«Невольно испивший нектар». Лекция Шрилы Б. С. Говинды Дев-Госвами Махараджа (на английском с переводом на русский и украинский языки). 22 августа 1988 года. Навадвип Дхам, Индия

His Divine Grace
Śrīla Bhakti Sundar Govinda Dev-Goswāmī Mahārāj 

Forced to Drink Nectar1

Lecture at the festival in honour of the disappearance of
Om Viṣṇupād
Śrīla Bhakti Rakṣak Śrīdhar Dev-Goswāmī Mahārāj

(22 August 1988, Śrī Caitanya Sāraswat Maṭh, Nabadwīp Dhām)


I was with Śrīla Guru Mahārāj twenty-four hours a day. I spend forty-two years of my life in the Maṭh with him. Yet, generally speaking, I have never seen anywhere the way that he mercifully bound me to him and gave me the chance to associate with the Vaiṣṇavas. In this regard, I recall a verse. This verse should not be spoken from my mouth, but no more appropriate expression comes to my mind. So, I will quote the verse; please forgive me. 

vairāgya-yug-bhakti-rasaṁ prayatnair
apāyayan mām anabhipsum andham
kṛpāmbudhir yaḥ para-duḥkha-duhkhi
sanātanas taṁ prabhum āśrayāmi

You all know this verse. Raghunāth Dās Goswāmī wrote this verse about Sanātan Goswāmī Prabhu, and by his mercy we have received it. 

vairāgya-yug-bhakti-rasaṁ prayatnair
apāyayan mām anabhipsum andham

Raghunāth Dās Goswāmī says, “I have drunk nectar, yet I certainly have not. I have no qualification to drink the nectar of devotion mixed with detachment, so I will not say that I have. Yet through a verse of Guru Mahārāj I have found an expression of hope. Thus I cannot deny that something has come into my heart. 

If I deny that I have received from him a connection with something substantial, then I will be in great denial. For this reason, Śrīla Kavirāj Goswāmī said, 

apana-hṛdaya-kāja, kahite vāsite lāja,
tabu kahi lāja-bīja khāñā

I am ashamed to recite the verse because I have no qualification to do so. I am one hundred percent sure of this; I can say two hundred percent sure. Still, I have to say something. If I do not speak, what shall I do? And I can feel that the way my Gurudev had forcibly kept me at his feet… is truly the divine mercy. If you examine me, you will be sure that you are seeing an example of Guru Mahārāj’s mercy. I did not want to serve; I did not want to drink the nectar of devotion mixed with detachment. I am a great offender and very unqualified. He forcibly kept with him a person like me from the time I was young, and still today he pulls me along with him. This is an example of the greatest mercy. I consider myself greatly fortunate because he engaged me in learning things which were beyond my imagination. I have never understood the Lord’s service. I never desired to serve the Lord. I have never properly understood the meaning of serving the Lord. The only thing I have understood is that Mahārāj’s unconditional mercy attracts and keeps me at his feet. From time to time I feel a little bit of the magnetism of his mercy playing within me, and I become astonished. 

You all know the verse he wrote at the end of his book Prapanna-jīvanāmṛta in which he explains why he wrote Prapanna-jīvanāmṛta: 

śrī-śrīmad-bhagavat-padāmbuja-madhu-svādotsavaiḥ ṣat-padair
nikṣiptā madhu-bindavaś cha parito bhraṣṭā mukhāt guñjitaiḥ
kiñchid ihāhṛtāṁ nija-parareyo ’rthinā tanmayā
bhūyo-bhūya ito rajaṁsi pada-saṁlagnāni teṣam bhaje4

Our Raghunāth DāGoswāmī wrote, vairāgya-yug-bhakti-rasaṁ prayatnair apāyayan māanabhipsum andham. consider another idea in this regard through which Guru Mahārāj manifested that nectar of devotion in this world. 

śrī-śrīmad-bhagavat-padāmbuja-madhu-svādotsavaiḥ ṣat-padair
nikṣiptā madhu-bindavaś cha 

Drinking the honey of the Lord’s lotus feet, the Lord’s devoteesmahā-bhāgavatas, the Lord’s associatesbecome intoxicated. They enthusiastically sing in an intoxicated mood and enthusiastically continue to drink the honey. If one drinks while talking, liquid spills fromone’s mouth. If one speaks loudly, spit comes out from one’s mouth. Those drops of the honey thus scatter in all directions. 

yatnaiḥ kiñchid ihāhṛtāṁ nija-para-śreyo ’rthinā tan mayā 

“The devotees are drinking so much and are intoxicated according to their relationship with the Lord. I have gathered those drops of honey that have fallen in all directions from their mouths and compiled them in one place. Why? For my benefit. For the benefit of others. For my supreme benefit.” Various meanings may be applied here. 

bhūyo-bhūya ito rajaṁsi pada-saṁlagnāni teṣam bhaje 

This is the idea behind Guru Mahārāj’s book, and you all know that he has distributed this to the world. We have seen that Guru Mahārāj has an amazing character. I said before that young and old people would come to visit him, to offer their respect to him, to express their love for him and to receive his love. We have also seen that many of his godbrothers came here not only to receive his love but to get peace within their hearts. 

