in a particular way. And the inverse can be shown to a certain degree. He said, “But, Garuḍa, Hanumān will become disturbed.” So, we should be careful not to disturb the sentiments of other devotees. No matter how much we think we’re acquainted with reality.
So, Garuḍa said, “I will, with my wings”, and actually that’s how he had saved them with his mighty wings, making the ocean submit. So he said, “With the same wings that I saved you I can save you in this situation too. Hanumān won’t be disturbed, I’ll make a theatre, you can show, he won’t see.” Garuḍa expands his wings, Ram shows His form of Kṛṣṇa. Garuḍa is very happy. Maybe through the wings, little bit Hanumān is seeing something. And it finishes and Hanumān says, “Garuḍa, someday I’ll exact my revenge.”
So, we’re told that once in Dvārakā. All the Pastimes of the Personality of Godhead are multidimensional. Kṛṣṇa expresses that He would like to get one hundred and eight blue lotus flowers. And Garuḍa is there, “Yes, my Lord. Consider it done.” But these blue lotuses only grow in a particular place high, high in the mountains, divine mountains. So, Garuḍa is flying there to get those, and when he comes upon the pathway there is this old, old monkey, lying on the road. And we know it’s a part of Vedic culture, never to cross over a living being, because of jīvātmā, Paramātmā. So, we don’t even step over dog or an animal of any kind out of respect, jīvātmā, Paramātmā.
So, Garuḍa is coming and saying, “You, monkey, move.” And he’s like, “Oh, I am so tired and old, I can’t move.” “But I am Garuḍa, the messenger of Vishnu. And I have the special mission from Kṛṣṇa to get one hundred and eight blue lotus flowers so monkey, you leave this road and let me cross!” “Oh, go around, I am too much tired and too old.” “Monkey, if you do not move, then I will blow you away with my wings.” Remember, he made the ocean move, he can do such things. “As you wish, Prabhu.” And Garuḍa [imitating sound of the wind]. And the same wings, that could scare the ocean into submission. We’re told, not a hair moved on Hanumān’s body. Wouldn’t move one hair. And rather he reached up, grabbed Garuḍa and stuffed him under his armpit. “Hundred and eight blue lotus flowers.”
Then Hanumān collects the hundred and eight blue lotus flowers, then returns to Dvārakā, where he is met by Sudarshan. “Monkey, see the sign, “No monkeys allowed!” This is not your place.” “I have one hundred and eight blue lotus flowers for Lord Kṛṣṇa!” And Garuḍa is [murmuring]. And Sudarshan, “Monkey, I'm telling you, no monkeys allowed here!” And he start spinning, he’s about to finish, and Hanumān raises his hand and Sudarshan becomes a ring on his finger and he precedes.
Hundred and eight blue lotus flowers, Garuḍa, Sudarshan. And Kṛṣṇa knowing everything, He is there with Rukmiṇī and Satyabhāmā and says, “Satyabhāmā, you’ll become Sītā and I’ll be Rām. That’s will make Hanumān happy.” And Satyabhāmā, “No, no.” Rukmiṇī is alright, she agrees. So, Satyabhāmā hides under the bad, Rukmiṇī become Sītā, Kṛṣṇa becomes Rām. Hanumān comes in. “Rām, Rām, Sītā Rām, jay Sītā-Rām. I knew all long my Lord Rām really is Kṛṣṇa.” He presents the hundred and eight blue lotus flowers and the Lord is, “Hanumān, is there anything I can do for you? Any desire you have?” He said, “No, by Your grace everything is well, but I’m just wondering who is that, hiding under the bad?” [laughs]. So, Guru Mahārāj said, in this instance, Hanumān we take is in dāsya-rāsa. He demonstrates his superiority, he checks Garuḍa, Sudarshan, and even the pride of the Queen Satyabhāmā.
So, that’s bhāva, but kāntirādhākānti, effulgence, we’re told is Gadādhar Dās. So, the remainder of Rādhārāṇī, Gadādhar Paṇḍit, but the dyuti, or the jyoti, the effulgence is personified as Gadhadhar Dās. And what we know of Gadādhar Dās as recorded in Charitāmṛtam to show his level of beauty of conception and affectionate way of spreading Kṛṣṇa consciousness and bringing others in connection with lotus feet of Mahāprabhu and Kṛṣṇa. That he went to the Kazi, the Muslim governer. And he goes like, “How may I help you?” And Gadādhar Dās said, “I want you to chant kṛṣṇa-nām.” And he said, “Why should I chant kṛṣṇa-nām? I am a Muslim.” He said, “Hare Kṛṣṇa! Already you’ve taken!”
Like Kṛṣṇadās Bābājī Mahārāj. Always becoming happy, hearing the Holy Name of Kṛṣṇa, hearing of there is taking the name of Kṛṣṇa. So, that’s what we hear of him. Not a lot, but that gives us a glimpse of the type of heart devotion personified in him.

Difference between lust and love

Any other question?
Question: Once, in the lecture you’ve mentioned this ślokaātmendriya-prīti-vāñchā...
Goswāmī Mahārāj:
ātmendriya-prīti-vāñchā tāre bali ‘kāma’, 
kṛṣṇendriya-prīti-icchā dhare ‘prema’ nāma 

(Śrī Chaitanya-charitāmṛta: Ādi 4.165)
It’s from Chaitanya-charitāmṛta, difference between lust and love. North Pole, South Pole.
Audience: And you’ve said, that here it says that prema and kāma are not two different things, they are one. Similar.
Goswāmī Mahārāj: Similar. Like North Pole and South Pole. The North Pole and South Pole are very similar, aren’t they? But they’re worlds apart. That’s the point. So, the gopī’s prema appears to be kāma, lust. But it’s not like the lust of this world, that we call prema, love. But it appears to be similar. So, we say aprakṛtaPrakṛta means mundane. Aprakṛta means “like the mundane but not.” So, and not only with regard to erotic concepts, but all of it. Whatever we have here, is a perverted reflections. It's a perverted reflection of friendship, a perverted reflection of parental love, a perverted reflection of conjugal love, a perverted reflection of paramour, a perverted reflection of neutrality, a perverted reflection of servitorship. But it’s similar, but different. As North Pole and South Pole are similar, but diametrically opposed. Worlds apart. At the extremes, not a little different. Opposites. So, what is your question?
Question: I think, you’ve already answered, but in other place I found another śloka about love and lust, that they are like pitch darkness and bright light.
Yes, kāma—andha-tamaḥ, prema—nirmala bhāskara (Cc: Ādi, 4.171). That’s what I mean by North Pole, South Pole. Worlds apart. So, it’s saying kāma—andhya-tamaḥ, means dense darkness. And Guru Mahārāj said, nirmala bhāskara means dense light. As darkness can be dense and thick, so can light.

What is eternal illumination?

And this light it’s not like the light here. This artificial light or sunlight or any such thing. You have to reconceive light. In this way it’s connected. Jyoti, we think [that it is] illumination. We know to become enlightened, illumined. That’s another type of luminosity. Light, illumination is revelation. So, what is light in the conscious plane? I’m not talking about the objective light. We see the sunrise, how beautiful it is and it is. It’s been compared to the lotus eyes of Viṣṇu. But Guru Mahārāj in his gāyatrī explanation, oṁ bhūr bhuvaḥ svah tat savitur varenyaṁ bhargo—this superficially appears talking about the sun, how the sun is illuminating the world, the sun reveals the world. When we’re  especially in the kṛṣṇa-pakṣa, means the dark moon. No visible moon, wait for the sunrise to reveal everything. But he’s saying: bhūr bhuvaḥ svah, the whole world of experience, the lower, middle, higher planetary system. Means the world of experience, the objective world.
It appears on one level to be revealed by the sun, but actually it’s ātmā, the soul, that reveals everything. Without the conscious observer it’s meaningless. So, really, it’s a position, occupied by the soul, ātmā and by extension, Paramātmā. So, there is the Paramātmā domain, world, that is vareṇyam, worshipable. And here, bhargo vai vṛsabhānujātma-vibhavai, Guru Mahārāj’s saying, “And the halo of Śrīmati Rādhārāṇī is faith, and that which reveals Kṛṣṇa and Kṛṣṇa conception.” We were talking about Her bhāva and kānti, Her heart and halo. The halo is the outcome of Her heart. So, it’s the heart of Śrīmati Rādhārāṇī, that is actually illuminating Kṛṣṇa conception. And the service of Kṛṣṇa. And without that, it’s all imagination, fictitious, wall-paper, air bhajan. Just a play.
So, heart to heart transaction. From whose heart to whom? What is in the heart, what is quality of that heart, what is being transferred? Not after, Hitchhiking the Universe was little curious about Divinity. Or Kṛṣṇa. Guru-rūpa hariṁ gauraṁ rādhā-ruchi-ruchāvṛtam, when Kṛṣṇa takes the guru-rūpa, the form of Guru. Rādhā-ruchi, He becomes Gaurāṅga. It’s Kṛṣṇa enveloped, under the influence of the heart and halo of Śrīmati Rādhārāṇī. Then,
sva-bhaktebhyaḥ śuddhasṁ nija-bhajana-mudrām upadiśan 
[sa chaitanyaḥ kiṁ me punar api dṛśor yāsyati padam]

(Stava-mālā: Prathama Śrī Chaitanyāṣṭaka, 1)
He is teaching what is Kṛṣṇa consciousness. Because we take that Guru is the functioning principle of Divinity, revealing Himself, but when He wants to teach devotion, takes the position of Mahāprabhu, Has to be under the influence of Śrīmati Rādhārāṇī. To give a full, proper conception of Kṛṣṇa. A devotional conception of Kṛṣṇa.

Rādhārāṇī and Her group they are looking for servitors.

yāṁ kām api vraja-kule vṛsabhānu-jāyāḥ
prekṣya sva-pakṣa-padavīm anurudhyamānām 

(Śrī Lalitāṣṭakam: 7)
Lalitā Sakhī śloka. She is canvasing in Vṛnadāvan for her group. It’s doesn’t say she was canvasing in the material world, but that’s also going on in the audarya Pastimes of Mahāprabhu, Svārup Dāmodar, Rāmānanda. But here it said, yāṁ kām api vraja-kule vṛsabhānu-jāyāḥ, she is canvasing in Vṛndāvan. Everyone in Vṛndāvan is of the highest quality of liberated souls. Yet she is canvasing them to join her group. And they’re also submitting their names for consideration.
So, we hear in the case of Śyāmānanda. That when a matter was pressed to the extreme, then Rādhārāṇī met with Subal and said, “We are taking this one. This cowherd boy is being taken to become a member of our group.” Impossible of impossible things, prema—nirmala bhāskara (Cc: Ādī, 4.171), prema is radiating from the heart of whom, kṛṣṇa-prema. Premanidhi, Vṛṣabhānu Mahārāj, Mahāprabhu called him, Puṇḍarīk Vidyānidhi, Premanidhi. Said, “Now, when I’ve seen him, my life is perfect. I’ve seen kṛṣṇa-prema personified.” Kṛṣṇa, Mahāprabhu is astonished, by this type of devotion. And that Puṇḍarīk Vidyānidhi desciple, gave initiation to Gadādhar Paṇḍit. So, Vṛṣabhānu Mahārāj, Rādhārāṇī’s divine father, gaura-līlā is Puṇḍarīk Vidyānidhi initiates Gadādhar Paṇḍit. So, how exalted is the devotee, the position of devotion, and the greatest of devotees.
jadi gaura nā ho’to, tobe ki hoito, 
kemone dhoritām de
rādhāra mahimā prema-rasa-sīmā 
jagate jānāta ke?

