«По дороге к дому». Шримати Бхакти Лалита Деви Даси. Фестиваль «VEDALIFE 2013», Киев, Украина. 28 июля 2013 года

Get the Flash Player to see this player.
скачать (формат MP3, 35.4 МБ)

Шримати Бхакти Лалита Деви Даси

По дороге к дому

(28 июля 2013 года, фестиваль «VEDALIFE 2013», Киев, Украина)

 

Налина Сундари Деви Даси: Мы счастливы снова видеть на нашем фестивале Шримати Бхакти Лалиту Деви Даси. Она уже читала здесь лекции: делилась своими знаниями и опытом духовной жизни. Она будет здесь сегодня и завтра. Для тех, кто еще не знает ее, я могу сказать пару слов. Бхакти Лалита Деви Даси приняла монашеский образ жизни примерно в возрасте двадцати пяти лет. Пятнадцать лет она провела в обществе своего Гуру — духовного учителя, служила ему. Сейчас Шримати Бхакти Лалита Деви Даси живет в нашем храме в Таиланде. И здесь она присутствует потому, что ее пригласил организатор фестиваля Авадхут Махарадж. Она всегда рада делиться своими знаниями и опытом со всеми, кто хочет услышать об этом.

#00:02:10#

Бхакти Лалита Деви Даси: Я очень рада снова приветствовать всех вас. Это для нас уже третий день фестиваля, и второй — для всех наших гостей. И мы счастливы делиться с вами своим сердцем, своими чувствами, всем, что у нас есть. Мы очень рады. Я впечатлена теплым приемом и тем, насколько отзывчивы здесь люди.

#00:03:00#

Здесь на фестивале царит удивительное настроение. Все хотят сделать что-то полезное для других, как-то помочь, поддержать. Все хотят как-то поучаствовать в процессе организации фестиваля и в процессе в целом.

#00:03:37#

Мы, практикующие бхакти-йогу, живем тем, что стараемся сразу же отдавать, делиться полученным. Когда мы делимся тем, что у нас есть, с другими, мы накапливаем свое духовное богатство. Мы отдаем все, что у нас есть, и не боимся банкротства. Быть полезными Богу и человечеству в целом — в этом смысл нашей практики. Мы стараемся делиться всем, что у нас есть, без страха потери и желания приобретения. Мы не привязываемся к желанию что-то обрести, и поэтому у нас нет страха что-то потерять.

#00:05:22#

Я буду счастлива ответить на любые ваши вопросы. Всегда интересно узнать, о чем желают спросить присутствующие. Больше всего мне нравятся вопросы, которые вы хотите задать для того, чтобы обрести вдохновение в вашем духовном поиске, на вашем духовном пути — что-то, что волнует вас, что хотели бы разрешить и обрести вдохновение двигаться дальше.

#00:06:29#

Атма, или душа, обладает духовной природой, она принадлежит к вечной духовной энергии. Пища души — духовное знание. Она «питается» духовным знанием, и ее невозможно утолить чем-либо материальным. Поэтому, слушая о духовном, мы обретаем удовлетворение, пищу для души, вдохновение. Здесь присутствуют наши духовные братья и сестры. Делиться своими духовными знаниями, поддерживать духовный поиск собравшихся на фестивале гостей — счастье для них и большая радость.

#00:08:10#

Главная задача нашей нынешней жизни, жизни в этом теле, и в целом задача жизни в человеческом теле — понять себя не как тело. Ты — не есть это тело, ты есть душа. У тебя есть вечный безграничный потенциал, который ты постоянно раскрываешь в себе. Это называется самореализацией. Это и есть задача каждого человека на всю его жизнь. Думающий человек, понимая, насколько ограниченно его время, насколько оно ценно, старается задействовать его, посвятив его чему-то по-настоящему важному. И поскольку мы считаем, что нет ничего важнее, чем духовный прогресс, духовное продвижение, то, соответственно, мы стараемся посвящать время этому.

#00:09:46#

Мы знаем, что существует градация во всем — как в материальном, так и в духовном. Существует множество уровней сознания. Если объединить их, то получится три основных уровня. Есть одна священная книга, которая описывает духовный путь или духовное путешествие двух разных личностей. Путешествие начинается с земного уровня, проходит через райские миры, которые выше, чем земной уровень, и затем приводит в духовные миры, в духовную реальность. Книга называется «Брихад-бхагаватамритам». Эта история рассказывает о двух личностях, имена которых Нарада Муни и Гопа Кумар. Нарада Муни отправился на поиски самого великого преданного, а Гопа Кумар отправился на поиски Кришны. Таким образом, в поисках преданного и в поисках самого Кришны им нужно было обойти все мироздание.

