«Лекция Шрипада Б. Н. Ачарьи Махараджа». 7 августа 2009 года. Москва, Кисельный

 


Код для вставки     Скачать видео (формат FLV, 135.6 МБ)     Скачать звук (MP3)
Как смотреть .flv файлы: справка

Шрила Бхакти Нирмал Ачарья Махарадж

(7 августа 2009 года, Москва, Кисельный)

 

Если мы будем таким образом поступать, тогда это будет садху‑санга или гуру‑санга — общение с садху, общение с Гуру. Несмотря на то, что Гурудев сейчас, казалось бы, далеко от нас, в Таиланде, но тем не менее если мы будем следовать его наставлениям, то есть общаться с преданными, мы будем находиться в его обществе, в гуру-санге.

Здесь Шрипад Авадхут Махарадж, он творит чудеса, он всегда следует наставлениям Гурудева и поэтому всегда находится в обществе Гуру. Если все преданные здесь будут следовать наставлениям и советам Шрипада Авадхута Махараджа, тогда они всегда будут расти, будут развиваться в сознании Кришны.

Во время садху‑санги также необходимы шраванам и киртанам. Еще находясь наверху, я слышал, как вы здесь пели все эти песни. Вы пели «Шри Гирирадж‑арати»арати в честь Гирираджа, которое было написано Шрилой Гурудевом. Я слышал, как вы пели «Шри Сарасват-арати». Эта песня была написана Шрилой Гуру Махараджем, Шрилой Шридхаром Махараджем. А затем вы пели «Шри Гаура‑арати», которая была написана Шри Бхактивинодом Тхакуром. Если подобным образом вы будете продолжать практиковать духовную жизнь, исполняя все эти песни, тогда, несомненно, вы будете продвигаться.

Мы нуждаемся в повседневной духовной практике — шраванам, киртанам — слушании и воспевании, мы нуждаемся в садху‑санге. Поскольку, как бы ни был велик человек, даже самый великий санньяси, если он не следует этому процессу — шраванам, киртанам, — он не сможет развиваться, не сможет следовать сознанию Кришны. Поэтому мы все нуждаемся в этом процессе. Если мы будем следовать этому процессу бхакти, а именно: шраванам, киртанам, вишну‑смаранам и так далее, тогда, несомненно, мы будем успешны в духовной жизни. И для того, чтобы успешно следовать всему этому, необходимо обладать преданностью Гуру, необходимо это делать с искренностью по отношению к Гурудеву, тогда все эти действия будут на самом деле поступками в духе сознания Кришны. Если мы будем под руководством подлинного Гуру следовать процессу сознания Кришнышраванам, киртанам, — тогда мы будем продвигаться. Поэтому я очень счастлив, чрезвычайно счастлив видеть и слышать, как преданные здесь следуют этому процессу, процессу слушания и воспевания, они следуют практике сознания Кришны.

Мы слышали много раз о том, что существуют четыре эпохи. Это Сатья-юга, Трета-юга, Двапара‑юга и Кали‑юга. Сейчас мы живем в эпоху Кали. В первую из этих эпох, Сатья‑югу, продолжительность жизни человека составляла порядка ста тысяч лет. При этом единственным способом для достижения Кришны была медитация или дхьяна. В следующую эпоху, Трета-югу, продолжительность жизни людей составляла десять тысяч лет, и главным методом поклонения было жертвоприношение. Далее, в последующую эпоху, Двапара̴‑югу, продолжительность жизни людей составляла порядка тысячи лет, а главным методом поклонения были джапа и храмовое поклонение. Но сейчас, в Кали-югу, продолжительность жизни составляет хорошо если сто двадцать лет, и именно в эту эпоху Сам Кришна явился как Шри Чайтанья Махапрабху. И Он думал, каким же образом дать этим людям что-то ценное. И Он сказал, что, повторяя имена Кришны, вы сможете обрести Его, сможете обрести совершенство.

Далее это [знание] переходило по цепи учителей. Так оно пришло к Бхактивиноду Тхакуру, далее — к нашему Прабхупаде, то есть от Сарасвати Тхакура — к Шриле Бхакти Ракшаку Шридхару Дев-Госвами Махараджу, от него — к нашему Гурудеву, Шриле Бхакти Сундару Говинде Дев̴‑Госвами Махараджу. И он передает то самое Святое Имя, Самого Кришну — нам.

Главное, что необходимо в эту эпоху — это воспевать Святое Имя без оскорблений. Если мы сумеем повторять Святое Имя без оскорблений, тогда Сам Кришна явится в нашем сердце.

Шрила Шридхар Махарадж написал книгу, которая называется «Любовный поиск потерянного слуги». В этой книге описывается, что подобно тому, как отец, у которого потерялся сын, всегда волнуется о нем и пытается найти его, так же и мы подобны потерянным детям Кришны, и Он всегда ищет нас. Так же как мы пытаемся искать Его, Он на протяжении всего времени, что мы находимся в этом мире, многие года и многие жизни ищет нас. И когда, наконец, Он найдет нас, а мы найдем Его, тогда мы вернемся домой, назад к Богу, в свое естественное положение.

Сейчас мы очень удачливы, поскольку родились людьми, но в то же самое время мы очень глупы и не понимаем, где наш настоящий дом, где наша подлинная, родная земля. Мы принимаем окружающий мир за наш родной дом, но это не так. Необходимо понять благодаря истинному Гуру, благодаря подлинному Гуру, где наш настоящий дом и как достичь его.

Все мы удачливые души, нам всем очень повезло, ведь, как сказано в писаниях, только удачливые души могут обрести общество настоящего Гуру, истинного Гуру, поэтому мы все крайне удачливые в этом поиске.

