«Позитивное решение наших проблем». Шримати Бхакти Лалита Деви Даси. Фестиваль «VEDALIFE 2013», Киев, Украина. 29 июля 2013 года

Get the Flash Player to see this player.
скачать (формат MP3, 65.7 МБ)

Шримати Бхакти Лалита Деви Даси

Позитивное решение наших проблем

(29 июля 2013 года, фестиваль «VEDALIFE 2013», Киев, Украина)

 

Спасибо большое, что пришли снова увидеться, встретиться. Я рада видеть ваши улыбающиеся лица.

#00:00:47#

Сегодня, думаю, уже пятый день фестиваля. Так чудесно видеть, как много людей приходит к нам. Я поражена, насколько сердца наших гостей восприимчивы к духовному знанию, насколько плодородна почва их сердец. Все дни, что мы давали лекции, было очень много интересных, хороших, глубоких вопросов. И я уверена, что у собравшихся сегодня также есть вопросы. Думаю, что имеет смысл начать именно с вопросов, чтобы успеть обсудить их за тот час, которым мы располагаем. Поэтому не стесняйтесь, пожалуйста.

#00:01:54#

Реплика: Расскажите, пожалуйста, немного о кантхималах.

#00:02:11#

Бхакти Лалита Деви Даси: Это бусы, которые мы носим на шее. Они сделаны из дерева Туласи. Туласи — великая преданная Кришны, она проявлена в форме женщины, а также в форме дерева. Когда мы предлагаем Кришне пищу, приготовленную нами, Он не принимает ее, если не положить листик Туласи. Здесь на алтаре за занавеской Туласи также присутствует. И где бы ни происходило поклонение Кришне, там обязательно будет Туласи. Ей поклоняются как преданной Господа.

#00:04:04#

Когда Туласи оставляет тело, то есть дерево умирает, становится безжизненным, то из его древесины делают такие бусы. Мы получаем их в тот момент, когда Гуру дает нам инициацию. Кроме того, Туласи покровительствует преданным, оберегая их духовную жизнь, поэтому мы всегда носим ее на шее. Кантхималы — это символ или знак того, что мы являемся вайшнавами, то есть стараемся быть преданными Кришны. И по кантхималам на шее мы видим преданных издалека. Я дала простой ответ.

#00:05:31#

Вопрос: А дерево рудракша?

#00:05:56#

Бхакти Лалита Деви Даси: Семена этого дерева носят преданные Шивы. Оно — священное растение Господа Шивы.

#00:06:07#

Вопрос: Как вы пришли к сознанию Кришны?

#00:06:47#

Бхакти Лалита Деви Даси: В определенный момент своей жизни я начала искать: зачем я живу? как мне обрести счастье, как стать счастливой? Я начала много читать и узнала о духовных практиках. Но я не была удовлетворена до тех пор, пока не столкнулась с концепцией сознания Кришны. На самом деле я с детства задавалась вопросом, и мне было интересно знать: зачем мы здесь находимся, зачем живем? Неужели жизнь ограничена лишь этой повседневной суетой? Неужели нет ничего другого, нет никакой альтернативы?

#00:08:32#

Мы все живем в смертном, временном мире. Как и любой другой человек, я имела опыт соприкосновения со смертью, в частности, с фактом человеческой смерти. Мне было интересно: неужели мы и вправду умираем, неужели мы не живем вечно? И если это так, то как это происходит, как это устроено? Меня интересовали все эти вопросы. На своем жизненном пути я постоянно сталкивалась с представителями разных духовных идей, религиозных течений. В школе у меня был предмет религиоведение, и я сама постоянно интересовалась этой темой и читала различные книги в библиотеке.

#00:10:02#

Я заметила, что в каждом из учений, в каждой религии есть некое зерно — нечто полезное, интересное, возвышающее сознание человека, изучающего эту идею. В каждом из них содержалось нечто. Но также мне стало очевидно, что существует градация духовных идей. Они отличаются по своим качествам и уровню глубины. Я заметила, что некоторые из духовных идей, течений или учений дают базовое или начальное понимание того, что такое духовность. Одни из них абстрактные, другие — более конкретные и описывают нечто большее. Но, когда я столкнулась с ведическим знанием, Упанишадами и Ведами, я обнаружила полную картину, объясняющую детально устройство всего.

#00:12:08#

Когда я читала эти слова, когда мои глаза видели эти строки, мое сердце откликалось на них. Я обнаружила в себе чувство: да, конечно, я всегда это знала — настолько я была согласна со всем. В библиотеке моего колледжа были все книги, которые к тому моменту были изданы Шрилой Бхактиведантой Свами Прабхупадой. И я часами читала их в библиотеке. В каждой книге, за какую бы я ни бралась, был подчеркнут один очень важный момент: если ты на самом деле серьезно хочешь начать заниматься духовной практикой, тебе необходимо найти настоящего учителя.

#00:13:46#

Чему бы вы ни хотели научиться в этой жизни, вам необходим кто-то, кто сможет вас обучить этому. Духовная жизнь — не исключение. Так я осознала, что хочу найти своего духовного учителя. Я размышляла следующим образом: в Индии были явлены Веды, «Бхагаватам», Бхагавад-гита — ведическое знание изошло из Индии. Там также являлись различные проявления Бога (аватары). Поэтому я решила отправиться именно туда на поиски духовного учителя.

#00:15:15#

Перед тем, как уехать в Индию, я начала завершать свои дела, готовить документы. В это время мне посчастливилось встретиться с преданными Кришны. Благодаря общению с ними, информации, которой они со мной поделились, я определилась, куда именно в Индии хочу поехать и с кем хочу встретиться. Я услышала о святом Шриле Бхакти Сундаре Говинде Дев-Госвами Махарадже, который жил тогда в Навадвипе, и поняла, что хочу встретиться именно с ним.

#00:16:42#

Когда я наконец решила уехать, я была уверена в том, что больше не вернусь обратно. Я попрощалась со своими родителями и собрала только те вещи, без которых невозможно было обойтись. Купив билет в один конец, я попрощалась со всеми и уехала. Сначала я долетела на самолете до Калькутты, где находится ближайший к Навадвипе аэропорт. Там меня встретил Махананда Прабху, ныне Мадхусудан Махарадж. Затем мы вместе доехали до Навадвипы, где я встретила Говинду Махараджа.

#00:18:05#

И когда я встретилась со своим Гуру, меня сразу же охватило чувство, что я встретила своего настоящего отца. Мне даже показалось, что он был более настоящим, чем мой биологический отец. Оказавшись впервые в жизни в храме, я ощутила, будто наконец-то обрела свой настоящий дом, который так давно искала. Я чувствовала, что все преданные, с которыми я сталкивалась тогда в храме, — это мои братья, сестры, дяди, тети — моя большая семья.

#00:19:54#

И хотя я родилась в США, в тот момент мне казалось, будто бы всю жизнь я провела на чужбине, в какой-то глуши. Думать так — странно с объективной точки зрения. Но я поняла, что только сейчас наконец-то дома. Это место стало моим духовным прибежищем. Итак, я осталась в Индии. Это был 1992 год. Раз в году я все еще возвращалась домой, но уже в гости к своим родственникам. С тех пор я семнадцать лет прожила рядом со своим духовным учителем и была столь удачлива, имея возможность общаться с ним и служить ему в течение этого времени.