#00:12:51#

В этой истории Гопа Кумар получил так называемую Гопал-мантру. Он повторял эту мантру, и благодаря своей силе мантра перенесла его через материальную вселенную. Таким образом, он пересек реку Вираджу, отделяющую материальную вселенную от духовной вселенной, и попал в мир Вайкунтхи, которая является первым уровнем духовной реальности. Очутившись там, он смог увидеть все своими глазами: всех обитателей Вайкунтхи и форму Господа, которая там присутствует. Как межгалактический путешественник Гопа Кумар в любом месте, в которое он попадал, начинал общаться с теми, кто там жил. Он имел возможность общаться с их семьями, понять, как и чем они живут. Он всегда был в восхищении, он был удивлен и изумлен увиденным.

#00:14:39#

Но Гопал-мантра обладала такой силой, что она постоянно вела его все выше и выше: к уровню, где жил сам Кришна в образе Гопала. Таким образом проходило его путешествие. Он продвигался по всем уровням мироздания, знакомился с летающими там живыми существами, душами, выражал им свое почтение и везде находил что-то хорошее и интересное. Особенно ему понравился уровень Вайкунтхи, где Господь присутствует в образе Вишну во всем Своем великолепии, богатстве, красоте. Но все же Гопа Кумар желал более неформальных отношений с Богом. Но на Вайкунтхе такие отношения были невозможны. Поэтому он вынужден был отправиться выше.

#00:16:35#

Как известно, на Вайкунтхе Господу поклоняются с большой пышностью и богатством. Там все сияет, будто усыпано драгоценными камнями. Господь там присутствует во всем Своем свете, великолепии, величии. На этом плане Господь пребывает в образе Вишну: у Него четыре руки; Он восседает на прекрасном украшенном золотом и драгоценными камнями троне в прекрасном замке; Ему поклоняются на почтительном расстоянии и с огромным благоговением. Но Гопа Кумар хотел поиграть с Богом в футбол, он хотел украсть Его обед и пообщаться с Ним более неформально как с другом. Но на Вайкунтхе его сразу начали вокруг осаживать: «Ты что, так делать нельзя! Здесь нельзя так себя вести! Здесь, на Вайкунтхе, Господу необходимо оказывать почтение, нужно поклоняться Ему». И это так расстроило Гопу Кумара, что он подумал: «Пора мне отправляться дальше», — и он снова начал повторять свою Гопал-мантру.

#00:18:43#

В конце концов он обнаружил себя на еще более высоком уровне духовного мира. Он оказался на самом высоком уровне духовного мироздания, где обитает Господь Кришна и все Его окружение. Когда он попал туда, его встретили с распростертыми объятиями сам Господь Кришна и все Его друзья. Они были рады видеть его и принять в свою семью. Господь Кришна с любовью обнял Гопу Кумара и от радости они оба потеряли сознание.

#00:20:09#

Поразительно для нас понять такое! Но сам Господь, сама Верховная Личность Бога — Кришна, обнял Своего преданного. Он упал от восторга, утратив сознание, а потом начал душить в объятиях и трясти Гопу Кумара. И когда Гопа Кумар пришел в себя, он увидел, что Господь все еще лежит, а все стараются привести Его в сознание. В итоге, когда Господь Кришна открыл глаза, Он сказал Гопе Кумару: «Где же ты был так долго? Я ждал тебя все это время. Я видел, через что тебе пришлось пройти, прежде чем ты пришел сюда. Я видел все твои страдания, все слезы, которые ты проливал в разлуке со Мной. Я все это знаю и все понимаю. Где же ты был так долго?» И тогда Гопа Кумар обрел свое место в мире Господа, новое имя, место, где мог жить. Его приняли в эту семью — Кришна принял его в Свое окружение. Гопа Кумар стал одним из пастушков — друзей Кришны.

#00:23:03#

Затем Гопа Кумар описал обитель Господа очень подробно. Он рассказал, как там проходит жизнь. Он рассказал, что там все очень просто и похоже на нашу с вами жизнь. Там нет сияния, как на Вайкунтхе. Это просто деревня. Деревья, коровы, пастушки — все очень похоже на обычную жизнь, а на самом деле это не совсем так. Гопа Кумар отправился пасти коров и играть с Господом. Он наконец-то получил то, чего желало его сердце. Он хотел именно таких близких и неформальных отношений с Господом.

#00:24:27#

Эта история — не сказка. Так было на самом деле. Это реальность. Мы не знаем, но в этом мире существует множество уровней мироздания, мы находимся лишь на одном из них. Есть и другие, более высокие уровни. Они на самом деле существуют и они реальны так же, как мир вокруг нас. Поскольку весь мир — это, по сути, уровни сознания. Скажем так, существует градация уровней сознания, иерархия.

