«День ухода Шрилы Шридхара Махараджа». Шримати Бхакти Лалита Деви Даси. 6 августа 2013 года. Лахта, Санкт-Петербург



скачать (формат MP3, 44.97M)

Шримати Бхакти Лалита Деви Даси

День ухода Шрилы Шридхара Махараджа

(6 августа 2013 года. Лахта, Санкт-Петербург)

 

Прежде всего хотела бы выразить свое почтение и признательность всем преданным и всем друзьям, собравшимся здесь. Так замечательно всех вас повидать. Многих из вас я видела на фестивале Vedalife, а некоторые лица для меня новые. У меня много домов, и вот один из домов здесь, у вас, в Санкт-Петербурге. Здесь замечательные братья и сестры: Виджай Раман Прабху и другие. Вы все занимаете очень большое место в моем сердце.

#00:01:22#

Я никогда не чувствую себя неудобно, когда приезжаю в другую страну, потому что приезжаю к своим духовным братьям и сестрам — к себе домой. Я приезжаю к членам моей семьи, в храм Гурудева.

#00:01:54#

Сегодня мы отмечаем день ухода нашего Парам-Гурудева — Шрилы Шридхара Махараджа. В его самадхи-мандире в Навадвипе этот фестиваль сейчас также проходит. Очень многие матхи, очень многие учителя и их последователи со всего Навадвипа и даже из Маяпура приехали сегодня утром для того, чтобы почтить память Шрилы Шридхара Махараджа и принять прасад с этого мероприятия.

#00:02:57#

Хотя я сама никогда не встречала Шрилу Шридхара Махараджа, однако я присоединилась к миссии вскоре после его ухода. Я пришла к лотосным стопам Шрилы Гурудева в 1992 году. Мне приходилось часто бывать в обществе Гурудева в этот день, день ухода Гуру Махараджа. Хотя мы называем это «фестиваль», «праздник», но это печальный праздник, и для Гурудева он был, так или иначе, болезненным. Я видела это. Он чувствовал, знал о том, что приближается день ухода его учителя. Он чувствовал это словно землетрясение, будто земля уходила из-под его ног.

#00:04:29#

Когда Шрила Гуру Махарадж ушел, в тот же самый день огромное манговое дерево оставило свое тело. В этом месте должно было располагаться самадхи, усыпальница Шрилы Шридхара Махараджа. Это дерево было достаточно сознательным: оно понимало, что необходимо оставить это место, и ушло само. Шрила Гурудев осознавал, что настало время, когда Шрила Шридхар Махарадж должен покинуть этот мир. Поэтому он пригласил Шрилу Пури Махараджа и других духовных братьев Шрилы Шридхара Махараджа, а также его близких приехать в Маяпур и остановиться в Матхе. Шрила Гурудев понимал, что они помогут ему в установлении самадхи, поскольку его сердце будет разбито, и он не сможет в одиночку все сделать.

#00:06:36#

Шрила Гуру Махарадж выбрал для своего ухода особое время: он ушел в брахма-мухурту. Он повернулся лицом к Ганге и оставил мир по собственному желанию. Было видно, что он сознательно оставил этот мир. Когда Шрила Говинда Махарадж отправился для того, чтобы выразить почтение Божествам, он нашел их в экстраординарном состоянии. Они выглядели танцующими, ликующими, потому что забрали Своего человека обратно. Гурудев, по его собственным словам, никогда не видел Божеств в таком состоянии… лишь в тот день.

#00:08:08#

Мы знаем, что Шрила Гуру Махарадж, Шрила Шридхар Махарадж, оставил этот мир в спокойном расположении духа. Он знал, что его [духовное] наследие в надежных руках — обо всем позаботится Шрила Говинда Махарадж, Шрила Гурудев.

#00:09:05#

Где-то за год до своего ухода Шрила Шридхар Махарадж отстранился от дел и полностью утвердил Шрилу Говинду Махараджа в роли ачарьи. И лишь однажды, в отсутствие Гурудева, он дал ритвик-посвящение от имени Гурудева, от имени Говинды Махараджа, Мадхавананде Прабху и Шьяме Диди из США. В истории вайшнавизма, пожалуй, больше не найти примера, когда великий Гуру давал ритвик-посвящение от имени своего ученика.

#00:10:32#

Шрила Гуру Махарадж был спокоен за свое дело. Он знал, что оно в надежных руках, что Шрила Гурудев, Шрила Говинда Махарадж, позаботится обо всем. Более того, он подталкивал Гурудева к принятию ответственности за Матх. Он сказал: «Если ты не примешь этой ответственности, я разрушу этот Матх!» Мы знаем, что Шри Чайтанья Сарасват Матх — это особая линия сознания Кришны. Мы слышали о том, что Шрила Гуру Махарадж, Шрила Шридхар Махарадж, известен как рупануга-дхара, иными словами, поток линии Рупы Госвами проходит через него. Он был дарован ему Шрилой Сарасвати Тхакуром Прабхупадой, и действовал через него.

#00:11:47#

Когда Шрила Сарасвати Тхакур оставлял этот мир, он призвал своего любимого ученика Шрилу Шридхара Махараджа к своей постели и попросил его спеть песню Шрилы Нароттама Даса Тхакура «Шри Рупа-Манджари-пада». Считается, что именно в этот момент Шрила Сарасвати Тхакур передал эту линию, передал этот поток Шриле Шридхару Махараджу.

#00:12:58#

Эта линия проходит в божественном мире от Радхарани к Лалите Деви и от нее к Рупе Манджари. И мы служим под ее началом, в ее линии служения. Шрила Гурудев отмечал, что все, кто пришел в Шри Чайтанья Сарасват Матх и получил посвящение, обрели тем самым привязанность и преданность стопам Божеств, Гуру, Гауранги. Они автоматически попали в эту линию служения, в линию Шри Рупы.

#00:14:22#

Мы видим, что это очень узкая, очень специфическая линия, и не так-то просто попасть в нее. Но именно ее Шрила Шридхар Махарадж передал Шриле Гурудеву, а Гурудев — ачарьям современности.

Мы все, так или иначе, хотя бы чуть-чуть знакомы с поэзией, с произведениями, с песнями, с экстраординарными комментариями к Бхагавад-гите и Гаятри-мантре Шрилы Шридхара Махараджа. Шрила Сарасвати Тхакур выбрал для Шрилы Шридхара Махараджа имя Бхакти Ракшак, что означает «хранитель преданности». Бхакти Ракшак Шридхар… Шридхар — в честь Шридхара Пандита, первого комментатора «Бхагаватам». Это имя указывает на ученость, необычайное дарование и познания.

#00:16:41#

Шрила Сарасвати Тхакур был знаком с некоторыми работами Шрилы Шридхара Махараджа. Более всего его впечатлила работа «Шри Бхактивинода-вираха-дашакам». Хотя Шрила Шридхар Махарадж не встречался лично с Бхактивинодом Тхакуром (они были из разных поколений), но между ними все же произошла передача из сердца в сердце, и Шрила Шридхар Махарадж смог отразить личность Бхактивинода Тхакура в своем произведении. Шрила Сарасвати Тхакур нашел, что личность Бхактивинода Тхакура полностью раскрыта и представлена очень выразительно.

#00:18:19#

По милости Шрилы Бхакти Судхира Госвами Махараджа мы получили все эти замечательные книги Шрилы Шридхара Махараджа на английском языке. Эти книги: «Поиск Шри Кришны, Прекрасной Реальности», «Любовный поиск потерянного слуги», «Шри Гуру и его милость», «Золотой Вулкан божественной любви», «Субъективная эволюция сознания». Шрила Гурудев, Шрила Говинда Махарадж, сказал: «Все эти вещи, которые Шрила Шридхар Махарадж сказал на английском, отвечая на вопросы пытливых западных искателей Истины, он никогда не говорил на бенгали. Все эти вещи открылись западному миру навстречу их поиску». С одной стороны, у бенгальцев в то время не было записывающих устройств, но, с другой стороны, они понимали, что в целом важно служить. Бенгальцы просто следовали указаниям Гуру Махараджа, просто подчинялись его воле.

#00:20:37#

Одним из последних наставлений Шрилы Бхактиведанты Свами Прабхупады своим ученикам было: «За шикшей вы должны обращаться к Шриле Шридхару Махараджу». И они отправились к нему и задавали ему вопросы. Поэтому все члены GBC, а также другие преданные с Запада и Востока устремились к Шриле Шридхару Махараджу, чтобы задать ему невероятное количество всевозможных вопросов. Многие преданные были заняты такой работой: они записывали на пленку беседы и транскрибировали записи этих бесед, переводя их в письменную форму, а затем редактировали. Так составлялись книги. Сейчас эти книги доступны читателям на русском и многих других языках. Но этой катхи, этого наследия нет на бенгали. И Гурудев желал, чтобы они были переведены. Эти необычайные лекции очень ценны, поэтому их нужно перевести на бенгали.

#00:23:05#

Шриле Шридхару Махараджу было тяжело на сердце от того, что он не послушался воли своего учителя, отказавшись от путешествия на Запад. Во-первых, он не хотел смешиваться с западными людьми. Во-вторых, он не понимал их произношения. Поэтому Шрила Шридхар Махарадж продвинул на эту миссию Бхакти Сарангу Госвами Махараджа и других. Он чувствовал, что у них есть больше возможностей для проповеди, что им будет менее сложно соприкасаться с западными людьми и общаться с ними.

#00:24:11#

Шрила Шридхар Махарадж происходил из очень высокой касты брахманов Хапании линии Бхаттачарья. Он уже в детстве разговаривал на санскрите, как и его родители. Он слышал самые возвышенные, самые сокровенные темы бесед — он рос в такой среде. Поэтому для него было достаточно сложно жить среди млеччх, среди нецивилизованных людей, жить в их странах, следуя их законам, и так далее.

#00:25:26#

Однако мы видим, что позже, хотя он никуда не поехал, весь западный мир приехал к нему, к его дверям. Таким образом, желание Сарасвати Тхакура было исполнено.

Хапания — это прекрасное, удивительное место. Там у нас есть храм. Он расположен в том самом месте, где Шрила Шридхар Махарадж явился в этот мир. Шрила Гурудев, Шрила Говинда Махарадж, желал особым образом отметить это место, место явления Шрилы Шридхара Махараджа, и именно то самое место, где он явился в этот мир. На этом месте он построил храм и установил там возвышенных Божеств — Шри Шри Гуру-Гаурангу Радха-Гопинатха.

#00:27:14#

Места явления Шрилы Шридхара Махараджа и Шрилы Говинды Махараджа — деревни Хапания и Бамунпара — расположены неподалеку друг от друга, приблизительно в десяти километрах. Между этими деревнями находится очень известный и древний храм Господа Шивы, который носит название Бура-радж-Шива. Бура означает «старый» или «древний», а радж означает «царь». Мы ездим туда каждый год, и, может быть, кто-то из вас посещал этот храм.

#00:27:14#

Игры этих великих учителей — Шрилы Шридхара Махараджа и Шрилы Говинды Махараджа — так или иначе, касались этого места. Шрила Шридхар Махарадж приходил к Шиве и предлагал лотосы. И однажды, сидя в этом храме или неподалеку, Шрила Шридхар Махарадж обрел даршан: он узрел вселенскую форму Господа. Это произошло в его детстве. Мы также знаем, что с этим храмом связано явление Шрилы Говинды Махараджа. Когда его отец и мать пришли помолиться Шиве о том, чтобы тот ниспослал им ребенка, они получили откровение: Господь Шива даст своего собственного сына.

#00:29:59#

Родители Шрилы Говинды Махараджа предложили поклоны и молитвы Бура-раджу. Тот был удовлетворен, и вскоре появился Шрила Говинда Махарадж. У них долго не рождались дети. Они молились Господу Шиве и даже пообещали, если родится мальчик, они позволят ему стать санньяси. Но они подразумевали временную санньясу на несколько лет или на несколько месяцев. Они подразумевали это. Они пообещали Шиве, что их ребенок примет санньясу. Они ожидали, что это будет санньяса на пятнадцать дней — есть такой обычай в Индии.

#00:31:18#

И, конечно, для них это был шок. Особенно, это был удар для матери Гурудева. Она пережила уход своего мужа Нитайпада Даса Адхикари, когда Шриле Говинде Махараджу было немногим более шестнадцати-семнадцати лет, а, может быть, и пятнадцать. Шрила Говинда Махарадж оказался самым старшим в семье из мужчин, и ожидалось, что он будет заботиться о своей престарелой матери и своих младших братьях.

#00:32:42#

Но так случилось, что, когда он служил лаборантом в Нандагхате, туда пришли брахмачари Шри Чайтанья Сарасват Матха. Проповедью они привлекли его на свою сторону. Когда Шрила Говинда Махарадж увидел, как они проповедуют послание «Бхагаватам», это напомнило ему историю о Шринивасе Ачарье, который проповедовал «Бхагаватам» во дворце царя Бирхамбира. Эти брахмачари были столь сияющими, столь мощными, столь бесстрашными, что Гурудев сдался на их милость. Он прямо так и рассказывал: «Они промыли мне мозги». Брахмачари сказали Гурудеву: «Ты не есть это тело. Этот мир — не твой дом. Ты — нитья-кришна-дас». Так они убедили его отправиться в Шри Чайтанья Сарасват Матх и встретиться со Шрилой Шридхаром Махараджем.