(Jadi Gaura nā ho’to, 1)
This is why Mahāprabhu descended into the world. Is to broadcast the glories of Rādhārāṇī. Everyone is already know so much about Kṛṣṇa. Or thinks they do. But he’s come to broadcast the greatness of śrī rādhāra mahimā—Her glories. Prema-rasa-sīmā, and what is the highest type of kṛṣṇa-prema, that he wants to be known. Kṛṣṇa descends as Mahāprabhu to reveal that in a world. And to bring others in connection with that divine substance,
anarpita-charīṁ chirāt karuṇayāvatīrṇaḥ kalau
samarpayitum unnatojjvala-rasāṁ sva-bhakti-śriyam

(Śrī Chaitanya-charitāmṛta: Ādi, 1.4)
So, we know in this world, lust can make someone blind. Lose all sense of perspective, proportion. In some places they even have, when they are sentencing someone for a crime, if it’s a crime of passion, they’re just totally overwhelmed by lust, they’re given by some consideration. In some instances it’s reduced, that’s the mundane. So, the kṛṣṇa-prema of Śrīmati Rādhārāṇī and Vraja-gopīs, the divine madness that she exhibits, particularly at the Uddhava-darshanBhramara-gītā. This was the tasting matter to Śrī Chaitanya Mahāprabhu behind closed doors with Svarūp Dāmodar and Rāmānanda Ray for the last twelve years of His life, twenty-four hours a day, plunging the depths of rādhā-bhāva. As Guru Mahārāj said, after He’s finished His public service, bahiraṅga-saṅge kore nāma-saṅkīrttan, trough Nām-saṅkīrtan, His public service, then in His private life. The internal reason why He appeared which is the subject matter of Śrī Chaitanya-charitāmṛtamChaitanya-bhāgavatam was already there and revered, and rightfully so by all the Vaiṣṇavas. But they pleaded back to Kavirāj Goswāmī to present what was gifted to him from Raghunāth Dās Goswāmī, who received that fully from Svarūp Dāmodar, śrī-gaurānumataṁ svarūpa-viditaṁ (Śrīmad Bhakti Vinoda-viraha Daśakam: 9) who all alone knows fully Mahāprabhu, and Mahāprabhu’s ecstatic emotional interior.
svarūpaṁ bibhrāṇo jagad-atulam advaita-dayitaḥ
prapanna-śrīvāso janita-paramānanda-garimā
harir dīnoddhārī gajapati-kṛpotseka-taralaḥ
sa chaitanyaḥ kiṁ me punar api dṛśor yāsyati padam

(Stava-mālā: Prathama Śrī Chaitanyāṣṭaka, 3)
Rūpa Goswāmī says, svarūpaṁ bibhrāṇo jagad-atulam, no-one compares to Svarūp Dāmodar. Why? Because Svarūp Dāmodar is Lalitā Sakhī in Vṛndāvan and when Śrīmatī Rādhārāṇī is lost in the depth of separation from Kṛṣṇa in the anguish of separation to the point of divine madness and self-forgetfulness, self-oblivion, Svarūp Dāmodar, Lalitā Sakhī is by her side, assisting her at every step of the way. She is more acquainted in this sense of that position of Śrīmati Rādhārāṇī than Rādhārāṇī Herself. Because Rādhārāṇī is lost in divine madness and somehow Svarūp Dāmodar, Lalitā Sakhī maintains composure. And assists by supplying certain ślokas, singing certain songs, variety of assistance. So, she is uniquely qualified to assist Mahāprabhu in gaura-līlā. Svarūp Dāmodar and Gadādhar Paṇḍit, Rāmānanda. Nīlāmbhodhi-taṭe sadā sva-virahā-kṣepanvitaṁ bāndhavaṁ, and of course, Gadādhar Paṇḍit. 

Gadādhar-praṇām of Śrīdhar Mahārāj. The wine of Bhāgavatam ślokas

Guru Mahārāj in Gadādhar Pranam, he’s on the shore of that broad blue ocean, nīlāmbhodhi-taṭe sadā sva-virahāSva-virahā feeling separation from Himself, that’s how it’s expressed. Kṛṣṇa as Mahāprabhu feeling separation from Kṛṣṇa. The supreme positive in the mood of supreme negative, plunging the depths of separation. Sva-virahā-kṣepanvitaṁ bāndhavaṁ, in the company of His dearmost friend. Who is dearmost friend? Gadādhar Paṇḍit. Śrīmad-bhāgavatī kathā madirayā sañjīvayan bhāti yaḥ, and what is Gadādhar Paṇḍit doing to relieve the anguish of separation in the heart of Mahāprabhu? Told the tenth stage of separation is death. So, Mahāprabhu is on the verge of death. Sañjīvayan, I told before this one aurvedic medicine, Prabhupad’s kavirāj told me about that, Kṛṣṇananda Tarkatīrtha Kavirāj, so, this sañjīvayan will bring a dead person back to live. And, we mean by that the recently dead. Sañjīva, this rasāyan, this medicine, can bring someone on the verge of death back to life. Gadādhar Paṇḍit, śrīmad-bhāgavatī kathā madirayā, is taking bhāgavat ślokas, and supplying them,  like an intoxicating substance (certain medicines are intoxicants) to bring relieve to the heart of Mahāprabhu. That’s the bhāgavatī kathā madirayāmadirayā means wine. So, it's like when someone’s feelings [are] so destroyed, devastated, heart-broken. In the absence of their beloved another friend coming [and] supplying an intoxicating beverage, they can drink and get some relief. In this case, what is the intoxicating beverage? Bhāgavat ślokas, selecting bhāgavat ślokas.
This is how perfect Śrīla Guru Mahārāj is. This is his introduction to his bhāgavat śloka selections under the inspiration of the Bhāgavatārka-marīchī mālā of Bhakti Vinod Ṭhākur, that came due to the inspiration of Svarūp Dāmodar. Back to Svarūp Dāmodar, mahāprabhura... dvitīya kalevara (Cc: Madhya, 11.76), Mahāprabhu the second. That Svarūp Dāmodar told Bhakti Vinod Ṭhākur to collect these thousand Bhāgavat sunrays, Bhāgavatārka-marīchī arka,
purāṇārko dhunoditaḥ 
kalau naṣṭa-dṛśām eṣa

(Śrīmad Bhāgavatam: 1.3.43)
Like an eighteen thousand rayed sun, collect a thousand of those rays. Guru Mahārāj was gonna further distil three-four hundred. But what would be the criterion for selection? That’s all important. He’s giving a hint in this śloka. As Gadādhar Paṇḍit selects these ślokas to relieve the anguish of separation from Mahāprabhu. When in some instances to augment certain sentiments. He’s giving a hint at the selection criteria.
śrīmad-bhāgavatī kathā madirayā sañjīvayan bhāti yaḥ 
śrīmad-bhāgavataṁ sadā sva-nayanāśru-pāyanaiḥ pūjayan
And saying those bhāgavat ślokas are like or doing this, that tears are pouring from eyes of Gadādhar Paṇḍit like lotus flower offerings unto the pages of the Bhāgavatam where those ślokas are written. And once they are spoken and spoken in this particular way with this particular depth of meaning, the tears are falling unto the pages as if they are flower offerings and washing away the letters. The letters are washed of the pages. As if they were never to be spoken again or known in that way. Too sacred.
So, that when Śrīnivas Āchārya approached Gadādhar Paṇḍit for the divine direction, for Bhāgavat, to hear Bhāgavat, Gadādhar Paṇḍit said, “What I want to teach you my tears have washed away those ślokas. So, you need to go to Nabadwīp and get a fresh copy.” Of course, Śrīnivas Āchārya goes to Nabadwīp, by the time he returns Gadādhar Paṇḍit has left the world. Why does Kṛṣṇa do that? Why does Kṛṣṇa do things like that? If not to take the heart to greater depth, to have us achieve a greater depth of heart, feeling devotion. The deep heart’s core.
Gosvāmi-prabaro gadādhara-vibhūr-bhūyāt mad-ekā-gatiḥ, Guru Mahārāj says, “Let this to be an offering to that best of Goswāmīs, Gadādhar Paṇḍit Goswāmī. Gosvāmi-prabaro gadādhara-vibhūr-bhūyāt mad-ekā-gatiḥ, that’s the target of the offering of these prayers. So, what is the position of Śrīla Guru Mahārāj, if he can express such things?

Fainting śloka

One day at the afternoon there is Guru Mahārāj on his chair, Gurudev’s next to him and I came. Those were happy times. And I said to Gurudev, “When Achyutānanda asked Swāmī Mahārāj, what did Śrīdhar Mahārāj say to you, he said, ‘If I told you, you would faint.’ I want to know what are those things?” And Guru Mahārāj said, “What?” And then Gurudev started laughing, and told him on Bengali, “Goswāmī Mahārāj wants you to make him faint.” And Guru Mahārāj [said], “Ācha.” And they start talking, [about] what should they say, fainting śloka. Then Guru Mahārāj explains this Gadādhar-praṇām, and what I’ve said here is bākya-aparādh, an offence. Can’t possibly represent how His Divine Grace expressed that at that time, but as he did that to me, I staggered away from where the two of them were, against the wall, with my head against the wall with my head against the wall, like dragging my head against the wall, losing consciousness of the world. And Guru Mahārāj and Gurudev, they are talking. I came back around fifteen minutes later. To make me faint, was like, “This little boy, send the boy away. Come back. Later.”
Bhakti Rakṣak Śrīdhar Dev-Goswāmī. So, I suggested to Guru Mahārāj and Gurudev [to translate] Bhakti Rakṣak [as] guardian of devotion. They say, “Yes, you can use.” Sometimes I would say to Guru Mahārāj,
śrīdhara-svāmī-prasāde ‘bhāgavata’ jāni
jagad-guru śrīdhara-svāmī ‘guru’ kari’ māni

(Śrī Chaitanya-charitāmṛta: Antya, 7.133) 
From Mahāprabhu to Vallabha Āchārya. By the mercy of Śrīdhar Swāmī—śrīdhara svāmī-prasāde‘bhāgavata jāni—only we can know Bhāgavatam. Jagad-guru śrīdhara-svāmī ‘guru’ kari’ māni, therefore we consider him jagad guru. One who does not accept the Swāmī is a prostitute. Śrī dhara, dhara—Rādhā, this is the month still of Rādhārāṇī, of Guru Mahārāj. Hare Kṛṣṇa.
Question (Amiya Sindhu Prabhu): I want to ask one question. I don’t know if it’s appropriate. Every time when I hear about this Gambhīra period of Mahāprabhu [when] he was going deep separation mood [and] it always come after meeting somebody. Like Śrīnivas Āchārya he had the chance, he met Gadādhar Paṇḍit, but then he left, and he came back, and he wasn’t there. So, the point of meeting was there.

How can we feel separation from Kṛṣṇa if we have never met Him?

Goswāmī Mahārāj: Yes, but there’s something, that Rūpa Goswāmī describes and Bhakti Vinod Ṭhākur elsewhere called pūrva-rāg, which is very interesting. [It is] what happens before meeting. So, as I’ve mentioned many times, Rukmiṇī [says], Śrutvā guṇān bhuvana-sundara śṛṇvatāṁ te,” (SB: 10.52.37) she hasn’t met Kṛṣṇa yet, [but] by hearing about Him though she has. Some conception has come to her about the form of Kṛṣṇa, His qualities, everything. Her we take in a big way. We may say, “Oh, it’s Rukmiṇī, she knew Him before.” It’s not like that, she had not met Him. The wives of the yajñic-brāhmāṇsvipra-patnīs  hadn’t met Kṛṣṇa, they’d only heard about Him from fruit sellers. And others in Vṛndāvan heard about Him, by hearing about Him, they got. See, you could have a general idea, but at the particular advanced stage of devotion by hearing they’re getting a very precise conception of the form. So, it’s mysterious, achintya-bhedābheda. Having not met, but through hearing they are meeting, but it’s creating a hunger to meet. So, that’s why we’re advised to cultivate the culture separation. We’d say, “Well, if we haven’t met, how can we culture separation?” By hearing. Mystery is that by hearing about Kṛṣṇa, some conception comes to you. Whether vague or more refined, or substantial. And gradually, some hunger develops. A cheap example would be that in this world babies are hungry before they’ve eaten, right? And then they are fed. So, this is a mysterious thing. “How can you have a hunger?” Well, you can, it can awaken in you by hearing about Kṛṣṇa. [It] can awaken a hunger in a sense of loss. So beautiful, and what’s been lost to me. Now it’s compelling. So, in this sense hunger precedes tasting. And a necessary component for taste is hunger. So, separation is a necessary component for relishing union.
So, I’ve mentioned a few days ago, even in mundane romantic love, someone will feel and express when they meet the love of their life, that, “I have always and only loved you.” We will express those thinking in this world. You were apparently in love with others or this or that, but you say, “No, I have always and only love you.” When that meeting is there, that connection is there, that feeling will automatically appear in the heart, that this is been forever. Unfortunately in this world, dot-dot-dot. But, we should not discount the sentiment, that really that’s what we’re looking for. We’re looking for that person, who upon connecting with, you’ll realize, this is my eternal connection. I’ve always and only been in love with this person. But we're thinking that is someone in this world, when actually it’s the Absolute person. And only the Absolute person is capable of reciprocating that type of connection, amazingly, astonishingly with everyone. That one can reciprocate every atom of the heart’s hankering of every living being simultaneously. That’s the Absolute. And the Absolute can’t be anything less than that. It’s the Absolute personality of Godhead. And we, through ideal search criteria, indirectly or searching, it’s an acknowledgement that we’re searching for the Absolute. The ultimate beautiful Person, the ultimate loving person. The person, who’s capable.
Prati aṅga lāge kā̐de prati aṅga mora, every atom of our soul is crying out for its correspondent, and it can only be found in the Absolute Personality of Godhead. And Sarawatī Ṭhākur reminds us, the Absolute Truth is not Kṛṣṇa alone. But it’s Rādhā and Kṛṣṇa. But we’re duped into thinking, that by the direct approach we’ll get the superior experience than serving his agent or agency. So, we have to be educated.
‘rasa-rāja’, ‘mahābhāva’—dui eka rūpa
(Śrī Chaitanya-charitāmṛta: Madhya, 8.282)

[svarūpā śrī]-rādhā-ṭhākurāṇī 
(Śrī Chaitanya-charitāmṛta: Ādi, 4.69)
She can extract, she is the predominated half of Kṛṣṇa, Kṛṣṇa’s better half. She can extract the highest quality and highest quantity of rāsa from Kṛṣṇa. And, hlādinī-śakti puṣṭi kara, and nourish her servitors with that substance. And guru Mahārāj said, [that] mahābhāva, which is beyond the constitutional capacity of a jīva-soul to experience, Rādhārāṇī out of gratitude to Her servitors gives them a taste. [And] once you’ve had a taste of that, what to speak of all other taste. All other rāsas, become tasteless. That’s our guru-varga. Should we think they’re light? Guru—heavier than the Himalayas. Gambhīra—deep, dive deep into reality. Hare Kṛṣṇa.