И для того, чтобы оценить это, чтобы обрести это общество, необходимо сукрити. Например, рассмотрим цветы, различные цветы, которые росли на одной ветке. Один из этих цветков попал на гирлянду, которая была предложена на свадьбе, другой цветок оказался на церемонии поклонения богам, а третий — использован в поклонении Варахадеву. И, возможно, лишь единственный цветок из множества других оказался использованным в поклонении Кришне. И, хотя изначально все цветы пришли от Кришны, тем не менее их судьба различна. Хотя внешне, возможно, кто-то может не понимать разницы, но в действительности судьба — это благо, сукрити, приобретаемое этим цветком зависит от того, для чего его используют. Если кто-то берет его и предлагает лотосоподобным стопам Кришны, тогда этот цветок обретает подлинное сукрити.

В связи с этим вспоминается история, которую я слышал от Гурудева и от других вайшнавов. Существовала одна тюрьма, в которой находились люди, и как всегда чего-то в ней не хватало. Кому-то не хватало еды, кому-то — одежды, а кому-то — еще чего-то, и люди там сражались между собой. Однажды в эту тюрьму пришел премьер-министр той страны и сказал: «Я хочу исполнить желание каждого. Говорите, что вы хотите. Я исполню ваши желания». И люди стали говорить: «Мне нужна новая одежда», «Мне — новые носки», «А мне необходима еда». Кому-то было нужно новое полотенце. Таким образом, премьер-министр исполнил желания каждого из них. Что бы ни попросил каждый из них, они все получали, их некие материальные желания [исполнялись]. Подобно тому, как мы в этом мире: мы тоже, обращаясь к Богу, обычно просим: «Мне нужно то, другое», — какие-то материальные вещи. И только один человек из всей толпы в той тюрьме не подходил к премьер-министру и не просил у него ничего. Тот обратил внимание на него и спросил:

— Скажи, почему ты не подходишь? Чего ты хочешь?

Он ответил:

— Я ничего не хочу.

— Как так? Скажи, чего ты хочешь?

Тот сказал:

— Я не хочу ничего подобного, я лишь хочу освободиться из этой тюрьмы.

И поскольку премьер-министр обладал такой властью, он даровал свободу этому человеку и сказал ему:

— Да, ты очень умен.

Подобно этому [действуем] и мы. Мы глупы и просим неких поверхностных вещей. Но те, кто на самом деле разумен, субуддхи, наделены особым разумом, они сумеют попросить у Кришны не какие-то поверхностные вещи, но скажут: «Кришна, мне нужен только Ты! Только Ты и ничто материальное».

Если мы сумеем использовать все, что нас окружает, использовать все вещи для Кришны, ведь именно для служения Ему все и предназначено. Именно в этом предназначение садху. Садху — это тот, кто использует все, что к нему приходит, для Кришны. И, подобно тому цветку, о котором мы говорили: только один из многих мог быть предложен Кришне, а остальные, быть может, просто сгнили, не будучи использованы, — так же и садху, приходя к другим людям и собирая пожертвования, помогает им использовать их для служения Кришне, то есть помогает им совершать таким образом служение Кришне.

Мы слышали историю, произошедшую еще во времена Махапрабху. Махапрабху, находясь в Джаганнатха Пури, весь день повторял святые имена. У Него был слуга Говинда, который на самом деле был не просто Его слугой, он был слугой Его Гуру — Ишвары Пури. Когда Ишвара Пури готовился уходить из этого мира, Говинда, его слуга, спросил у него:

— О, Гурудев, скажите, что мне делать после того, как вы уйдете?

И Ишвара Пури ответил:

— Отправляйся к Махапрабху и служи Ему.

Таким образом, Говинда пришел и стал служить Махапрабху. Когда Ишвара Пури покинул этот мир, он отправился к Нему и сказал: «Мой духовный учитель просил, чтобы я служил Тебе». Махапрабху оказался в некотором затруднительном положении, Он размышлял: «Как могу Я принимать служение от этого человека, ведь он Мой духовный брат, он слуга Моего Гуру. Как могу Я позволить ему служить Мне?» Он обратился за советом к двум ближайшим спутникам, Рамананде Раю и Сварупе Дамодару, спросив их, как Ему поступить. И те, поразмыслив, сказали Ему:

— Хочешь ли Ты, Махапрабху, следовать писаниям, которые говорят, что не следует принимать служение от равных себе, или же наставлениям Своего Гуру? Ведь в этом случае сам Гуру, Ишвара Пури, сказал Говинде: «Иди и служи Шри Чайтанье Махапрабху», — поэтому Ты должен следовать Своему Гуру.

С тех пор Махапрабху принял Говинду как Своего личного слугу, и тот изо дня в день служил Ему, что бы ни приходилось делать, исполняя наставления своего Гуру. Иногда он делал для Него массаж стоп, когда Тот спал, а иногда выполнял повседневные обязанности.

Однажды Махапрабху, повторяя святые имена весь день, крайне устал и лег прямо около дверей, не будучи в состоянии сдвинуться с места. Говинда подошел к тому месту и сказал:

— О, Прабху, пожалуйста, подвинься немного, мне нужно войти в эту комнату, для того чтобы служить Тебе, я не могу переступить через Тебя.

И Говинда размышлял: «Как так? Каждый день я массировал вечером стопы Махапрабху, и я не могу сегодня не делать этого. Я должен делать это служение каждый день». Это то, что называется искренностью. И тогда он начал размышлять: «Я должен тогда переступить через Него. Даже если это будет великим грехом и великим оскорблением с моей стороны, все равно, ради моего служения я должен». И тогда он взял свою одежду, прикрыл Махапрабху и переступил через Него ради совершения служения. Поскольку Говинда постелил одежду, прежде чем переступить через Махапрабху, вся пыль с его стоп упала на эту одежду и не оказалась на Махапрабху. Он взял эту одежду и сделал массаж лотосоподобных стоп Махапрабху, как делал это каждый день. Затем, посреди ночи, Махапрабху проснулся и спросил Говинду:

— Почему ты все еще находишься здесь? Почему не пойдешь и не примешь прасадам? Почему ты не выйдешь?

Тот сказал:

— Как я могу переступить через Тебя? Это невозможно.