#00:34:43#

Не было достаточно транспорта, и через Гангу можно было перебраться только вплавь. Поэтому они переплыли Гангу и ранним утром пришли в Шри Чайтанья Сарасват Матх. Это как раз был Шри Нрисимха-чатурдаши 1947 года. Когда мы отмечаем Шри Нрисимха-чатурдаши, мы также отмечаем годовщину прихода Гурудева в Матх. В прошлый майский Нрисимха-чатурдаши была шестьдесят шестая годовщина этого дня. Когда Шрила Говинда Махарадж пришел в первый раз, его звали Дхарма Дас. Его привели в Матх и представили Шриле Шридхару Махараджу.

#00:36:12#

Шрила Говинда Махарадж был потрясен, увидев перед собой столь прекрасную, сияющую, возвышенную личность. Он рассказывал: «Когда я впервые увидел Шрилу Шридхара Махараджа, я подумал, что так, должно быть, выглядел Шрила Санатана Госвами. Я всегда представлял его примерно таким. Шрила Шридхар Махарадж был очень высоким, а его кожа была очень светлой. Он выглядел благородно».

#00:37:25#

В то время было только одно помещение. Оно находилось там, где сейчас нижняя часть веранды Шрилы Шридхара Махараджа. В одной комнате жил Гирирадж (затем туда пришло Божество Шри Чайтаньи Махапрабху), а в другой комнате — Шрила Гуру Махарадж, Шрила Шридхар Махарадж. Радха-Говинда приехали позже. Шрила Шридхар Махарадж послал Шрилу Говинду Махараджа в Джайпур за этими Божествами. Это произошло спустя несколько лет.

#00:38:30#

Итак, Шрила Говинда Махарадж прибыл в Матх в день поста, в Нрисимха-чатурдаши. В то время для него пост был немыслимым занятием. Он думал: «Поститься до восхода луны? Как это вообще возможно?» Увидев спелую папайю на дереве, он спросил Шрилу Шридхара Махараджа: «Пожалуйста, можно я съем хотя бы вот это?» Шрила Шридхар Махарадж взял эту папайю, разделил ее: половину отдал Божествам, другую половину — Гурудеву.

#00:40:17#

Шрила Говинда Махарадж также происходил из очень возвышенной семьи брахманов. Его отец Нитайпад Дас Адхикари был инициирующим Гуру и ведущим киртанией. Что уж говорить, Шрила Говинда Махарадж знал наизусть возвышенные песни Чандидаса, Видьяпати, Джаядева Госвами. Понимая это, Шрила Гуру Махарадж, Шрила Шридхар Махарадж, сначала приказал Гурудеву забыть все, что тот знал. Это было первым уроком. Он сказал: «Ты должен следовать исключительно мне и говорить то, что я тебе скажу, следовать только мне, а не своему уму. Первое твое задание: забудь все то, что ты учил в детстве, что ты слышал от своего отца, — все, чему тебя научили ранее. Ты можешь следовать этому? Можешь учиться у меня и забыть все, что ты знал прежде?» И Шрила Гурудев ответил: «Да!» Гурудев рассказывал, что в его привычке было никогда не говорить «нет».

#00:41:54#

Позже мать, брат Шрилы Говинды Махараджа и чуть ли не все жители деревни Бамунпара пришли, чтобы забрать его из Навадвипы. Они кричали: «Куда ты пропал? Почему ты здесь? Пойдем домой!» Они начали препираться со всеми жителями Матха. Нашли Гурудева. Кто-то попытался увести его силой. Гурудев схватился за решетку на окне, а один житель деревни тянул его за ноги. Но позже они поняли, что воевать не имеет смысла, что мальчик желает остаться, и применять к нему силу бесполезно. Они сказали: «Хорошо, мы уходим. Пусть или сам придет, или не возвращается вовсе».

#00:43:53#

Шрила Шридхар Махарадж милостиво дал прибежище матери Шрилы Гурудева: ей предоставили небольшой домик, в котором она могла жить при Матхе. Двое братьев Гурудева также приняли прибежище у Шрилы Шридхара Махараджа, то есть приняли посвящение. Их звали Вишварупа и Дхананджая. Гурудев был старшим в семье среди мужчин. Поначалу его звали Гауренду Брахмачари, позже — Говинда Махарадж. Дело в том, что любимым именем Кришны у Шрилы Шридхара Махараджа было имя Говинда. Он назвал свое Божество Говинда и своего любимого ученика назвал Говинда: Шри Шри Гуру-Гауранга Гандхарва-Говинда-Сундар и Бхакти Сундар Говинда.

#00:45:32#

Также у них было очень много игр — их совместное времяпрепровождение. Одной из игр была враджа-мандала-парикрама. Это было примерно в 1950 году. Тогда Шрила Шридхар Махарадж вместе со Шрилой Говиндой Махараджем обходили Вриндаван и окрестные святые места. Кажется, с ними был еще Кришнадас Бабаджи Махарадж. Шрила Шридхар Махарадж лично провел Гурудева по всем самым важным святым местам во Вриндаване, на Говардхане и Матхуре. Шрила Шридхар Махарадж, после завершения этой парикрамы, спросил у Гурудева: «Какое место твое самое любимое?» Шрила Гурудев ответил: «Лалита-бари». Это место явления Шри Лалиты Деви, где она явилась в этот мир и жила. Мы бывали в этом месте, оно еще называется Чиграм.

#00:47:38#

Об этом особом мистическом переживании Гурудев сказал так: «То, что я увидел здесь, поразило меня, оно захватило мой ум». Хотя Шрила Говинда Махарадж много раз приезжал во Вриндаван, он ни разу больше не приходил в место явления Шри Лалиты Деви. Он не желал переживать ничего другого, кроме того, что испытал тогда. Он отправлял туда преданных, когда они следовали во Вриндаван. Он говорил: «Посетите также место явления Лалиты Деви, привезите мне немножко прасада оттуда». Но сам он туда никогда не ездил, потому что если бы он пережил нечто меньшее, чем то, что он пережил, будучи там со Шрилой Шридхаром Махараджем, это бы разбило ему сердце.

#00:49:18#

Вскоре после того, как Шрила Говинда Махарадж присоединился к миссии Шрилы Шридхара Махараджа, в том же 1947 году он получил посвящение в Пури во время Ратха-ятры. Постепенно Шрила Гурудев стал выполнять одно за другим желания своего учителя, Шрилы Шридхара Махараджа. Так, он установил храм Нитай-Чайтаньядева в Джаганнатха Пури, а позже — храм на Говардхане. С одной стороны, этот храм находится рядом с холмом Говардхан, но с другой — в очень отдаленном месте. Оно носит название Шрила Шридхар Свами Сева-ашрам.

#00:50:51#

Также Шрила Шридхар Махарадж очень хотел облагородить Шри Говинда-кунду и построить в центре этого озера храм. Но когда время этого замысла пришло, у строителей ничего не получилось. Они копали вглубь, но не могли установить опорные колонны: вода вырывалась и рушила все строение. По этой причине фундамент невозможно было установить. Гурудеву пришла восхитительная идея. Он сказал: «А давайте проведем пуджу Курме, Господу в образе черепахи, тогда Он позволит нам установить фундамент».

#00:52:18#

В чем же заключалась эта особая пуджа? Это были шарики из сладкого риса. Гурудев сказал: «Пожалуйста, предложите их Господу Курме, и все будет в порядке». На следующий же день колонны были установлены. Вода перестала приходить. И все было в порядке. Храм явился удивительно красивым образом. И очень много других удивительных событий произошло в Матхе. В частности, общение со Шрилой Бхактиведантой Свами Прабхупадой, который всегда считал Шрилу Гуру Махараджа, Шрилу Шридхара Махараджа, своим шикша-гуру.

#00:53:39#

Шрила Прабхупада Бхактиведанта Свами пытался убедить Шрилу Шридхара Махараджа стать главой его миссии, его детища — ИСККОН. Но Шрила Шридхар Махарадж не был в этом заинтересован, он говорил: «Я могу давать какие-то советы, я могу чем-то помогать, но отдаленно. Я не хочу в этом непосредственно участвовать». Однажды Шрила Бхактиведанта Свами Прабхупада беседовал со Шрилой Шридхаром Махараджем. Их разговор шел на бенгали и был очень оживленным. И один из учеников Шрилы Прабхупады, поскольку не знал бенгали, спросил: «О чем вы беседуете? Какие темы обсуждаете?» Бхактиведанта Свами посмеялся и сказал: «Если я расскажу тебе, то ты упадешь в обморок».

#00:55:41#

Один ученый (пандит), который признал свое поражение в беседе со Шрилой Шридхаром Махараджем, сказал о нем: «Это удивительная личность. Он обладает тремя удивительными качествами — необычайным интеллектом, здравым смыслом и незаинтересованностью в чем-либо мирском (славе, престиже, чем-либо бренном)». Он всегда предпочитал оставаться в тени, давая дорогу другим. Сам он мог помогать, но при этом ни во что активно не вовлекался. Все выдающиеся ученики Шрилы Сарасвати Тхакура, все его старшие ученики и последователи, так или иначе, обращались к Шриле Шридхару Махараджу за советом. Они все единодушно почитали его. Один из них даже сказал: «Мы следуем поступи льва — симхавалокана». Когда лев отправляется в свое логово, на добычу пропитания или еще куда, время от времени он оглядывается назад посмотреть, как далеко он ушел, чтобы запомнить дорогу или еще для чего-то. И точно так же духовные братья Шрилы Шридхара Махараджа занимались проповедью в своих Матхах. У них были свои ученики, но всякий раз они оглядывались на Шрилу Шридхара Махараджа: одобряет ли он их действия, их проповедь, соглашается ли он с этим. А это были не просто рядовые преданные, а лучшие воины армии Шрилы Сарасвати Тхакура: самые первые, самые выдающиеся, самые возвышенные. Тем не менее, они считали Шрилу Гуру Махараджа, Шрилу Шридхара Махараджа, самым старшим и самым возвышенным среди всех последователей Шрилы Сарасвати Тхакура. Они всегда обращались к нему за советом и единодушно почитали его как высшего вайшнава.

#01:00:13#

Мы также слышали о том, что дедушка более милостив и более ласков, чем отец. Он не чувствует очень большой ответственности и просто балует своих внучат, давая им свои благословения. Когда я посещаю самадхи Шрилы Шридхара Махараджа или кланяюсь ему, я всегда думаю: «Ты мой очень дорогой дедушка. Будь так же милостив ко мне, как дедушка к своим внукам и внучкам. Пожалуйста, яви мне свою милость».

#01:02:22#

Притху Прабху Брахмачари: Бхакти Лалита Диди говорит, что каждый из вас может что-то сказать. И я уже говорил нескольким преданным: «Вы очень удачливы, что у вас есть возможность общаться непосредственно с вашими учителями. Вы можете им как-то служить, вы можете слушать их лекции, видеть их непосредственно перед собой». Это также очень важно. У учителя есть две составляющие: вапу и вани. Вани — это наставления. Они действуют всегда. Даже когда учитель ушел, он живет в своих наставлениях. Но вапу, его физическое присутствие, для ученика также очень важно. Необходимо чувствовать его присутствие, иметь возможность как-то послужить ему лично или опосредованно, видеть его улыбку, слышать его голос. И я говорю, что сомневаюсь, что если бы те сокровенные истины, которые были явлены Шрилой Шридхаром Махараджем, были явлены кем-то другим, то Шрила Госвами Махарадж и другие наши ведущие лидеры привлеклись бы ими. Нельзя исключить из этого процесса личность Шрилы Шридхара Махараджа, его необычайное сердце, его способность умиротворять и конвертировать каждого. Каждый, кто соприкасался с ним, даже в годы его юности, отмечал это необыкновенное превращение. Некоторые джентльмены вскакивали и кричали: «Вот это настоящая проповедь! Мы презрели свою культуру!»

#01:04:11#

Шрила Шридхар Махарадж мог не только донести идеи Шрилы Сарасвати Тхакура, но он также мог необыкновенным образом изменить сердце. И это же делал Шрила Говинда Махарадж. Когда его ученики испытывали какие-либо беспокойства, он приглашал их к себе и просто держал их в своем обществе. Находясь в его сфере влияния, они изменялись.

#01:05:12#

Бхакти Лалита Деви Даси: Мы все тем или иным образом испытывали это, потому что находились в обществе Шрилы Говинды Махараджа. Мы определенным образом чувствовали, как он работает с нами, «выплавляет» нас, делает из нас, словно из чурок, какие-то предметы, которые затем он может использовать в служении своему Гуру Махараджу.

Переводчик: Притху Дас Брахмачари
Транскрипцию выполнил: Динанатх Дас
Редактор: Индумати Деви Даси

 

 

Шріматі Бгакті Лаліта Деві Дасі

День відходу Шріли Шрідгари Махараджа

(6 серпня 2013 року. Лахта, Санкт-Петербург)

 

Перш за все я хочу висловити свою пошану та подяку усім відданим та друзям, що тут зібралися. Так приємно всіх вас бачити. Багатьох я бачила на фестивалі Vedalife, а деякі обличчя я бачу вперше. Я маю багато будинків, і ось один з них саме тут, у вас, у Санкт‑Петербурзі. Тут чудові брати і сестри: Віджай Раман Прабгу та інші. Ви всі займаєте великий куточок у моєму серці.