#00:21:43#

Вопрос: Насколько вообще важно иметь духовного учителя? Какова его роль в твоей жизни, ведь, как правило, если у тебя появляются какие-то вопросы, то и ответы также есть в тебе, и внешний мир проявляет эти ответы? То есть что именно он дает? Обязательно ли принимать духовного учителя в физической форме как человека и общение с ним как с человеком?

#00:22:49#

Бхакти Лалита Деви Даси: Это хороший вопрос.

#00:23:43#

Да, действительно, у каждого из нас есть Гуру в сердце или наш непроявленный внутренний Гуру. Но мы не всегда способны ясно слышать его голос (голос своего сердца) и ясно воспринимать знаки из окружающий среды. Этому может мешать ложное эго, беспокойный ум, наши заблуждения. В этом случае нам на помощь приходит внешний Гуру, наставник. Таким образом, внешний Гуру помогает нам четче расслышать голос внутреннего Гуру.

#00:25:08#

Также мы обращаемся к Гуру в форме человека, к внешнему Гуру, с просьбой об инициации. Инициация — это процесс, когда Гуру сажает семечко преданности в почву нашего сердца. Под семенем имеется в виду [теистическая] концепция. Гуру дает нам ясную концепцию, которая «прорастает», затем мы начинаем развивать ее и поддерживать внутри себя. Процесс инициации меняет наше сознание и очень сильно меняет нас самих. Также от внешнего Гуру мы получаем Гаятри-мантру. Эта мантра обладает такой силой, что, повторяя ее, мы можем пересечь всевозможные уровни бытия. Она переносит нас на высший план, план служения — в мир, где сам Господь Кришна обитает со Своими спутниками.

#00:27:11#

В любой практике, чем бы мы ни занимались в жизни, часто возникают моменты, когда нам нужно спросить совета, как лучше поступить в той или иной ситуации, как применить теоретическое знание в жизни. Особенно важно получать наставления, если наше высшее устремление — это желание вступить на особую землю. Эта земля представляет собой территорию Бога, Его частную собственность, Его личную резиденцию. Она закрыта от посторонних, можно сказать, там «все права защищены». Есть даже такая шутка: добро пожаловать, посторонним вход воспрещен! Это означает, что потенциал, возможность попасть на эту землю есть у всех, но вместе с тем туда не попасть без приглашения.

#00:29:10#

Это высший уровень бытия, куда попасть можно только по милостивому приглашению обитателей того мира. Они приходят к нам и дают возможность присоединиться к ним. Наш Гурудев говорил, что мы не можем пробиться туда своими силами, протолкав себе дорогу локтями. Мы можем попасть туда только по милости, если нас одарят такой возможностью. Идея такова: мы не можем самостоятельно обрести столь высочайшее явление как полноразвитые любовные отношения с Богом лишь своими собственными силами. Нам необходима помощь извне, нам необходим внешний духовный наставник.

#00:31:32#

На землю, где все права принадлежат Богу, на Его частную территорию, мы можем попасть только по приглашению. У нас есть одна книга, которая называется «Шри Гуру и его милость». Я советую всем читать ее снова и снова, до тех пор, пока идея, которая в ней содержится, не станет ясна. А идея такова: Гуру только один — это сам Господь. Но в то же время Гуру очень много, так как Господь приходит к нам в самых разных проявлениях, открывает Себя через множество Своих божественных посредников.

#00:33:51#

От нас требуется определенная квалификация, определенная способность увидеть во всем, что с нами происходит (ситуациях и людях), проявление нашего учителя. Эта способность может быть не развита в нас, и мы очень удачливы, если она в нас появляется. В «Бхагаватам» есть история об авадхуте, то есть о личности духовно реализованной, который видел уроки во всем происходящем вокруг него. Одна из историй о нем рассказывает, как он осознал нечто важное для себя, просто наблюдая сгорающих в пламени свечи мотыльков.

#00:35:52#

Также он учился у различных стихий. Он видел, как тело, которое состоит из природных элементов, умирая, снова превращается в них. Он наблюдал трансформацию одних материальных элементов в другие, и это также научило его многому. Если человек действительно настроил свое восприятие окружающей среды, и он действительно стремится к Истине, то Господь помогает ему на пути и посылает ему знаки, давая правильное восприятие.

#00:36:53#

Если мы действительно искренне чего-то желаем, Господь и жизнь помогают нам на пути. Такова наша надежда.

#00:37:08#

Вопрос: Что такое сознание? Что значит быть осознанным?

#00:38:03#

Бхакти Лалита Деви Даси: Душа наделена сознанием. Сознание — одно из вечных ее свойств. Говорится, что сознанием пронизан каждый атом этого мироздания, и весь материальный мир находится в сознании. Но и в сознании существует градация, так как в этом мире есть разные живые существа, сознание которых скрыто до той или иной степени. Развитие сознания можно сравнить с бутоном цветка, который сначала находится в скрытом состоянии, а потом постепенно расцветает.

#00:39:39#

И если сознание — это неотъемлемое свойство души, то мы все, будучи духовными душами, наделены им. Но из-за нашей обусловленности оно покрыто многими слоями различных заблуждений. Сейчас наше сознание схоже с тем самым нераспустившимся бутоном цветка. Оно находится как бы в непроявленном, спящем, состоянии. И выражается это в том, что мы можем понимать происходящее вокруг нас совсем не так ясно, как нам хотелось бы.

#00:41:12#

По мере нашей духовной практики и духовного роста все слои, скрывающие наше сознание, постепенно растворяются, исчезают. По мере их исчезновения сознание очищается и начинает цвести, мы ощущаем себя все более и более сознательными. Так наше сознание проходит через пять уровней развития и раскрывается в своей полноте, а мы проходим путь от невежества к знанию. Мы чувствуем, что наша жизнь наполняется сознанием: мы начинаем осознавать себя и видеть разницу с предыдущим нашим положением. И самый высший уровень развития — понимание себя в связи с божественной реальностью, с Богом, и осознание себя как Его части.

#00:43:42#

Вчера на лекции в полдень я говорила о священной для нас книге «Брихад-бхагаватамритам». Она написана одним великим святым, одним из шести Госвами Вриндавана, Санатаной Госвами. В этой книге Санатана Госвами подробно описывает все существующие уровни сознания, которые мы проходим на своем духовном пути.

#00:45:31#

Первым из них в этой книге описывается уровень райских планет. Если мы поднимаемся немного от уровня Земли, то попадаем в так называемые райские миры. Говорится, что жители райских миров обладают совершенным сознанием и общаются только с помощью мысли, телепатически. Но этот уровень сознания все еще материален, то есть он не духовен по своей природе, он просто немного выше, чем уровень сознания на Земле. Далее описывается путь через все слои материального мироздания: сначала пересечение реки Вираджа, которая отделяет материальную вселенную от духовной, затем — мир Вайкунтхи. Вайкунтха — это уже духовный мир, сознание там не ограничено.

#00:47:26#

Идея состоит в том, что в мире существуют вещи, которые невозможно увидеть нашими глазами. В данный момент мы находимся во тьме своего невежества, своих заблуждений. Нам кажется, что этот мир реален, а духовных реалий не существует.