#00:25:35#

На высшей ступени развития сознания или на высшем уровне этого мироздания существует мир, в котором Господь настолько близок и доступен Своим преданным, что с Ним возможны близкие любящие отношения. И наше великое счастье заключается в том, что посланники той реальности приходят сюда как такие же трансцендентные путешественники и дают нам возможность вернуться домой. Они доступны для того, чтобы мы их встретили, и в нас пробудилось желание отправиться с ними домой.

#00:26:54#

На высшем уровне сознания, в мире Господа, возможны пять видов отношений. И по мере того, как вы практикуете бхакти-йогу, преданное служение Господу, в вашем сердце начинает проявляться ваша подлинная природа. На санскрите она называется сварупой. Это именно то ваше положение, те ваши отношения с Богом, которые являются вашей духовной природой. Отношения, в которых вы раскрываете свою подлинную сущность.

#00:28:22#

Нам дарован уникальный шанс, большие возможности. Все, что нам нужно — лишь желать этого и со всей искренностью стремиться к этому. В высший мир не вступить просто так. Там «все права защищены». Но если приходит посланник того мира, представитель того мира, и дает нам персональное приглашение, тогда нам открываются врата в тот мир. Нам повезло, что мы можем общаться с такими посланниками. Мы можем узнать от них больше о том, как все устроено в реальности, о том, как устроен духовный мир, учиться у них, служить им. Так в нас постепенно прорастает, развивается вера в то, что в жизни есть нечто большее, чем способны видеть наши плотские глаза.

#00:30:36#

На нас всех в этом мире, мире материи, действует иллюзия, которая называется маха-майей. Она заставляет нас верить в то, что мы являемся этим телом. Мы думаем: «Я — это тело. Вокруг меня мир и этот мир — мой дом». Мы считаем, что это место — наш дом, и мы думаем, что будем жить здесь вечно. Несмотря на то, что каждый день мы сталкиваемся с фактом, что другие умирают, мы думаем, что не умрем.

#00:31:22#

Есть одна ведическая история о том, как Дхарма, Ямарадж (в индийской теологии Ямарадж — бог смерти или времени), спросил одного из братьев Пандавов Юдхиштхиру Махараджа: «Что ты считаешь самым чудесным в этом мире?» Ответ Юдхиштхиры Махараджа был таков: «Больше всего меня удивляет то, что люди каждый день видят смерть других, но при этом считают, что у них впереди еще целая жизнь. Они думают, что у них есть еще вечность в запасе». В нашей жизни это проявляется так: думая, что не умрем, мы продолжаем тратить свое время на нечто несущественное. Мы стараемся обустроиться в этом временном мире.

#00:33:31#

Такое отношение, когда мы не ценим наше ограниченное время, — одно из заблуждений. Мы теряем чувство того, что времени мало. Это также одно из главных заблуждений, в которое нас вводит майя, иллюзорная энергия Господа.

#00:34:08#

В писаниях есть один стих (шлока): ш́р̣н̣ванту виш́ве амр̣тасйа путра̄х̣1. В этой шлоке содержится призыв к каждому живому существу этой вселенной: «Пробудись ото сна и постарайся понять, что у тебя мало времени и тебе нужно осознать кто ты такой — свою подлинную природу». Возможность пробудиться, осознать свою природу и прийти в соприкосновение с Вечной Реальностью, Прекрасной Реальностью, — сокровище нашей жизни.

#00:35:03#

Появились ли у кого-нибудь вопросы? Да.

#00:35:55#

Вопрос: Вы говорили, что на низших уровнях духовной реальности Господу поклоняются с пышностью и благоговением. Значит ли это, что Господь на низших уровнях реальности более высокомерен, чем на высших уровнях?

#00:36:49#

Бхакти Лалита Деви Даси: Это не то высокомерие, которое существует в этом [материальном] мире. Скорее, то место предназначено для тех, кому нужны отношения с Господом, основанные на почтении, благоговении, поклонении и пышном величии Бога. И это довольно распространенная идея. Тот мир предназначен для тех, кому достаточно отношений с Богом, построенных на правилах, на определенной почтительной дистанции, и кого подобные отношения делают счастливым. Там существует множество разных правил, которые нельзя нарушать. Если в том мире появляется некто, кто желает более близких отношений [с Богом], это создает определенное замешательство, проблемы.

#00:39:22#

В этой истории Гопа Кумар был изначально рожден в духовной реальности. Его вечное положение — быть пастушком, другом Кришны. Но свой путь он начал с низших уровней. Он как бы немного причесался, завязал свою простую деревенскую одежду, отряхнулся и пошел путешествовать по уровням сознания. Но, где бы он ни был, он не менял манеру поведения и одежду высших планов бытия. Он сохранил свою внутреннюю сущность.

#00:40:58#

И вот он очутился на уровне Вайкунтхи, о котором я говорила. У него было две руки и он обладал человекоподобным видом. Но на Вайкунтхе, начиная с самого Вишну, у всех обитателей четыре руки и все они одеты очень богато. Можно сказать, в шелковые платья, расшитые драгоценными камнями. И когда они увидели Гопу Кумара, у которого было две руки и скромная одежда деревенского пастушка, они спросили его с состраданием: «Может тебе дать хорошую одежду?» Но он отказался: «Спасибо, мне и так хорошо».