Я ніколи не відчуваю себе незручно, коли приїжджаю в іншу країну, тому що приїжджаю до своїх духовних братів та сестер — до себе додому. Я приїжджаю до членів своєї родини, до храму Ґурудева.

Сьогодні ми святкуємо день відходу нашого Парам‑Ґурудева — Шріли Шрідгари Махараджа. Цей фестиваль зараз також проходить у його самадгі‑мандірі, у Навадвіпі. Багато-які матги, багато-хто з вчителів та послідовників з усієї Навадвіпи і навіть з Маяпура приїхали сьогодні вранці затим, щоб вшанувати пам’ять Шріли Шрідгари Махараджа й прийняти прасад з цього заходу.

Хоча сама я ніколи не зустрічала Шрілу Шрідгару Махараджа, однак я приєдналася до місії незабаром після його відходу. Я прийшла до лотосових стіп Шріли Ґурудева в 1992 році. Мені частенько доводилось перебувати у товаристві Ґурудева в той день, день відходу Ґуру Махараджа. Хоча ми й називаємо це «фестиваль», «свято», але це сумне свято, і, насамперед, воно болюче для Ґурудева. Я бачила це. Він відчував, знав про те, що наближується день відходу його вчителя. Він відчував це немов землетрус, немов земля усовується з-під його ніг.

Коли Шріла Ґуру Махарадж пішов, в той саме день величезне мангове дерево полишило своє тіло. В цьому місці повинно було розташуватися самадгі, усипальня Шріли Шрідгари Махараджи. Це дерево було достатньо свідомим: воно розуміло, що необхідно полишити це місце, і пішло саме. Шріла Ґурудев усвідомив, що настав час, коли Шріла Шрідгара Махарадж повинен покинути цей світ. Тому він запросив Шрілу Пурі Махараджа та інших духовних братів Шріли Шрідгари Махараджа, а також його близьких, приїхати до Майяпура та зупинитися у Матзі. Шріла Ґурудев розумів, що вони допоможуть йому в установці самадгі, оскільки його серце буде розбитим, і він не зможе все зробити одинцем.

Шріла Ґуру Махарадж обрав для свого відходу особливий час: він пішов в брахма‑мухурту. Він обернувся лицем до Ґанґи і полишив цей світ за власним бажанням. Було видно, що він свідомо полишив цей світ. Коли Шріла Ґовінда Махарадж прийшов до Божеств, щоб виразити Їм свою пошану, він застав Їх в досить екстраординарнім стані. Вони виглядали танцюючими, сповненими радості, тому що забрали свою людину до себе, назад. Зі слів Ґурудева, він ще ніколи не бачив Божеств у такому стані… лише в той день.

Ми знаємо, що Шріла Ґуру Махарадж, Шріла Шрідгар Махарадж, полишив цей світ в спокійному піднесеному гуморі. Він знав, що його [духовна] спадщина в надійних руках — про все подбає Шріла Ґовінда Махарадж, Шріла Ґурудев.

Десь за рік до свого відходу, Шріла Шрідгар Махарадж відсторонився від усіх справ і повністю затвердив Шрілу Ґовінду Махараджа у ролі наступного ачар’ї. І лишень одного разу, за відсутністі Ґурудева, він дав рітвік‑посвячення від імені Ґовінди Махараджа Мадгавананді Прабгу й Ш’ямі Діді із США. В історії вайшнавізму, мабуть, й не знайти прикладу, коли видатний Ґуру давав рітвік‑посвячення від імені свого учня.

Шріла Ґуру Махарадж був спокійний за свою справу. Він знав, що вона в надійних руках, що Шріла Ґурудев, Шріла Ґовінда Махарадж, подбає про все. Більш того, він підштовхував Ґурудева до прийняття відповідальності за Матг. Він сказав: «Якщо ти не приймеш цієї відповідальності, — я зруйную цей Матг!» Ми знаємо, що Шрі Чайтан’я Сарасват Матг — це вишукана лінія свідомості Крішни. Ми чули про те, що Шріла Ґуру Махарадж, Шріла Шрідгар Махарадж, відомий як рупануга‑дгара, іншими словами, потік лінії Рупи Ґосвамі проходить через нього. Він був дарований йому Шрілою Сарасваті Тгакуром Прабгупадою, й діяв через нього.

Коли Шріла Сарасваті Тгакур полишав цей світ, він прикликав свого любого учня Шрілу Шрідгару Махараджа до свого ліжка й попрохав його заспівати пісню Шріли Нароттама Даса Тгакура «Шрі Рупа‑Манджарі‑пада». Вважається, що саме в той момент Шріла Сарасваті Тгакур передав цю лінію, передав цей потік Шрілі Шрідгарові Махараджу.

Ця лінія в божественному світі сягає від Радгарані до Лаліти Деві й від неї до Рупи Манджарі. І ми служимо під її керівництвом. Шріла Ґурудев зазначав, що всі, хто прийшов до Шрі Чайтан’я Сарасват Матгу й отримав посвячення, дістав через те прив’язаність та відданість стопам Божеств, Ґуру та Ґауранзі. Вони автоматично потрапили до лінії служіння, до лінії Шрі Рупи.

Ми можемо побачити, що це дуже вузька, дуже специфічна лінія, й не так‑то легко потрапити до неї. Але саме її Шріла Шрідгара Махарадж передав Шрілі Ґурудеву, а Ґурудев — ачар’ям сучасності.

Ми всі, так чи інакше, хоч би трохи знайомі з поезією, з творами, з піснями, з екстраординарними коментарями до Бгаґавад‑ґіти та Ґаятрі‑мантри Шріли Шрідгари Махараджи. Шріла Сарасваті Тгакур обрав для Шріли Шрідгари Махараджа ім’я Бгакті Ракшак, що означає «охоронець відданості». Бгакті Ракшак Шрідгар… Шрідгар — на честь Шрідгари Пандіта, першого коментатора «Бгаґаватам». Це ім’я вказує на вченість, незвичайне дарування та пізнання.

Шріла Сарасваті Тгакур був знайомий з деякими працями Шріли Шрідгари Махараджа. Більш за все його вразила праця «Шрі Бгактівінода‑віраха‑дашакам». Хоча Шріла Шрідхар Махарадж особисто не зустрічався з Бгактівінодом Тгакуром [вони були з різних поколінь], але між ними все ж таки відбулася передача з серця в серце, й Шріла Шрідгар Махарадж зумів відобразити особистість Бгактівіноди Тгакури у своєму творі. Шріла Сарасваті Тгакур зазначив, що особистість Бгактівіноди Тгакури повністю розкрита й представлена дуже виразно.

За милості Шріли Бгакті Судгіра Ґосвамі Махараджа ми отримали всі ці чудові книги Шріли Шрідгари Махараджа англійською мовою. Ці книжки: «Пошук Шрі Крішни, Чудової Реальності», «Любовний пошук загубленого слуги», «Шрі Ґуру та Його милість», «Золотий Вулкан божественної любові», «Суб’єктивна еволюція свідомості». Шріла Ґурудев, Шріла Ґовінда Махарадж, сказав: «Всі ці речі, які Шріла Шрідгар Махарадж сказав англійською, відповідаючи на питання допитливих західних шукачів Істини, він ніколи не говорив бенгальською, всі ці речі відкрилися західному світові назустріч їх пошуку». З одного боку, бенгальці на той час не мали записуючих пристроїв, але, з іншого, вони розуміли, що в цілому, насамперед, дуже важливо служити. Бенгальці просто слідували вказівкам Ґуру Махараджа, просто корячись його волі.

Однією з останніх настанов Шріли Бгактівіденти Свамі Прабгупади до своїх учнів було: «По шикшу ви повинні звертатися до Шріли Шрідгари Махараджа». І вони вирушили до нього і розпочали питати його. Саме цьому віддані з GBC, а також інші віддані з Заходу та Сходу попрямували до Шріли Шрідгари Махараджи, щоб задати йому неймовірну кількість різноманітних питань. Багато‑хто з відданих був зайнятий такою справою: вони записували на плівку бесіди і транскрибували записи цих бесід, перекладаючи їх в письмову форму, а потім редагували. Таким чином лаштували книжки. Зараз ці книжки доступні читачам російською та багатьма іншими мовами. Але цієї катги, цього спадку немає бенгальською. І Ґурудев бажав, щоб вони були перекладені. Ці дивовижні лекції дуже дорогоцінні, тому їх треба перекласти бенгальською.

Шріла Шрідгар Махарадж відчував тугу в серці через те, що він не виконав бажання свого вчителя, відмовившись від подорожі на Захід. По‑перше, він не хотів змішуватися із західними людьми, по‑друге, — не розумів їхньої вимови. Тому Шріла Шрідгар Махарадж просував на цю місію Бгакті Саранґу Ґосвамі Махараджа та інших. Він відчував, що вони мають кращі можливості для проповіді, аніж він, що їм набагато легше стикатися із західними людьми та спілкуватися з ними.

Шріла Шрідгар Махарадж походив родом з дуже видатної касти брахманів Хапанії, лінії Бгаттачар’ї. Він з дитинства розмовляв санскритом, як і його батьки. Він слухав найпіднесеніші, найпотаємніші теми бесід — він зростав в такому оточенні. Тому для нього було складно жити серед млеччг, серед нецивілізованих людей, жити у країнах, слідуючи їхнім законам, і так далі.

Проте ми бачимо, що пізніше, хоча він нікуди і не вирушив, але весь західний світ приїхав до нього, до його дверей. Таким чином, бажання Сарасваті Тгакура було виконане. 

Хапанія — це чудове, дивовижне місце. Там у нас є храм. Він розташований на тому самому місці, де Шріла Шрідгар Махарадж з’явився в цей світ. Шріла Ґурудев, Шріла Ґовінда Махарадж, бажав особливим чином відмітити це місце, місце появи Шріли Шрідгари Махараджа, саме те місце, де той з’явився в цей світ. На тому місці він побудував храм та встановив там піднесених Божеств — Шрі Шрі Ґуру‑Ґауранґу Радга‑Ґопінатгу.

Місця появи Шріли Шрідгари Махараджи та Шріли Ґовінди Махараджи — села Хапанія та Бамунпара, розташовані неподалік один від одного, приблизно на відстані в десять кілометрів. Між цими селами знаходиться дуже відомий та стародавній храм Господа Шиви, який носить назву Бура‑радж‑Шива. Бура означає «старий» чи «стародавній», а радж означає «цар». Ми їздимо туди кожного року, і, можливо, хтось з вас відвідував цей храм.

Ігри цих великих вчителів — Шріли Шрідгари Махараджа та Шріли Ґовінди Махараджа — так чи інакше, торкались цього міста. Шріла Шрідгар Махарадж приходив до Шиви та пропонував йому лотоси. І одного разу, сидячи в цьому храмі, неподалік, Шріла Шрідгар Махарадж отримав даршан: він узрів вселенську форму Господа. Це сталося в його дитинстві. Ми також знаємо, що з цим храмом пов’язана поява Шріли Ґовінди Махараджи. Коли його батько та мати прийшли помолитися Шиві, щоб той послав їм дитя, їм відкрилося одкровення: Господь Шива направить до вас свого власного сина.

Батьки Шріли Ґовінди Махараджи запропонували поклони і молитви Бура‑раджу. Той був задоволений, і незабаром на світ з’явився Шріла Ґовінда Махарадж. Вони довго не могли народити дітей. Вони молились Господові Шиві і навіть пообіцяли, що якщо народиться хлопчик, вони дозволять йому стати санньясі. Але під цим вони мали на увазі тимчасову санньясу,на декілька років чи декілька місяців. Вони мали на увазі саме це. Вони дали обіцянку Шиві, що їх дитя прийме санньясу. Вони очікували, що це буде санньяса на п’ятнадцять днів — є такий звичай в Індії.

І, звісно, вони були шоковані, особливо це був тяжкий удар для матері Ґурудева. Вона зазнала лиха під час відходу свого чоловіка Нітайпада Даса Адгікарі, коли Шрілі Ґовінді Махараджу було трохи більше, ніж шістнадцять чи сімнадцять років, а, можливо, й п’ятнадцять. Шріла Ґовінда Махарадж зайняв положення старшого серед чоловіків в своїй родині, і очікували, що він потурбується про свою престарілу матір та своїх молодших братів.

Але так сталося, що, коли він служив лаборантом в Нандаґгаті, туди прийшли брахмачарі зі Шрі Чайтан’я Сарасват Матгу. Через проповідь вони привернули його до себе. Коли Шріла Ґовінда Махарадж побачив, яким чином вони проповідують послання «Бґагаватам», це нагадало йому історію про Шрініваса Ачар’ю, який проповідував «Бґагаватам» в палаці царя Баргамбіри. Ці брахмачарі були настільки сяючими, настільки потужними, настільки безстрашними, що Ґурудев здався на їхню милість. Він прямо так і розповідав: «Вони промили мій мозок». Брахмачарі сказали Ґурудеву: «Ти не є це тіло. Цей світ — не твій дім. Ти — ніт’я‑крішна‑дас». Таким чином вони переконали його вирушити до Шрі Чайтан’я Сарасват Матгу та зустрітися з Шрілою Шрідгарою Махараджем.