#00:48:34#

ом̇ аджн̃а̄на-тимира̄ндхасйа
джн̃а̄на̄н̃джана-ш́ала̄кайа̄
чакш̣ур унмилитам̇ йена
тасмаи ш́рӣ-гураве намах̣
1

В этой пранама-мантре выражена благодарность Гуру. Гуру здесь сравнивается с проводником, который светом духовного знания освещает наш путь, ведя от невежества к свету.

#00:48:58#

Вопрос: Когда человек развивает в себе чистое сознание, что он чувствует, видя мир, исполненный страданий и пороков?

#00:49:38#

Бхакти Лалита Деви Даси: Он видит наши страдания, и сердце его сжимается от сострадания к живым существам. То есть такие личности не страдают, но сострадают, чувствуя жалость или, скорее, желание помочь. Они появляются в этом мире, рождаются среди нас и, как Гуру, стараются помочь нам. Господь говорит: «Я сам прихожу в этот мир, когда вижу, что подлинная религия деградировала и низошла до уровня формальной религии. Когда Я вижу упадок и такое положение дел, Я сам нисхожу в этот мир».

#00:51:46#

Господь, Его спутники и Его посредники обладают безграничной добротой, состраданием и желанием помочь.

#00:52:01#

Вопрос: Стихийные бедствия насылает Бог или в них виноваты сами люди?

#00:53:00#

Бхакти Лалита Деви Даси: Вообще, говорится, что в этом мире существуют три вида страданий: страдания от собственного ума, страдания от других живых существ и страдания от стихийных бедствий. Эти три вида страданий неизбежны в нашем мире, они всегда в нем присутствуют. Если подробнее объяснить, то первый вид страданий называется адхьятмика. Наше эго склонно обвинять окружение в своих несчастьях, искать ошибки в других. Эго помещает себя в очень незавидное положение, то есть мы страдаем от самих себя. Адхьятмика — это страдания от собственного ума.

#00:54:43#

Второй вид страданий называется адхибхаутика. Это страдания, которые причиняют нам другие живые существа. С этим мы часто сталкиваемся, когда кто-то грубо с нами обращается, оскорбляет нас или вовсе хочет убить. И третий вид страданий — адхидайвика, или страдания от окружающей среды. Сюда же включаются различные стихийные бедствия. Эти стихийные бедствия попадают в категорию кармических последствий, на которых построен наш мир, а он строится на действиях и их последствиях. Стихийные бедствия — это что-то вроде коллективной кармической реакции.

#00:56:34#

Человечество нещадно эксплуатирует ресурсы Земли. По одной из версий землетрясения происходят тогда, когда выкачивается слишком много жидкого топлива из недр Земли. Топливо можно сравнить с кровью Земли, и ей самой необходимо определенное его количество для того, чтобы функционировать. Но если человек изымает слишком много, то в ответ на это приходит соответствующая реакция. Когда мы безжалостно эксплуатируем «тело» Земли, она начинает «болеть». И ее «болезнь» проявляется в виде стихийных бедствий.

#00:58:09#

Такова природа этого материального мира. Здесь все построено на использовании одних живых существ другими и последствиях такого использования. Таков закон этого мира. В одной из книг, которая называется «Путь домой», Шрила Шридхар Махарадж описывает три возможных мира. Эта концепция вне каких-либо религиозных представлений, это просто устройство реальности, или «анатомия» реальности. Так, существуют мир эксплуатации, мир отречения и мир служения. Мир, в котором мы с вами находимся, — это мир эксплуатации. Он построен на законе кармы, то есть на законе использования одних живых существ другими и последствий этих поступков.

#01:00:07#

В этом мире постоянно чередуются рождение и смерть. За каждым поступком следует какое-либо последствие, и это вовлекает нас в колесо рождений и смертей. Когда человек перестает действовать, подобно работнику, устроившему забастовку, — это уровень отречения. Те, кто видит, что положение отказа от своих действий временно, понимают, что в нем вы просто теряете свою индивидуальность и не занимаетесь никакой позитивной деятельностью. Рано или поздно вы вынуждены будете вернуться в мир эксплуатации. Шрила Шридхар Махарадж говорит, что если исключить уровни эксплуатации и отречения, то у нас останется единственно возможный вариант — это бхакти, уровень преданности. И это позитивное решение наших проблем. Мы сами стараемся достичь его и поделиться этим с другими. Мы знаем, что положение в мире служения по природе своей вечно, и мы уже не можем его утратить. Именно благодаря служению мы можем вернуться обратно домой, в наш настоящий дом.

#01:03:13#

Практикуя бхакти-йогу, мы стараемся найти такое позитивное решение: обрести свое место в мире служения и, укрепившись в нем, поделиться этим с другими. Мы и практикуем, и проповедуем, то есть лечимся сами и одновременно делимся рецептом с другими. Таков наш процесс. Мы стараемся стать счастливыми и обрести подлинное удовлетворение души. По природе своей мы вечны и все мы стремимся к вечному, все мы желаем найти нечто неизменное. Этот мир — не наш дом. Мы здесь лишь на какое-то время. Это тело — лишь временная оболочка нашей души, которую мы вынуждены постоянно менять. Поэтому нам необходимо обрести связь с самими собой, которые заключены в эту оболочку. По сути, это и есть бхакти-йога, сознание Кришны.

#01:05:33#

Вопрос: Человек всегда стоит перед неким выбором при принятии жизненной концепции и окружения. Образно выражаясь, необходимо умереть взамен нового. Есть ли в шастрах описание чего-то подобного?

#01:07:00#

Бхакти Лалита Деви Даси: У нас есть схожая идея. Описано шесть процессов, которым мы должны следовать в духовной практике. Первый из них — это принятие благоприятного для духовного роста, второй — отвержение неблагоприятного. Идея, о которой вы говорите, у нас также есть. Мы принимаем то, что благоприятно на нашем пути, какие-то новые представления, способствующие нашему продвижению вперед, и отвергаем какие-то старые, мешающие нам, представления. Мы стараемся отвергать то, что лишает нас вдохновения развиваться духовно, вводит нас в состояние ступора или просто усложняет нашу духовную практику.

#01:09:08#

И, наоборот, мы стараемся принимать то, что развивает в нас хорошие качества, все, что делает нас лучше. Например, смирение, терпение, почтение к другим. Гуру нашего Гуру, Шрила Шридхар Махарадж, был очень глубоким философом и теологом. Так, сталкиваясь с какими-то афоризмами западных философов, он применял их в духовной практике. Одним из таких афоризмов было выражение «умереть, чтобы жить». Шридхар Махарадж объяснял его следующим образом: мы должны «умереть», чтобы начать жить подлинной жизнью. Умереть — значит отбросить заблуждения, которые мы накопили за наши предыдущие жизни, представления о себе как о теле. Умереть — значит понять, кто ты на самом деле. Наше эго, которое считает себя центром всего мироздания, эксплуатирующее этот мир, должно умереть.

#01:11:39#

Этот процесс — необходимая часть духовного развития. Поэтому у нас, действительно, есть схожая с вашей идея.

#01:11:52#

Реплика: Я хотел бы уточнить, почему задал вопрос о выборе. Дело в том, что в жизни человеку довольно часто приходится отказываться от привычного общества, круга общения. Но на смену одному обществу неизменно приходит другое, новые люди. Если подобная ситуация повторяется, то невольно заостряешь на ней внимание.