Тогда Махапрабху спросил:

— Хорошо. Тогда как ты оказался внутри?

Говинда тогда отвечал:

— Когда мне нужно было войти сюда и переступить через Тебя, Прабху, тогда это было необходимо для служения Тебе. Я не заботился о том, что совершу при этом какие-либо оскорбления или грехи, ведь это было необходимо для служения. Однако для себя, для собственного блага я не могу снова переступить через Тебя.

И это отличный пример для нас. Когда необходимо для служения, мы можем совершать любые оскорбления, если в этом есть необходимость, но для себя — это недопустимо. Если мы на самом деле заняты служением Кришне, Господу, тем, что называется кришна-анушила, тем, что благоприятно для Него, тогда это называется служением. Ради этого мы должны стараться изо всех сил.

Таким образом, единственное, что необходимо для того, чтобы обрести успех в духовной жизни, — это следовать наставлениям Гуру и заниматься служением Кришне, служением Гурудеву. В этом случае, если мы сумеем делать то, что благоприятно для Кришны, то, что просит нас Гурудев, тогда мы будем успешны.

Подобно Нитьянанде Прабху (нитьянанда-таттва): Он показывает нам пример, каким образом необходимо служить Кришне. Если мы сумеем подобным же образом, подобно Ему, посвятить себя целиком и полностью служению Кришне, тогда мы будем успешны, тогда Кришна раскроется перед нами.

Преданный: Харе Кришна! Насколько смешанное преданное служение отстает от бескорыстного преданного служения? Например, служение в «Джаганнате»…

Шрила Ачарья Махарадж: Это вопрос служения и кармы. Служение это или карма? Если некто работает в «Джаганнате» и делает это, потому что его попросил об этом Гурудев, исполняя наставление Гурудева, тогда это не карма, хотя внешне может показаться иначе, но это служение. С другой стороны, если кто-то другой работает и, казалось бы, делает вполне хорошие вещи, но это не является результатом наставления Гурудева — это карма. Служение в «Джаганнате» — это служение, поскольку деньги оттуда используются для служения, для храма, для духовных программ.

Гурудев, в частности, приводит такой пример с кошкой. У кошки есть страшные, острые зубы. И одними и теми же зубами она может с любовью и нежностью переносить своих котят и этими же самыми зубами может загрызть мышь или крысу. Казалось бы, одни и те же зубы — какая разница? Но разница тем не менее колоссальная.

Подобно этому, если какой-то посторонний человек, не преданный, готовит для своей жены, дочери или сына, то это не то же самое, как если бы преданный готовил для Господа. Или если два человека отправились на рынок и, казалось бы, покупают одно и то же, но один из них закупается для семьи, а другой — преданный, покупает то, что нужно для Божества.

Писания говорят: если вы совершаете карму, тогда в результате вы запутаетесь в последствиях [своей деятельности], последствия свяжут вас; если вы занимаетесь севой, то майя, напротив, отпустит вас — дарует вам свободу. Если вы занимаетесь кармой, последствия связывают вас, и в итоге вы оказываетесь в аду. Но занимаясь служением, в конечном итоге вы окажетесь в своем родном доме.

Шрила Рупа Госвами говорит об этом: анйа̄бхила̄шита̄ ш́ӯнйам̇1, необходимо избавиться от всех посторонних мотивов, от всех посторонних влечений, таких как карма или гьяна. Необходимо полностью избавиться от всего этого, чтобы единственное, к чему бы мы хотели стремиться, было служение Гуру, служение Кришне. В этом случае мы сможем достичь своего настоящего дома, своего родного дома.

При этом необходимо и служение Кришне и садху‑санга. Садху‑санга является первейшей необходимостью, поэтому мы и говорим, что необходима и садху‑санга, и кришна‑сева. Кто-то может сказать: «Я не нуждаюсь в обществе преданных, мне нет нужды приходить в храм. Я получил инициацию от Гуру и могу дома совершать служение Божествам или делать что-либо еще, заниматься каким-либо служением». Однако при этом этот человек не будет выполнять наставления Гурудева — невозможно служить Гауранге, невозможно служить Кришне, нарушая наставления Гурудева, поэтому такой человек не обретет хорошего результата. Но, напротив, если кто-то в садху‑санге, в общении с преданными, совершает то же самое, совершает преданное служение, тогда он достигнет подлинного результата. Есть ли еще вопросы?

Преданный (по-английски): На самом деле вопрос таков. Сейчас мы говорим о преданности Гуру, но как понять, какому Гуру [предаться], ведь Гуру так много? Кому нужно предаться? Ведь подлинное самопредание — это нечто не дешевое.

Шрила Ачарья Махарадж: Да, на самом деле, в писаниях говорится: тад виддхи пран̣ипа̄тена, парипраш́нена севайа̄…2 Необходимо полностью предаться Гуру, необходимо отдаться ему и служить ему, тогда, служа ему, ты сумеешь понять, что он из себя представляет. Есть множество людей, которые пытаются стать Гуру, но нужно посмотреть на то, что человек на самом деле из себя представляет.

Как, например, наш Гурудев, основатель нашей миссии, Шрила Шридхар Махарадж — ученик Шрилы Сарасвати Тхакура. Шрила Шридхар Махарадж был в таком положении, что все его духовные братья после ухода Сарасвати Тхакура приходили к нему за наставлениями. Он дал санньясу Кешаве Махараджу, дал санньясу Шриле Абхай Бхактиведанте Свами Прабхупаде, основателю ИСККОН, а также многим другим своим духовным братьям, он — «создатель» всех этих Гуру. И когда Шрила Шридхар Махарадж увидел Гурудева, он сказал: «Я хочу сделать этого молодого человека своим преемником».