Captured by Nalina Sundari Devi Dasi




Мы знаем лишь немногое из того, что слышали от Шрилы Гуру Махараджа. Для начала, в «Чайтанья-чаритамрите» первые семнадцать шлок дают то, что Шрила Гуру Махарадж называет каркасом или структурой, на которой построена «Чаитанья-чаритамрита». И одна из шлок там: ра̄дха̄-бха̄ва-дйути-субалитам̇ науми кр̣ш̣н̣а-сварӯпам (Ади, 1.5). Говорится, что Кришна окутан сиянием и наделён сердцем Шримати Радхарани. Таким образом, есть радха-бхава и радха-дйути. Под бхавой обычно подразумевается сердце. Когда Кришна крадет сердце Шримати Радхарани. Как говорится Рупой Госвами в «Чайтанья-аштаке»:
апа̄рам̇ касйа̄пи пран̣айи-джана-вр̣ндасйа кутукӣ
раса-стомам̇ хр̣тва̄ мадхурам упабхоктум̇ кам апи йах̣
ручам̇ сва̄м а̄вавре дйутим иха тадӣйа̄м̇ пракат̄айан
са деваш́ чаитанйа̄кр̣тир атитара̄м̇ нах̣ кр̣пайату

(«Двитийа Чаитанйа̄ш̣т̣ака», 3)

Когда Кришна хочет научить преданности, Он принимает форму Махапрабху

Говорится, что Кришна внимательно обводит взглядом миллионы и миллиарды гопи раса-лилы, одна затмевает всех остальных. И это Шримати Радхарани. Любовь, которую только Она одна испытывает к Кришне, то, что Она переживает, такого рода экстатическую радость. Это пробуждает любопытство в Кришне и возрождает в Нём желание пережить Её чувства. Рāдха̄-бха̄ва-дйути-сувалитам̇. Окутанный сиянием и наделённый сердцем Шримати Радхарани. Такая сварупа Кришны. Гуру-рӯпа харим̇ гаурам̇ ра̄дха̄-ручи-руча̄вр̣там («Прапанна-дживана̄мр̣там», 1.3). В начале «Шри Прапанна-дживанамритам» эта шлока дана Гуру Махараджем. Гуру-рупа Кришны – это Гауранга. То есть, когда Кришна хочет обучить преданности Себе, Он принимает форму Махапрабху. Ра̄дха̄-ручи-руча̄вр̣там. Он покрыт сиянием и наделён сердцем Шримати Радхарани.
Он похищает сердце Шримати Радхарани. То, что остаётся – это Гададхар Пандит. Поэтому он сравнивается с Рукмини. Потому что красть сердце Радхарани, значит Её бхаву, чувства. То самое настроение сладостного сопротивления, сладкой оппозиции, которое разжигает желания Кришны. Отсутствие такого настроения присуще Рукмини.
Когда Кришна дразнил Рукмини, Он сказал ей: «Я не подхожу на роль твоего мужа. Есть так много других более подходящих, чем Я». И Он продолжал и продолжал, а Кришна может привести очень убедительные доводы. Но Рукмини не понимает шутки, она не думает, что это смешно. При мысли о потере Кришны, разлуке с Ним, она падает без чувств. Как? Как дерево от урагана. Как дерево, корони которого вырывает ураган и бросает на землю. Вот так она упала на землю. Она не могла вынести этой мысли.
И, конечно, Кришна оживил её. Но есть параллель в играх Махапрабху. Иногда Махапрабху дразнит Гададхара Пандита и даже давит на него. А Гададхар Пандит всё терпеливо выносит, и все спрашивают его: «Как ты можешь терпеть всё это от Махапрабху?» Но он сравнивается с Рукмини. И это представляет онтологическую дилемму. Потому что мы понимаем из авторитетных источников, что во Вриндаване правит сердце. Как эти лекции идут под темой «Красота выше силы». И это тематика Гуру Махараджа. Красота выше силы. Милость выше справедливости. Сердце выше интеллекта.

Во Вриндаване господствует сердце

Поэтому во Вриндаване сердце занимает главное положение, а интеллект подчинённое. Поэтому Вриндаванешвари, Шримати Радхарани, занимает главное положение во Вриндаване. Как говорится в этой шлокеубхайор мадхйе ра̄дхика̄ сарватха̄дхика̄ («Удджвала-нӣламани»: 4.3)Бхагава̄н харир ӣш́варах̣. Говорится, что из этих двух гопи, Чандравали и Радхарани, Радхарани занимает главное положение. Потому что во Вриндаване правит сердце, а интеллект ему подчиняется. Но если мы перевёрнем всё наоборот, в Двараке интеллект занимает главное положение, а сердце подчиняется интеллекту. Поэтому главная царица в Двараке – это Рукмини. Это проявление Чандравали из Вриндавана, а Радхарани – это Сатьябхама. Именно она обладает бхава-бхавой. Мы знаем, когда Кришна раздобыл цветок париджата для Рукмини, Сатьябхама сказала: «Я хочу целое дерево». И в другое время она также не склонна к сотрудничеству.
Есть целая наука рас, и Рупа Госвами в совершенстве описывает её в «Бхакти-расамрита-синду». Но всё возможно для Абсолюта и его преданных, которым Он подчиняется. Если это возможно. И очевидно, что это так. Ш́рӣ-кр̣ш̣н̣а̄каршин̣ӣ ча са̄ («Брс», Пурва, 1.12). Абсолютная, независимая, превысшая Реальность, изначальный источник всего, без Чьей воли не шевелится даже травинка, Всевышний, Всезнающий, Всемогущий Господь, Верховная Личность Бога, Сваям Бхагаван, подчиняется любви и преданности.
И мы знаем, что раньше в «Рамаяне», рама-лиле, когда Рам и Лакшман проходили через испытания, следовали предсказанию, Хануман не смог помочь им, они попросили Гаруду. И Гаруда выполнил всё блестяще, и в конце, когда пришло время наградить его, ведь преданные, они полны чувств, Гаруда попросил Господа Рамачандру: «О, мой Господь, можешь ли ты показать мне Свою форму Кришны». Помните, что Кришна – это акхила-раса̄мр̣та-мӯрти. И Рама также Его авата̄ра. Потому что Кришна играет определённым образом, также возможно и обратное до определённой степени». Господь ответил: «Но, Гаруда, мы можем потревожить чувства Ханумана». Поэтому нам надо быть осторожными, не задевать чувства преданных. Не важно, насколько мы уверены в своём знании о реальности.
Поэтому Гаруда сказал: «Я раскрою свои крылья и...» На самом деле, он спас их ранее своими могучими крыльями, заставив океан покориться. «Этими самыми крыльями, которыми я спас вас, я помогу и в этой ситуации. Мы не заденем чувства Ханумана, я просто сделаю некое представление. Ты можешь показать мне Свою форму Кришны, я закрою Тебя своими крыльями, так что Хануман не увидит». Рама явил Свою форму Кришны Гаруде. Но, возможно, Хануман увидел что-то сквозь крылья Гаруды. Когда всё закончилось, Хануман сказал: «Гаруда, однажды я отомщу тебе». Поэтому мы слышали, однажды в Двараке. Все игры Верховной Личности Бога многомерны. Кришна выразил Своё желание получить сто восемь цветов голубого лотоса, и Гаруда говорит: «Да, мой Господь, считай, что Твой приказ выполнен». Но эти голубые лотосы растут очень высоко в райских горах. Гаруда летит туда, чтобы раздобыть их. По дороге он наталкивается на старую-старую обезьяну, которая лежит посреди дороги. И мы знаем, что часть ведической культуры включает в себя правило никогда не переступать через живое существо. Потому что это дживатма, Параматма. Мы не переступаем даже через собаку или других животных из уважения к дживатме и Параматме.
Поэтому Гаруда подходит и говорит: «Эй, обезьяна, подвинься!» «О, я так устал и так стар, я не могу двинуться». «Но я Гаруда, предвестник Вишну. Я выполняю особую миссию для Кришны – получить сто восемь цветов голубого лотоса, поэтому, обезьяна, дай мне пройти». «Но я так стар и так устал, я не могу». «Обезьяна, если ты не подвинешься, я сдую тебя своими крыльями!» «Как хочешь, Прабху». И теми самыми крыльями, которыми он мог напугать океан. Говорится, что ни волоска не шевельнулось на теле Ханумана. И даже он встал, схватил Гаруду и зажал его подмышкой. «Сто восемь цветов голубого лотоса».
Тогда Хануман отправился, собрал сто восемь цветов голубого лотоса, затем вернулся в Двараку, где на входе его встретил Сударшан: «Обезьяна, посмотри на знак: «Вход обезьянам запрещён!» Тебе здесь не место». «Но у меня сто восемь цветов голубого лотоса для Кришны». «Обезьяна, я повторяю: «Обезьянам вход запрещён!» Сударшан начинает вращаться, тогда Хануман поднимает руку, и Сударшан становится кольцом на его пальце. И он продолжает свой путь.
Сто восемь цветов голубого лотоса, Гаруда, Сударшан. И Кришна, зная обо всём происходящем, Он в Своей комнате с Рукмини и Сатьябхамой. Он говорит: «Сатьябхама, ты сейчас станешь Ситой, а я стану Рамой. Это осчастливит Ханумана». Сатьябхама отказывается. Рукмини соглашается. Сатьябхама прячется под кроватью, Рукмини становится Ситой. Кришна становится Рамой. Заходит Хануман: «Рам, Рам, Сита-Рам. Джай Сита-Рам! Я всегда знал, что мой Господь Рам на самом деле это Кришна». Он показывает Кришне сто восемь цветов голубого лотоса. И Господь спрашивает: «Есть ли что-нибудь, что Я могу сделать для тебя? Может быть тебе что-нибудь нужно?» «Нет, по Твоей Милости всё хорошо, но мне только интересно, а кто там прячется под кроватью?» Гуру Махарадж сказал, что в этом случае обычно Хануман считается принадлежащим к дасья-расерасе служения. Но здесь он показывает своё превосходство над Гарудой, Сударшаном, и даже он проверяет гордость царицы Сатьябхамы.
Это бхава. Но канти, радха-канти. Сияние. Мы слышали, что это Гададхар Дас. То, что остаётся от Радхарани, это Гададхар Дас Пандит. Но дйути, или джйоти, сияние воплощено в Гададхаре Дасе. И что мы знаем о Гададхаре Дасе, чтобы показать его уровень красоты концепции, и его любящий способ распространения сознания Кришны и приведение других в связь с лотосными стопами Махапрабху. Когда он пришёл во дворец кази, мусульманского правителя, тот спросил у него: «Как я могу тебе помочь?» Гададхар попросил: «Я хочу, чтобы ты повторял кришна-нам». Он возразил: «Зачем мне повторять кришна-нам, я мусульманин?» Тогда тот обрадовался: «Харе Кришна! Ты уже повторил».
Как Кришна Дас Бабаджи Махарадж. Всегда становился счастлив, услышав святые имена Кришны, и слыша, как другие повторяют имена Кришны, движение сознания Кришны. Так, это слышали о нём. Но это даёт нам некий проблеск, отдалённое понимание того настроения сердца преданности, которое было воплощено в нём.