На той час транспорту було недостатньо, і через Ґанґу треба було переправлятися тільки‑но вплав. Тому вони перепливли Ґанґу і рано вранці прийшли до Шрі Чайтан’я Сарасват Матгу. Це як раз був Шрі Нрісімга‑чатурдаши 1947 року. Коли ми святкуємо Шрі Нрісімга‑чатурдаши, ми також святкуємо річницю приходу Ґурудева до Матгу. В минулий травневий Нрісімга‑чатурдаши була шістдесят шоста річниця цієї події. Коли Шріла Ґовінда Махарадж прийшов першого разу, його звали Дгарма Дас. Його привели до Матгу та відрекомендували Шрілі Шрідгару Махараджу.

Шріла Ґовінда Махарадж був вражений, побачивши перед собою настільки прекрасну, сяючу, піднесену особистість. Він розповідав: «Коли я вперше побачив Шрілу Шрідгара Махараджа, я подумав, що так, певне, виглядав Шріла Санатана Ґосвамі. Я завжди й уявляв його приблизно таким. Шріла Шрідгар Махарадж був дуже високий, а його шкіра була дуже світлою. Він виглядав благородно».

В той час було тільки одне приміщення. Воно знаходилось там, де зараз нижча частина веранди Шріли Шрідгари Махараджа. В одній кімнаті жив Ґірірадж (потім туди прийшло Божество Шрі Чайтан’ї Махапрабгу), а в іншій кімнаті — Шріла Ґуру Махарадж, Шріла Шрідгар Махарадж. Радга‑Ґовінда приїхали пізніше. Шріла Шрідгар Махарадж послав Шрілу Ґовінду Махараджа до Джайпура за цими Божествами. Це сталося невдовзі через кілька років.

Отож, Шріла Ґовінда Махарадж прибув до Матгу в день поста, в Нрісімга‑чатурдаши. В той час для нього піст був немислимим зайняттям. Він думав: «Поститися до сходу місяця? Як це взагалі можливо?» Побачивши спілу папайю на дереві, він спитав Шрілу Шрідгара Махараджа: «Будь ласка, можна я з’їм хоча б це?» І Шріла Шрідгар Махарадж узяв цю папайю, розділив її: половину віддав Божествам, а другу частину — Ґурудеву.

Шріла Ґовінда Махарадж також походив з піднесеного роду брахманів. Його батько Нітайпад Дас Адгікарі був ініціюючим Ґуру і ведучим кіртанією. Що ж тут казати, Шріла Ґовінда Махарадж знав на пам’ять пісні Чандідаса, Від’япаті, Джаядева Ґосвамі. Розуміючи це, Шріла Ґуру Махарадж, Шріла Шрідгар Махарадж, спочатку наказав Ґурудеву забути все, що той знав. Це був його перший урок. Він сказав: «Ти повинен слідувати виключно мені і казати те, що я тобі кажу, слідувати тільки мені, а не своєму розуму. Перше твоє завдання: забудь все те, що ти вивчав у дитинстві, що ти чув від свого батька, — все, чому тебе навчили раніше. Ти можеш слідувати цьому? Чи ти зможеш вчитися у мене і забути все, що ти знав раніше?» І Шріла Ґурудев відповів: «Так!» Ґурудев розповів, що в його звичці було ніколи не казати «ні».

Пізніше, матір, брат Шріли Ґовінди Махараджи і майже всі мешканці села Бамунпара прийшли, щоб забрати його з Навадвіпи. Вони кричали: «Куди ти подівся? Чому ти тут? Пішли додому!» Вони почали сперечатися з усіма мешканцями Матгу. Знайшли Ґурудева. Хтось спробував увести його силоміць. Ґурудев схопився за ґрати на вікні, а один мешканець села тягнув його за ноги. Але пізніше вони зрозуміли, що не має сенсу воювати, що хлопчик бажає залишитися, і застосовувати до нього силу даремно. Вони сказали: «Добре, ми пішли. Нехай чи сам приходить, чи не повертається зовсім».

Шріла Шрідгар Махарадж милостиво дав притулок матері Шріли Ґурудева: їй надали невеликий будиночок, в якому вона могла жити при Матгу. Двоє братів Ґурудева також прийняли притулок у Шріли Шрідгари Махараджа, тобто прийняли посвячення. Їх звали Вішварупа і Дгананджая. Ґурудев був старшим серед чоловіків. Попервах його звали Ґауренду Брахмачарі, пізніше — Ґовінда Махарадж. Справа в тому, що улюбленим ім’ям Крішни у Шріли Шрідгари Махараджа було ім’я Ґовінда. Він назвав своє Божество Ґовінда і свого улюбленого учня також Ґовінда: Шрі Шрі Ґуру‑Ґауранґа‑Ґовінда‑Сундар і Бгакті Сундар Ґовінда.

Також вони мали безліч ігор — їх спільне проведення часу. Однією з ігор була враджа‑мандала‑парікрама. Це було приблизно в 1950 році. Тоді Шріла Шрідгар Махарадж разом зі Шрілою Ґовіндою Махараджем обходили Вріндаван та околичні міста. Здається, з ними був ще Крішнадас Бабаджи Махарадж. Шріла Шрідгар Махарадж особисто провів Ґурудева всіма найважливішими місцями у Вріндавані, на Ґовардгані та у Матгурі. Шріла Шрідгар Махарадж, після завершення цієї парікрами, запитав в Ґурудева: «Яке твоє найулюбленіше місце?» І Шріла Ґурудев відповів: «Лаліта‑барі». Це місце появи Шрі Лаліти Деві, де вона з’явилася на світ та жила. Ми бували в тому місці, що воно зветься Чіґрам.

Про це особливе містичне переживання Ґурудев казав так: «Те, що я побачив тут, вразило мене, воно захопило мій розум». Хоча Шріла Ґовінда Махарадж багато разів приїздив до Вріндавану, він жодного разу не відвідував місце появи Шрі Лаліти Деві. Він не бажав переживати нічого іншого, аніж те, що відчув тоді. Він відправляв туди відданих, коли вони слідували до Вріндавану. Він казав: «Відвідайте також місце появи Лаліти Деві, привезіть мені трошки прасаду звідти». Але сам він туди ніколи не їздив, тому що, якби він відчув щось менше, аніж те, що він пережив, будучи там з Шрілою Шрідгаром Махараджем, це розбило би йому серце.

Незабаром після того, як Шріла Ґовінда Махарадж приєднався до Місії Шріли Шрідгари Махараджа, того ж 1947 року він отримав посвячення в Пурі під час Ратга‑ятри. Поступово, крок за кроком, Шріла Ґурудев став виконувати одне за іншим бажання свого вчителя Шріли Шрідгари Махараджа. Так він встановив храм Нітай‑Чайтан’ядева в Джаґаннатга Пурі, а пізніше — храм на Ґовардгані. З одного боку, цей храм знаходиться поряд із пагорбом Ґовардган, але з іншого — в безвість далекому місці. Воно має назву Шріла Шрідгар Свамі Сева‑ашрам.

Також Шріла Шрідгар Махарадж дуже хотів облагородити Шрі Ґовінда‑кунду та збудувати в центрі цього озера храм. Але коли час цього замислу прийшов, у будівельників зовсім нічого не вийшло. Вони копали вглибину, але в них не виходило встановити опорні колони: вода виринала і руйнувала всю будову. За цієї причини не можливо було покласти фундамент. Ґурудеву спала на думку чудова гадка. Він сказав: «Нумо проведемо пуджу Курмі, Господу в образі черепахи, тоді Він дозволить нам покласти фундамент».

В чому ж полягала ця особлива пуджа? Це були солодкі шарики з рису. Ґурудев сказав: «Будь ласка, запропонуйте їх Господу Курмі, і все прийде до ладу». Наступного ж дня колони були встановлені. Вода перестала приходити. І все стало як слід. Храм з’явився дивовижно гарним чином. І ще дуже багато дивовижних подій сталося у Матзі. Зокрема, спілкування з Шрілою Бгактіведантою Свамі Прабгупадою, який завжди вважав Шрілу Ґуру Махараджа, Шрілу Шрідгара Махараджа, за свого шикша‑ґуру.

Шріла Прабгупада Бгактіведанта Свамі намагався переконати Шрілу Шрідгара Махараджа стати главою місії, його дітища — ІСККОН. Але Шріла Шрідгар Махарадж не був зацікавлений цим, він казав: «Я можу давати якісь поради, я можу чимось допомагати, але віддалено. Я не хочу безпосереднього приймати участь у цьому». Одного дня Шріла Бгактіведанта Свамі Прабгупада розмовляв зі Шрілою Шрідгаром Махараджем. Вони розмовляли бенгальською і їхня розмова була дуже жвавою. І один з учнів Шріли Прабгупади, оскільки він не знав бенгалі, запитав: «Про, що ви розмовляєте? Які теми ви обговорюєте?» Бгактіведанта Свамі розсміявся і сказав: «Якщо я розповім тобі, то ти зомлієш».

Один учений (пандіт), який визнав свою поразку в бесіді з Шрілою Шрадгаром Махараджем, казав про нього: «Це дивовижна особистість. Він володіє трьома дивовижними якостями — нечуваним інтелектом, здоровим глуздом і незацікавленістю у всьому мирському (славі, престижі, чомусь тлінному)». Він завжди волів полишатися у тіні, даючи дорогу іншим. Сам він міг допомагати, але при цьому ні до чого активно не долучався. Всі видатні учні Шріли Сарасваті Тгакура, всі його старші учні та послідовники, так чи інакше, зверталися до Шріли Шрідгари Махараджа за порадою. Всі вони одностайно почитали його. Один з них навіть сказав: «Ми слідуємо ході лева — сімгавалокана». Коли лев вирушає до свого кублища, чи за здобиччю, чи може ще кудись, час від часу він оглядається назад подивитися, як далеко він відійшов, щоб запам’ятати дорогу чи ще для чогось. Так само й духовні брати Шріли Шрідгари Махараджа займалися проповіддю у своїх Матгах. Вони мали своїх учнів, але щоразу вони озиралися на Шрілу Шрідгара Махараджа: чи схвалює він їхні дії, їхню проповідь, чи погоджується він із цим. А це були зовсім не рядові віддані, а найкращі вояки армії Шріли Сарасваті Тгакура: найперші, найвидатніші, найбільш піднесені. Тим не менш, вони вважали Шрілу Ґуру Махараджа, Шрілу Шрідгара Махараджа, самим старшим та піднесеним серед усіх послідовників Шріли Сарасваті Тгакура. Вони завжди зверталися до нього за порадою та одностайно почитали його як вищого вайшнава.

Ми також чули про те, що дідусь більш милостивий та більш ніжний, ніж батько. Він не відчуває дуже великої відповідальності і просто балує своїх внучат, даючи їм свої благословення. Коли я відвідую самадгі Шріли Шрідгари Махараджа чи поклоняюся йому, я завжди думаю: «Ти мій улюблений дідусь. Будь милостивим до мене так само, як дідусь до своїх онуків. Будь ласка, яви мені свою милість».

Прітгу Прабгу Брахмачарі: Бгакті Лаліта Діді каже, що кожен з вас може щось сказати. І я вже казав декільком відданим: «Ви дуже удачливі, що у вас є можливість спілкуватися безпосередньо з вашими вчителями. Ви можете їм якось служити, ви можете слухати їхні лекції, бачити їх безпосередньо перед собою». Це також дуже важливо. Вчитель має дві складові: вапу і вані. Вані — це настанови. Вони діють завжди, навіть, коли вчитель пішов, — він живе в своїх настановах. Але вапу, його фізична присутність, для учня також дуже важлива. Необхідно відчувати його присутність, мати можливість послужити йому особисто чи опосередковано, бачити його посмішку, чути його голос. І я кажу, що маю сумнів, що якби ті дорогоцінні істини, що були явлені Шрілой Шрідгаром Махараджем, були явлені кимось іншим, то Шріла Ґосвамі Махарадж і інші наші провідні лідери привабились би ними.

Неможливо виключити з цього процесу особистість Шріли Шрідгари Махараджа, його надзвичайне серце, його здатність умиротворити і конвертувати кожного. Кожен, хто стикався з ним, навіть в роки його юнацтва, відзначав це незвичайне перетворення. Деякі джентльмени підскакували й викрикували: «О це справжня проповідь! Ми зневажали свою культуру!»

Шріла Шрідгар Махарадж міг не тільки донести ідеї Шріли Сарасваті Тгакура, він також міг у незвичайний спосіб змінити серце. І це також робив Шріла Ґовінда Махарадж. Коли його учні зазнавали побивання, він запрошував їх до себе і просто тримав їх у своєму товаристві. Знаходячись у його товаристві, вони змінювалися.

Бгакті Лаліта Деві Дасі: Ми всі так чи інакше відчували це, знаходячись у товаристві Шріли Ґовінди Махараджа. Ми певним чином відчували, як це працює з нами, «витоплює» з нас, робить з нас, немов з цурок, якісь предмети, які потім він зможе використовувати в служінні Ґуру Махараджу.