#01:13:07#

Бхакти Лалита Деви Даси: Да, это действительно так. Когда меняется наше представление о реальности, сменяются и люди, с которыми мы общаемся. В английском языке есть поговорка: птицы со схожим оперением сбиваются в одну стаю2. Это справедливо и для птиц, и для людей. Для нас естественно стремиться в общество единомышленников — людей, которые разделяют наши взгляды. Нам нравится двигаться в одном направлении с ними, и мы получаем благо от их общества. Но особенно мы нуждаемся в обществе тех, кто превзошел нас в чем-либо. Общаясь с ними, мы продвигаемся дальше.

#01:14:49#

Вопрос: Под божествами подразумеваются некие конкретные сущности или имеется в виду символическая интерпретация различных аспектов этого мира?

#01:15:48#

Бхакти Лалита Деви Даси: Боги, которые отвечают за функционирование этого мира, — настоящие, реально существующие личности. Они подобны министрам в государстве: каждый из них играет свою роль, имеет свои обязанности, они отвечают за работу этого мира. Например, Господь Брахма отвечает за строительство или создание вселенной, то есть он — главный архитектор вселенной. А обязанность Шивы заключается в разрушении. Когда Шива танцует, он разрушает все вокруг себя. Задача его супруги Маха-майи — очаровывать и вводить в заблуждение все живые существа, которые обитают в этом материальном мире. Существует множество богов, у которых есть разные задачи в этом мире, но все они «работают» на Кришну, служат Ему. И Кришне нет нужды заботиться о явлениях вроде дождя, Ему не нужно думать об этом, так как все действия совершаются Его представителями, богами. Таким образом, у Него остается время делать то, что Он хочет.

#01:18:48#

Ему иногда хочется полениться или поиграть со Своими друзьями. Говорится, что Он ленив, но хитер, сообразителен. Он так все организовал, что Ему не нужно тратить время на какие-то дела, и Он может поиграть со Своими друзьями.

#01:19:27#

Реплики: (неразборчиво).

#01:20:37#

Бхакти Лалита Деви Даси: Думаю, пример с правительством довольно понятен, потому что он очень образный. Существует федеральное правительство, в котором есть отделы и министерства, и в каждом министерстве есть ответственное лицо, выполняющее определенную функцию. Можно сказать, что президент — это Кришна, а Его министры и заместители — боги. Положение богов, как и посты в правительстве, не является вечным. Боги сегодня могут играть свою роль, а уже завтра перестанут делать это. Вместо одного Брахмы появляется другой Брахма, вместо Индры — другой Индра и т. д. Положение Шивы — это отдельный вопрос. Шива занимает особое положение. Но в целом должности богов временны.

#01:12:17#

Вопрос: Как вы понимаете стихии природы, например, воду, огонь и т. д.?

#01:23:25#

Бхакти Лалита Деви Даси: Мы считаем, что все в этом мире личностно. То есть за каждым, казалось бы, безличным явлением этого мира, будь то вода, огонь или какие-либо недвижимые объекты стоят личности. В Индии можно видеть, как люди рисуют глаза на машинах и признают, что даже они являются личностями. Иногда на машинах рисуют зубы или устрашающие гримасы. Индусы дают машинам и другим механизмам имена. Они знают, что существует бог Вишвакарма, который отвечает за различные механизмы. Госвами Махарадж может рассказать вам об этом более детально. В четыре часа будет инициация, а затем, наверное, будет лекция Госвами Махараджа.

#01:26:48#

Налина Сундари Деви Даси: Ранее прозвучала просьба рассказать о Шриле Бхакти Нирмале Ачарье Махарадже, нашем духовном учителе.

#01:27:05#

Бхакти Лалита Деви Даси: Неисчерпаемая, божественная энергия — первое, что приходит на ум, когда мы думаем об Ачарье Махарадже. Если вы встретитесь с ним, вы будете потрясены тем, сколь много у него энергии. За ним очень сложно угнаться. То количество дел, которое он делает в течение дня, — это явный показатель, что он необычная личность. Его возможности превосходят возможности обычного человека. Он принял на себя ответственность за индийскую миссию и в одиночку отвечает абсолютно за все. Он руководит огромным количеством проповеднических проектов. Он сам ездит по Индии с проповедью и, кроме того, поддерживает рисовые поля вокруг нашего храма. Сейчас он не может путешествовать, но если вы сможете поехать в Индию и встретитесь с ним, то увидите, что у него всегда есть потребность в помощи. В Индии есть много возможностей для служения. Я могу очень долго рассказывать о славе Ачарьи Махараджа, но думаю, лучше закончить. Скоро здесь пройдет инициация, и к ней нужно подготовиться.

#01:30:13#

Джай Ом Вишнупад Шрила Бхакти Сундар Говинда Дев-Госвами Махарадж ки джай!

Джай Шри Шри Гирирадж-Говардхан ки джай!

Джай Шри Шри Гуру-Гауранга Гандхарва-Говинда-Сундарджиу ки джай!

Шри Шри Гуру-Гауранга Радха-Мадхава-Сундарджиу ки джай!

Ом Вишнупад Шрила Бхакти Ракшак Шридхар Дев-Госвами Махарадж ки джай!

Бхагаван Шрила Бхактиcиддханта Сарасвати Тхакур Прабхупада ки джай!

Шри Рупануга Гуру-варга ки джай!

Джай Шрила Бхакти Нирмал Ачарья Махарадж ки джай!

Джай Шрила Бхакти Бимал Авадхут Махарадж ки джай!

Джай Шрила Бхакти Судхир Госвами Махарадж ки джай!

Всем преданным ки джай!

Туласи Махарани ки джай!

Ганга-Ямунаджи ки джай!

Шри Чайтанья Сарасват Матх ки джай!

Всем украинским преданным ки джай!

Всем новым гостям и друзьям фестиваля ки джай!

Нитай-Гаура-Премананде Харибол!

#01:31:09#

Налина Сундари Деви Даси:

Шримати Бхакти Лалита Деви Даси ки джай!

Переводчик: Налина Сундари Деви Даси
Транскрипцию выполнил: Журавлев Дмитрий
Редактор: Индумати Деви Даси

 

 

Шріматі Бгакті Лаліта Деві Дасі

Позитивне рішення наших проблем

(29 липня 2013 року, фестиваль «VEDALIFE 2013», Київ, Україна)

 

Дякую всім вам, що прийшли знов побачитись, зустрітися. Я дуже рада бачити ваші усміхнені обличчя.

Сьогодні, гадаю, вже п’ятий день фестивалю. Так радісно бачити, що багато людей приходить до нас. Я вражена тим, наскільки серця наших гостей сприйнятливі до духовного знання, наскільки плідний ґрунт їхніх сердець. Протягом всіх днів, що ми давали лекції, були дуже цікаві, гарні та глибокі питання. І я упевнена в тому, що всі ті, хто зібрався тут, також мають питання. Я думаю, має сенс розпочати саме з питань, щоб встигнути обговорити їх за той час, яким ми володіємо. Тому не соромтеся, будь ласка.

Репліка: Розкажіть, будь ласка, трохи про кантгімали.