Я слышал эти истории, как Гурудев пришел к Шриле Шридхару Махараджу в юном возрасте, ему было всего семнадцать‑восемнадцать лет. Его семья хотела забрать его оттуда, однако Гурудев держался за Шрилу Шридхара Махараджа. Он в буквальном смысле держался за миссию. Он схватился за решетку около окна, когда его родственники пытались забрать его из миссии, забрать насильно и увести домой. Но он держался. И тогда Шрила Шридхар Махарадж спросил:

— Почему вы хотите забрать этого молодого человека, ведь он хочет остаться здесь? Он не хочет идти домой.

И тогда мама Говинды Махараджа стала рассказывать:

— Он старший сын, он работает и приносит домой деньги, 120 рупий в месяц.

Шрила Шридхар Махарадж сказал:

— Хорошо, я буду платить вам 120 рупий в месяц, но оставьте этого мальчика мне.

Многие хотят стать Гуру, но Говинда Махарадж вовсе не таков. Он отказывался стать Гуру на протяжении тридцати лет. Не один день и не один год, в течение тридцати лет Шрила Шридхар Махарадж пытался сделать его Гуру, ачарьей, своим преемником, но тот отказывался. И наконец, в один из дней, Шрила Шридхар Махарадж сказал Гурудеву:

— Если сегодня ты не примешь санньясу и положение ачарьи, я совершу самоубийство, и тогда этот грех — убийство своего Гуру, будет лежать на тебе. Ты обязан принять санньясу и положение ачарьи сегодня же!

Только тогда, будучи вынужден, Шрила Гурудев принял это служение. Он не хотел становиться Гуру.

Есть множество историй такого рода. Я могу рассказывать эти истории на протяжении одного дня, двух дней, трех, пяти дней — пожалуйста, есть много историй. Вам необходимо самостоятельно изучить все это и понять, кто есть кто.

Только через служение Гурудеву, только по его милости мы можем его понять. Иллюстрация к этому — история Рупы Госвами. Однажды, когда Рупа Госвами писал что‑то на листке, Махапрабху спросил его, что он пишет. Но тот не показывал и оставил этот лист сушиться на крыше своей хижины, когда пошел принимать омовение в Ганге. Но Махапрабху пришел и в его отсутствие прочитал написанное, и был поражен. Он спрашивал Своих ближайших спутников:

— Как может быть, что такой молодой человек, как Рупа Госвами, знает, что на самом деле у Меня на сердце? Каким образом он сумел постичь Меня?

На что Его спутники отвечали:

— Есть только один способ, как он мог постичь Тебя, — по Твоей милости. Если Ты пролил на него Свою милость, тогда он сумел понять Тебя.

Когда Махапрабху представил Рупу Госвами всем Своим спутникам, Он сказал, что даровал ему Свою милость. Однажды Он сказал о нем, что даровал ему Свою милость, и добавил: «Но этого недостаточно. Я хочу, чтобы все вы, Мои спутники, также даровали ему свою милость». Таким образом, только по милости вайшнава можно постичь его. Есть ли еще вопросы?

Преданная: А как правильно надо распределять свою энергию? Вот, к примеру, я расскажу о себе. Я чересчур впадаю в крайности: то проявляю чрезмерную любовь к преданным, то чересчур гневаюсь на них. Нет золотой середины. Что мне делать?

Шрила Ачарья Махарадж: Самое главное — это служение. Если мы заняты служением, тогда не столь важно, испытываем ли мы любовь, с нежностью и любовью относимся к другим, или мы на самом деле сердимся, сердимся на них из-за каких-либо сложностей в служении.

Я сам, например, тоже иногда всех люблю, а порой, если вижу, что некое служение не выполняется должным образом — я сержусь. Но самое главное, чтобы в основе всего этого было служение. Тогда не столь важно, испытываете ли вы с внешней точки зрения любовь или сердитесь. Гурудев сам очень часто сердился и ругал других, особенно, когда он был менеджером. В ту пору Шрила Шридхар Махарадж был ачарьей, а Гурудев служил ему. И, будучи менеджером, ему приходилось ругать людей. И потом Гурудев объяснял мне: «Теперь я оказался в таком положении: будучи ачарьей, я больше не могу ругать людей, не могу их отчитывать. Поскольку я ачарья и могу их обидеть. Мне буквально приходится кусать себе руки, когда мне хочется кого-то отругать, потому что я ачарья». Гурудев повторял мне это много раз. Также нам необходимо следовать наставлениям Махапрабху: быть терпеливыми, смиренными и выражать почтение окружающим, тогда мы сможем двигаться вперед.

Переводчик: Ашутош Кришна Дас
Транскрипцию выполнил: Вишварупа Дас
Редакторы: Виласини Деви Даси, Аннапурна Деви Даси, Традиш Дас

 

 

Ш́рīла Бгакті Нірмал Āча̄рйа Маха̄ра̄дж

(Москва, Кисельний, 7 серпня 2009 року)

 

І, якщо ми будемо поступати в такий спосіб, тоді це буде садгу‑санґа чи ґуру‑санґа спілкування із садгу, спілкування із Ґуру. Не дивлячись на те, що Ґурудев зараз, як нам може здаватися, далеко від нас, у Таїланді, але тем не менш, якщо ми будемо слідувати його настановам, тобто спілкуватися з відданими, тоді ми будемо перебувати у його товаристві, у ґуру‑санзі.

І тут присутній Шріпад Авадгут Махарадж, він справляє дива, він завжди слідує настановам Ґурудева і, тому завжди перебуває у товаристві Ґуру. Якщо всі віддані будуть слідувати настановам та порадам Шріпада Авадгути Махараджа, тоді вони завжди будуть зростати, будуть прогресувати у свідомості Крішни.

Під час садгу‑санґи також необхідні шраванам та кіртанам. Ще знаходячись нагорі, я почув, як ви тут співали всіх цих пісень. Ви співали «Шрі Ґірірадж‑араті» — араті на честь Ґіріраджа, яке було написане Шрілою Ґурудевом. Я також чув, як ви співали «Шрі Сарасват‑араті», ця пісня була написана Шрілою Ґуру Махараджем, Шрілою Шрідгаром Махараджем, а потім співали «Шрі Ґаура‑араті», яка належить перу Шрі Бгактівіноди Тгакури. Якщо ви будете продовжувати практикувати духовне життя в такий спосіб, виконуючи всіх цих пісень, тоді, безсумнівно, ви будете прогресувати.