#00:42:23#

В этой истории Гопа Кумар, будучи обитателем высшего мира, прошел через все уровни мироздания и очень подробно все это описал. Описанное в книге «Брихад-бхагаватамритам» — реальность, это на самом деле было так. Это как записки путешественника: Гопа Кумар описал подробно все, что он видел, где был. Читая эту книгу, мы узнаем, как все устроено в этом [духовном] мире.

#00:43:12#

Поэтому у каждого из нас есть безграничная перспектива. Наша душа обладает неограниченным потенциалом. И все, что нам нужно — просто захотеть его обрести, прийти к самореализации.

#00:43:35#

Сейчас уже час времени?

#00:43:37#

Преданные: Без семи.

#00:43:43#

Бхакти Лалита Деви Даси: Еще один вопрос.

#00:43:46#

Вопрос: Остановились на том, что главное — осознать, что ты не есть тело. Что должно стать следующим шагом после того, как человек осознал это?

#00:44:31#

Бхакти Лалита Деви Даси: Необходимо начать слушать самореализованных личностей, которые уже живут на позитивном плане [бытия]. Начните их слушать. На санскрите это называется шраванам, то есть слушание их мудрости, их духовного знания. Так мы начинаем развивать свою духовную культуру, культуру души. И после того, как мы начали слушать их, у нас появляется желание начать духовную практику, желание начать киртан, желание воспевать имена Бога и говорить о Нем.

#00:45:31#

Когда мы слушаем, воспринимаем духовное знание и начинаем применять его в нашей духовной практике, в нашей жизни, это знание становится реальным, настоящим, твердым.

#00:46:17#

Спасибо всем вам за то, что вы пришли, послушали. Желаем вам хорошего дня. Наслаждайтесь всеми возможностями, которые есть на фестивале (мастер-классы, концерты). Мы очень счастливы видеть ваши улыбающиеся лица. Спасибо вам за то, что пришли. Мы будем гулять где-то вокруг, вы можете подойти и пообщаться лично, задать вопросы. Последующие дни мы также будем здесь. Большое спасибо.

#00:47:06#

Джай Ом Вишнупад Шрила Бхакти Сундар Говинда Дев-Госвами Махарадж ки джай!

Джай Шри Шри Гирирадж-Говардхан ки джай!

Джай Шри Шри Гуру-Гауранга Гандхарва-Говинда-Сундарджиу ки джай!

Шри Шри Гуру-Гауранга Радха-Мадхава-Сундарджиу ки джай!

Ом Вишнупад Шрила Бхакти Ракшак Шридхар Дев-Госвами Махарадж ки джай!

Бхагаван Шрила Бхактиcиддханта Сарасвати Тхакур Прабхупад ки джай!

Шри Рупануга Гуру-варга ки джай!

Джай Шрила Бхакти Бимал Авадхут Махарадж ки джай!

Джай Шрила Бхакти Судхир Госвами Махарадж ки джай!

Джай Шрила Бхакти Нирмал Ачарья Махарадж ки джай!

Шри Чайтанья Сарасват Матх ки джай!

Ачарья-вринда ки джай!

Сева-вринда ки джай!

Намачарья Шрила Харидас Тхакур ки джай!

Туласи Махарани ки джай!

Ганга-Ямунаджи ки джай!

Шри Чайтанья Сарасват Матх ки джай!

Всем преданным ки джай!

Всем гостям и друзьям фестиваля ки джай!

Нитай-Гаура-премананде Харибол!

#00:48:20#

Налина Сундари Деви Даси: Сейчас в этом большом шатре будет проходить арати. Арати — это поклонение Божеству Гирираджа, Которое здесь находится. Как говорит Авадхут Махарадж: «Гирирадж — это метеорит из духовного мира». Он «прилетел» к нам из той реальности, о которой мы сегодня говорили. Поэтому мы поклоняемся Ему, предлагаем Ему пищу. Это древний ведический ритуал. Затем эта пища будет раздаваться. Можете остаться здесь. Другие мероприятия проходят по расписанию.