Бгакті Лаліта Деві Дасі: Це буси, які ми носимо на шиї. Вони зроблені з дерева Туласі. Туласі — велика віддана Крішни, вона проявлена у формі жінки, а також у формі дерева. Коли ми пропонуємо їжу, що готуємо, Він не приймає її, якщо не покласти листочок Туласі. Тут, на вівтарі, за занавіскою також присутня Туласі. Де б не відбувалося поклоніння Крішні, там обов’язково буде присутня Туласі. Їй поклоняються як відданій Господа.

Коли Туласі полишає своє тіло, тобто дерево помирає, стає безжиттєвим, то з його деревини роблять такі буси. Ми отримуємо їх в той момент, коли Ґуру дає нам посвячення. Крім того, Туласі опікується відданими, оберігаючи їхнє духовне життя, тому ми завжди носимо її на шиї. Кантгімали — це символ чи знак того, що ми є вайшнавами, тобто намагаємося бути відданими Крішни. І завдяки кантгімалам на шиї ми пізнаємо відданих ще здалеку. Я дала дуже просту відповідь.

Питання: А дерево рудракша?

Бгакті Лаліта Деві Дасі: Насіння цього дерева носять віддані Шиви. Воно — священна рослина Господа Шиви.

Питання: Як ви приєдналися до свідомості Крішни?

Бгакті Лаліта Деві Дасі: В певний момент свого життя я почала шукати: для чого я живу? Як мені здобути щастя, як стати щасливою? Я почала читати багато й почула про духовні практики. Але я не була задоволена до тих пір поки не зіткнулася з концепцією свідомості Крішни. Насправді, з самого дитинства я задавалася питанням, мені було дуже цікаво: навіщо ми існуємо, в чому полягає сенс нашого життя? Невже життя обмежене лише цією повсякденною суєтою? Невже не існує нічого іншого, немає ніякої перспективи?

Ми всі живемо в смертному, тимчасовому світі. Як і кожна людина, я мала досвіт стикання зі смертю, зокрема, з фактом людської смерті. Мені було вельми цікаво: невже ми насправді вмираємо, невже ми не живемо вічно? І якщо це дійсно так, то як все це улаштовано? Мене цікавили всі ці питання. На своєму життєвому шляху я постійно стикалася з представниками різних духовних концесій, релігійних ідей. В школі в мене був такий предмет релігієзнавство, і я сама дуже цікавилась цієї темою й читала різноманітні книжки у бібліотеці.

Я помітила, що кожне вчення, кожна релігія це немов зернина — це дещо корисне, цікаве, таке що підносить свідомість людини, яка прагне до знань. Кожна з них містила в собі щось. Але також для мене стало очевидним, що існує градація духовних ідей. Вони відрізняються за своїми властивостями та за рівнем глибини. Я помітила, що деякі духовні ідеї, течії чи вчення дають базове, початкове розуміння того, що таке духовність. Одні з них абстрактні, інші — більш конкретні й описують дещо більше, ніж перші. Але, коли я стикнулася з ведичним знанням, Упанішадами й Ведами, мені відкрилася повна мальовнича картина, що детально пояснює все.

Коли я читала ці слова, коли мої очі бачили ці строки, моє серце відкликалося на них. В мене появилось таке відчуття: так, звісно, я завжди це знала — настільки я погоджувалася з усім. Бібліотека мого коледжу містила всі книги, які були видані на той час Шрілою Бгактіведантою Свамі Прабгупадою. І я годинами читала їх у бібліотеці. В кожній книжці, яку б я не взяла, підкреслювався один важливий момент: якщо ти серйозно жадаєш займатися духовною практикою, тобі слід знайти істинного вчителя.

Щоб ви не намагалися вивчити в цьому житті, вам потрібен хтось, хто міг би навчити вас цьому. Духовне життя — не виняток. Так я усвідомила, що хочу знайти свого духовного вчителя. Я розмірковувала наступним чином: в Індії були явлені Веди, «Бгаґаватам», Бгаґавад‑ґіта — ведичне знання прийшло з Індії. Там також являлись різноманітні прояви Бога (аватари). Тому я вирішили вирушити саме туди на пошук духовного вчителя.

Перед тим, як поїхати до Індії, я почала завершувати свої справи, готувати необхідні документи. В той час мені поталанило зустрітися із відданими Господа Крішни. Завдяки їх товариству, інформації, якою вони поділилися зі мною, я визначилася, куди саме в Індії я хочу поїхати і з ким зустрітися. Я почула про святого Шрілу Бгакті Сундара Ґовінду Дев‑Ґосвамі Махараджа, який жив на той час у Навадвіпі, і зрозуміла, що хочу зустрітися саме з ним.

Коли я нарешті вирішила поїхати, я була впевнена в тому, що більше не повернуся. Я простилася зі своїми батьками і зібрала тільки ті речі, без яких неможливо обійтися. Купивши квиток в один бік, я простилася з усіма та й поїхала. Спочатку я долетіла до Калькутти, де знаходиться найбільший у Навадвіпі аеропорт. Там мене зустрів Махананда Прабгу, який зараз Мадгусудан Махарадж. Потім ми разом із ним доїхали до Навадвіпи, де я зустріла Ґовінду Махараджа.

І коли я зустрілася зі своїм Ґуру, мене одразу ж захопило відчуття, немов я зустріла свого справжнього батька. Мені навіть здалося, що він був більш справжнім, ніж мій біологічний батько. Зупинившись в перший раз у храмі, я відчула, неначе нарешті знайшла свій рідний дім, який я так довго шукала. Я відчула, що всі віддані, з якими я тоді стикалася у храмі, — це мої брати, сестри, дядьки, тітки — моя велика родина. Й хоча я народилася в США, в той час мені здавалося, неначе все життя я провела на чужині, в якійсь глушині. Думати так — це звучить дивно з об’єктивної точки зору. Але я тільки-но зараз врешті дома. Це місце стало моїм духовним пристанищем. Отже, я зосталася в Індії. Це був 1992 рік. Раз на рік я поверталася додому, але вже просто завітати до своїх родичів. З того часу я сімнадцять років прожила поряд із своїм духовним вчителем та була так удачлива, маючи можливість спілкуватися з ним та служити йому протягом всього часу.

Питання: Наскільки важливо мати духовного вчителя? Якою є його роль в твоєму житті, адже, зазвичай, якщо в тебе появляються якісь питання, то й відповіді також можна знайти в собі, зовнішній світ проявляє ці відповіді? Тобто, що саме він дає? Чи обов’язково приймати духовного вчителя у фізичній формі, як людину, та спілкування із ним як з людиною?

Бгакті Лаліта Деві Дасі: Це дуже гарне питання.

Так, дійсно, у кожного з нас є Ґуру в серці чи наш не проявлений внутрішній Ґуру. Але, ми не завжди здатні ясно почути його голос (голос серця) та ясно сприймати знаки з навколишнього середовища. Цьому може заважати хибне его, неспокійний розум, наші омани. В цьому випадку нам на допомогу приходить зовнішній Ґуру, наставник. Таким чином, зовнішній Ґуру допомагає нам добре розчути голос внутрішнього Ґуру.