Перекладач: Аннапурна Девi Дасi
Редактор: Крішна Чайтан’я Дас

 



←  «День ухода Шрилы Бхакти Ракшака Шридхара Дев-Госвами Махараджа». Шрила Б. С. Говинда Дев-Госвами Махарадж. 25 июля 2006 года. Колката, Индия ·• Архив новостей •· «День ухода Шрилы Б. Р. Шридхара Махараджа». Шримати Бхакти Лалита Деви Даси. 26 июля 2014 года. Лахта, Санкт-Петербург  →

Get the Flash Player to see this player.
скачать (формат MP3, 47.2 МБ)

Шримати Бхакти Лалита Деви Даси

День ухода Шрилы Шридхара Махараджа

(6 августа 2013 года. Лахта, Санкт-Петербург)

 

Прежде всего хотела бы выразить свое почтение и признательность всем преданным и всем друзьям, собравшимся здесь. Так замечательно всех вас повидать. Многих из вас я видела на фестивале Vedalife, а некоторые лица для меня новые. У меня много домов, и вот один из домов здесь, у вас, в Санкт-Петербурге. Здесь замечательные братья и сестры: Виджай Раман Прабху и другие. Вы все занимаете очень большое место в моем сердце.

#00:01:22#

Я никогда не чувствую себя неудобно, когда приезжаю в другую страну, потому что приезжаю к своим духовным братьям и сестрам — к себе домой. Я приезжаю к членам моей семьи, в храм Гурудева.

#00:01:54#

Сегодня мы отмечаем день ухода нашего Парам-Гурудева — Шрилы Шридхара Махараджа. В его самадхи-мандире в Навадвипе этот фестиваль сейчас также проходит. Очень многие матхи, очень многие учителя и их последователи со всего Навадвипа и даже из Маяпура приехали сегодня утром для того, чтобы почтить память Шрилы Шридхара Махараджа и принять прасад с этого мероприятия.

#00:02:57#

Хотя я сама никогда не встречала Шрилу Шридхара Махараджа, однако я присоединилась к миссии вскоре после его ухода. Я пришла к лотосным стопам Шрилы Гурудева в 1992 году. Мне приходилось часто бывать в обществе Гурудева в этот день, день ухода Гуру Махараджа. Хотя мы называем это «фестиваль», «праздник», но это печальный праздник, и для Гурудева он был, так или иначе, болезненным. Я видела это. Он чувствовал, знал о том, что приближается день ухода его учителя. Он чувствовал это словно землетрясение, будто земля уходила из-под его ног.

#00:04:29#

Когда Шрила Гуру Махарадж ушел, в тот же самый день огромное манговое дерево оставило свое тело. В этом месте должно было располагаться самадхи, усыпальница Шрилы Шридхара Махараджа. Это дерево было достаточно сознательным: оно понимало, что необходимо оставить это место, и ушло само. Шрила Гурудев осознавал, что настало время, когда Шрила Шридхар Махарадж должен покинуть этот мир. Поэтому он пригласил Шрилу Пури Махараджа и других духовных братьев Шрилы Шридхара Махараджа, а также его близких приехать в Маяпур и остановиться в Матхе. Шрила Гурудев понимал, что они помогут ему в установлении самадхи, поскольку его сердце будет разбито, и он не сможет в одиночку все сделать.

#00:06:36#

Шрила Гуру Махарадж выбрал для своего ухода особое время: он ушел в брахма-мухурту. Он повернулся лицом к Ганге и оставил мир по собственному желанию. Было видно, что он сознательно оставил этот мир. Когда Шрила Говинда Махарадж отправился для того, чтобы выразить почтение Божествам, он нашел их в экстраординарном состоянии. Они выглядели танцующими, ликующими, потому что забрали Своего человека обратно. Гурудев, по его собственным словам, никогда не видел Божеств в таком состоянии… лишь в тот день.

#00:08:08#

Мы знаем, что Шрила Гуру Махарадж, Шрила Шридхар Махарадж, оставил этот мир в спокойном расположении духа. Он знал, что его [духовное] наследие в надежных руках — обо всем позаботится Шрила Говинда Махарадж, Шрила Гурудев.

#00:09:05#

Где-то за год до своего ухода Шрила Шридхар Махарадж отстранился от дел и полностью утвердил Шрилу Говинду Махараджа в роли ачарьи. И лишь однажды, в отсутствие Гурудева, он дал ритвик-посвящение от имени Гурудева, от имени Говинды Махараджа, Мадхавананде Прабху и Шьяме Диди из США. В истории вайшнавизма, пожалуй, больше не найти примера, когда великий Гуру давал ритвик-посвящение от имени своего ученика.

#00:10:32#

Шрила Гуру Махарадж был спокоен за свое дело. Он знал, что оно в надежных руках, что Шрила Гурудев, Шрила Говинда Махарадж, позаботится обо всем. Более того, он подталкивал Гурудева к принятию ответственности за Матх. Он сказал: «Если ты не примешь этой ответственности, я разрушу этот Матх!» Мы знаем, что Шри Чайтанья Сарасват Матх — это особая линия сознания Кришны. Мы слышали о том, что Шрила Гуру Махарадж, Шрила Шридхар Махарадж, известен как рупануга-дхара, иными словами, поток линии Рупы Госвами проходит через него. Он был дарован ему Шрилой Сарасвати Тхакуром Прабхупадой, и действовал через него.

#00:11:47#

Когда Шрила Сарасвати Тхакур оставлял этот мир, он призвал своего любимого ученика Шрилу Шридхара Махараджа к своей постели и попросил его спеть песню Шрилы Нароттама Даса Тхакура «Шри Рупа-Манджари-пада». Считается, что именно в этот момент Шрила Сарасвати Тхакур передал эту линию, передал этот поток Шриле Шридхару Махараджу.

#00:12:58#

Эта линия проходит в божественном мире от Радхарани к Лалите Деви и от нее к Рупе Манджари. И мы служим под ее началом, в ее линии служения. Шрила Гурудев отмечал, что все, кто пришел в Шри Чайтанья Сарасват Матх и получил посвящение, обрели тем самым привязанность и преданность стопам Божеств, Гуру, Гауранги. Они автоматически попали в эту линию служения, в линию Шри Рупы.

#00:14:22#

Мы видим, что это очень узкая, очень специфическая линия, и не так-то просто попасть в нее. Но именно ее Шрила Шридхар Махарадж передал Шриле Гурудеву, а Гурудев — ачарьям современности.

Мы все, так или иначе, хотя бы чуть-чуть знакомы с поэзией, с произведениями, с песнями, с экстраординарными комментариями к Бхагавад-гите и Гаятри-мантре Шрилы Шридхара Махараджа. Шрила Сарасвати Тхакур выбрал для Шрилы Шридхара Махараджа имя Бхакти Ракшак, что означает «хранитель преданности». Бхакти Ракшак Шридхар… Шридхар — в честь Шридхара Пандита, первого комментатора «Бхагаватам». Это имя указывает на ученость, необычайное дарование и познания.

#00:16:41#

Шрила Сарасвати Тхакур был знаком с некоторыми работами Шрилы Шридхара Махараджа. Более всего его впечатлила работа «Шри Бхактивинода-вираха-дашакам». Хотя Шрила Шридхар Махарадж не встречался лично с Бхактивинодом Тхакуром (они были из разных поколений), но между ними все же произошла передача из сердца в сердце, и Шрила Шридхар Махарадж смог отразить личность Бхактивинода Тхакура в своем произведении. Шрила Сарасвати Тхакур нашел, что личность Бхактивинода Тхакура полностью раскрыта и представлена очень выразительно.

#00:18:19#

По милости Шрилы Бхакти Судхира Госвами Махараджа мы получили все эти замечательные книги Шрилы Шридхара Махараджа на английском языке. Эти книги: «Поиск Шри Кришны, Прекрасной Реальности», «Любовный поиск потерянного слуги», «Шри Гуру и его милость», «Золотой Вулкан божественной любви», «Субъективная эволюция сознания». Шрила Гурудев, Шрила Говинда Махарадж, сказал: «Все эти вещи, которые Шрила Шридхар Махарадж сказал на английском, отвечая на вопросы пытливых западных искателей Истины, он никогда не говорил на бенгали. Все эти вещи открылись западному миру навстречу их поиску». С одной стороны, у бенгальцев в то время не было записывающих устройств, но, с другой стороны, они понимали, что в целом важно служить. Бенгальцы просто следовали указаниям Гуру Махараджа, просто подчинялись его воле.

#00:20:37#

Одним из последних наставлений Шрилы Бхактиведанты Свами Прабхупады своим ученикам было: «За шикшей вы должны обращаться к Шриле Шридхару Махараджу». И они отправились к нему и задавали ему вопросы. Поэтому все члены GBC, а также другие преданные с Запада и Востока устремились к Шриле Шридхару Махараджу, чтобы задать ему невероятное количество всевозможных вопросов. Многие преданные были заняты такой работой: они записывали на пленку беседы и транскрибировали записи этих бесед, переводя их в письменную форму, а затем редактировали. Так составлялись книги. Сейчас эти книги доступны читателям на русском и многих других языках. Но этой катхи, этого наследия нет на бенгали. И Гурудев желал, чтобы они были переведены. Эти необычайные лекции очень ценны, поэтому их нужно перевести на бенгали.

#00:23:05#

Шриле Шридхару Махараджу было тяжело на сердце от того, что он не послушался воли своего учителя, отказавшись от путешествия на Запад. Во-первых, он не хотел смешиваться с западными людьми. Во-вторых, он не понимал их произношения. Поэтому Шрила Шридхар Махарадж продвинул на эту миссию Бхакти Сарангу Госвами Махараджа и других. Он чувствовал, что у них есть больше возможностей для проповеди, что им будет менее сложно соприкасаться с западными людьми и общаться с ними.

#00:24:11#

Шрила Шридхар Махарадж происходил из очень высокой касты брахманов Хапании линии Бхаттачарья. Он уже в детстве разговаривал на санскрите, как и его родители. Он слышал самые возвышенные, самые сокровенные темы бесед — он рос в такой среде. Поэтому для него было достаточно сложно жить среди млеччх, среди нецивилизованных людей, жить в их странах, следуя их законам, и так далее.

#00:25:26#

Однако мы видим, что позже, хотя он никуда не поехал, весь западный мир приехал к нему, к его дверям. Таким образом, желание Сарасвати Тхакура было исполнено.

Хапания — это прекрасное, удивительное место. Там у нас есть храм. Он расположен в том самом месте, где Шрила Шридхар Махарадж явился в этот мир. Шрила Гурудев, Шрила Говинда Махарадж, желал особым образом отметить это место, место явления Шрилы Шридхара Махараджа, и именно то самое место, где он явился в этот мир. На этом месте он построил храм и установил там возвышенных Божеств — Шри Шри Гуру-Гаурангу Радха-Гопинатха.

#00:27:14#

Места явления Шрилы Шридхара Махараджа и Шрилы Говинды Махараджа — деревни Хапания и Бамунпара — расположены неподалеку друг от друга, приблизительно в десяти километрах. Между этими деревнями находится очень известный и древний храм Господа Шивы, который носит название Бура-радж-Шива. Бура означает «старый» или «древний», а радж означает «царь». Мы ездим туда каждый год, и, может быть, кто-то из вас посещал этот храм.

#00:27:14#

Игры этих великих учителей — Шрилы Шридхара Махараджа и Шрилы Говинды Махараджа — так или иначе, касались этого места. Шрила Шридхар Махарадж приходил к Шиве и предлагал лотосы. И однажды, сидя в этом храме или неподалеку, Шрила Шридхар Махарадж обрел даршан: он узрел вселенскую форму Господа. Это произошло в его детстве. Мы также знаем, что с этим храмом связано явление Шрилы Говинды Махараджа. Когда его отец и мать пришли помолиться Шиве о том, чтобы тот ниспослал им ребенка, они получили откровение: Господь Шива даст своего собственного сына.

#00:29:59#

Родители Шрилы Говинды Махараджа предложили поклоны и молитвы Бура-раджу. Тот был удовлетворен, и вскоре появился Шрила Говинда Махарадж. У них долго не рождались дети. Они молились Господу Шиве и даже пообещали, если родится мальчик, они позволят ему стать санньяси. Но они подразумевали временную санньясу на несколько лет или на несколько месяцев. Они подразумевали это. Они пообещали Шиве, что их ребенок примет санньясу. Они ожидали, что это будет санньяса на пятнадцать дней — есть такой обычай в Индии.

#00:31:18#

И, конечно, для них это был шок. Особенно, это был удар для матери Гурудева. Она пережила уход своего мужа Нитайпада Даса Адхикари, когда Шриле Говинде Махараджу было немногим более шестнадцати-семнадцати лет, а, может быть, и пятнадцать. Шрила Говинда Махарадж оказался самым старшим в семье из мужчин, и ожидалось, что он будет заботиться о своей престарелой матери и своих младших братьях.

#00:32:42#

Но так случилось, что, когда он служил лаборантом в Нандагхате, туда пришли брахмачари Шри Чайтанья Сарасват Матха. Проповедью они привлекли его на свою сторону. Когда Шрила Говинда Махарадж увидел, как они проповедуют послание «Бхагаватам», это напомнило ему историю о Шринивасе Ачарье, который проповедовал «Бхагаватам» во дворце царя Бирхамбира. Эти брахмачари были столь сияющими, столь мощными, столь бесстрашными, что Гурудев сдался на их милость. Он прямо так и рассказывал: «Они промыли мне мозги». Брахмачари сказали Гурудеву: «Ты не есть это тело. Этот мир — не твой дом. Ты — нитья-кришна-дас». Так они убедили его отправиться в Шри Чайтанья Сарасват Матх и встретиться со Шрилой Шридхаром Махараджем.