Различие между вожделением и любовью

Есть ли другие вопросы?
Вопрос: Однажды в лекции вы упомянули эту шлоку: а̄тмендрийа-прӣти-ва̄н̃ча̄...
Госвами Махарадж: 
а̄тмендрийа-прӣти-ва̄н̃ча̄ та̄ре бали «ка̄ма»
кр̣ш̣н̣ендрийа-прӣти-иччха̄ дхаре «према» на̄ма

(«Ш́рӣ Чаитанйа-чарита̄мр̣та», А̄ди, 4.165)
Это из «Чайтанья-чаритамриты», разница между вожделением и любовью. Северный и Южный полюса. 
Аудитория: И вы сказали, что здесь говорится, что према и кама это не два разных явления, но они похожи.
Госвами Махарадж: Да, как Северный и Южный полюса, они очень похожи, не так ли? Но между ними целый мир. В этом суть. Поэтому гопи-према на первый взгляд похожа на каму, вожделение. Но вожделение этого мира это не то, что мы называем любовью, или премой. Но внешне они похожи. Мы говорим, апракритаПракрита означает «материальное». Апракр̣та значит «как материальное, но нематериальное». Это относится не только к эротическим концепциям, но вообще ко всему. Всё, что есть у нас здесь, – это искажённое отражение. Искажённое отражение дружбы, родительской любви, супружеской любви, чувств возлюбленных, искажённое отражение нейтральных отношений и служения. Но они похожи, но это разные вещи. Как Северный и Южный полюса, они похожи, но они диаметрально противоположны. Между ними целый мир. Это крайности, а не лишь немного отличающиеся вещи. Так каков твой вопрос?
Аудитория: Я думаю, вы уже ответили, но в другом месте я нашла шлоку о любви и вожделении, где говорится, что они как кромешная тьма и яркий свет.
Госвами Махарадж: Да. Ка̄ма – андха-тамах̣, према – нирмала бха̄скара («Чч, Ади, 4.171). Именно об этом я и говорю, Северный и Южный полюса, ка̄ма – андхйа-тама, значит «кромешная тьма». Гуру Махарадж говорит: нирмала бха̄скара, означает «яркий свет». Так же как густой может быть тьма, густым может быть и свет.

Что такое вечное просветление?

И этот свет не таков, как свет этого мира. Как этот искусственный свет или свет солнца. Нам нужно переосмыслить понятие света. Когда мы думаем о джйоти, и здесь это связано, джйоти, мы думаем, что это освещение. Мы знаем, чтобы стать просветлённым, светящимся, требуется другого рода свет или освещение. Скорее это озарение. Что такое свет на уровне сознания? Я не говорю об объективном свете. Мы видим восход солнца, как он прекрасен. Он сравнивается с лотосными глазами Вишну. Но Гуру Махарадж в объяснении гаятри говорит: ом̇ бхӯр бхувах̣ свах̣ тат савитур варенйам̇ бхарго. Кажется, что в этой мантре говорится о солнце. Как солнце освещает мир, делает мир видимым. Особенно когда кришна-пакша, когда происходит затмение луны, мы ждём солнца, чтобы оно открыло нам всё. Но он говорит: весь мир материального опыта, нижние, средние, планетарные системы, объективный мир.
На одном уровне кажется, что он видим благодаря солнцу, но на самом деле, это атма, душа, которая всё открывает нам, освещает. Без сознательного наблюдателя это всё бессмысленно. Таково положение души, атмы, и в конечном итоге Параматмы. Поэтому есть мир Параматмы, который варенйам, почитаем. Гуру Махарадж говорит, что сердце и сияние Шримати Радхарани – это вера, и она проливает свет на Кришну, освещает Кришна-концепцию. Мы слышали, что Её сияние исходит из Её сердца. Поэтому именно сердце Шримати Радхарани проливает свет на Кришна-концепцию. Даёт служение Ему. И без этого всё это лишь воображение, воздушные замки, пустая обёртка, бессодежательная поверхностная духовная практика. Просто игра.
Передача из сердца в сердце. Из чьего в чьё? Что это за сердце, каковы его качества? Что из него передаётся? Не так, как в «Автостопом по Галактике», им было немного любопытно узнать о Божественном, о Кришне. Гуру-рӯпа харим̇ гаурам̇ ра̄дха̄-ручи-руча̄вр̣там. Когда Кришна принимает форму Гуру, Он принимает форму Гауранги, это Кришна под влиянием сердца и сияния Шримати Радхарани.
сва-бхактебхйах̣ ш́уддхасм̇ ниджа-бхаджана-мудра̄м упадиш́ан
са чаитанйах̣ ким̣ ме пунар апи др̣ш́ор йа̄сйати падам

(«Става-ма̄ла̄», Пратхама Ш́рӣ Чаитанйа̄ш̣т̣ака, 1)
Тогда Он учит, что такое сознание Кришны. Это очень интересно, мы слышали, что Гуру – это действующий принцип Божественного, открывающий Себя. Но когда Он хочет научить преданности Себе, Он принимает форму Чайтаньи Махапрабху. И это происходит под влиянием Шримати Радхарани, чтобы дать полную, верную концепцию сознания Кришны с точки зрения преданного.

Радхарани и Её группа ищут помощников

йа̄м̇ ка̄м апи враджа-куле вр̣шабха̄ну-джа̄йа̄х̣
прекш̣йа сва-пакш̣а-падавӣм анурудхйама̄на̄м

(«Ш́рӣ Лалита̄ш̣такам», 7)
Шлока Лалиты Сакхи. Она набирает добровольцев во Вриндаване для своей группы. Тут не говорится, что она подбирает слуг в материальном мире. Хотя это также происходит в аударья-лиле Махапрабху. Но здесь говорится: она ищет помощников во Вриндаване. Каждый во Вриндаване это освобождённая душа высшего уровня, и она набирает слуг там для своей группы. И они также вписывают свои имена для рассмотрения.
Мы слышали о Шьямананде. Когда ситуация достигла апогея, Радхарани встретилась с Субалом и сказала ему: «Мы забираем этого пастушка с нами, чтобы он стал членом нашей группы». Невозможность невозможного. Према сияет из сердца кого? Преманидхи, Вришабхану Махарадж, Пундарик Видьянидхи. Махапрабху называл его Преманидхи. И сказал: «Теперь когда Я увидел тебя, Моя жизнь обрела совершенство. Я увидел олицетворённую кришна-прему». Махапрабху был поражён такой преданностью. И этот Пундарик Видьянидхи взял в ученики Гададхара Пандита. Вришабхану Махарадж, божественный отец Радхарани, в гаура-лиле это Пундарик Видьянидхи, который инициирует Гададхара Пандита. Насколько возвышенно положение преданного и таких великих преданных.
джади гаура на̄ хо’то, тобе ки хоито,
кемоне дхорита̄м де
ра̄дха̄ра махима̄ према-раса-сӣма̄
джагате джа̄на̄та ке?

(«Джади Гаура на̄ хо’то», 1)
Поэтому Махапрабху низошёл в этот мир, чтобы разнести славу Шримати Радхарани. Все здесь уже знают о Кришне так много, или думают, что знают. Но Он пришёл, чтобы рассказать всем о величии ш́рӣ ра̄дха̄ра махима — Её славы. Каков высочайший уровень кришна-премы, Он хочет рассказать об этом. Кришна приходит как Махапрабху, чтобы открыть это миру. И привести всех в связь с этой божественной субстанцией.
анарпита-чарӣм чира̄т карун̣айа̄ватӣрн̣ах̣ калау
самарпайитум уннатоджджвала-раса̄м сва-бхакти-ш́рийам

(«Ш́рӣ Чаитанйа-чарита̄мр̣та», А̄ди, 1.4)
Мы знаем, в этом мире похоть может ослепить человека, заставить его потерять чувство меры и способность оценить последствия. В некоторых странах, когда они приговаривают кого-то, обвиняют кого-то в преступлении, если оно было совершено в состоянии аффекта, под влиянием похоти, они смягчают приговор или даже в некоторых случаях скашивают срок. Это очень материально. Поэтому кришна-према Шримати Радхарани, божественное безумие, которое Она переживает. Особенно в «Уддхава-даршане», в «Бхрамара-гите». Именно это переживал Шри Чайтанья Махапрабху за закрытыми дверьми в обществе Сварупы Дамодара и Рамананды Рая. Последние двенадцать лет Своей жизни, двадцать четыре часа в сутки, погружаясь в глубины радха-бхавы. Как сказал Гуру Махарадж, после того как Он закончил Своё общественное служение, служение обществу, нама-санкиртану, тогда Он погрузился в Свою личную жизнь. Внутренняя причина, по которой Он появился, которая является главной темой «Шри Чайтанья-чаритамриты». «Чайтанья Бхагавата» уже была написана тогда и была почитаема всеми вайшнавами, но они попросили Кавираджа Госвами дать им то, что он получил от Рагхунатха Даса Госвами, что он в свою очередь получил полностью от Сварупы Дамодара (ш́рӣ-гаура̄нуматам̇ сварӯпа-видитам̇ («Ш́рӣмад Бхактивинод-вираха Даш́акам», 9)), который лишь один полностью знает Махапрабху. И внутренний мир экстатических чувств Махапрабху.
сварӯпам̇ бибхра̄н̣о джагад-атулам адваита-дайитах̣
прапанно-ш́рӣва̄со джанита-парама̄нанда-гарима̄
харир дӣноддха̄рӣ гаджапати-кр̣потшека-таралах̣
са чаитанйах̣ ким̇ ме пунар апи др̣ш́ор йа̄сйати падам

(«Става-ма̄ла̄»: Пратхана Ш́рӣ Чаитанйа̄штака, 3)
Рупа Госвами говорит: сварӯпам̇ бибхра̄но джагад-атулам. Никто не сравнится со Сварупой Дамодаром. Почему? Потому что Сварупа Дамодар это Лалита Сакхи во Вриндаване. Когда Шримати Радхарани теряет Себя в глубине переживания разлуки с Кришной, агонии разлуки, до состояния божественного безумия, забвения Себя, Сварупа Дамодар, Лалита Сакхи, помогает Ей на каждом шагу. Она всегда рядом, она больше знает об этом состоянии Шримати Радхарани, чем сама Шримати Радхарани. Ведь Радхарани теряет Себя в божественном безумии, но по какой-то причине Лалита Сакхи, Сварупа Дамодар, сохраняет самообладание. И помогает Ей, читая особые шлоки, исполняя определённые песни, различного рода помощь. Она уникально квалифицирована помогать Махапрабху в гаура-лиле в лице Сварупы Дамодара и Гададхара Пандита, Рамананды Рая. Нӣла̄мбходхи-тате сада̄ сва-вираха̄-кш̣епанвитам̇. И, конечно, Гададхара Пандита.