Також ми звертаємося до Ґуру у формі людини, до зовнішнього Ґуру, з проханням ініціації. Ініціація — це процес, коли Ґуру садить насіння відданості в ґрунт нашого серця. Насіннячко символізує [теїстичну] концепцію. Ґуру надає нам ясну концепцію, яка «проростає»; потім ми починаємо розвивати її та підтримувати зсередини себе. Процес ініціації змінює нашу свідомість та дуже сильно змінює нас самих. Також від зовнішнього Ґуру ми здобуваємо Ґаятрі‑мантру. Ця мантра має таку силу, що повторюючи її, ми можемо перетнути всілякі рівні буття. Вона переносить нас на вищий план, план служіння — у світ, де Сам Господь Крішна перебуває зі Своїми супутниками.

У будь-якій практиці, чим би ви не займалися у житті, часто виникають моменти, коли нам треба запитати поради, як найкраще повести себе у той чи іншій ситуації, як застосувати теоретичні знання у житті. Особливо важливо получати настанови, якщо наше вище стремління — це бажання вступити на особливу землю. Ця земля представляє собою територію Бога, Його приватну власність, Його особисту резиденцію. Вона схована від сторонніх, можна навіть сказати, там «всі права захищені». Є навіть такий жарт: «Чемно запрошуємо, стороннім вхід заборонено!» Це означає, що потенціал, можливість потрапити на цю землю є у кожного, але заразом туди не потрапити без запрошення.

Це вищий рівень буття, куди можна потрапити лише завдяки милостивому запрошенню мешканців того світу. Вони приходять до нас і надають змогу приєднатися до них. Наш Ґурудев казав, що ми не можемо пробратися туди своїми власними силами, проштовхнувши собі шлях ліктями. Ми можемо потрапити туди лише за милості, якщо нас обдарують такою можливістю. Ідея така: ми не можемо самостійно отримати таке найвище явлення, як високорозвинені любовні відносини із Богом лишень завдяки своїм власним зусиллям. Нам потрібна допомога, зовнішня допомога, нам потрібен духовний наставник.

На землю, де все належить Господові, на Його приватну територію, ми можемо потрапити тільки за запрошенням. Ми маємо одну книгу, яка зветься «Шрі Ґуру та його милість». Я раджу всім знов і знов читати її доти, доки ідея, котру вона містить, не стане зрозумілою вам. А ідея така: Ґуру тільки один — це Сам Господь. Але, в той саме час, Ґуру існує безліч, тому що Господь приходить до нас у різних проявах, відкриває Себе через безліч Своїх божественних посередників.

Від нас вимагається певна кваліфікація, певна здатність роздивитися у всьому, що нас оточує (ситуація, люди), прояв нашого вчителя. Ця здатність може бути не розвинена в нас, і ми дуже удачливі, якщо в нас вона проявляється. В «Бгаґаватам» є історія про авадгута, тобто про особистість, яка духовна реалізована, який бачив уроки у всьому, що його оточувало. Одна з історій про нього розповідає, як він усвідомив дещо важливе для себе, просто споглядаючи метеликів, що згорали у полум’ї свічки.

Також він учився у різних стихій. Він бачив, як тіло, що складається з природних елементів, вмираючи, знову перетворювалося в них. Він спостерігав трансформацію одних елементів в інші, і це також навчило його багато чому.

Якщо людина дійсно спрямувала своє сприйняття навколишнього середовища, і дійсно жадає Істини, то Господь допомагає їй на шляху і посилає їй знаки, що відкривають очі на правильне сприйняття.

Якщо ми дійсно щиро бажаємо чогось, Господь і життя допомагають нам на нашому шляху. Такою є наша надія.

Питання: Що таке свідомість? Що значить бути усвідомленим?

Бгакті Лаліта Деві Дасі: Душа наділена свідомістю.Свідомість — це одна з її вічних властивостей. Кажуть, що свідомість пронизує кожен атом цього всесвіту, і весь матеріальний світ знаходиться у свідомості. Але в свідомості також існує градація, тому що цей світ заселений різними живими істотами, свідомість яких схована так чи інакше. Розвиток свідомості можна порівняти з буциком квітки, який спочатку знаходиться в схованому стані, а потім поступово розцвітає.

І якщо свідомість — це невід’ємна властивість душі, то ми всі, будучи духовними душами, наділені нею. Але через нашу зумовленість вона покрита багатьма шарами наших різних оман. Зараз наша свідомість схожа з тим самим буциком квітки, який ще не розкрився. Вона знаходиться неначе в не проявленому, сплячому стані. І виражається це в тому, що ми не в змозі ясно усвідомити та зрозуміти те, що відбувається навколо нас. Ми не в змозі зрозуміти це так, як нам би того хотілося.

Але, відповідно до нашої духовної практики та духовного росту всі шари, що приховують нашу свідомість, поступово розчиняються, зникають. Відповідно до того, як вони будуть зникати, свідомість очищується і починає розквітати, ми відчуваємо себе все більш і більш усвідомленими. Таким чином наша свідомість долає п’ять рівнів розвитку і розкривається у своїй повноті, а ми долаємо шлях від невігластва до знання. Ми відчуваємо, що наше життя наповнюється свідомістю: ми починаємо усвідомлювати себе та бачити різницю з нашим попереднім становищем. І найвищий рівень розвитку — усвідомлення себе у зв’язку з божественною реальністю, з Богом, і усвідомлення себе як Його частини.

Вчора на лекції по полудні я казала про священну для нас книгу «Бріхад‑бгаґаватамрітам». Вона написана одним великим святим, одним з шести Ґосвамі Вріндавани, Санатаною Ґосвамі. В цій книзі Санатана Ґосвамі докладно описує всі існуючи рівні свідомості, які ми проходимо на своєму духовному шляху.

Першим з них в цій книзі йде опис рівня райських планет. Якщо ми на трошки піднімемося від рівня Землі, то потрапимо в так звані райські світи. Кажуть, що мешканці райських світів володіють бездоганною свідомістю і спілкуються тільки-но застосовуючи думки, за допомогою телепатії. Але, не дивлячись на це, цей рівень свідомості все ж таки є матеріальним, він не духовний за своєї природи, він просто трошки вищий за рівень свідомості на Землі. Далі описуються шлях через всі шари матеріального всесвіту: спочатку перетин річки Віраджи, яка відокремлює матеріальний світ від духовного, потім — світ Вайкунги. Вайкунга — це вже духовний світ, свідомість там не обмежена.

Ідея полягає в тому, що у світі існують речі, які неможливо побачити нашими очами. В цей час ми знаходимося у темряві свого невігластва, своїх власних оман. Нам здається, що цей світ реальний, а духовних реалій не існує.

ом̇ аджн̃а̄на-тіміра̄ндгасйа
джн̃а̄на̄н̃джана-ш́ала̄кайа̄
чакш̣ур унмілітам̇ йена
тасмаі ш́рī-гураве намах̣
3

В цій пранама‑мантрі виражена подяка Ґуру. Ґуру тут порівнюється з проводирем, який сяйвом духовного знання освітлює шлях, що веде від невігластва до світла.

Питання: Коли людина розвиває в собі чисту свідомість, що вона відчуває, дивлячись на світ, сповнений страждань та вад?