Ми маємо потребу в повсякденній духовній практиці — шраванам, кіртанам, — слуханні та оспівуванні, нам потрібна садгу‑санґа. Оскільки, якою б великою не була людина, навіть, якщо він найвеличніший санньясі, якщо він не слідує цьому процесу — шраванам, кіртанам, — він не зможе розвиватися, не зможе слідувати свідомості Крішни. Тому всі ми потребуємо цього процесу. Якщо ми будемо слідувати цьому процесу бгакті, а саме: шраванам, кіртанам, вішну‑смаранам та тощо, тоді, неодмінно, ми будемо успішні в духовному житті. І для того, щоб успішно всьому цьому слідувати, необхідно володіти відданістю до Ґуру, слід робити це щиро у відношенні до Ґурудева, тоді всі ці дії насправді будуть вчинками в дусі свідомості Крішни. Якщо ми будемо під керівництвом істинного Ґуру слідувати процесу свідомості Крішни — шраванам, кіртанам, — тоді ми будемо просуватися. І через те, я дуже щасливий, вкрай щасливий, бачити та чути, як віддані тут слідують цьому процесу, процесу слухання та оспівування, — вони слідують практиці свідомості Крішни.

Ми чули багато разів, що існує 4 епохи. Це Сат’я‑юґа, Трета‑юґа, Двапара‑юґа та Калі‑юґа. Зараз ми живемо в епоху Калі. В першу з цих епох, Сат’я‑юґу, тривалість життя людини сягає близько ста тисяч років, при цьому єдиним шляхом для досягнення Крішни була медитація чи дг’яна. В наступну епоху, Трета‑юґу, тривалість життя людей складала десять тисяч років, і головним методом поклоніння було жертвопринесення. Далі, в наступну епоху, Двапара‑юґу, тривалість життя людей складала близько тисячі років, а головним методом поклоніння були джапа і храмове поклоніння. Але зараз, в Калі‑юґу, тривалість життя складає, добре якщо сто двадцять років, і саме в цю епоху Сам Крішна з’явився, як Шрі Чайтан’я Махапрабгу, і Він думав, в який спосіб дати людям щось дорогоцінне. Він сказав, що повторюючи iмена Крішни, ви зможете отримати Його, зможете досягти досконалості.

Далі це [знання] переходило по ланцюгу вчителів. Так воно прийшло до Бгактівіноди Тгакури, далі до нашого Прабгупади, тобто до Сарасваті Тгакури, від нього — до Шріли Бгакті Ракшак Шрідгари Дев‑Ґосвамі Махараджи, від нього — до нашого Ґурудева — Шріли Бгакті Сундар Ґовінди Дев‑Ґосвамі Махараджи, і він передає те саме Святе Ім’я, Самого Крішну — нам.

Головне, що потрібно в цю епоху — це оспівувати Святе Ім’я без образ. Якщо ми зуміємо повторювати Святе Ім’я, не вчиняючи зневаг, — Сам Крішна з’явиться в нашому серці.

Шріла Шрідгар Махарадж написав книгу, яка називається «Любовний пошук загубленого слуги». Ця книга описує, що подібно до того, як батько, який загубив свого сина, завжди хвилюється через нього і намагається знайти його, також і ми подібні до загублених дітей Крішни, і Він завжди шукає нас. Так само як ми намагаємося шукати Його, Він упродовж всього часу, що ми знаходимось в цьому світі, багато років та життів — шукає нас. І коли, нарешті, Він знайде нас, а ми — Його, тоді ми повернемося додому, назад до Бога, до свого природного положення.

Зараз ми дуже удачливі, оскільки ми народилися в тілах людей, але в той саме час ми дуже нерозумні та не усвідомлюємо, де наш справжній дім, де наша істинна, рідна земля. Ми сприймаємо оточуючий світ за наш рідний дім, але це зовсім не так. Слід усвідомити через істинного Ґуру, через чистого Ґуру, де наш справжній дім і як його дістатися.

Всі ми — дуже щасливі душі, всім нам дуже поталанило, адже як сказано в писаннях, тільки удачливі душі можуть знайти товариство справжнього Ґуру, істинного Ґуру, тому всі ми надзвичайно удачливі в цьому пошуку.

І для того, щоб цінувати це, щоб знайти це товариство, необхідно сукріті. Наприклад, розглянемо квіти, різноманітні квіти, що росли на одній гілці. Одна з квіток потрапила на гірлянду, що була запропонована на весіллі, інша з них опинилась на церемонії поклоніння напівбогам, а третя — була використана у поклонінні Варахадеву, і можливо, лише єдина квіточка з багатьох опинилась використаною у поклонінні Крішні.

Хоча, попервах всі квіти прийшли від Крішни, усе-таки, їхні долі різні. Хоча зовні, можливо, хтось і не зрозуміє різниці, але насправді доля — це благо, здобуте сукріті цієї квітки залежить від того, для чого саме вона була використана. Якщо хтось бере її і пропонує лотосовим стопам Крішни, тоді ця квітка здобуває справжнє сукріті.