Пранам-мантра Гададхара Пандита, составленная Шридхаром Махараджем. Вино шлок «Бхагаватам»

Гуру Махарадж в гададхар-пранаме говорит: на берегу этого огромного голубого океана, нӣла̄мбодхи-тате сада̄ сва-вираха̄. Сва-вираха̄: чувствуя разлуку с Самим Собой, так это выражается, Кришна, как Махапрабху, переживает разлуку с Кришной. Верхновное Позитивное в настроении Верховного Негативного погружается в глубины разлуки в обществе своего дорогого друга Гададхара Пандита. Ш́рӣмад-бха̄гаватӣ катха̄ мадирайа̄ сан̃джӣвайан бха̄ти йах̣. И что делает Гададхар Пандит, чтобы облегчить агонию разлуки сердца Махапрабху. Говорится, что десятый уровень разлуки это смерть. Поэтому Махапрабху на грани смерти. Сандживаян, мы слышали об этом аюрведическом лекарстве, врач Прабхупады рассказал мне о нём, Кришнананда Таркатиртха Кавирадж. Это сандживая, оно может оживить умершего. Мы имеем в виду только что умершего. Сандживая, эта расаяна, это лекарство может привести в сознание умершего. Ш́рӣмад-бха̄гаватӣ катха̄ мадирайа̄, Гададхар Пандит, повторяет шлоки «Бхагаватам» и даёт их как лекарство, или как некий опьяняющий напиток, который облегчает страдания сердца Махапрабху. Слово «мадирайа» означает «вино». Когда человек чувствует, что его сердце разбито в отсутствие возлюбленного, приходит друг и приносит опьяняющий напиток, чтобы облегчить страдания. И в этом случае таким напитком являются шлоки из «Бхагаватам». Подбор стихов «Бхагаватам».
Это показывает, насколько совершенен Шрила Гуру Махарадж. Это введение к его собранию шлок «Бхагаватам» под вдохновением от «Бхагаватарка-маричи-малы» Бхактивинода Тхакура и Сварупы Дамодара. Возвращаясь к Сварупе Дамодару, второму Махапрабху.
пура̄н̣а̄рко ’дхунодитах̣
калау наш̣т̣а-др̣ш́а̄м эш̣а

(«Ш́рӣмад Бха̄гаватам», 1.3.43)
Этот Сварупа Дамодар сказал Бхактивиноду Тхакуру  из семнадцати тысяч шлок «Бхагаватам» выбрать тысячу. Гуру Махарадж собирался выделить всего триста-четыреста из них. Но что было критерием для отбора? Это самое важное. Он даёт намёк в этой шлоке. Как Гададхар Пандит выбирал эти шлоки, чтобы облегчить сердце Махапрабху, а иногда наоборот усилить Его определённые чувства. Это даёт намёк на критерий для подбора этих шлок.
ш́рӣмад-бха̄гаватӣ катха̄ мадирайа̄ сан̃джӣвайан бха̄ти йах̣
ш́рӣмад-бха̄гаватам̇ сада̄ сва-найана̄ш́ру-па̄йанаих̣ пӯджайан
Говорится, что, читая эти стихи «Бхагаватам», Гададхар Пандит проливал слёзы как подношение лотосных цветов страницам «Бхагаватам», на которых были написаны эти шлоки, и произнесённые однажды таким образом, с такой глубиной значения, слёзы падали на страницы «Бхагаватам» как цветы и смывали буквы этих стихов, так, будто их нельзя было больше произносить или знать кому-то, они слишком сокровенны.
Поэтому когда Шринивас Ачарья попросил Гададхара Пандита о наставлениях, попросил обучить его «Бхагаватам», Гададхар Пандит сказал: «То, что я могу преподать тебе, было написано на этих страницах, в этих шлоках. Поэтому тебе придётся отправиться в Навадвипу за новой копией». Конечно, Шринивас Ачарья отправился в Навадвипу. Но когда он вернулся, Гададхар Пандит уже покинул этот мир. Почему Кришна делает это? Почему позволяет этому случиться, если не для того, чтобы мы достигли большей глубины сердца? Чтобы сердце достигло большей глубины преданности. Самого дна сердца.
Госва̄мӣ-прабаро гада̄дхара-вибхӯр-бхӯйа̄т мад-эка̄-гатих̣. Гуру Махарадж говорит: «Пусть это будет нашим подношением лучшему из Госвами, Гададхару Пандиту Госвами». Госва̄мӣ-прабаро гада̄дхара-вибхӯр-бхӯйа̄т мад-эка̄-гатих̣. Это цель предложения этих молитв. Так каково же положение Шрилы Гуру Махараджа, если он может выражать подобные вещи?

Шлока, заставляющая потерять сознание

Однажды в полдень Гуру Махарадж сидел в кресле, и Гурудев находился рядом с ним, это были счастливые времена. Я пришёл и спросил Гурудева: «Я слышал, как Шрила Гуру Махарадж говорил, что когда Ачьютананда попросил Свами Махараджа рассказать о том, что сказал ему Шридхар Махарадж, тот ответил: «Если я скажу тебе, ты потеряешь сознание». Я хочу знать, что это было». И Гуру Махарадж спросил: «Что?» И Гурудев засмеялся и сказал на бенгали: «Госвами Махарадж хочет, чтобы вы заставили его потерять сознание». И Гуру Махарадж сказал: «Ача». И они начали обсуждать, что им рассказать, умопомрачительную шлоку. И тогда Гуру Махарадж объяснил значение гададхар-пранамы. То, что я рассказал сейчас, это ба̄кйа-апара̄дх, оскорбление, я на самом деле не могу выразить того, как Его Божественная Милость выразил это тогда. Но когда он сделал это со мной, я, шатаясь, вышел из комнаты, где они вдвоём находились, опираясь о стену головой, теряя сознание этого мира. А Гуру Махарадж и Гурудев сидели и спокойно разговаривали. Я вернулся через пятнадцать минут. Чтобы заставить меня потерять сознание, они: «О, этот мальчик, пусть он выйдет. Ладно, возвращайся. Позже».
Бхакти Ракшак Шридхар Дев-Госвами. Когда я предложил Гуру Махараджу и Гурудеву [перевести его имя, как] «Хранитель преданности», они ответили: «Да, ты можешь так сказать». Шридхар, иногда я говорил Гуру Махараджу,
ш́рӣдхара-сва̄мӣ-праса̄де «бха̄гавата» джа̄ни
джагад-гуру ш̄рӣдхара-сва̄мӣ «гуру» кари’ ма̄ни

(«Ш́рӣ Чаитанйа-чарита̄мр̣та», Антйа, 7.133)
От Махапрабху к Валлабхе Ачарье. По милости Шридхара Свами – ш́рӣдхара сва̄мӣ-праса̄де, бха̄гавата джа̄ни – только по его милости мы можем знать «Бхагаватам». Поэтому мы считаем его Гуру вселенского масштаба. Тот, кто не принимает Свами, хозяина, называется проституткой. Шридхара, дхара, Радха. Сейчас всё ещё месяц Радхарани, Гуру Махараджа.

Как мы можем почувствовать разлуку с Кришной, если никогда не видели Его?

Вопрос: Махарадж, я хочу задать один вопрос, я не знаю, насколько он уместен. Каждый раз когда я слышу об этом периоде Гамбхиры Махапрабху, когда Он погружался в чувство разлуки. Всегда разлука приходит после встречи. Как Шринивас Ачарья: у него был шанс встретиться с Гададхаром Пандитом. Потом, конечно, он ушёл из этого мира, когда он вернулся, но они встречались.
Госвами Махарадж: Да, но Рупа Госвами или Бхактивинод Тхакур описывают явления пува-рага, которое очень занимательно. Что происходит до встречи? И я упоминал много раз Рукмини. Ш́рутва̄ гуна̄н бхувана-сундара ш̄рнвата̄м̇ те («ШБ», 10.52.37): «Слыша о Тебе...», она ведь ещё не встречалась с Кришной. Но благодаря слушанию о Нём, она встречалась. Некое понимание пришло к ней о форме Кришны, о Его качествах. И мы, конечно, воспринимаем её так: «О, это же Рукмини, она видела Его до этого». Но это не так, они не встречались. Жёны брахмановягья-брахманывипра-патни, они не видели Кришну, они только слышали о Нём от продавцов фруктов. Но, слыша о Нём, вы можете иметь некое общее представление, но благодаря слушанию ваше понимание становится более чётким, ясным, понимание формы. Это очень загадочно, мистически, ачинтйа-бхедабхеда, не встреча, но слушание пробуждает голод встречи, желание встречи. Поэтому нам советуется развивать настроение разлуки. Мы можем спросить: если мы не встречались, как мы можем развивать настроение разлуки, но благодаря слушанию. Мистика в том, что, слушая о Кришне, вы получаете некое понимание. Может быть, оно сначала смутное, но затем оно становится более чётким. И постепенно в вас развивается голод, желание. Простой пример в этом мире с ребёнком. Дети чувствуют голод до того, как ещё научились есть, правильно? Тогда их кормят. Это очень мистическое явление. Как вы можете быть голодными? Голод может пробудиться в вас благодаря слушанию о Кришне. Это так прекрасно, но оно проходит мимо меня, оно недоступно мне. А сейчас это так притягательно. Голод в этом мире предшествует еде, вкусу встречи. Голод – это необходимый компонент пищи. Также разлука – необходимый компонент для наслаждения встречей.
Поэтому я упоминал несколько дней назад, даже в материальной романтической любви некто чувствует и выражает во время встречи с любовью всей его жизни такие чувства: «Я всегда любил только тебя». Мы выражаем такие чувства в этом мире, но ведь ты только недавно говорил это другому. «Нет, я всегда любил только тебя». Когда эта встреча происходит, это чувство автоматически возникает в сердце, что так было всегда. К сожалению, в этом мире, многоточие. Но мы не дожны игнорировать это чувство, потому что на самом деле мы ищем именно этого. Такую личность, в связи с которой вы почувствуете: «Я всегда любил его». Но мы думаем, что это кто-то в этом мире, хотя на самом деле это Абсолютная Личность. Только Абсолютная Личность может ответить взаимностью на такое чувство каждому. Поразительным образом Один может ответить желанию каждого атома сердца каждого живого существа одновременно. Это Абсолют. И Абсолют не может быть меньшим этого. Это Абсолютная Личность Бога. И мы через идеальные критерии поиска, может быть косвенно, ищем Абсолюта. Изначальную Прекрасную Личность. Изначальную Любящую Личность. Вторую половину.
Прати ан̇га ла̄ге ка̄̐де прати ан̇га мора: каждый атом нашей души плачет, ищет свою вторую половину. И она может быть найдена только в Абсолютной Личности Бога. И Сарасвати Тхакур напоминает нам, что Абсолютная Истина – это не один Кришна, но это Радха и Кришна. Но мы обмануты мыслью, что благодаря прямому контакту мы получим гораздо больший опыт, чем служа Его представителям. Поэтому нам нужно учиться.
раса-ра̄джа’, маха̄бха̄ва – дуи эка рӯпа
(«Ш́рӣ Чаитанйа-чарита̄мр̣та», Мадхйа, 8.282)
маха̄бха̄ва-сварӯпин̣ӣ [сварӯпа̄ ш́рӣ]-ра̄дха̄-т̣ха̄кура̄н̣ӣ
(«Ш́рӣ Чаитанйа-чарита̄мр̣та», А̄ди, 4.69)
Она подчинённая половина Кришны, Его лучшая половина. Она может извлечь высшее качество и количество расы, чувств из Кришны. И, хла̄динӣ-ш́акти пуш̣т̣и кара, питать Своих слуг этим чувством. И Гуру Махарадж говорит: «Однажды попробовав это, махабхава, которая находится выше способности дживы, души, переживать, Радхарани из благодарности к Своим слугам, даёт им попробовать это, в сравнении с чем все остальные вкусы для вас станут безвкусными». Это наша гуру-варга. И должны ли мы думать, что они поверхносты? Гуру тяжелее Гималаев. Гамбхир. Погрузись глубже в Реальность. Харе Кришна.
Переводчик: Налина Сундари Деви Даси

Шріла Бгакті Судґір Ґосвамі Махарадж

Серце та сяйво Шріматі Радгарані


Шріла Ґосвамі Махарадж: Чи є в когось питання?

Запитання: Сьогодні день відходу Ґададгари Даса Ґосвамі, який відмінний від Ґададгари Даса Пандіта. Чи могли б Ви розповісти дещо про нього?

Шріла Ґосвамі Махарадж: Нам відомо небагато, лише те, що ми почули від Шріли Ґуру Махараджа. По-перше, у «Чайтан’я-чарітамріті» перші сімнадцять ш́лок являють те, що Ґуру Махарадж називає «сталевим каркасом», структурою, на якій збудована «Чайтан’я-чарітамріта». Одна з цих ш́лок: ра̄дга̄‑бга̄ва‑дйуті‑субалітам̇ наумі кр̣ш̣н̣а‑сварӯпам  (Аді, 1.5). В ній говориться, що Крішна вкритий серцем та сяйвом Шріматі Радгарані. Ра̄дга̄‑бга̄ва та ра̄дга̄‑дйуті. Під бга̄вою розуміють серце. А залишок... Коли Крішна викрадає серце Шріматі Радгарані. Як каже Рупа Ґосвамі у «Чайтан’я-аштаці»:

апа̄рам̇ касйа̄пі пран̣айї-джана-вр̣ндасйа кутукī
раса-стомам̇ хр̣тва̄ мадгурам упабгоктум̇ кам апі йах̣
ручам̇ сва̄м а̄вавре дйутім іха тадīйа̄м̇ пракат̄айан
са деваш́ чайтанйа̄кр̣тір атітара̄м̇ нах̣ кр̣пайату

 («Двітйа Чайтанйа̄ш̣т̣ака», 3)


Коли Крішна бажає навчити відданості, —
Він приймає постать Махапрабгу

Тут говориться, що Крішна вивчає поглядом мільйони та мільярди ґопі у рāса‑лīлī та Одна затьмарює сяйвом усіх інших. Це Шріматі Радгарані. Така любов, якою володіє лише Вона, любов, яку тільки Вона відчуває до Крішни, такого роду екстатичну радість Вона переживає, що пробуджує цікавість Крішни й бажання зайняти Її положення. Рāдга̄‑бга̄ва‑дйуті-сувалітам̇ — вкритий серцем та сяйвом Шріматі Радгарані. Наумі кр̣ш̣н̣а‑сварӯпам — така сварӯпа Крішни — ґуру‑рӯпа харім̇ гаурам̇ ра̄дга̄‑ручі‑руча̄вр̣там («Прапанна-дживана̄мр̣там», 1.3). Ця ш́лока дається Ґуру Махараджем на початку «Шрі Прапанна‑дживана̄мр̣там», в якій говориться: «Ґурурӯпа Крішни — це Ґауранга», тобто, коли Крішна бажає навчити відданості, Він приймає форму Махапрабгу. Ра̄дга̄‑ручі‑руча̄вр̣там — Він вкритий й огорнутий серцем Радгарані.