Бгакті Лаліта Деві Дасі: Він бачить наші страждання, і його серце стискається від жалю до живих істот. Тобто такі особистості не страждають, але співчувають, відчуваючи жалість, чи скоріше за все, бажання допомогти. Вони являються в цьому світі, народжуються серед нас і, як Ґуру, намагаються допомогти нам. Господь каже: «Я Сам приходжу в цей світ, коли бачу, що істина релігія занепала й зійшла до рівня формальної релігії. Коли Я бачу занепад і таке положення, Я Сам являюся в цьому світі».

Господь, Його супутники і Його посередники володіють нескінченою добротою, співчуттям та бажанням допомогти.

Питання: Стихійні лиха посилає Бог чи це прояв вини самих людей?

Бгакті Лаліта Деві Дасі: Взагалі, кажуть, що в цьому світі є три види страждань: страждання від свого власного розуму, страждання від інших живих істот та страждання від стихійних лих. Ці три види страждань неминучі в нашому житті, вони завжди в ньому існують. Якщо пояснити більш докладніше, то перший вид страждань зветься адг’ятміка.Наше его схильне винити оточуючих у своїх бідах, шукати помилки в інших. Его поміщує себе в дуже незавидне становище, тобто ми страждаємо через самих себе. Адг’ятміка — це страждання через власний розум.

Другий вид страждань зветься адгібгаутіка. Це страждання, що причиняють нам інші живі істоти. З цим ми часто стикаємося, коли хтось грубо з нами поводиться, ображає нас, чи зовсім хоче вбити. І третій вид страждань — адгідайвіка, чи страждання від навколишнього середовища. Сюди й входять різні стихійні лиха. Ці стихійні лиха потрапляють в категорію кармічних наслідків, на яких будується увесь наш світ, а він будується на діях та їх наслідках. Стихійні лиха — це щось на зразок колективної кармічної реакції.

Людство нещадно експлуатує ресурси Землі. За однією з версій землетруси трапляються тоді, коли викачується забагато рідкого палива з надр Землі. Паливо можна порівняти із кров’ю Землі, їй воно необхідне для життєдіяльності. Але якщо людина вилучає занадто багато, то у відповідь на це приходить відповідна реакція. Коли ми безжалісно експлуатуємо «тіло» Землі, вона починає «хворіти». І її «хвороба» проявляється як стихійні лиха.

Отака природа цього матеріального світу. Тут все побудовано на використані одних живих істот іншими, і наслідках такого використання. Таким є закон цього світу. В одній з книг, яка зветься «Шлях додому», Шріла Шрідгара Махарадж описує три можливі світи. Ця концепція поза якихось релігійних уявлень, це просто будова реальності, чи «анатомія» реальності. Так, існує світ експлуатації, світ зречення та світ служіння. Світ, в якому ми з вами знаходимося, — це світ експлуатації. Він побудований за законами карми, тобто за законами використання одних живих істот іншими і наслідками цих вчинків.

В цьому світі постійно чергується народження та смерть. Кожен вчинок призводить до якогось наслідку, і це залучає нас до круговороту народжень та смертей. Коли людина припиняє діяти, подібно до робітника, що вчинив страйк, — це рівень зречення. Ті, хто бачать, що положення відмови від своїх дій тимчасове, розуміють, що в ньому ви просто втрачаєте свою індивідуальність та не займаєтесь ніякою позитивною діяльністю. Рано чи пізно ви будете змушені повернутися до світу експлуатації. Шріла Шрідгара Махарадж каже, що якщо вилучити рівні експлуатації та зречення, то в нас залишиться єдиний можливий варіант, і це — бгакті, рівень відданості. І це позитивне рішення наших проблем. Ми самі намагаємося досягти його та поділитися цим з іншими. Ми знаємо, що положення у світі служіння за своєю природою вічне, і ми вже не можемо його втратити. Саме завдяки служінню ми можемо повернутися назад додому, до нашого рідного справжнього дому.

Практикуючи бгакті‑йоґу, ми намагаємося знайти позитивне рішення: знайти своє місце у світі служіння і, закріпившись в ньому, поділитися цим з іншими. Ми і практикуємо, і проповідуємо, тобто лікуємося самі та одночасно ділимося рецептом з іншими. Таким є наш процес. Ми намагаємося стати щасливими та здобути істинне задоволення душі. За своєю природою ми вічні і всі ми спрямовані до вічного, всі ми жадаємо знайти дещо незмінне. Цей світ — не наш дім. Ми тут лише на деякий час. Це тіло — лише тимчасова обгортка нашої душі, яку ми постійно вимушені змінювати. Тому нам слід отримати зв’язок із самими собою, що ув’язнені в цій обгортці. По суті, це і є бгакті‑йоґа, свідомість Крішни.

Питання: Людина завжди стоїть перед деяким вибором, приймаючи життєву концепцію та оточення. Висловлюючись образно, необхідно померти замість нового. Чи є в шастрах опис подібного?

Бгакті Лаліта Деві Дасі: Ми маємо схожу ідею. Описано шість процесів, яким ми повинні слідувати в духовній практиці. Перший з них — прийняття сприятливого для духовного росту, другий — відмова від несприятливого. Ідея, про яку ви кажете, у нас також є. Ми приймаємо те, що сприяє нашому духовному шляху, якісь нові уявлення, що допомагають нашому просуванню вперед, і відмовляємось від якихось старих, заважаючи нам, уявлень. Ми намагаємося відкидати те, що лишає нас натхнення розвиватися духовно, вводить нас у стан ступору чи просто ускладнює нашу духовну практику.

І, навпаки, ми намагаємося приймати те, що розвиває в нас гарні якості, все, що робить нас кращими. Наприклад, смирення, терпіння, пошана до інших. Ґуру нашого Ґуру, Шріла Шрідгара Махарадж, був дуже глибоким філософом та теологом. Так, стикаючись з афоризмами західних філософів, він застосовував їх в духовній практиці. Одним з таких афоризмів був вираз «померти, щоб жити». Шрідгара Махарадж пояснював його наступним чином: ми повинні «померти», щоб почати жити істинним життям. Померти — значить відкинути попередні життя, уявлення про себе як про тіло. Померти — значить зрозуміти, ким ти є насправді. Наше его, яке вважає себе центром всього всесвіту, експлуатує увесь світ, повинно померти.

Цей процес — необхідна частина духовного розвитку. Тому в нас, дійсно, є схожа з вашою ідея.

Репліка: Я хотів би уяснити, чому саме задавав питання про вибір. Справа в тому, що в житті людині доволі часто приходиться відмовлятися від звичного суспільства, кола спілкування. Але на зміну одного суспільства обов’язково приходить інше, нові люди. Якщо схожа ситуація повторюється, то мимоволі загострюється увага на ній.

Бгакті Лаліта Деві Дасі: Так, це дійсно так. Коли змінюється наше уявлення щодо реальності, змінюються люди, що нас оточують. В англійській мові є приказка: «Птахи зі схожим пір’ям збиваються до однієї зграї»4. Це справедливо і відносно птахів, і відносно людей. Для нас природно прагнути до оточення однодумців — людей, які поділяють наші погляди. Нам подобається рухатися в одному напрямку із ними, і ми отримуємо благо у їхньому товаристві. Але особливо ми потребуємо суспільства тих, хто перевершив нас у чомусь. Спілкуючись з ними, ми рухаємося вгору.

Питання: Говорячи про божеств, ми маємо на увазі якісь конкретні сутності чи мається на увазі символічна інтерпретація різних аспектів цього світу?