Переводчик: Налина Сундари Деви Даси
Транскрипцию выполнила: Жукова Мария
Редактор: Индумати Деви Даси

 
 

Шріматі Бгакті Лаліта Деві Дасі

По дорозі додому

(28 червня 2013 року, фестиваль «VEDALIFE 2013», Київ, Україна)

 

Наліна Сундарі Деві Дасі: Ми дуже щасливі знову бачити на нашому фестивалі Шріматі Бгакті Лаліту Деві Дасі. Вона вже читала тут лекції: ділилась своїми знаннями та досвідом духовного життя. Вона буде тут сьогодні та завтра. Для тих, хто зовсім не знає її, я можу сказати декілька слів. Бгакті Лаліта Деві Дасі прийняла чернецтво приблизно у віці двадцяти п’яти років. П’ятнадцять років свого життя вона провела у оточені свого Ґуру — духовного вчителя, служачи йому. Зараз Шріматі Бгакті Лаліта живе у нашому храмі у Таїланді. На фестивалі вона знаходиться тому, що її запросив організатор фестивалю Авадгут Махарадж. Вона зажди залюбки ділиться своїм знанням та досвідом із тими, хто бажає про це дізнатись.

Бгакті Лаліта Деві Дасі: Я дуже щаслива знову привітати всіх вас. Це для нас вже третій день фестивалю, і другий — для усіх наших гостей. Ми дуже щасливі ділитися з вами своїм серцем, своїми почуттями, усім, що ми маємо. Ми дуже раді. Я вражена теплим прийомом, а також тим, наскільки чуйні тут люди.

Тут, на фестивалі, панує чудовий дивовижний настрій. Всі бажають зробити щось корисне для інших, якимось чином допомогти, підтримати. Всі хочуть якось прийняти участь в процесі організації фестивалю та й в процесі в цілому.

Ми, практикуючі бгакті‑йоґу, живемо тим, що намагаємося відразу ж віддати, поділитися здобутим. Коли ми ділимося тим, що маємо з іншими, ми накопичуємо своє духовне багатство. Ми віддаємо все, що маємо, та не боїмося банкрутства. Бути корисними Богу та людству в цілому — в цьому сенс нашої практики. Ми намагаємося ділитися усім, що маємо, без страху втрати та жадання накопичення. Ми не зв’язані бажанням щось здобути, й саме тому в нас відсутній страх щось втратити.

Я буду дуже щаслива відповісти на будь‑які ваші питання. Завжди цікаво дізнатися, про що бажають запитати присутні. Більш за все я люблю питання, які задаються з метою отримати натхнення у духовному пошуку, на духовному шляху — щось, що хвилюєвас, що допомагає розв’язати питання та отримати натхнення з тим, щоб рухатися далі.

Атма, або душа, наділена духовною природою, вона належить до вічної духовної енергії. Їжа душі — духовне знання. Вона «живиться» духовним знанням, таїї неможливо вгамувати чимось матеріальним. Тому, слухаючи про духовне, ми здобуваємо задоволення, їжу для душі, натхнення. Тут присутні наші духовні брати й сестри. Ділитися своїми духовними знаннями, підтримувати духовний пошук кожного гостя на фестивалі — щастя для них та велика радість.

Головна задача нашого нинішнього життя, життя в цьому тілі, та в цілому мета життя у людському тілі — усвідомлення себе, розуміння того, що я не тіло. Ти — не є це тіло, ти — душа. Ти маєш вічний та безмежний потенціал, який ти постійно розкриваєш у собі. Це зветься самореалізацією. Це і є задача кожної людини на протязі всього його життя. Розумна людина, усвідомлюючи, наскільки обмежений її час, наскільки її час цінний, намагається задіяти його, присвятити його чомусь дійсно важливому.

Ми знаємо, що існує градація у всьому, як в матеріальному, так і в духовному. Існує безліч рівнів свідомості. Якщо об’єднати їх, то вийде три основні рівні. Є одна прекрасна книга, що описує духовний шлях чи духовну подорож двох різних особистостей. Подорож починається з земного рівня, перетинає райські світи, що вищі, ніж земний рівень, та з рештою приводить до духовного світу, до духовної реальності. Ця книга називається «Бріхад‑бгаґаватамрітам». Ця історія розповідає нам про дві особистості, імена яких Нарада Муні та Ґопа Кумар. Нарада Муні вирушив на пошуки самого великого відданого, а Ґопа Кумар в свою чергу вирушив на пошуки Крішни. Таким чином, у пошуках відданого та у пошуках Самого Крішни їм довелось обійти усі світи.

В цій історії Ґопа Кумар отримав Ґопал‑мантру. Він повторював цю мантру, і завдяки її могутності мантра перенесла його через матеріальні світи. Таким чином він перетнув ріку Віраджу, яка відокремлює матеріальний всесвіт від духовного, та потрапив до світу Вайкунтги, що є першим рівнем духовної реальності. І опинившись там, він побачив все своїми власними очами: всіх мешканців Вайкунтги та форму Господа, що там присутня. Неначе міжгалактичний мандрівник, Ґопа Кумар, куди б він не потрапляв, у будь‑якому місці він починав спілкування з мешканцями, що там проживали. Він мав можливість спілкуватися з їх родинами, і це допомагало йому зрозуміти, як та чим вони живуть. Він завжди був у захваті, він був здивований та вражений усім побаченим.