Як кажуть Рупа Ґосвамі та Ґуру Махарадж, Він викрадає серце Шріматі Радгарані. Те, що залишається — це Ґададгар Пандіт. Цьому він [Ґададгар Пандіт] порівнюється із Рукміні, оскільки вкрасти серце Радгарані означає забрати Її бга̄ву, — любовні почуття. Бга̄ва‑бга̄ва — особливий настрій солодкого спротиву, солодкої опозиції, яка розпалює бажання Крішни. Відсутність такого настрою, такого духу присутня Рукміні.

Одного разу Крішна дражнив Рукміні: «Взагалі я не дуже підходжу тобі в чоловіки. Є так багато інших чоловіків, більш гідних, аніж я. Так Він продовжував й продовжував. Та Крішна здатен навести переконливі аргументи, але Рукміні не вважає це смішним жартом чи дотепом. Лише думка про те, що вона може втратити Крішну, розлучитися із Ним призвела до того, що вона зомліла. Як? Подібно до дерева під час бурі, коли ураган кидає дерево, вириває його із корінням, зминає його, — подібним чином вона знепритомніла й впала на землю. Вона не могла стерпіти такої думки.

Звичайно Крішна привів її до тями. Але тут є паралель із іграми Махапрабгу. Іноді Махапрабгу дражнить Ґададгара Пандіта, тисне на нього. Але Ґададгар Пандіт є терпимим до цього. Та інші віддані питають його: «Як ти витримуєш все це від Махапрабгу?» Він подібний до Рукміні. Й це являє собою антологічну дилему, оскільки завдяки духовним авторитетам ми розуміємо, що у Вріндавані панує серце. Як у наших бесідах із циклу «Краса вища за силу» за ідеями Ґуру Махараджа. Краса вища за силу, милість вища за справедливість, серце вище за розум.


У Вріндавані панує серце

Тож у Вріндавані серце займає найвище положення, а інтелект — вторинний. Цьому Вріндаванешварі, Шріматі Радгарані на найвищій позиції у Вріндавані. Як говориться у тій ш́лоці, убгайор мадгйє ра̄дгіка̄ сарватга̄дгіка̄ («Удджвала‑нīламані»: 4.3). Бгаґава̄н харір īш́варах̣. Із цих двох ґопī, Чандравалі й Радгарані, остання займає головну позицію, тому що у Вріндавані серце є найголовнішим, а інтелект — другорядним. Але, коли вони поширюються назовні, у Двараку, зворотне явище там має місце. Інтелект стає головним, а серце — вторинним. Тож головна цариця Двараки це Рукміні, а Сатьябгама — це Радгарані. Головна цариця Рукміні є експансією Чандравалі з Вріндавани до Двараки. А Сатьябгама — експансія Радгарані. Тож Сатьябгама володіє бга̄ва‑бга̄вою. Коли Крішна дістав для Рукміні квітку па̄ріджа̄та із небес, Сатьябгама сказала: «Я хочу все дерево». В інші моменти вона також не схильна до співпраці. Почуття відданих контролюють Верховну Особистість Бога. 

Ґуру Махарадж розповідав, що є ціла наука ра̄си й Рупа Ґосвамі чудово окреслив її у «Бгакті-расамріті-сіндгу». Але будь-що й усе можливе для Абсолюту та Його відданих, які контролюють Абсолют, якщо це можливе, та певне так і є. Ш́рīкр̣ш̣н̣а̄каршин̣ī ча са̄ («Бгакті-расамріті-сіндгу», «Пурва», 1.12). Абсолютна незалежна найвища Реальність — Першопричина усього, без Чиєї волі й травинка не ворухнеться. Найвищий всевідаючий, всемогутній Господь, особистість Бога, — Свайам Бгаґаван може підкорятись любові та відданості. Тож іноді наука суперечлива.

Нам говорять, що раніше у «Рамаяні», в Рама‑лīлī, коли Рама та Лакшман знаходились у скрутному становищі та Хануман божеволів, не маючи нагоди допомогти Їм, захистити Їх. Тож був залучений Ґаруда, який із честю виконав усе. І в кінці, коли настав час, так би мовити, винагороди, ‘дāса’ карі’ ветана море деха према‑дгама («Ч-ч», Ант’я, 20.37)— нагородою відданим є према. Ґаруда попросив Рамачандру: «Мій Господь, чи не міг би Ти показати Свою форму Крішни?» Пам’ятаєте, Крішна є акгіла‑раса̄мр̣та‑мӯрті, Рама також Його аватар, — це Крішна, який грає у певний спосіб. Але й зворотне може бути проявлене певною мірою. Рамачандра відповів: «Але ж Ґаруда, Хануман буде стурбований цим». Тож ми маємо бути обережні, щоб не зачіпати почуттів інших відданих. Й не важливо на скільки, як ми гадаємо, ми обізнані у реальності.

Ґаруда відповів: «Своїми крилами...» Насправді він врятував Їх своїми крилами, змусивши океан скоритися. Тож він сказав: «Цими крилами, якими я врятував Вас, я допоможу і в цій ситуації — Ханумана не буде стурбовано. Я закрию Тебе своїми крилами так, що Хануман не побачить — Ти зможеш показати Себе». Ґаруда розкрив свої крила — Рама, показав Свою форму Крішни. Ґаруда був щасливий. Та можливо, що крізь крила, Хануман дещо й побачив, бо наприкінці Хануман сказав: «Ґаруда, одного дня я помщуся тобі».

Ми чули, як одного разу у Двараці... Усі ігри Верховної Бога‑особи багатовимірні. Крішна висловив бажання отримати сто вісім квіток блакитного лотосу. Й Ґаруда сказав: «Так, о мій Господь, вважай це виконаним». Але ці блакитні лотоси виростають високо у горах у певному місці, у райських горах. Ґаруда летить туди, щоб дістати їх й коли він натрапляє на шлях, то зустрічає стару мавпу, яка лежить на дорозі. Та нам відомо, що в Ведичній культурі не можна переступати через когось, тому що це джива̄тма̄ — Парама̄тма̄. Тож ми не переступаємо навіть через собаку чи іншу тварину, через повагу до джива̄тмӣ — Парама̄тмӣ. 

Та Ґаруда підходить і каже:

— Гей, мавпо, посунься.

— Ой, я дуже втомлений та старий, я не можу поворушитись, — каже мавпа йому у відповідь.

— Але я — Ґаруда, посланець Вішну! В мене є особливе завдання Крішни — дістати сто вісім квіток блакитного лотосу. Тож мавпо, збирайся з дороги й дай мені пройти.

— Обійди мене, бо я занадто старий та втомлений.

— Мавпо, якщо ти не посунешся, я змахну тебе своїми крилами, — пам’ятаєте, він посунув океан, тож йому це до снаги.

— Роби як знаєш, Прабху, — відповіла вона на кінець.

Тож Ґаруда почав [імітує шум вітру]. Тими самими крилами, якими налякав океан, змусивши його підкоритися. Говориться, що жодна волосина на тілі Ханумана навіть не колихнулася. Жодна волосина. Хануман підвівся, схопив Ґаруду й засунув його під пахву. «Сто вісім квіток блакитного лотосу».

Тоді Хануман зібрав сто вісім квіток блакитного лотосу й повернувся до Двараки, де його зустрів Сударшан, який сказав:

— Мавпо, бачиш надпис: «Мавпам вхід заборонено!», — тобі тут не місце.

— В мене сто вісім квіток блакитного лотосу для Господа Крішни! — відповів Хануман. Ґаруда щось пробормотав.

Сударшан продовжив:

— Мавпо, кажу тобі, мавпам тут не місце!

Сударшан починає крутитися, бажаючи покінчити із цим та Хануман піднімає руку, й Сударшан стає кільцем на його пальці.

Він продовжує свій шлях, тримаючи сто вісім квіток блакитного лотосу, Ґаруду та Сударшану. Крішна знаючи про все, що відбувається, знаходиться із Рукміні та Сатьябгамою, каже: «Сатьябхамо, ти зараз перетворюйся на Сіту, а Я обернуся Рамою — це зробить Ханумана щасливим». Сатьябгама відмовляється та ховається під ліжком, Рукміні погоджується й перетворюється на Сіту, а Крішна стає Рамою. Входить Хануман, промовляючи: «Рама, Рама, Сіта‑Рама, джайа Сіта‑Рама. Я завжди знав, що мій Господь Рама це насправді Крішна». Він пропонує сто вісім квіток блакитного лотосу й Господь каже: «Ханумане, чи є щось, що я можу зробити для тебе? Чи є в тебе якесь бажання?» І Хануман відповідає: «Ні, за Твоєю милістю в мене все гаразд, але мені цікаво, хто там ховається в Тебе під ліжком?» [Сміється.] Ґуру Махарадж казав, що в цьому прикладі Хануман розглядається у да̄сйа‑ра̄сі. Він демонструє свою вищість, він приборкує Ґаруду, Сударшану та навіть гордівливість цариці Сатьябгами.

Це бга̄ва. Але ка̄нті, радга‑ка̄нті — сяйво, ми чули, що це Ґададгар Дас. Тож решта від Радгарані — це Ґададгар Пандіт, проте дйуті, чи джйоті, — сяйво, втілене в особі Ґададгари Даса. «Чайтан’я‑чарітамріта» розкриває рівень краси концепції Ґададгари Даса, його люблячий спосіб розповсюдження свідомості Крішни, спосіб привести інших у зв’язок із лотосовими стопами Махапрабгу й Крішни. Якось він пішов до Казі, мусульманського губернатора, який спитав: «Чим я можу допомогти тобі?» Ґададгар Дас відповів: «Я хочу, щоб ти оспівував крішна-на̄м». «Чому я маю оспівувати крішна-на̄м? Я ж мусульманин». Ґададгара Дас вигукнув: «Харе Крішна! Ти вже оспівуєш!»

Подібно до Крішнадаса Бабаджи Махараджа, який радів, коли чув Святе Ім’я Крішни, — коли хтось повторював Ім’я Крішни. Таке ми чули про нього. Небагато, але це дає уяву про його настрій відданості.


Різниця між хтивістю та любов’ю

Шріла Ґосвамі Махарадж: Чи є ще якісь питання?

Аудиторія: Одного разу в лекції ви згадали цю ш́локу.

Шріла Ґосвамі Махарадж:

а̄тмендрійа-прīті-ва̄н̃ча̄ та̄ре балі «ка̄ма»
кр̣ш̣н̣ендрійа-прīті-іччга̄ дгаре «према» на̄ма

(«Ш́рī Чайтанйа-чаріта̄мр̣та», А̄ді, 4.165)

Ця ш́лока з «Чайтан’я‑чарітамріти». В ній пояснюється різниця між хтивістю та любов’ю — Північний полюс та Південний полюс.

Аудиторія: Й ви тоді сказали, що тут йдеться про прему та кāму, що вони не два різних явища, а одне й теж саме.