В зв’язку з цим пригадую історію, яку я почув від Ґурудева та інших вайшнавів. Існувала одна в’язниця, в якій перебували люди і, як завжди, чогось в ній не вистачало. Комусь не вистачало їжі, комусь — одежі, а ще комусь — ще чогось. Люди там постійно сперечались один з одним. Одного разу цю в’язниця відвідав прем’єр‑міністр тієї країни і сказав: «Я хочу виконати бажання кожного. Кажіть, чого ви прагнете, і я виконаю будь-яку вашу забаганку». Люди розпочали казати: «Мені потрібен одяг», «Мені — нові шкарпетки», «А мені потрібна їжа», — комусь був потрібен новий рушник. Таким чином прем’єр‑міністр виконав забаганки кожного з них. Щоб не попросив кожен з них, вони все отримали: якісь матеріальні бажання. Подібно до того, як ми в цьому світі, звертаючись до Бога, зазвичай просимо: «Мені потрібне те й інше», — щось матеріальне. І тільки‑но один чоловік з усієї юрби в цій в’язниці не підходив до прем’єр‑міністра і нічого не просив. Той звернув на нього свою увагу і запитав:

— Скажи, чому ти не підходиш? Чого ти бажаєш?

Він відповідав:

— Я нічого не бажаю.

— Не може бути, скажи чого ти хочеш?

І той сказав:

— Я не бажаю нічого подібного, я лише хочу звільнитися з цієї в’язниці.

І оскільки прем’єр‑міністр мав в своїх руках таку владу, він дарував цьому чоловіку свободу, сказавши:

— Ти дуже розумний.

Ми подібні до цього. Ми нерозумні і просимо якихось поверхневих речей. Але ті, хто насправді розумні, субуддгі, вони обдаровані особливим розумом, вони зуміють попросити в Крішни не якихось поверхневих речей, але скажуть: «Крішно, мені потрібен тільки-но Ти! Тільки Ти і ніщо матеріальне».

Якщо ми зуміємо використовувати все, що нас оточує, використовувати всі речі для Крішни... бо саме для служіння Йому все й призначене. Саме в цьому й є призначення садгу. Садгу — це той, хто використовує все що до нього приходить, — задля Крішни. І навіть, якщо якась людина, подібно до тієї квітки, про яку ми казали, тільки одна єдина з багатьох могла бути запропонована Крішні, а решта, мабуть, просто зотліла, не будучи використаною, так само й садгу, приходячи до інших людей і збираючи пожертвування, допомагає їм використовувати їх для служіння Крішні, тобто допомагає їм здійснювати таким чином служіння Крішні.

Ми чули цю історію ще за часів Махапрабгу. Махапрабгу, перебуваючи у Джаґаннатга Пурі, весь день повторював святі iмена. У Нього був слуга Ґовінда, який насправді був непросто Його слугою, він був слугою Його Ґуру — Ішвари Пурі. Коли Ішварі Пурі був час йти з цього світу, його слуга Ґовінда запитав у нього:

— Любий Ґурудеве, скажіть будь ласка, що мені робити після того, як ви залишите цей світ?

Ішвара Пурі відповів:

— Вирушай до Махапрабгу та служи Йому.

Таким чином, Ґовінда прийшов та почав служити Махапрабгу. Коли його вчитель полишив цей світ, він вирушив до Нього і сказав: «Мій духовний вчитель просив, щоб я служив Тобі». Махапрабгу опинився в деякому скрутному становищі, оскільки не мав гадки, що робити: «Як можу Я приймати служіння від цього чоловіка, адже він — Мій духовний брат, він — слуга Мого Ґуру, як можу Я дозволити йому служити Мені». Він звернувся за порадою до двох своїх улюблених супутників, Рамананди Раї та Сварупи Дамодари, спросивши їх, як Йому поступити. І останні, поміркувавши, сказали Йому:

— Любий Махапрабгу, чи хочеш ти слідувати писанням, які кажуть, що не слід приймати служіння від рівних собі, чи Ти хочеш слідувати настановам свого Ґуру? Адже в цьому випадку сам Ґуру, Ішвара Пурі, сказав Ґовінді: «Йди і служи Шрі Чайтан’ї Махапрабгу!» — тому Ти повинен слідувати своєму Ґуру.

З того часу Махапрабгу прийняв Ґовінду за Свого особистого слугу, і той день‑у‑день служив Йому, щоб не приходилось йому робити, виконуючи настанову свого Ґуру. Іноді він робив Йому масаж стіп, коли Той спав, а іноді виконував повсякденні обов’язки.

Одного разу Махапрабгу, повторюючи увесь день святі iмена, вкрай втомився та ліг прямо біля дверей, не будучи в змозі рушитися з місця. Ґовінда підійшов до того місця й сказав:

— О, любий Прабгу, будь ласочка, посунься трошки, мені треба увійти в цю кімнату, щоб послужити Тобі, я не можу переступити через Тебе.

Ґовінда розмірковував: «Як так, кожен день увечері я роблю масаж стіп Махапрабгу і я не можу сьогодні робити це. Я повинен виконувати це служіння кожного дня», — це те, що зветься щирістю. Він міркував далі: «Тоді, я повинен переступити через Нього, навіть якщо я візьму на себе великий гріх і це буде велика образа з мого боку, все одно, заради мого служіння я повинен зробити це».

І тоді він узяв свій одяг та, прикривши Махапрабгу, переступив через Нього заради здійснення свого служіння. Оскільки Ґовінда підстелив одяг, переступаючи через Махапрабгу, то увесь пил з його стіп впав на його одяг та не опинився на Махапрабгу. Він узяв цей одяг та почав робити масаж лотосових стіп Махапрабгу, як він і робив це кожного дня. Опісля, посеред ночі, Махапрабгу прокинувся та запитав Ґовінду:

— Друже, чому ти все ще знаходишся тут? Чому ти не підеш приймати прасадам? Чому ти не йдеш?

Той відповів:

— Як можу я переступити через Тебе, — це неможливо.

— Добре, тоді як же ти опинився всередині?

— Коли мені було потрібно увійти сюди і переступити через Тебе, Прабгу, — це було необхідно для служіння Тобі, тому я не турбувався про те, що я скою великі образи чи вкушу гріха, адже це було необхідно для служіння. Проте для себе, для свого власного блага я не можу знов переступити через Тебе.