Бгакті Лаліта Деві Дасі: Боги, що відповідають за функціонування цього світу, — справжні, реально існуючі особистості. Вони подібні міністрам у державі: кожен з них грає свою роль, має свої обов’язки, вони відповідають за роботу цього світу. Наприклад, Господь Брахма відповідає за будівництво чи створення всесвіту, тобто він — головний архітектор всесвіту. Обов’язок Шиви полягаю у руйнуванні. Коли Шива танцює, він руйнує все навколо себе. Задача його дружини Маха‑майї — причаровувати та вводити в оману всі живі істоти, які мешкають в цьому матеріальному світі. Існує безліч богів, які мають різні задачі в цьому світі, але всі вони «працюють» на Крішну, служать Йому. І Крішні немає потреби піклуватися про такі явища, як дощ, Йому не потрібно думати про це, тому що всі дії виконуються Його представниками, богами. Таким чином, у Нього залишається час робити те, що Він жадає.

Іноді Йому хочеться поледарювати та пограти зі Своїми товаришами. Кажуть, що Він ледацюга, але хитрий, кмітливий. Він так все організував, що Йому не потрібно витрачати час на якісь справи, і Він може грати зі Своїми товаришами.

Репліки: (нерозбірливо).

Бгакті Лаліта Деві Дасі: Вважаю, що приклад з державою доволі зрозумілий, тому що він дуже образний. Існує федеральний уряд, який має відділення та міністерства, і в кожному міністерстві є відповідальна особа, що виконує певну функцію. Можна сказати, що президент — це Крішна, а Його міністри та заступники — боги. Положення богів, так само як посада в уряді, не є вічним. Боги сьогодні можуть грати свою роль, а вже завтра припинять робити це. На місце сьогоднішнього Брахми прийде інший Брахма, замість Індри — інший Індра і т.д. Положення Шиви — це інакше питання. Шива займає особливе положення. Але в цілому, посади богів тимчасові.

Питання: Якими ви бачите стихії природи, наприклад, воду, вогонь та т.п.?

Бгакті Лаліта Деві Дасі: Ми вважаємо, що все, що є в цьому світі є особистістю. Тобто за кожним, ніби безособовим явищем цього світу, хай то вода, вогонь чи якісь нерухомі об’єкти, стоять особистості. В Індії можна побачити, як люди малюють очі машинам і визнають, що навіть вони є особистостями. Іноді машинам малюють зуби чи страшні гримаси. Індуси також дають машинам та іншим механізмам імена. Вони знають, що існує бог Вішвакарма, який відповідає за різні механізми. Ґосвамі Махарадж може розповісти вам про це більш детальніше. О четвертій годині буде ініціація, а потім, напевно, буде його лекція.

Наліна Сундарі Деві Дасі: Перед цим прозвучало прохання розповісти про Шрілу Бгакті Нірмала Ачар’ю Махараджа, нашого духовного вчителя.

Бгакті Лаліта Деві Дасі: Нескінчена, божественна енергія — перше, що спадає на думку, коли ми думаємо про Ачар’ю Махараджа. Якщо ви зустрінетесь із ним, ви будете вражені тим, ніскільки багато в нього енергії. Його неможливо наздогнати. Така кількість справ, яку він робить кожного дня, — це явний показник, що він незвичайна особистість. Його можливості перевершують можливості звичайної людини. Він прийняв на себе відповідальність за індійську місію, і він самотужки відповідає абсолютно за все. Він керує великою кількістю проповідницьких проектів. Він сам їздить Індією з проповіддю і, крім того, підтримує рисові поля навколо нашого храму. Зараз він не має можливості мандрувати, але якщо ви зможете поїхати до Індії і зустрітися із ним, то ви побачите, що у нього є потреба в допомозі. В Індії є дуже багато можливостей для служіння. Я можу дуже багато розповідати про славу Ачар’ї Махараджа, але думаю, що вже час закінчився. Скоро тут пройде ініціація, і до неї треба підготуватися.

Джай Ом Вішнупад Шріла Бгакті Сундар Ґовінда Дев‑Ґосвамі Махарадж кі джай!

Джай Шрі Шрі Ґірірадж‑Ґовардган кі джай!

Джай Шрі Шрі Ґуру‑Ґауранґа Ґандгарва‑Ґовінда‑Сундарджіу кі джай!

Шрі Шрі Ґуру‑Ґауранґа Радга‑Мадгава‑Сундарджіу кі джай!

Ом Вішнупад Шріла Бгакті Ракшак Шрідгар Дев‑Ґосвамі Махарадж кі джай!

Бгаґаван Шріла Бгактіcіддганта Сарасваті Тгакур Прабгупада кі джай!

Шрі Рупануга Ґуру‑варґа кі джай!

Джай Шріла Бгакті Нірмал Ачар’я Махарадж кі джай!

Джай Шріла Бгакті Бімал Авадгут Махарадж кі джай!

Джай Шріла Бгакті Судгір Ґосвамі Махарадж кі джай!

Усім відданим кі джай!

Туласі Махарані кі джай!

Ґанґа‑Ямунаджі кі джай!

Шрі Чайтан’я Сарасват Матг кі джай!

Усім українським відданим кі джай!

Усім новим гостям та друзям фестивалю кі джай!

Нітай‑Ґаура‑Премананде Харібол!

Наліна Сундарі Деві Дасі:

Шріматі Бгакті Лаліта Деві Дасі кі джай!

Перекладач: Аннапурна Девi Дасi
Редактор: Крішна Чайтан’я Дас

 

1 «Умастив мои глаза целительным бальзамом самбандха-гьяны, правильного восприятия окружающего мира, духовный учитель пробудил мое внутреннее вúдение и вывел меня из тьмы невежества, подарив надежду. В глубоком почтении я склоняюсь перед Шри Гурудевом».

2 Здесь дан буквальный, дословный перевод пословицы на английском “Birds of feather flock together” (birds of feather — «люди одного склада», «один другого стоит», «птицы одного полета», «два сапога пара», «из одного теста сделаны», «одним лыком шиты», «одного поля ягода»). В русском языке ей соответствует пословица «Рыбак рыбака видит издалека».

3 «Умастивши мої очі цілющим бальзамом самбандга-ґ’яни, правильним сприйняттям навколишнього світу, духовний вчитель пробудив моє внутрішнє бачення і витягнув мене з темряви невігластва, подарувавши надію. В глибокій пошані я схиляюся перед Шрі Ґурудевом».

4 Тут подано буквальний, дослівний переказ приказки англійською “Birds of feather flock together” (birds of feather — «люди одного складу», «один іншого вартий», «птахи одного лету», «обоє рябоє», «з одного тіста пороблені», «одного тіста книш»). В українській мові цій приказці відповідає приказка: «Свій свояка бачить здалека».

← «Флейта Кришны проявляет себя в разных расах». Шрила Б. Р. Шридхар Дев-Госвами Махарадж. 25 января 1982 года. Навадвип Дхам, Индия ·• Архив новостей •· «Отношения с Кришной присутствуют в душе в дремлющей форме». Шрила Б. Р. Шридхар Дев-Госвами Махарадж. 5 марта 1981 года, Навадвип Дхам, Индия →
Главная | Миссия | Учение | Библиотека | Фотогалерея | Контактная информация
Пожертвования