Але Ґопал‑мантра володіла такою силою, що постійно вела його все вище й вище: до рівня, де перебував Сам Крішна у вигляді Ґопала. Так проходила його подорож. Він просувався по всіх рівнях всесвіту, знайомився з літаючими там живими істотами, душами, виказував їм свою пошану та всюди знаходив щось приємне та цікаве. Особливо його вразив рівень Вайкунтги, де Господь у всій Своїй красі, розкоші та багатстві перебував у формі Вішну. Але, не зважаючи на все це, Ґопа Кумар жадав більш неформальних відношень із Господом. На Вайкунтзі такі відношення, яких він волів, були неможливими, і саме тому він був змушений вирушити далі.

Як відомо, на Вайкунтзі, Господу поклоняються з великою пишністю та багатством. Там все сяє, нібито все усипано дорогоцінними камінцями. Господь присутній там у всій Своїй розкоші, величі та сяйві. На цьому плані буття Господь перебуває у формі Вішну: у Нього чотири руки; Він поважно засідає у Своєму замку на вишуканім троні, який прикрашений золотом та дорогоцінним камінням; поклоняються Йому на шанобливій відстані та з величезним благоговінням. Але, Ґопа Кумар хотів пограти із Господом у футбол, він хотів вкрасти Його обід та поспілкуватися із Ним, як з товаришем, більш неформально.

Але, на Вайкунтзі, його одразу ж почали зупиняти: «Ти що, так не можна робити! Тут не можна так поводитись! Тут, на Вайкунці, Господу слід виказувати пошану, слід поклонятися Йому». І це дуже засмутило Ґопу Кумара, настільки, що він подумав: «Час мені рушати далі», — і знов він почав повторювати свою Ґопал‑мантру.

З рештою він опинився ще на більш високому рівні духовного світу. Він опинився на найвищому рівні духовного всесвіту, де мешкає Сам Господь Крішна із Своїм оточенням. Коли він потрапив туди, його зустріли з розпростертими обіймами Сам Господь Крішна та усі Його друзі. Вони були раді бачити його та прийняти до своєї родини. Господь Крішна з любов’ю обійняв його та від щастя вони обидва знепритомніли. 

Це дуже вражаюче! Та для нас тяжко навіть уявити таке. Сам Господь, Сама Верховна Особистість Бога — Крішна, обійняв Свого відданого. Він впав від захвату, втратив свідомість, а потім почав душити в обіймах та трясти Ґопу Кумара. І, коли Ґопа Кумар прийшов до тями, він побачив, що Господь все ще лежить, а всі намагаються привести його до тями. Нарешті, коли Господь Крішна відкрив Свої очі, Він сказав Ґопі Кумару: 

— Де це ти був так довго? Я чекав на тебе весь цей час. Я бачив, крізь що тобі довелось пройти перш ніж ти потрапив сюди. Я бачив всі твої страждання, всі сльози, які ти проливав у розлуці зі Мною. Я все це знаю та розумію. Де ж ти був так довго?

І тоді, Ґопа Кумар знайшов своє місце у світі Господа, нове ім’я, місце, де він зміг жити. Його прийняли до цієї родини — Крішна прийняв його до Свого оточення. Ґопа Кумар став одним з пастушків, товаришів Крішни.

Потім Ґопа Кумар описав обитель Господа дуже докладно. Він розповів, як там живуть, розповів, що там все дуже просто та схоже на наше із вами життя. Там відсутнє сяйво, як на Вайкунтзі. Це просто село: дерева, корови, пастушки — все дуже схоже на просте, звичайне життя, але, насправді, це зовсім не так. Ґопа Кумар вирушив пасти корів та грати із Господом. Він нарешті отримав те, чого так бажало його серце. Він хотів саме таких близьких та неформальних відносин із Господом.

Ця історія — не казка, так було насправді. Це реальність. Ми не знаємо цього, але у світі існує безліч рівнів всесвіту, ми знаходимось на одному з них. Є й інші, найбільш розвинені рівні. Вони насправді існують і є такими ж реальними, як світ навколо нас. Оскільки весь світ — це, по суті, рівні свідомості. Скажемо так, існує градація рівнів свідомості, ієрархія.

На вищій сходинці розвитку свідомості чи на вищому рівні цього всесвіту існує світ, в якому Господь настільки близький та доступний до Своїх відданих, що з Ним можливі близькі люблячі відношення. І наше велике щастя полягає в тому, що посланці тієї реальності приходять сюди як такі ж трансцендентні мандрівники, та дають нам можливість повернутися додому. Вони відкриті для того, щоб ми їх зустріли, та в нас пробудилося бажання повернутися разом із ними додому.