Це дивовижний приклад для нас. Коли це необхідно для служіння, ми можемо коїти будь-які образи, якщо в цьому є потреба, але задля власної насолоди — це не припустимо. Якщо ми насправді зайняті служінням Крішні, Господові, тим що зветься крішна-анушіла, те що сприятливе для Нього, — то це зветься служінням, заради цього ми повинні старатися щосили. Таким чином, єдине, що потрібне для успіху в духовному житті, — це слідувати настановам Ґуру і займатися служінням Крішні, служінням Ґурудеву. Якщо ми зуміємо робити те, що сприятливе для Крішни, те, що просить від нас Ґурудев, в цьому випадку ми будемо успішними.

Подібно до Ніт’янанди Прабгу, ніт’янанда‑таттва. Він демонструє нам приклад, як слід служити Крішні. Якщо ми зуміємо подібно до Нього, таким саме чином, присвятити себе тілом і душею служінню Крішні, тоді ми будемо успішними, тоді Крішна розкриється перед нами.

Відданий: Харе Крішна! Яка відстань між змішаним відданим служінням та безкорисливим відданим служінням? Наприклад, служіння в «Джаґаннаті».

Шріла Ачар’я Махарадж: Це питання служіння і карми. Служіння це чи карма? Якщо хтось працює в «Джаґаннаті» через те що його попросив про це Ґурудев, виконуючи настанови Ґурудева, тоді це не карма, хоча зовні може здаватися по-іншому, але це служіння. З іншого боку, якщо хтось інший працює і, як може здаватися, робить дуже гарні речі, але це не є результатом настанов Ґурудева — тоді це карма. Служіння в «Джаґаннаті» — це служіння, оскільки гроші звідти використовуються для служіння, для храму, для духовних програм. Ґурудев взагалі наводить приклад з кішкою. Кішка має страшні, гострі зуби. І одними і тими ж зубами вона може з любов’ю та ніжністю переносити своїх кошенят, і ними ж вона може загризти миша чи пацюка. Ніби одні і ті ж зуби, яка різниця, але тем не меш різниця колосальна. Подібно до цього, якщо стороння особа, не відданий, готує для своєї дружини, доньки чи-то сина, то це не теж саме, якби відданий готував для Господа. Чи наприклад, дві особи відправились на ринок і, як може здаватися, купляють одне й теж саме, але один з них купляє для родини, а інший, відданий, — щось, що потрібне у служінні Божеству. Писання кажуть, якщо ви коїте карму, то у підсумку ви заплутаєтесь у наслідках, вони зв’яжуть вас; якщо ж ви займаєтесь севою, то майа, навпаки, відпустить вас — дарує вам свободу. Займаючись кармою, наслідки зв’язують вас, і в результаті, ви опиняєтесь в пеклі. Але займаючись служінням, в кінці кінців ви опинитесь в своєму рідному домі. Шріла Рупа Ґосвамі каже про це, анйабгілашіта‑шунйам, слід здихатися усіх сторонніх мотивів, сторонніх пристрастей, таких як карма чи ґ’яна. Необхідно повністю визволитись від всього цього, щоб єдине що нас вабило, було служіння Ґуру, Крішні, в цьому випадку ми досягнемо свого рідного дому, істинного дому. При цьому нам потрібне і служіння Крішні, і садгу‑санґа. Садгу‑санґа — це найперша необхідність, тому ми й кажемо, що потрібна і садгу‑санґа, і крішна‑сева. Хтось може сказати: «Я не потребую оточення відданих, немає в мене потреби й ходити до храму. Я отримав ініціацію від Ґуру і можу вдома служити Божествам чи робити ще щось, займатися якимось іншим служінням». Проте, ця людина не буде виконувати настанови Ґурудева — неможливо служити Ґауранзі, неможливо служити Крішні, порушуючи настанови Ґурудева. Тому така людина не отримує гарного результату. Але, навпаки, якщо хтось знаходиться в садгу‑санзі, в оточенні відданих, і здійснює те ж саме віддане служіння, тоді він отримає гарний результат. Чи є ще якісь питання?

Відданий: (англійською) Моє питання полягає в тому, що зараз ми розмовляємо про відданість до Ґуру, але як же зрозуміти якому саме Ґуру, адже є дуже багато Ґуру. Кому слід віддатися? Адже справжнє самовіддання не з дешевих.

Шріла Ачар’я Махарадж: Так дійсно, в писаннях сказано «тад віддгі праніпатена паріпрашнена севайа»3. Потрібна повна самовіддача Ґуру, слід віддатися Йому і служити Йому, тільки служачи Йому ти усвідомиш що саме він становить собою. Є багато людей, що намагаються стати Ґуру, але слід придивитися, що саме він [Ґуру] уявляє з себе. Як, наприклад, наш Ґурудев — засновник нашої Місії, Шріла Шрідгар Махарадж — учень Шріли Сарасваті Тгакури. Шріла Шрідгар Махарадж був в такому положенні, що всі його духовні брати після відходу Сарасваті Тгакури приходили до нього за настановами. Він дав санн’ясу Кешаві Магараджу, дав санн’ясу Шрілі Абгай Бгактіведанті Свамі Прабгупаді, засновнику ІСККОН, а також багатьом іншим своїм духовним братам, він — творець всіх цих Ґуру. І коли Шріла Шрідгар Махарадж побачив Ґурудева, він сказав: «Я хочу зробити цього молодого парубка своїм наступником». І я чув ці історії, як Ґурудев прийшов до Шріли Шрідгари Магараджа в юному віці, йому було всього 17–18 років. Його родина хотіла забрати його звідти, проте Ґурудев тримався за Шрілу Шрідгара Магараджа. Він в буквальному сенсі тримався за Місію, він зачепився за решітку біля вікна, коли його родичі намагалися забрати його, забрати мимо його волі й увести додому. Але він тримався. І тоді Шріла Шрідгар Махарадж запитав:

— Чому ви бажаєте забрати цього молодого парубка, адже він хоче залишитися тут, він не хоче йти додому.

І тоді матір Ґовінди Махараджа почала розповідати:

— Ось він — старший син, він працює та приносить достаток у родину, 120 рупій на місяць.