#00:34:43#

Не было достаточно транспорта, и через Гангу можно было перебраться только вплавь. Поэтому они переплыли Гангу и ранним утром пришли в Шри Чайтанья Сарасват Матх. Это как раз был Шри Нрисимха-чатурдаши 1947 года. Когда мы отмечаем Шри Нрисимха-чатурдаши, мы также отмечаем годовщину прихода Гурудева в Матх. В прошлый майский Нрисимха-чатурдаши была шестьдесят шестая годовщина этого дня. Когда Шрила Говинда Махарадж пришел в первый раз, его звали Дхарма Дас. Его привели в Матх и представили Шриле Шридхару Махараджу.

#00:36:12#

Шрила Говинда Махарадж был потрясен, увидев перед собой столь прекрасную, сияющую, возвышенную личность. Он рассказывал: «Когда я впервые увидел Шрилу Шридхара Махараджа, я подумал, что так, должно быть, выглядел Шрила Санатана Госвами. Я всегда представлял его примерно таким. Шрила Шридхар Махарадж был очень высоким, а его кожа была очень светлой. Он выглядел благородно».

#00:37:25#

В то время было только одно помещение. Оно находилось там, где сейчас нижняя часть веранды Шрилы Шридхара Махараджа. В одной комнате жил Гирирадж (затем туда пришло Божество Шри Чайтаньи Махапрабху), а в другой комнате — Шрила Гуру Махарадж, Шрила Шридхар Махарадж. Радха-Говинда приехали позже. Шрила Шридхар Махарадж послал Шрилу Говинду Махараджа в Джайпур за этими Божествами. Это произошло спустя несколько лет.

#00:38:30#

Итак, Шрила Говинда Махарадж прибыл в Матх в день поста, в Нрисимха-чатурдаши. В то время для него пост был немыслимым занятием. Он думал: «Поститься до восхода луны? Как это вообще возможно?» Увидев спелую папайю на дереве, он спросил Шрилу Шридхара Махараджа: «Пожалуйста, можно я съем хотя бы вот это?» Шрила Шридхар Махарадж взял эту папайю, разделил ее: половину отдал Божествам, другую половину — Гурудеву.

#00:40:17#

Шрила Говинда Махарадж также происходил из очень возвышенной семьи брахманов. Его отец Нитайпад Дас Адхикари был инициирующим Гуру и ведущим киртанией. Что уж говорить, Шрила Говинда Махарадж знал наизусть возвышенные песни Чандидаса, Видьяпати, Джаядева Госвами. Понимая это, Шрила Гуру Махарадж, Шрила Шридхар Махарадж, сначала приказал Гурудеву забыть все, что тот знал. Это было первым уроком. Он сказал: «Ты должен следовать исключительно мне и говорить то, что я тебе скажу, следовать только мне, а не своему уму. Первое твое задание: забудь все то, что ты учил в детстве, что ты слышал от своего отца, — все, чему тебя научили ранее. Ты можешь следовать этому? Можешь учиться у меня и забыть все, что ты знал прежде?» И Шрила Гурудев ответил: «Да!» Гурудев рассказывал, что в его привычке было никогда не говорить «нет».

#00:41:54#

Позже мать, брат Шрилы Говинды Махараджа и чуть ли не все жители деревни Бамунпара пришли, чтобы забрать его из Навадвипы. Они кричали: «Куда ты пропал? Почему ты здесь? Пойдем домой!» Они начали препираться со всеми жителями Матха. Нашли Гурудева. Кто-то попытался увести его силой. Гурудев схватился за решетку на окне, а один житель деревни тянул его за ноги. Но позже они поняли, что воевать не имеет смысла, что мальчик желает остаться, и применять к нему силу бесполезно. Они сказали: «Хорошо, мы уходим. Пусть или сам придет, или не возвращается вовсе».

#00:43:53#

Шрила Шридхар Махарадж милостиво дал прибежище матери Шрилы Гурудева: ей предоставили небольшой домик, в котором она могла жить при Матхе. Двое братьев Гурудева также приняли прибежище у Шрилы Шридхара Махараджа, то есть приняли посвящение. Их звали Вишварупа и Дхананджая. Гурудев был старшим в семье среди мужчин. Поначалу его звали Гауренду Брахмачари, позже — Говинда Махарадж. Дело в том, что любимым именем Кришны у Шрилы Шридхара Махараджа было имя Говинда. Он назвал свое Божество Говинда и своего любимого ученика назвал Говинда: Шри Шри Гуру-Гауранга Гандхарва-Говинда-Сундар и Бхакти Сундар Говинда.

#00:45:32#

Также у них было очень много игр — их совместное времяпрепровождение. Одной из игр была враджа-мандала-парикрама. Это было примерно в 1950 году. Тогда Шрила Шридхар Махарадж вместе со Шрилой Говиндой Махараджем обходили Вриндаван и окрестные святые места. Кажется, с ними был еще Кришнадас Бабаджи Махарадж. Шрила Шридхар Махарадж лично провел Гурудева по всем самым важным святым местам во Вриндаване, на Говардхане и Матхуре. Шрила Шридхар Махарадж, после завершения этой парикрамы, спросил у Гурудева: «Какое место твое самое любимое?» Шрила Гурудев ответил: «Лалита-бари». Это место явления Шри Лалиты Деви, где она явилась в этот мир и жила. Мы бывали в этом месте, оно еще называется Чиграм.

#00:47:38#

Об этом особом мистическом переживании Гурудев сказал так: «То, что я увидел здесь, поразило меня, оно захватило мой ум». Хотя Шрила Говинда Махарадж много раз приезжал во Вриндаван, он ни разу больше не приходил в место явления Шри Лалиты Деви. Он не желал переживать ничего другого, кроме того, что испытал тогда. Он отправлял туда преданных, когда они следовали во Вриндаван. Он говорил: «Посетите также место явления Лалиты Деви, привезите мне немножко прасада оттуда». Но сам он туда никогда не ездил, потому что если бы он пережил нечто меньшее, чем то, что он пережил, будучи там со Шрилой Шридхаром Махараджем, это бы разбило ему сердце.

#00:49:18#

Вскоре после того, как Шрила Говинда Махарадж присоединился к миссии Шрилы Шридхара Махараджа, в том же 1947 году он получил посвящение в Пури во время Ратха-ятры. Постепенно Шрила Гурудев стал выполнять одно за другим желания своего учителя, Шрилы Шридхара Махараджа. Так, он установил храм Нитай-Чайтаньядева в Джаганнатха Пури, а позже — храм на Говардхане. С одной стороны, этот храм находится рядом с холмом Говардхан, но с другой — в очень отдаленном месте. Оно носит название Шрила Шридхар Свами Сева-ашрам.

#00:50:51#

Также Шрила Шридхар Махарадж очень хотел облагородить Шри Говинда-кунду и построить в центре этого озера храм. Но когда время этого замысла пришло, у строителей ничего не получилось. Они копали вглубь, но не могли установить опорные колонны: вода вырывалась и рушила все строение. По этой причине фундамент невозможно было установить. Гурудеву пришла восхитительная идея. Он сказал: «А давайте проведем пуджу Курме, Господу в образе черепахи, тогда Он позволит нам установить фундамент».

#00:52:18#

В чем же заключалась эта особая пуджа? Это были шарики из сладкого риса. Гурудев сказал: «Пожалуйста, предложите их Господу Курме, и все будет в порядке». На следующий же день колонны были установлены. Вода перестала приходить. И все было в порядке. Храм явился удивительно красивым образом. И очень много других удивительных событий произошло в Матхе. В частности, общение со Шрилой Бхактиведантой Свами Прабхупадой, который всегда считал Шрилу Гуру Махараджа, Шрилу Шридхара Махараджа, своим шикша-гуру.

#00:53:39#

Шрила Прабхупада Бхактиведанта Свами пытался убедить Шрилу Шридхара Махараджа стать главой его миссии, его детища — ИСККОН. Но Шрила Шридхар Махарадж не был в этом заинтересован, он говорил: «Я могу давать какие-то советы, я могу чем-то помогать, но отдаленно. Я не хочу в этом непосредственно участвовать». Однажды Шрила Бхактиведанта Свами Прабхупада беседовал со Шрилой Шридхаром Махараджем. Их разговор шел на бенгали и был очень оживленным. И один из учеников Шрилы Прабхупады, поскольку не знал бенгали, спросил: «О чем вы беседуете? Какие темы обсуждаете?» Бхактиведанта Свами посмеялся и сказал: «Если я расскажу тебе, то ты упадешь в обморок».

#00:55:41#

Один ученый (пандит), который признал свое поражение в беседе со Шрилой Шридхаром Махараджем, сказал о нем: «Это удивительная личность. Он обладает тремя удивительными качествами — необычайным интеллектом, здравым смыслом и незаинтересованностью в чем-либо мирском (славе, престиже, чем-либо бренном)». Он всегда предпочитал оставаться в тени, давая дорогу другим. Сам он мог помогать, но при этом ни во что активно не вовлекался. Все выдающиеся ученики Шрилы Сарасвати Тхакура, все его старшие ученики и последователи, так или иначе, обращались к Шриле Шридхару Махараджу за советом. Они все единодушно почитали его. Один из них даже сказал: «Мы следуем поступи льва — симхавалокана». Когда лев отправляется в свое логово, на добычу пропитания или еще куда, время от времени он оглядывается назад посмотреть, как далеко он ушел, чтобы запомнить дорогу или еще для чего-то. И точно так же духовные братья Шрилы Шридхара Махараджа занимались проповедью в своих Матхах. У них были свои ученики, но всякий раз они оглядывались на Шрилу Шридхара Махараджа: одобряет ли он их действия, их проповедь, соглашается ли он с этим. А это были не просто рядовые преданные, а лучшие воины армии Шрилы Сарасвати Тхакура: самые первые, самые выдающиеся, самые возвышенные. Тем не менее, они считали Шрилу Гуру Махараджа, Шрилу Шридхара Махараджа, самым старшим и самым возвышенным среди всех последователей Шрилы Сарасвати Тхакура. Они всегда обращались к нему за советом и единодушно почитали его как высшего вайшнава.

#01:00:13#

Мы также слышали о том, что дедушка более милостив и более ласков, чем отец. Он не чувствует очень большой ответственности и просто балует своих внучат, давая им свои благословения. Когда я посещаю самадхи Шрилы Шридхара Махараджа или кланяюсь ему, я всегда думаю: «Ты мой очень дорогой дедушка. Будь так же милостив ко мне, как дедушка к своим внукам и внучкам. Пожалуйста, яви мне свою милость».

#01:02:22#

Притху Прабху Брахмачари: Бхакти Лалита Диди говорит, что каждый из вас может что-то сказать. И я уже говорил нескольким преданным: «Вы очень удачливы, что у вас есть возможность общаться непосредственно с вашими учителями. Вы можете им как-то служить, вы можете слушать их лекции, видеть их непосредственно перед собой». Это также очень важно. У учителя есть две составляющие: вапу и вани. Вани — это наставления. Они действуют всегда. Даже когда учитель ушел, он живет в своих наставлениях. Но вапу, его физическое присутствие, для ученика также очень важно. Необходимо чувствовать его присутствие, иметь возможность как-то послужить ему лично или опосредованно, видеть его улыбку, слышать его голос. И я говорю, что сомневаюсь, что если бы те сокровенные истины, которые были явлены Шрилой Шридхаром Махараджем, были явлены кем-то другим, то Шрила Госвами Махарадж и другие наши ведущие лидеры привлеклись бы ими. Нельзя исключить из этого процесса личность Шрилы Шридхара Махараджа, его необычайное сердце, его способность умиротворять и конвертировать каждого. Каждый, кто соприкасался с ним, даже в годы его юности, отмечал это необыкновенное превращение. Некоторые джентльмены вскакивали и кричали: «Вот это настоящая проповедь! Мы презрели свою культуру!»

#01:04:11#

Шрила Шридхар Махарадж мог не только донести идеи Шрилы Сарасвати Тхакура, но он также мог необыкновенным образом изменить сердце. И это же делал Шрила Говинда Махарадж. Когда его ученики испытывали какие-либо беспокойства, он приглашал их к себе и просто держал их в своем обществе. Находясь в его сфере влияния, они изменялись.

#01:05:12#

Бхакти Лалита Деви Даси: Мы все тем или иным образом испытывали это, потому что находились в обществе Шрилы Говинды Махараджа. Мы определенным образом чувствовали, как он работает с нами, «выплавляет» нас, делает из нас, словно из чурок, какие-то предметы, которые затем он может использовать в служении своему Гуру Махараджу.

Переводчик: Притху Дас Брахмачари
Транскрипцию выполнил: Динанатх Дас
Редактор: Индумати Деви Даси

 

 

Шріматі Бгакті Лаліта Деві Дасі

День відходу Шріли Шрідгари Махараджа

(6 серпня 2013 року. Лахта, Санкт-Петербург)

 

Перш за все я хочу висловити свою пошану та подяку усім відданим та друзям, що тут зібралися. Так приємно всіх вас бачити. Багатьох я бачила на фестивалі Vedalife, а деякі обличчя я бачу вперше. Я маю багато будинків, і ось один з них саме тут, у вас, у Санкт‑Петербурзі. Тут чудові брати і сестри: Віджай Раман Прабгу та інші. Ви всі займаєте великий куточок у моєму серці.