Шріла Ґосвамі Махарадж: Вони як Північний та Південний полюси. Дуже схожі, чи не так? Але між ними прірва. В цьому суть. Таким чином гопī‑према здається кāмою, тобто хіттю. Але хіть цього світу не є тим, що ми називаємо премою, —любов’ю, але може здаватися, наче вони однакові. Апракр̣та. Пракр̣та означає «мирське», апракр̣та — «те, що здається мирським, але не таке». Це не стосується лише еротичних концепцій, але взагалі усього. Всі явища, що ми бачимо тут є викривленим відображенням. Викривлене відображення дружби, викривлене відображення батьківської любові, подружньої любові, викривлене відображення відносин закоханих, нейтральних відносин, викривлене відображення служіння. Здається, що це схожі явища, але вони різні. Наче Північний та Південний полюси, які здаються схожими, але вони діаметрально протилежні — між ними прірва. Це крайності, а не трохи відмінні явища. Тож, яке запитання?

Аудиторія: Гадаю ви вже дали відповідь. Але у іншому місці я знайшов ш́локу про любов та хтивість, де їх порівнюють із яскравим світлом та суцільною темрявою.

Шріла Ґосвамі Махарадж: Так, ка̄ма — андга‑тамах̣, према — нірмала бга̄скара («Ч‑ч», Āді, 4.171). Саме це я мав на увазі, кажучи про Північний та Південний полюси, — протилежні явища. Ка̄ма — андга‑тамах̣ означає «суцільна темрява». Ґуру Махарадж каже, що нірмала бга̄скара — це яскраве світло. Як темрява може бути цілковитою, рясною, так само й світло.


Що таке вічне світіння?

Та це світло не подібне до світла цього світу, до штучного освітлення чи світла сонця. Ми маємо переосмислити поняття світла. Джйоті, ми гадаємо, що це світіння. Як кажуть, стати освіченим, здобути просвітлення. Це інша освітленість. Світло, світіння означає одкровення. Що таке світло на плані свідомості? Я не говорю про об’єктивне світло. Ми бачимо світанок, яким насправді чудовим він є. Його порівнюють із лотосовими очами Вішну. Але Ґуру Махарадж у своєму поясненні ґа̄ятрī говорить, ом̇ бгӯр бгувах̣ свах̣ тат савитур варен̣йам̇ бгарґо — на поверхні здається наче мова йде про сонце, про те, як сонце освітлює навколишній світ, — світло, що розкриває світ. Особливо у крішна‑пакш̣а — затемнення місяця. Ми чекаємо на сонце, щоб воно відкрило нам усе. Але він каже, бгӯр бгувах̣ свах̣, що означає весь світ чуттєвого досвіду: нижчі, середні та вищі планетарні системи — об’єктивний світ.

На певному рівні може здаватися , що це сонце освічує усе, але насправді це а̄тма̄ — душа розкриває все навколо. Без свідомого спостерігача це все позбавлене сенсу. Таким в дійсності є положення душі, — а̄тмӣ та, в подальшому розумінні, — Парама̄тмӣ. Тож є сфера, світ Парама̄тмӣ, він варен̣йам — той, якому поклоняються. Тут говориться бгарґо ваі вр̣шабга̄ну‑джа̄тма-вібга. Ґуру Махарадж каже: «Сяйво Шріматі Радгарані — це віра, яка висвітлює Крішну й Крішна‑концепцію». Ми говорили про Її бга̄ву та ка̄нті — Її серце та сяйво, що виходить з Її серця. Тож саме світло Її серця розкриває Крішна‑концепцію, — служіння Крішні. Без цього це все лише уява, фікція, пап’є-маше, ефемерний бгаджан. Лише гра.

Передача із серця в серце. Із серця кого у чиє серце? Що у тому серці? Які його якості? Що саме передається? Гуру‑рӯпа харім̇ гаурам̇ ра̄дга̄‑ручі‑руча̄вр̣там, коли Крішна приймає ґуру‑рӯпу, форму ґурура̄дга̄-ручі — Він стає Ґаурангою. Це Крішна оповитий впливом серця та сяйва Шріматі Радгарані. 

сва-бгактебгйах̣ ш́уддгасм̇ ніджа-бгаджана-мудра̄м упадіш́ан
са чайтанйах̣ кім̣ ме пунар апі др̣ш́ор йа̄сйаті падам

(«Става‑ма̄ла̄», Пратгама Ш́рī Чайтанйа̄ш̣т̣ака, 1)

Він вчить, що таке свідомість Крішни. Ми розуміємо, що Ґуру — це діючий принцип божественного, який розкриває Себе. Але коли Він хоче навчати відданості, Він приймає форму Махапрабгу, знаходячись під впливом Шріматі Радгарані, щоб дати повну, справжню концепцію Крішни, концепцію відданості Крішні.


Радгарані та Її група шукають на слуг 

йа̄м̇ ка̄м апі враджа-куле вр̣шабга̄ну-джа̄йа̄х̣
прекш̣йа сва-пакш̣а-падавīм анурудгйама̄на̄м

(«Ш́рī Лаліта̄ш̣такам», 7)

Це ш́лока Лаліти Сакгī. Вона набирає бажаючих у Вріндавані до своєї групи. Тут не говориться, що вона здійснює цей набір у матеріальному світі, — це відбувається в аудар’я‑лīлī Махапрабгу, Сварупи Дамодари та Рамананди. Але тут говориться йа̄м̇ ка̄м апі враджа‑куле вр̣шабга̄ну‑джа̄йа̄х̣, — вона здійснює набір у Вріндавані. Кожен у Вріндавані належить до визволених душ найвищої кваліфікації, проте вона агітує їх приєднатися до своєї групи. А вони у свою чергу подають свої імена на розгляд.

Ми чули про випадок Ш’ямананди. Коли справа досягла критичної відмітки, Радгарані зустрілася із Субалом та сказала: «Ми забираємо його. Цей пастушок буде членом нашої групи». Неймовірне серед неймовірного, према‑нірмала бгāскра («Ч‑ч», Āдī, 4.171). Із серця кого сяє према, крішна‑према? Із серця Преманідгі, Врішабгану Махараджа. Махапрабгу назвав його Пундарік Від’янідгі, Преманідгі.Він сказав: «Тепер, коли я побачив його, Моє життя стало досконалим. Я побачив втілення крішна-преми». Махапрабгу вражений такою відданістю. Й цей Пундарік Від’янідгі дав ініціацію Ґададгарі Пандітові. Таким чином, Врішабгану Махарадж — божественний батько Радгарані, відомий у гаура‑лīлī як Пундарік Від’янідгі, ініціює Ґададгара Пандіта. Тож наскільки піднесеним він є, наскільки піднесеним є положення великих відданих.

джаді ґаура на̄ хо’то, тобе кі хоіто,
кемоне дгоріта̄м де
ра̄дга̄ра махіма̄ према-раса-сīма̄
джаґате джа̄на̄та ке?

(«Джаді Ґаура на̄ хо’то», 1)

Причиною, через яку Махапрабгу прийшов у цей світ, є повідати про славу Шріматі Радгарані. Кожен вже так багато знає про Крішну, чи вважає що знає. ле Він прийшов, щоб повідати величність — ш́рī рāдгāра махімā — Її слави. Према‑раса‑сīмā. Він хоче донести яким є найвищий рівень крішна-преми. Крішна являється як Махапрабгу, щоб явити це усьому світові та дати усім зв’язок із цим божественним явищем.

анарпіта-чарīм чіра̄т карун̣айа̄ватīрн̣ах̣ калау
самарпайїтум уннатоджджвала-раса̄м сва-бгакті-ш́рійам

(«Ш́рī Чайтанйа-чаріта̄мр̣та», А̄ді, 1.4)

Відомо, що у цьому світі хтивість може засліпити людину, позбавити її почуття міри та розуміння наслідків. У деяких країнах, коли когось засуджують за злочин, скоєний у стані збудження, під тотальним впливом хтивості, можуть зменшити покарання. Але це мирське. Тож крішна‑према Шріматі Радгарані та враджа‑ґопī, божественне безумство, присутнє Їй, особливо в «Уддгава‑даршані», в «Бграмара‑гīтī», цей смак куштував Шрі Чайтан’я Махапрабгу за зачиненими дверима у суспільстві Сварупи Дамодари та Рамананди Рая останні дванадцять років Свого життя, цілодобово, занурюючись у глибини рāдгā‑бгāви. Як сказав Ґуру Махарадж, після того, як Він закінчив свою публічну місію, бахіран̇ґа сан̇ґе коре нāма‑сан̇кīртана, — поширення нāма‑сан̇кīртани, то настав час усамітненого існування. Внутрішня причина, через яку Він прийшов є змістом «Шрі Чайтан’я‑чарітамріти». Тоді вже було явлено «Чайтан’я Бгаґаватам», який дуже шанували усі вайш̣н̣ави. Але вони благали Кавіраджа Ґосвамі представити те, що йому було подаровано Раґгунатгом Дасом Ґосвамі, який у свою чергу здобув це від Сварупи Дамодари — ш́рī‑ґаура̄нуматам̇ сварӯпа‑відітам̇ («Ш́рīмад Бгакті Вінод-віраха Даш́акам», 9) — який лише один повністю знає природу Махапрабгу та Його екстатичний внутрішній світ.

сварӯпам̇ бібгра̄н̣о джаґад-атулам адвайта-дайїтах̣
прапанно-ш́рīва̄со джаніта-парама̄нанда-ґаріма̄
харір дīноддга̄рī ґаджапаті-кр̣потшека-таралах̣
са чайтанйах̣ кім̇ ме пунар апі др̣ш́ор йа̄сйаті падам

(«Става‑ма̄ла̄», Пратгана Ш́рī Чайтанйа̄штака, 3)

Рупа Ґосвамі каже: «Сварӯпам̇ бібгра̄но джаґад‑атулам», — ніхто не зрівняється із Сварупою Дамодаром. Чому? Тому, що Сваруп Дамодар — це Лаліта Сакгі у Вріндавані. Й коли Шріматі Радгарані перебуває у глибокій розпачі через розлучення із Крішною, в муках розлучення до ступеню божественного божевілля, самозабуття, Лаліта Сакгі знаходиться поруч із Нею, допомагаючи Їй на кожному кроці. Вона навіть більш обізнана в цьому розумінні щодо стану Шріматі Радгарані, ніж навіть Сама Радгарані, тому що Радгарані загублена у божественному безумстві. Але деяк Сваруп Дамодар, Лаліта Сакгі зберігаєсамовладання та допомагає Їй, читаючи Їй певні ш́локи, співаючи певні пісні й таким чином, проявляючи різноманітну допомогу.Тож вона має унікальну здатність допомагати Махапрабгу в гаура‑лīлī. Сваруп Дамодар та Ґададгар Пандіт, Рамананда. Нīла̄мбгодгі‑тате сада̄ сва-віраха̄‑кш̣епанвітам̇ — та, звичайно, Ґададгар Пандіт.


Пранама‑мантра Ґададгари Пандіта,
складена Шрілою Шрідгаром Махараджем.
Вино ш́лок «Бгаґаватам»

У гададгар‑пран̣а̄мі Ґуру Махараджа каже: «Він сидить на березі безмежного блакитного океану...» Нīла̄мбгодгі‑тате сада̄ сва-віраха̄‑кш̣епанвітам̇. Сва‑віраха̄, відчуваючи розлуку із Самим Собою, — таке висловлювання. Крішна в образі Махапрабгу відчуває розлуку із Крішною. Найвище Позитивне Начало знаходиться у настрої найвищого Негативного Начала, занурюючись у глибини розлуки. сва-віраха̄‑кш̣епанвітам̇ бāндгавам̇ — у суспільстві Своїх найдорожчих друзів. Хто ці друзі? Ґададгар Пандіт. Ш́рīмад‑Бга̄ґаватī катга̄ мадірайа̄ сан̃джӣвайан бга̄ті йах̣. Й що робить Ґададгар Пандіт, щоб полегшити біль розлуки у серці Махапрабгу? Говориться, що десятий ступінь розлуки — це смерть. Тож Махапрабгу на межі смерті. Сан̃дживайан, ми чули про такі аюрведичні ліки. Лікар Прабгупади, Крішнананда Таркатиртга Кавірадж, казав мені про них. Вони здатні повернути до життя померлого. Звичайно мається на увазі щойно померлий. Сан̃джива,це расāйан, ці ліки можуть повернути до життя особу, що знаходиться на межі смерті. Ґададгар Пандіт, ш́рīмад-бга̄ґаватī катга̄ мадірайа̄, читає ш́локи «Бгаґаватам», даючи їх наче деяку хмільну речовину (як відомо, деякі ліки мають хмільний ефект), яка приносить полегшення серцю Махапрабгу. Мадірайā означає «вино». Це на зразок того, як за відсутності коханої, коли серце спустошене, розбите, приходить хтось із друзів із пляшкою хмільного напою й вони випивають його і знаходять деяке полегшення. Чим є такий п’янкий напій у цьому випадку? Це ш́локи з «Бгаґаватам», — обрані ш́локи.