На вищому рівні свідомості, у світі Господа, можливі п’ять видів відношень. І залежно від того, як ви практикуєте бгакті‑йоґу, віддане служіння Господу, у вашому серці проявиться ваша істина природа. Санскритом це зветься сварупою. Це саме те ваше положення, ті ваші відношення з Богом, які є вашою духовною природою. Відношення, в яких ви розкриваєте свою справжню сутність.

Нам дарували унікальний шанс, великі можливості. Все, що нам необхідно — лише бажання цього, щирість, з якою ми повинні прагнути цього. У вищий світ просто так не потрапити. Там «Усі права захищені». Але, якщо приходить посланець того світу, представник того світу та дає нам особисте запрошення, тоді нам відкриваються ворота в той світ. Нам поталанило, що ми можемо спілкуватися з такими посланцями. Ми можемо пізнавати від них про те, яким чином там все влаштоване, у тій реальності, яким чином влаштований духовний світ, можемо вчитися у них та служити їм. Так, поступово в нас проростає, розвивається надія на те, що в житті є щось більше, ніж ми здатні побачити нашими плотськими очами.

На всіх нас в цьому світі, у світі матерії, діє ілюзія, що зветься маха‑майя. Вона змушує нас вірити в те, що ми є цим тілом. Ми думаємо: «Я — це тіло. Навколо мене — світ, і цей світ — мій рідний дім». Ми вважаємо, що це місце — наш дім, і думаємо, що будемо вічно жити у ньому. Не дивлячись навіть на те, що кожного дня ми стикаємося зі смертю інших, — ми вважаємо, що ми не помремо.

Є ще одна ведична історія, про те, як Дгарма, Ямарадж (в індійській теології Ямарадж — бог смерті та часу), запитав одного з братів Пандавів Юдгіштгіру Махараджа:

— Як ти вважаєш, що є дивовижного у цьому світі?

І відповідь Махараджа була такою:

— Більш за все мене дивує те, що люди кожного дня бачать смерть інших, але при цьому, вважають, що у них попереду ще ціле життя. Вони думають, що мають ще цілу вічність у запасі.

В нашому житті це має такий прояв: думаючи, що ми не помремо, ми продовжуємо витрачати свій час на щось несуттєве. Ми намагаємося облаштуватися в цьому тимчасовому світі.

Таке відношення, коли ми не цінуємо нашого обмеженого часу, — одна з оман. Ми втрачаємо відчуття того, що часу залишилося зовсім мало. І це також одна з оман, в яку нас вводить майя, ілюзорна енергія Господа.

В писаннях є один вірш (шлока): ш́р̣н̣ванту віш́ве амр̣тасйа путра̄х̣2. В цій шлоці міститься заклик до кожної живої істоти цього світу:

— Прокинься від сну та постарайся зрозуміти, що в тебе мало часу, і тоді слід усвідомити, ким ти є — свою істинну природу!

Можливість пробудитися, усвідомити свою природу та зіткнутися з Вічною Реальністю, Прекрасною Реальністю, — скарбниця нашого життя.

Чи появились у когось питання?

Так.

Питання: Ви казали, що на нижчих рівнях духовної реальності Господу поклоняються з пишністю та благоговінням. Чи означає це, що на нижчих рівнях реальності Господь більш гордуватий, ніж на вищих рівнях?

Бгакті Лаліта Деві Дасі: Це не та гордовитість, яка існує в цьому [матеріальному] світі. Скоріше, те місце призначене для тих, кому необхідні відношення із Господом, що засновані на повазі, благоговінні, поклонінні та пишному звеличуванні Бога. І це досить поширена ідея. Той світ призначений для тих, кому достатньо відношень із Богом, побудованих на правилах, на певній шанобливій дистанції, для тих, кого подібні відношення роблять щасливими. Там існує безліч різноманітних правил, які не можна порушувати. Якщо в цьому світі з’являється дехто, хто жадає найбільш близьких відношень [з Богом], це створює певне збентеження, проблеми.

В цій історії на самому початку Ґопа Кумар був народжений в духовній реальності. Його вічне положення — бути пастушком, товаришем Крішни. Але свій шлях він розпочав з нижчих рівнів. Він, ніби трохи причесався, зав’язав свою просту сільську одежу, обтрусився та вирушив мандрувати по рівнях всесвіту. Але, куди б він не потрапляв, він не змінював своєї поведінки та одежі вищих планів буття. Він зберіг свою внутрішню сутність.

І ось, він потрапив на рівень Вайкунтги, про який я вже казала. Він мав дві руки й мав облік людини. Але, на Вайкунтзі, починаючи з самого Вішну, у всіх мешканців по чотири руки й вони одягнені дуже розкішно. Можна сказати, вони одягнені в шовкові сукні, що розшиті дорогоцінними камінцями. І, коли вони побачили Ґопу Кумара, який мав дві руки й був одягнений у скромний одяг сільського пастушка, вони із співчуттям запитали його:

Може тобі дати гарний одяг?