Я ніколи не відчуваю себе незручно, коли приїжджаю в іншу країну, тому що приїжджаю до своїх духовних братів та сестер — до себе додому. Я приїжджаю до членів своєї родини, до храму Ґурудева.

Сьогодні ми святкуємо день відходу нашого Парам‑Ґурудева — Шріли Шрідгари Махараджа. Цей фестиваль зараз також проходить у його самадгі‑мандірі, у Навадвіпі. Багато-які матги, багато-хто з вчителів та послідовників з усієї Навадвіпи і навіть з Маяпура приїхали сьогодні вранці затим, щоб вшанувати пам’ять Шріли Шрідгари Махараджа й прийняти прасад з цього заходу.

Хоча сама я ніколи не зустрічала Шрілу Шрідгару Махараджа, однак я приєдналася до місії незабаром після його відходу. Я прийшла до лотосових стіп Шріли Ґурудева в 1992 році. Мені частенько доводилось перебувати у товаристві Ґурудева в той день, день відходу Ґуру Махараджа. Хоча ми й називаємо це «фестиваль», «свято», але це сумне свято, і, насамперед, воно болюче для Ґурудева. Я бачила це. Він відчував, знав про те, що наближується день відходу його вчителя. Він відчував це немов землетрус, немов земля усовується з-під його ніг.

Коли Шріла Ґуру Махарадж пішов, в той саме день величезне мангове дерево полишило своє тіло. В цьому місці повинно було розташуватися самадгі, усипальня Шріли Шрідгари Махараджи. Це дерево було достатньо свідомим: воно розуміло, що необхідно полишити це місце, і пішло саме. Шріла Ґурудев усвідомив, що настав час, коли Шріла Шрідгара Махарадж повинен покинути цей світ. Тому він запросив Шрілу Пурі Махараджа та інших духовних братів Шріли Шрідгари Махараджа, а також його близьких, приїхати до Майяпура та зупинитися у Матзі. Шріла Ґурудев розумів, що вони допоможуть йому в установці самадгі, оскільки його серце буде розбитим, і він не зможе все зробити одинцем.

Шріла Ґуру Махарадж обрав для свого відходу особливий час: він пішов в брахма‑мухурту. Він обернувся лицем до Ґанґи і полишив цей світ за власним бажанням. Було видно, що він свідомо полишив цей світ. Коли Шріла Ґовінда Махарадж прийшов до Божеств, щоб виразити Їм свою пошану, він застав Їх в досить екстраординарнім стані. Вони виглядали танцюючими, сповненими радості, тому що забрали свою людину до себе, назад. Зі слів Ґурудева, він ще ніколи не бачив Божеств у такому стані… лише в той день.

Ми знаємо, що Шріла Ґуру Махарадж, Шріла Шрідгар Махарадж, полишив цей світ в спокійному піднесеному гуморі. Він знав, що його [духовна] спадщина в надійних руках — про все подбає Шріла Ґовінда Махарадж, Шріла Ґурудев.

Десь за рік до свого відходу, Шріла Шрідгар Махарадж відсторонився від усіх справ і повністю затвердив Шрілу Ґовінду Махараджа у ролі наступного ачар’ї. І лишень одного разу, за відсутністі Ґурудева, він дав рітвік‑посвячення від імені Ґовінди Махараджа Мадгавананді Прабгу й Ш’ямі Діді із США. В історії вайшнавізму, мабуть, й не знайти прикладу, коли видатний Ґуру давав рітвік‑посвячення від імені свого учня.

Шріла Ґуру Махарадж був спокійний за свою справу. Він знав, що вона в надійних руках, що Шріла Ґурудев, Шріла Ґовінда Махарадж, подбає про все. Більш того, він підштовхував Ґурудева до прийняття відповідальності за Матг. Він сказав: «Якщо ти не приймеш цієї відповідальності, — я зруйную цей Матг!» Ми знаємо, що Шрі Чайтан’я Сарасват Матг — це вишукана лінія свідомості Крішни. Ми чули про те, що Шріла Ґуру Махарадж, Шріла Шрідгар Махарадж, відомий як рупануга‑дгара, іншими словами, потік лінії Рупи Ґосвамі проходить через нього. Він був дарований йому Шрілою Сарасваті Тгакуром Прабгупадою, й діяв через нього.

Коли Шріла Сарасваті Тгакур полишав цей світ, він прикликав свого любого учня Шрілу Шрідгару Махараджа до свого ліжка й попрохав його заспівати пісню Шріли Нароттама Даса Тгакура «Шрі Рупа‑Манджарі‑пада». Вважається, що саме в той момент Шріла Сарасваті Тгакур передав цю лінію, передав цей потік Шрілі Шрідгарові Махараджу.

Ця лінія в божественному світі сягає від Радгарані до Лаліти Деві й від неї до Рупи Манджарі. І ми служимо під її керівництвом. Шріла Ґурудев зазначав, що всі, хто прийшов до Шрі Чайтан’я Сарасват Матгу й отримав посвячення, дістав через те прив’язаність та відданість стопам Божеств, Ґуру та Ґауранзі. Вони автоматично потрапили до лінії служіння, до лінії Шрі Рупи.

Ми можемо побачити, що це дуже вузька, дуже специфічна лінія, й не так‑то легко потрапити до неї. Але саме її Шріла Шрідгара Махарадж передав Шрілі Ґурудеву, а Ґурудев — ачар’ям сучасності.

Ми всі, так чи інакше, хоч би трохи знайомі з поезією, з творами, з піснями, з екстраординарними коментарями до Бгаґавад‑ґіти та Ґаятрі‑мантри Шріли Шрідгари Махараджи. Шріла Сарасваті Тгакур обрав для Шріли Шрідгари Махараджа ім’я Бгакті Ракшак, що означає «охоронець відданості». Бгакті Ракшак Шрідгар… Шрідгар — на честь Шрідгари Пандіта, першого коментатора «Бгаґаватам». Це ім’я вказує на вченість, незвичайне дарування та пізнання.

Шріла Сарасваті Тгакур був знайомий з деякими працями Шріли Шрідгари Махараджа. Більш за все його вразила праця «Шрі Бгактівінода‑віраха‑дашакам». Хоча Шріла Шрідхар Махарадж особисто не зустрічався з Бгактівінодом Тгакуром [вони були з різних поколінь], але між ними все ж таки відбулася передача з серця в серце, й Шріла Шрідгар Махарадж зумів відобразити особистість Бгактівіноди Тгакури у своєму творі. Шріла Сарасваті Тгакур зазначив, що особистість Бгактівіноди Тгакури повністю розкрита й представлена дуже виразно.

За милості Шріли Бгакті Судгіра Ґосвамі Махараджа ми отримали всі ці чудові книги Шріли Шрідгари Махараджа англійською мовою. Ці книжки: «Пошук Шрі Крішни, Чудової Реальності», «Любовний пошук загубленого слуги», «Шрі Ґуру та Його милість», «Золотий Вулкан божественної любові», «Суб’єктивна еволюція свідомості». Шріла Ґурудев, Шріла Ґовінда Махарадж, сказав: «Всі ці речі, які Шріла Шрідгар Махарадж сказав англійською, відповідаючи на питання допитливих західних шукачів Істини, він ніколи не говорив бенгальською, всі ці речі відкрилися західному світові назустріч їх пошуку». З одного боку, бенгальці на той час не мали записуючих пристроїв, але, з іншого, вони розуміли, що в цілому, насамперед, дуже важливо служити. Бенгальці просто слідували вказівкам Ґуру Махараджа, просто корячись його волі.

Однією з останніх настанов Шріли Бгактівіденти Свамі Прабгупади до своїх учнів було: «По шикшу ви повинні звертатися до Шріли Шрідгари Махараджа». І вони вирушили до нього і розпочали питати його. Саме цьому віддані з GBC, а також інші віддані з Заходу та Сходу попрямували до Шріли Шрідгари Махараджи, щоб задати йому неймовірну кількість різноманітних питань. Багато‑хто з відданих був зайнятий такою справою: вони записували на плівку бесіди і транскрибували записи цих бесід, перекладаючи їх в письмову форму, а потім редагували. Таким чином лаштували книжки. Зараз ці книжки доступні читачам російською та багатьма іншими мовами. Але цієї катги, цього спадку немає бенгальською. І Ґурудев бажав, щоб вони були перекладені. Ці дивовижні лекції дуже дорогоцінні, тому їх треба перекласти бенгальською.

Шріла Шрідгар Махарадж відчував тугу в серці через те, що він не виконав бажання свого вчителя, відмовившись від подорожі на Захід. По‑перше, він не хотів змішуватися із західними людьми, по‑друге, — не розумів їхньої вимови. Тому Шріла Шрідгар Махарадж просував на цю місію Бгакті Саранґу Ґосвамі Махараджа та інших. Він відчував, що вони мають кращі можливості для проповіді, аніж він, що їм набагато легше стикатися із західними людьми та спілкуватися з ними.

Шріла Шрідгар Махарадж походив родом з дуже видатної касти брахманів Хапанії, лінії Бгаттачар’ї. Він з дитинства розмовляв санскритом, як і його батьки. Він слухав найпіднесеніші, найпотаємніші теми бесід — він зростав в такому оточенні. Тому для нього було складно жити серед млеччг, серед нецивілізованих людей, жити у країнах, слідуючи їхнім законам, і так далі.

Проте ми бачимо, що пізніше, хоча він нікуди і не вирушив, але весь західний світ приїхав до нього, до його дверей. Таким чином, бажання Сарасваті Тгакура було виконане. 

Хапанія — це чудове, дивовижне місце. Там у нас є храм. Він розташований на тому самому місці, де Шріла Шрідгар Махарадж з’явився в цей світ. Шріла Ґурудев, Шріла Ґовінда Махарадж, бажав особливим чином відмітити це місце, місце появи Шріли Шрідгари Махараджа, саме те місце, де той з’явився в цей світ. На тому місці він побудував храм та встановив там піднесених Божеств — Шрі Шрі Ґуру‑Ґауранґу Радга‑Ґопінатгу.

Місця появи Шріли Шрідгари Махараджи та Шріли Ґовінди Махараджи — села Хапанія та Бамунпара, розташовані неподалік один від одного, приблизно на відстані в десять кілометрів. Між цими селами знаходиться дуже відомий та стародавній храм Господа Шиви, який носить назву Бура‑радж‑Шива. Бура означає «старий» чи «стародавній», а радж означає «цар». Ми їздимо туди кожного року, і, можливо, хтось з вас відвідував цей храм.

Ігри цих великих вчителів — Шріли Шрідгари Махараджа та Шріли Ґовінди Махараджа — так чи інакше, торкались цього міста. Шріла Шрідгар Махарадж приходив до Шиви та пропонував йому лотоси. І одного разу, сидячи в цьому храмі, неподалік, Шріла Шрідгар Махарадж отримав даршан: він узрів вселенську форму Господа. Це сталося в його дитинстві. Ми також знаємо, що з цим храмом пов’язана поява Шріли Ґовінди Махараджи. Коли його батько та мати прийшли помолитися Шиві, щоб той послав їм дитя, їм відкрилося одкровення: Господь Шива направить до вас свого власного сина.

Батьки Шріли Ґовінди Махараджи запропонували поклони і молитви Бура‑раджу. Той був задоволений, і незабаром на світ з’явився Шріла Ґовінда Махарадж. Вони довго не могли народити дітей. Вони молились Господові Шиві і навіть пообіцяли, що якщо народиться хлопчик, вони дозволять йому стати санньясі. Але під цим вони мали на увазі тимчасову санньясу,на декілька років чи декілька місяців. Вони мали на увазі саме це. Вони дали обіцянку Шиві, що їх дитя прийме санньясу. Вони очікували, що це буде санньяса на п’ятнадцять днів — є такий звичай в Індії.

І, звісно, вони були шоковані, особливо це був тяжкий удар для матері Ґурудева. Вона зазнала лиха під час відходу свого чоловіка Нітайпада Даса Адгікарі, коли Шрілі Ґовінді Махараджу було трохи більше, ніж шістнадцять чи сімнадцять років, а, можливо, й п’ятнадцять. Шріла Ґовінда Махарадж зайняв положення старшого серед чоловіків в своїй родині, і очікували, що він потурбується про свою престарілу матір та своїх молодших братів.

Але так сталося, що, коли він служив лаборантом в Нандаґгаті, туди прийшли брахмачарі зі Шрі Чайтан’я Сарасват Матгу. Через проповідь вони привернули його до себе. Коли Шріла Ґовінда Махарадж побачив, яким чином вони проповідують послання «Бґагаватам», це нагадало йому історію про Шрініваса Ачар’ю, який проповідував «Бґагаватам» в палаці царя Баргамбіри. Ці брахмачарі були настільки сяючими, настільки потужними, настільки безстрашними, що Ґурудев здався на їхню милість. Він прямо так і розповідав: «Вони промили мій мозок». Брахмачарі сказали Ґурудеву: «Ти не є це тіло. Цей світ — не твій дім. Ти — ніт’я‑крішна‑дас». Таким чином вони переконали його вирушити до Шрі Чайтан’я Сарасват Матгу та зустрітися з Шрілою Шрідгарою Махараджем.