Це дає уяву наскільки досконалим є Шріла Ґуру Махарадж. Ця ш́лока — вступ до його збірника ш́лок «Бгаґаватам», створити яку його надихнула «Бгāґаватāрка‑марīчі‑мāлā» Бгактівіноди Тгакура, яка у свою чергу була написана через натхнення відСварупи Дамодара. Повертаючись до Сварупи Дамодара, Махāпрабгура двīтйа калевара («Ч‑ч», Мадг’я, 11.76), другого Махапрабгу. Саме Сваруп Дамодар надихнув Бгактівіноду Тгакура зібрати тисячу ш́лок «Бгаґаватам», подібних до сонячних променів, бгāґаватāрка‑марīчі арка,

пура̄н̣а̄рко ’дгунодітах̣
калау наш̣т̣а-др̣ш́а̄м еш̣а

(«Ш́рīмад Бга̄ґаватам», 1.3.43)

З тих вісімнадцяти тисяч ш́лок, подібних до сонячних променів, відібрати тисячу. Ґуру Махарадж, йдучи далі, збирався відібрати триста‑чотириста ш́лок. Але яким має бути критерій цього відбору? Це дуже важливо. В цій ш́лоці він дає натяк. Так само як і Ґададгар Пандіт обрав ті ш́локи, щоб втамувати біль розлуки Махапрабгу, а іноді навіть й посилити деякі переживання, — він дає натяк на критерій відбору.

ш́рīмад-бга̄ґаватī катга̄ мадірайа̄ сан̃джӣвайан бга̄ті йах̣
ш́рīмад-бгаґаватам̇ сада̄ сва-найана̄ш́ру-па̄йанаіх̣ пӯджайан

Промовляючи ті ш́локи із «Бгаґаватам», сльози струменіли з очей Ґададгари Пандіта. Вони були наче підношення квіток лотосу сторінкам «Бгаґаватам», на яких ці ш́локи написані. Й так ці ш́локи, що були промовлені таким чином, із тією глибиною, наче підношення квіток лотосу сторінкам, змивали букви ш́лок зі сторінок, наче їх не можна було знати чи читати комусь іншому, — занадто потаємні.

Тому, коли Шрінівас Ачар’я прийшов до Ґададгари Пандіта задля божественного керівництва, щоб почути «Бгāґаватам» від нього, Ґададгар Пандіт сказав йому: «Те, чому я збираюся навчити тебе, ті ш́локи було змито моїми сльозами, тож тепер тобі потрібно відправитися до Навадвіпи, щоб дістати нову копію». Звичайно Шрінівас Ачар’я відбуває до Навадвіпи, а коли повертається назад, виявляється, що Ґададгар Пандіт вже залишив цей світ. Чому Крішна робить таке? Чому Крішна робить подібні речі? Якщо не задля того, щоб занурити серце глибше, дозволити нам сягнути більшої глибини серця, відчуття відданості? Самого ядра серця.

«Ґосва̄мī‑прабаро гада̄дгара‑вібгӯр‑бгӯйа̄т мад‑ека̄‑ґатіх̣, — Ґуру Махарадж говорить, — нехай це буде підношенням найкращому з Ґосвамі — Ґададгару Пандітові Ґосвамі». Ґосва̄мī‑прабаро гада̄дгара‑вібгӯр‑бгӯйа̄т мад‑ека̄‑ґатіх̣. Така мета виголошення цих молитов. Тож яким є положення Шріли Ґуру Махараджа, якщо він здатний висловити подібні речі?


Ш́лока, що змушує знепритомніти

Одного разу, о півдні, Ґуру Махарадж сидів у кріслі, а Ґурудев знаходився поруч із ним. Увійшов я. То були щасливі часи. Я запитав Ґурудева: «Коли Ач’ютананда спитав Свамі Махараджа про те, що йому казав Шрідхара Махарадж, Свамі Махарадж відповів: «Якщо я скажу тобі — ти знепритомнієш». — «Я хочу знати, що то було». Ґуру Махарадж спитав: «Що?» Тоді Ґурудев почав сміятися й сказав йому на бенгалі: «Ґосвамі Махарадж хоче, щоб ви змусили його знепритомніти». «Āча», — сказав Ґуру Махарадж, й вони почали обговорювати, що б їм такого сказати, якусь особливу ш́локу. Й тоді Ґуру Махарадж дав пояснення гададгар‑пран̣а̄ми. Й те, що я щойно пояснював тут, це ба̄кйа‑апара̄дга, — образа. Я навіть не здатен передати як Його Божественній Милість висловив це тоді. Але коли я почув це від нього, я вийшов звідти хитаючись, тримаючись за стіну, наче тягнучи свою голову вздовж стіни, втрачаючи усвідомлення цього світу. А Ґуру Махарадж й Ґурудев продовжили розмову. Я повернувся десь за п’ятнадцять хвилин. Змусити мене втратити свідомість було легко наче: «О, цей хлопчик. Нехай вийде, повертайся пізніше». [Сміється.]

Бгакті Ракшак Шрідгар Дев-Ґосвамі. Якось я запропонував Ґуру Махараджу й Ґурудеву інтерпретувати «Бгакті Ракшак», як «Вартівник відданості». Вони сказали: «Так, це можливо». Іноді я казав Ґуру Махараджу:

ш́рīдгара-сва̄мī-праса̄де «бга̄ґавата» джа̄ні
джаґад-ґуру ш̄рīдгара-сва̄мī «ґуру» карі’ ма̄ні

(«Ш́рī Чайтанйа-чаріта̄мр̣та», Антйа, 7.133)

Слова Махапрабгу до Валлабга Ачар’ї. За милістю Шрідгари Свамі — ш́рīдхара сва̄мī‑праса̄де бга̄ґавата джа̄ні — за його милості ми можемо знати «Бгаґаватам». Джаґад‑ґуру ш́рīдгара‑свамі ґуру карі мані, тому ми вважаємо його за Ґуру масштабу всесвіту. Той, хто не приймає Свамі є проституткою. Ш́рīдгара. Дгара — Радга. Зараз іще триває місяць Радгарані, місяць Ґуру Махараджа. Харе Крішна!

Запинання: Махарадж, я хочу дещо спитати, не знаю, чи буде це доречним. Кожного разу, коли я чую історію життя Махапрабгу у Ґамбгірі, коли Він відчував почуття глибокої розлуки... Це почуття завжди виникає після зустрічі. Як, наприклад, Шрінівас Ачар’я мав можливість зустрітися із Ґададгарою Пандітом, але потім він пішов, а коли повернувся, той вже залишив цей світ. Тож момент зустрічі присутній.


Як можна відчувати розлуку із Крішною,
ніколи не бачивши Його?

Шріла Ґосвамі Махарадж: Так, але є дещо, що описує Рупа Ґосвамі й Бгактівінод Тгакур в іншому місці називає це пӯрва‑рāг. Це дуже цікаво, це те, що виникає перед зустріччю. Я багато разів цитував Рукміні: «Ш́рутвā ґун̣āн бгувана‑сундара ш́р̣н̣ватāм̇ те»(«Шрімад‑Бгагаватам», 10.52.37). Вона ще не зустрічалася із Крішною, але почувши про Нього така зустріч відбулась. Певна ідея прийшла до неї стосовно постаті Крішни, Його якостей та усього іншого. Її ми сприймаємо як визначну фігуру, ми можемо сказати: «О, це ж Рукміні, вона знала Його раніше». Але це не так — вони не зустрічалися раніше. Дружини брāхмāн̣івйаджн̃ік‑брāхмāн̣и, віпра‑патнī, не зустрічали Крішну раніше, вони лише чули про Нього від торговців фруктами. Інші мешканці Вріндавану також чули про Нього й в цей спосіб зустріли Його. Розумієте, ви можете мати загальну уяву, але на певному високому рівні відданості, почувши про Нього можна отримати дуже чітку уяву Його постаті. Це містично — ачінтйа‑бгедāбгеда. Не зустрівшись раніше — зустрітися через слухання, але це народжує жагу зустрічі. Й тому нам радять розвивати настрій розлуки. Ми можемо заперечити: «Якщо ми ніколи не зустрічались, як можливо розвивати почуття розлуки?» Через слухання. В тому й полягає таїнство, що через слухання про Крішну до вас приходить певне розуміння. Невиразне розуміння, більш чітке чи досить ясне. Поступово розвивається певна жага. Простим прикладом є те, що немовля відчуває голод навіть жодного разу не ївши. Тож це таємнича річ. Як може з’явитися голод? Він може пробудитись через слухання про Крішну. Ця жага пробуджується через розуміння втрати. «Це так чудово, але воно не дісталося мені. Я потребую цього». Тож голод передує смаку зустрічі. Необхідна умова насолоди смаком — голод, тому розлука — необхідна складова для насолоди від зустрічі.

Кілька днів тому я казав, що навіть у романтичних мирських стосунках, зустрівши кохання свого життя, люди відчувають й висловлюють такі почуття: «Я все життя любив тільки тебе». Ми кажемо такі речі в цьому світі, хоча раніше ми були закохані у когось іншого, ми все ж таки кажемо: «Ні, завжди я любив тільки тебе!» Коли відбувається така зустріч, знаходиться такий зв’язок, це почуття автоматично виникає у серці, — почуття того, що це було завжди. На жаль у цьому світі... Але ми не повинні зневажати це почуття, бо це насправді те, чого ми прагнемо. Ми шукаємо таку особу, зустрівши яку ми збагнемо, що це мій вічний коханий: «Я завжди любив лише тебе». Але ми гадаємо що ця особа — це хтось із цього світу, хоча це Абсолютна Особистість. Тільки Абсолютна Особистість здатна відповісти взаємністю на таке почуття, незбагненним, вражаючим чином, — кожному з нас. Ця Особистість може відповісти взаємністю кожному атому палкого серця, кожної з живих істот водночас. Таким є Абсолют. Абсолют не може бути чимось меншим. Такою є Абсолютна Особистість Бога. Та ми, через ідеальні критерії пошуку, можливо непрямим шляхом, шукаємо Абсолют — первинну прекрасну Особу, первинну люблячу Особу, для якої немає неможливого.

Праті ан̇га ла̄ге ка̄̐де праті ан̇га мора — кожна часточка нашої душі плаче за своєю другою половинкою, яка може бути знайдена лише в Абсолютній Бога‑особі. Сарасваті Тгакур нагадує нам, що Абсолютна Істина — це не лишень Крішна, це Радга й Крішна. Але ми обдурені думкою, що завдяки безпосередньому контакту ми отримаємо найкращі переживання, ніж служачи його агенту чи агентству. Тому нам треба навчатися.

раса-ра̄джа’, маха̄бга̄ва — дуі ека рӯпа

(«Ш́рī Чайтанйа‑чаріта̄мр̣та», Мадгйа, 8.282)

маха̄бга̄ва-сварӯпін̣ī [сварӯпа̄ ш́рī]-ра̄дга̄-т̣га̄кура̄н̣ī

(«Ш́рī Чайтанйа‑чаріта̄мр̣та», А̄ді, 4.69)

Вона — підвладна половинка Крішни, найкраща половинка. Вона може екстрагувати найбільше ра̄си найвищої якості з Крішни й: «Хла̄дінī‑ш́акті пуш̣т̣і кара», — живити Своїх слуг цією субстанцією. Ґуру Махарадж каже, що маха̄бга̄ва знаходиться поза конституційною здатністю душі переживати, й Радгарані з почуття вдячності до Своїх слуг дає їм цей смак. Лише одного разу спробувавши цей смак усі інші смаки, ра̄си втратять свій смак. Й це наша гуру-варґа. Чи можна подумати що вони легковажні? Ґуру важчий за Гімалаї. Ґамбгіра — пірнай глибше у реальність. Харе Крішна.

Перекладач: Крішна Чайтан’я Дас
Редактор: Аннапурна Деві Дасі 


In English:

скачать (формат MP3, 108.21M)


←  «Инициация в Лахте». Шрила Б. Б. Авадхут Махарадж. 5 мая 2013 года ·• Архив новостей •· «Шри Гарга-самхита» (часть 6). Дварака-кханда (глава 15-16). Ананда Мой Прабху. Лахта, Санкт-Петербург. 27 декабря 2011 года →
Главная | Миссия | Учение | Библиотека | Контактная информация