Але він відмовився, сказавши: 

Щиро дякую, але мені й так добре.

У цій історії Ґопа Кумар, будучи мешканцем вищого світу, пройшов через усі рівні світу й дуже докладно все це описав. Описане у книзі «Бріхад‑бгаґаватамрітам» — реальність, це було насправді. Це немов записи мандрівника: Ґопа Кумар описав дуже докладно все, що він бачив та де був. Читаючи цю книгу, ми взнаємо, як все влаштовано у цьому [духовному] світі.

Тому кожен з нас має нескінчену перспективу. Наша душа володіє необмеженим потенціалом. І все, що нам треба — просто забажати його отримати, прийти до самореалізації.

Зараз вже перша година?

Віддані: Без семи. 

Бгакті Лаліта Деві Дасі: Тоді ще одне запитання. 

Питання: Зупиняючись на тому, що головне — усвідомити, що ми не є тіло. Що повинно стати наступним кроком після того, як людина усвідомила це?

Бгакті Лаліта Деві Дасі: Слід розпочати слухати реалізованих особистостей, які живуть на позитивному плані [буття]. Почніть слухати їх. Санскрітом це зветься шраванам, тобто слухання їх мудрості, їх духовного знання. Таким чином ми розпочинаємо розвивати свою духовну культуру, культуру душі. І, після того, як ми розпочали слухати їх, в нас з’являється бажання почати духовну практику, бажання почати кіртан, бажання оспівувати імена Бога та говорити про Нього.

Слухаючи, ми сприймаємо духовне знання та починаємо застосовувати його у нашій духовній практиці, в нашому житті, це знання стає реальним, справжнім, твердим.

Дякую вам всім за те, що ви прийшли, слухали. Бажаємо вам доброго дня. Насолоджуйтесь усіма можливостями, які є на фестивалі (майстер‑класи, концерти). Ми дуже щасливі бачити ваші усміхнені обличчя. Дякую вам за те, що ви прийшли. Ми будемо гуляти тут навколо, і ви можете підходити та поспілкуватися особисто, задавати питання. Найближчими днями ми також будемо тут. Щиро дякую.

Джай Ом Вішнупад Шріла Сундар Дев‑Ґосвамі Махарадж кі джай!

Джай Шрі Шрі Ґірірадж‑Ґовардган кі джай!

Джай Шрі Шрі Ґуру‑Ґауранга Ґандгарва‑Ґовінда‑Сундарджиу кі джай!

Шрі Шрі Ґуру‑Ґауранга Радга‑Мадгава‑Сундарджиу кі джай!

Ом Вішнупад Шріла Ракшак Шрідгар Дев‑Ґосвамі Махарадж кі джай!

Бгаґаван Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакур Прабгупад кі джай!

Шрі Рупануґа Ґуру‑варґа кі джай!

Джай Шріла Бгакті Бімал Авадгут Махарадж кі джай!

Джай Шріла Бгакті Судгір Ґосвамі Махарадж кі джай!

Джай Шріла Бгакті Нірмал Ачар’я Махарадж кі джай!

Шрі Чайтан’я Сарасват Матг кі джай!

Ачар’я‑врінда кі джай!

Сева‑врінда кі джай!

Намачар’я Шріла Харідас Тгакур кі джай

Туласі Махарані кі джай!

Ґанга‑Ямунаджи кі джай!

Шрі Чайтан’я Сарасват Матг кі джай!

Усім відданим кі джай!

Усім гостям та друзям фестивалю кі джай!

Нітай‑Ґаура‑премананде Харібол!

Наліна Сундарі Деві Дасі: Зараз у цьому великому шатрі буде проходити араті. Араті — це поклоніння Божеству Ґіріраджа, Яке тут знаходиться. Як каже Авадгут Махарадж: «Ґірірадж — метеорит з духовного світу». Він «прилетів» до нас з тієї реальності, про яку ми сьогодні казали. Тому ми поклоняємося Йому, пропонуємо Йому їжу. Це древній ведичний звичай. Потім ця їжа буде роздаватися. Ви можете залишитись тут. Інші заходи проходять за розкладом.

Перекладач: Аннапурна Девi Дасi
Редактор: Крiшна Чайтан’я Дас

 


1 Шветашватара-упанишад, 2.5.

2 Шветашватара‑упанішад, 2.5

← «К нам приехал... Авадхут Махарадж!» Шрила Б. Б. Авадхут Махарадж, Шрила Б. В. Тривикрам Махарадж, Шрила Б. С. Госвами Махарадж. Чианг Май, Таиланд. 19 ноября 2013 года ·• Архив новостей •· «Прибытие Шрилы Авадхута Махараджа в Чианг Май, Таиланд». 19 ноября 2013 года →
Главная | Миссия | Учение | Библиотека | Фотогалерея | Контактная информация
Пожертвования