На той час транспорту було недостатньо, і через Ґанґу треба було переправлятися тільки‑но вплав. Тому вони перепливли Ґанґу і рано вранці прийшли до Шрі Чайтан’я Сарасват Матгу. Це як раз був Шрі Нрісімга‑чатурдаши 1947 року. Коли ми святкуємо Шрі Нрісімга‑чатурдаши, ми також святкуємо річницю приходу Ґурудева до Матгу. В минулий травневий Нрісімга‑чатурдаши була шістдесят шоста річниця цієї події. Коли Шріла Ґовінда Махарадж прийшов першого разу, його звали Дгарма Дас. Його привели до Матгу та відрекомендували Шрілі Шрідгару Махараджу.

Шріла Ґовінда Махарадж був вражений, побачивши перед собою настільки прекрасну, сяючу, піднесену особистість. Він розповідав: «Коли я вперше побачив Шрілу Шрідгара Махараджа, я подумав, що так, певне, виглядав Шріла Санатана Ґосвамі. Я завжди й уявляв його приблизно таким. Шріла Шрідгар Махарадж був дуже високий, а його шкіра була дуже світлою. Він виглядав благородно».

В той час було тільки одне приміщення. Воно знаходилось там, де зараз нижча частина веранди Шріли Шрідгари Махараджа. В одній кімнаті жив Ґірірадж (потім туди прийшло Божество Шрі Чайтан’ї Махапрабгу), а в іншій кімнаті — Шріла Ґуру Махарадж, Шріла Шрідгар Махарадж. Радга‑Ґовінда приїхали пізніше. Шріла Шрідгар Махарадж послав Шрілу Ґовінду Махараджа до Джайпура за цими Божествами. Це сталося невдовзі через кілька років.

Отож, Шріла Ґовінда Махарадж прибув до Матгу в день поста, в Нрісімга‑чатурдаши. В той час для нього піст був немислимим зайняттям. Він думав: «Поститися до сходу місяця? Як це взагалі можливо?» Побачивши спілу папайю на дереві, він спитав Шрілу Шрідгара Махараджа: «Будь ласка, можна я з’їм хоча б це?» І Шріла Шрідгар Махарадж узяв цю папайю, розділив її: половину віддав Божествам, а другу частину — Ґурудеву.

Шріла Ґовінда Махарадж також походив з піднесеного роду брахманів. Його батько Нітайпад Дас Адгікарі був ініціюючим Ґуру і ведучим кіртанією. Що ж тут казати, Шріла Ґовінда Махарадж знав на пам’ять пісні Чандідаса, Від’япаті, Джаядева Ґосвамі. Розуміючи це, Шріла Ґуру Махарадж, Шріла Шрідгар Махарадж, спочатку наказав Ґурудеву забути все, що той знав. Це був його перший урок. Він сказав: «Ти повинен слідувати виключно мені і казати те, що я тобі кажу, слідувати тільки мені, а не своєму розуму. Перше твоє завдання: забудь все те, що ти вивчав у дитинстві, що ти чув від свого батька, — все, чому тебе навчили раніше. Ти можеш слідувати цьому? Чи ти зможеш вчитися у мене і забути все, що ти знав раніше?» І Шріла Ґурудев відповів: «Так!» Ґурудев розповів, що в його звичці було ніколи не казати «ні».

Пізніше, матір, брат Шріли Ґовінди Махараджи і майже всі мешканці села Бамунпара прийшли, щоб забрати його з Навадвіпи. Вони кричали: «Куди ти подівся? Чому ти тут? Пішли додому!» Вони почали сперечатися з усіма мешканцями Матгу. Знайшли Ґурудева. Хтось спробував увести його силоміць. Ґурудев схопився за ґрати на вікні, а один мешканець села тягнув його за ноги. Але пізніше вони зрозуміли, що не має сенсу воювати, що хлопчик бажає залишитися, і застосовувати до нього силу даремно. Вони сказали: «Добре, ми пішли. Нехай чи сам приходить, чи не повертається зовсім».

Шріла Шрідгар Махарадж милостиво дав притулок матері Шріли Ґурудева: їй надали невеликий будиночок, в якому вона могла жити при Матгу. Двоє братів Ґурудева також прийняли притулок у Шріли Шрідгари Махараджа, тобто прийняли посвячення. Їх звали Вішварупа і Дгананджая. Ґурудев був старшим серед чоловіків. Попервах його звали Ґауренду Брахмачарі, пізніше — Ґовінда Махарадж. Справа в тому, що улюбленим ім’ям Крішни у Шріли Шрідгари Махараджа було ім’я Ґовінда. Він назвав своє Божество Ґовінда і свого улюбленого учня також Ґовінда: Шрі Шрі Ґуру‑Ґауранґа‑Ґовінда‑Сундар і Бгакті Сундар Ґовінда.

Також вони мали безліч ігор — їх спільне проведення часу. Однією з ігор була враджа‑мандала‑парікрама. Це було приблизно в 1950 році. Тоді Шріла Шрідгар Махарадж разом зі Шрілою Ґовіндою Махараджем обходили Вріндаван та околичні міста. Здається, з ними був ще Крішнадас Бабаджи Махарадж. Шріла Шрідгар Махарадж особисто провів Ґурудева всіма найважливішими місцями у Вріндавані, на Ґовардгані та у Матгурі. Шріла Шрідгар Махарадж, після завершення цієї парікрами, запитав в Ґурудева: «Яке твоє найулюбленіше місце?» І Шріла Ґурудев відповів: «Лаліта‑барі». Це місце появи Шрі Лаліти Деві, де вона з’явилася на світ та жила. Ми бували в тому місці, що воно зветься Чіґрам.

Про це особливе містичне переживання Ґурудев казав так: «Те, що я побачив тут, вразило мене, воно захопило мій розум». Хоча Шріла Ґовінда Махарадж багато разів приїздив до Вріндавану, він жодного разу не відвідував місце появи Шрі Лаліти Деві. Він не бажав переживати нічого іншого, аніж те, що відчув тоді. Він відправляв туди відданих, коли вони слідували до Вріндавану. Він казав: «Відвідайте також місце появи Лаліти Деві, привезіть мені трошки прасаду звідти». Але сам він туди ніколи не їздив, тому що, якби він відчув щось менше, аніж те, що він пережив, будучи там з Шрілою Шрідгаром Махараджем, це розбило би йому серце.

Незабаром після того, як Шріла Ґовінда Махарадж приєднався до Місії Шріли Шрідгари Махараджа, того ж 1947 року він отримав посвячення в Пурі під час Ратга‑ятри. Поступово, крок за кроком, Шріла Ґурудев став виконувати одне за іншим бажання свого вчителя Шріли Шрідгари Махараджа. Так він встановив храм Нітай‑Чайтан’ядева в Джаґаннатга Пурі, а пізніше — храм на Ґовардгані. З одного боку, цей храм знаходиться поряд із пагорбом Ґовардган, але з іншого — в безвість далекому місці. Воно має назву Шріла Шрідгар Свамі Сева‑ашрам.

Також Шріла Шрідгар Махарадж дуже хотів облагородити Шрі Ґовінда‑кунду та збудувати в центрі цього озера храм. Але коли час цього замислу прийшов, у будівельників зовсім нічого не вийшло. Вони копали вглибину, але в них не виходило встановити опорні колони: вода виринала і руйнувала всю будову. За цієї причини не можливо було покласти фундамент. Ґурудеву спала на думку чудова гадка. Він сказав: «Нумо проведемо пуджу Курмі, Господу в образі черепахи, тоді Він дозволить нам покласти фундамент».

В чому ж полягала ця особлива пуджа? Це були солодкі шарики з рису. Ґурудев сказав: «Будь ласка, запропонуйте їх Господу Курмі, і все прийде до ладу». Наступного ж дня колони були встановлені. Вода перестала приходити. І все стало як слід. Храм з’явився дивовижно гарним чином. І ще дуже багато дивовижних подій сталося у Матзі. Зокрема, спілкування з Шрілою Бгактіведантою Свамі Прабгупадою, який завжди вважав Шрілу Ґуру Махараджа, Шрілу Шрідгара Махараджа, за свого шикша‑ґуру.

Шріла Прабгупада Бгактіведанта Свамі намагався переконати Шрілу Шрідгара Махараджа стати главою місії, його дітища — ІСККОН. Але Шріла Шрідгар Махарадж не був зацікавлений цим, він казав: «Я можу давати якісь поради, я можу чимось допомагати, але віддалено. Я не хочу безпосереднього приймати участь у цьому». Одного дня Шріла Бгактіведанта Свамі Прабгупада розмовляв зі Шрілою Шрідгаром Махараджем. Вони розмовляли бенгальською і їхня розмова була дуже жвавою. І один з учнів Шріли Прабгупади, оскільки він не знав бенгалі, запитав: «Про, що ви розмовляєте? Які теми ви обговорюєте?» Бгактіведанта Свамі розсміявся і сказав: «Якщо я розповім тобі, то ти зомлієш».

Один учений (пандіт), який визнав свою поразку в бесіді з Шрілою Шрадгаром Махараджем, казав про нього: «Це дивовижна особистість. Він володіє трьома дивовижними якостями — нечуваним інтелектом, здоровим глуздом і незацікавленістю у всьому мирському (славі, престижі, чомусь тлінному)». Він завжди волів полишатися у тіні, даючи дорогу іншим. Сам він міг допомагати, але при цьому ні до чого активно не долучався. Всі видатні учні Шріли Сарасваті Тгакура, всі його старші учні та послідовники, так чи інакше, зверталися до Шріли Шрідгари Махараджа за порадою. Всі вони одностайно почитали його. Один з них навіть сказав: «Ми слідуємо ході лева — сімгавалокана». Коли лев вирушає до свого кублища, чи за здобиччю, чи може ще кудись, час від часу він оглядається назад подивитися, як далеко він відійшов, щоб запам’ятати дорогу чи ще для чогось. Так само й духовні брати Шріли Шрідгари Махараджа займалися проповіддю у своїх Матгах. Вони мали своїх учнів, але щоразу вони озиралися на Шрілу Шрідгара Махараджа: чи схвалює він їхні дії, їхню проповідь, чи погоджується він із цим. А це були зовсім не рядові віддані, а найкращі вояки армії Шріли Сарасваті Тгакура: найперші, найвидатніші, найбільш піднесені. Тим не менш, вони вважали Шрілу Ґуру Махараджа, Шрілу Шрідгара Махараджа, самим старшим та піднесеним серед усіх послідовників Шріли Сарасваті Тгакура. Вони завжди зверталися до нього за порадою та одностайно почитали його як вищого вайшнава.

Ми також чули про те, що дідусь більш милостивий та більш ніжний, ніж батько. Він не відчуває дуже великої відповідальності і просто балує своїх внучат, даючи їм свої благословення. Коли я відвідую самадгі Шріли Шрідгари Махараджа чи поклоняюся йому, я завжди думаю: «Ти мій улюблений дідусь. Будь милостивим до мене так само, як дідусь до своїх онуків. Будь ласка, яви мені свою милість».

Прітгу Прабгу Брахмачарі: Бгакті Лаліта Діді каже, що кожен з вас може щось сказати. І я вже казав декільком відданим: «Ви дуже удачливі, що у вас є можливість спілкуватися безпосередньо з вашими вчителями. Ви можете їм якось служити, ви можете слухати їхні лекції, бачити їх безпосередньо перед собою». Це також дуже важливо. Вчитель має дві складові: вапу і вані. Вані — це настанови. Вони діють завжди, навіть, коли вчитель пішов, — він живе в своїх настановах. Але вапу, його фізична присутність, для учня також дуже важлива. Необхідно відчувати його присутність, мати можливість послужити йому особисто чи опосередковано, бачити його посмішку, чути його голос. І я кажу, що маю сумнів, що якби ті дорогоцінні істини, що були явлені Шрілой Шрідгаром Махараджем, були явлені кимось іншим, то Шріла Ґосвамі Махарадж і інші наші провідні лідери привабились би ними.

Неможливо виключити з цього процесу особистість Шріли Шрідгари Махараджа, його надзвичайне серце, його здатність умиротворити і конвертувати кожного. Кожен, хто стикався з ним, навіть в роки його юнацтва, відзначав це незвичайне перетворення. Деякі джентльмени підскакували й викрикували: «О це справжня проповідь! Ми зневажали свою культуру!»

Шріла Шрідгар Махарадж міг не тільки донести ідеї Шріли Сарасваті Тгакура, він також міг у незвичайний спосіб змінити серце. І це також робив Шріла Ґовінда Махарадж. Коли його учні зазнавали побивання, він запрошував їх до себе і просто тримав їх у своєму товаристві. Знаходячись у його товаристві, вони змінювалися.

Бгакті Лаліта Деві Дасі: Ми всі так чи інакше відчували це, знаходячись у товаристві Шріли Ґовінди Махараджа. Ми певним чином відчували, як це працює з нами, «витоплює» з нас, робить з нас, немов з цурок, якісь предмети, які потім він зможе використовувати в служінні Ґуру Махараджу.

Перекладач: Аннапурна Девi Дасi
Редактор: Крішна Чайтан’я Дас

 

Главная | Миссия | Учение | Библиотека | Контактная информация | Вьяса-пуджа
Пожертвования