Шріла Шрідгар Махарадж сказав:

— Добре, я буду виплачувати вам 120 рупій на місяць, але залиште цього хлопчика мені.

І багато-хто бажає стати Ґуру, але Ґовінда Махарадж зовсім не такий. Він відмовлявся ставати Ґуру протягом 30 років. Не один день, і не один рік, на протязі 30 років, Шріла Шрідгар Махарадж намагався зробити його Ґуру, своїм наступником, але той відмовлявся. І нарешті в один з днів Шріла Шрідгар Махарадж сказав Ґурудеву:

— Якщо сьогодні ти не приймеш санн’ясу і положення Ачар’ї, то я скою самогубство, і тоді цей гріх, — вбивство свого Ґуру, ляже на тебе. Тому ти повинен прийняти санн’ясу та положення Ачар’ї, сьогодні ж.

Тільки тоді, будучи вимушеним, Шріла Ґурудев прийняв це служіння. Він не бажав ставати Ґуру. Є багато подібних історій, я можу розповідати їх протягом цілого дня, двох, трьох чи п’яти днів, будь-ласка, є сила силенна цих історій. Вам необхідно самостійно вивчити це питання і усвідомити, хто є хто.

Тільки через служіння Ґурудеву, тільки завдяки його милості ми зможемо зрозуміти його. Ілюстрація до цього — історія Рупи Ґосвамі. Одного разу, коли Рупа Ґосвамі писав щось на аркуші, Махапрабгу запитав в нього, що він пише. Але той не показував цього аркушу, він поклав його сушитися на даху своєї хатини, коли пішов приймати омивання до Ґанґи. Але Махапрабгу, поки той був відсутній прочитав написане, і був вражений. Він питав Своїх найближчих супутників: «Як таке може бути, що такий юний хлопець як Рупа Ґосвамі знає, що насправді в Мене на серці. Яким чином йому вдалось постигнути Мене?» На що його супутники відповідали: «Є тільки один спосіб, яким він міг постигнути Тебе — за Твоєї милості, якщо Ти пролив на нього Свою милість, тоді він зміг усвідомити Тебе». Коли Махапрабгу представив Рупу Ґосвамі всім Своїм супутникам, Він сказав, що дарував йому Свою милість та додав: «Але — Моєї милості недостатньо, Я хочу, щоб всі ви, Мої супутники, також обдарували його своєю милістю». Таким чином, тільки-но за милості вайшнава можна постигнути Його. Чи є ще питання?

Віддана: Як слід правильно розподіляти свою енергію? Ось, до прикладу, я розповім про себе. У мене все вкрай надмірне: то я проявляю надмірну любов до відданих, то вкрай серджуся на них. Я не маю золотої середини. Що мені робити?

Шріла Ачар’я Махарадж: Найголовніше — це служіння. Якщо ми зайняті служінням, тоді не так важливо, чи ми відчуваємо любов і з ніжністю та любов’ю відносимося до інших, чи ми насправді сердимося, сердимося на них через якісь труднощі в служінні. Наприклад, я сам іноді всіх дуже люблю, а іноді, якщо бачу, що якесь служіння не робиться належним чином — серджуся. Але найголовніше, щоб основою всього було служіння. Тоді не так важливо, чи ви відчуваєте з зовнішньої точки зору любов, чи сердитесь. Ґурудев також часто сердився та лаяв інших, коли ще був менеджером, на ту пору Шріла Шрідгар Махарадж був ачар’єю, а Ґурудев служив йому. І, будучи менеджером, йому доводилось лаяти людей. І Ґурудев пояснював мені: «Зараз я перебуваю у такому становищі, що будучи ачар’єю, я більше не можу лаяти людей, не можу вичитувати їх, оскільки я ачар’я і можу образити їх. Тому мені буквально доводиться кусати своїх ліктів, коли мені хочеться лаяти когось, тому що я ачар’я». Ґурудев повторював мені це багато разів. Також нам треба слідувати настановам Махапрабгу: бути терпеливими, смиренними та виказувати пошану до оточуючих, тоді ми зможемо рухатися вперед.

Перекладач: Аннапурна Деві Дасі
Редактор: Крішна Чайтан’я Дас

 


1 Анйа̄бхила̄шита̄ ш́ӯнйам̇, джн̃а̄на-карма̄дй ана̄вр̣там / а̄нукӯлйена кр̣ш̣н̣анушӣланам̇ бхактир уттама̄ — «Наивысшая преданность удовлетворяет трансцендентные желания Господа Кришны и свободна от внешних покровов каких бы то ни было устремлений, основанных на деятельности или знании» («Бхакти‑расамрита‑синдху», 1.1.11).

2 Тад виддхи пран̣ипа̄тена, парипраш́нена севайа̄ / упадекш̣йанти те джн̃а̄нам̇, джн̃а̄нинас таттва-дарш́инах̣ — «Ты сможешь обрести сознание Кришны, удовлетворив духовного учителя, со смирением вопрошая и искренне служа ему» (Шримад Бхагавад‑гита, 4.34).

3 Шлока цілком: тад віддгі пран̣іпа̄тена, паріпраш́нена севайа̄ / упадекш̣йанті те джн̃а̄нам̇, джн̃а̄нінас таттва-дарш́інах̣ — «Ти зможеш осягнути свідомість Крішни, задовольнивши духовного вчителя, благаючи зі смиренням та щиро служачи йому» (Ш́рīмад Бгаґавад‑ґīтā, 4.34).

← «Вечная связь». Из четвертого тома «Проповедей хранителя преданности» Шрилы Б. Р. Шридхара Дев-Госвами Махараджа. ·• Архив новостей •· «Положение лидера». Лекция Шрилы Б. С. Говинды Дев-Госвами Махараджа. Мировой проповеднический тур. Австралия, 1996 год. →
Главная | Миссия | Учение | Библиотека | Фотогалерея | Контактная информация
Пожертвования