Yesterday, perhaps you remember, I said that Parāmpūjyāpad Mādhav Mahārāj would come here, speak with Guru Mahārāj, take prasādam, and then lie on a torn mattress in Guru Mahārāj’s room. Once I saw Mādhav Mahārāj lying down and shining like the Lord Himself. I said to him, “Mahārāj, what are you doing? Please quickly get up. Guru Mahārāj told you to lie on his bed. Please lie there. Guru Mahārāj will lie on a bed outside.” He replied, “Hey! Stop! I was resting so peacefully and now you are disturbing me. You cannot conceive of peace greater than which I feel when I rest here on this torn mattress without a pillow.” 

All of Guru Mahārāj’s godbrothers felt love like this for Guru Mahārāj in their hearts. I saw so many example of this. I have heard Guru Mahārāj’s glory from Parāmpūjyāpad Mādhav Mahārāj many times. I myself know nothing, and what little I know is filled with offence. 

eka-bara kṛṣṇa-nāma yata pāpa hare
pātakīra sādhya nāhi tata pāpa kare

We are chanting Kṛṣṇa’s name, day and night we are chanting, “Hare Kṛṣṇa, Hare Kṛṣṇa, Hare Kṛṣṇa”. Where is the effect? Do we see any result? We don’t. Why? The burden of our offences is increasing. The worst offence is sādhu-nindā, criticism of devotees. 

sātaṁ nindā nāmnah paramam aparādham vitanute6

Disobeying Śrī Guru and criticizing sādhus are the worst offences. If we make such offences twenty-four hours a day, how will we speak Hari-kathā? Therefore, we have not understood true devotion to the Lord; we have not properly understood the true nature of the Śrī Guru. Yet we are fortunate and should consider ourselves fortunate. Why? Guru Mahārāj’s godbrothers have mercifully come here and from their mouths we have heard Guru Mahārāj’s glory. This fulfills our hearts. Alone we cannot see him. Even though we always stay with him, we are like bedbugs and lice. Lice life on a man’s head, and bedbugs live in a man’s bed; do they associate with them? 

Actual association means understanding his nature and one’s relationship with him. This is only possible through the telescopic system. We cannot understand him otherwise. If we want to see stars in the sky, how shall we see them? We cannot see them with our open eyes. 

We feel extremely fortunate. In Śrī Caitanya-caritamṛta, Śrīman Mahāprabhu described the importance of a Vaiṣṇava’s presence in this world. 

haridāsa āchila pṛthivīra ‘śiromaṇi’
tāhā vinā ratna-śūnyā ha-ila medinī

Mahāprabhu Himself mourned in this way. I have no qualification to speak such great words with my small mouth. I simply desire to remember these things in the company of you all. May Mahāprabhu grant His mercy so that by the mercy of you all my Guru pāda-padma will always stay with me and shower his mercy upon me. I pray to you all that you will appeal on my behalf to Guru Mahārāj, “You left without your boy! Please look after him.”

What more can I say?

Captured by Annapurna Devi Dasi


Его Божественная Милость
Ш́рӣла Бхакти Сундар Говинда Дев-Госва̄мӣ Маха̄ра̄дж 

Невольно испивший нектар8

Лекция, прочитанная на фестивале в честь Дня ухода
Ом Виш̣н̣упа̄да Ш́рӣлы Бхакти Ракш̣ака Ш́рӣдхара Дев-Госва̄мӣ Маха̄ра̄джа

(22 августа 1988 года, Ш́рӣ Чаитанйа Са̄расват Мат̣х, Навадвӣп Дха̄м)


Я был рядом со Ш́рӣлой Гуру Маха̄ра̄джем двадцать четыре часа в сутки. Я провел сорок два года своей жизни в Мат̣хе вместе с ним. До сих пор я не сталкивался нигде с подобным тому, как он смог милостиво привязать меня к себе и дать мне шанс общаться с ваиш̣н̣авами. В связи с этим мне вспоминается стих. Не следовало бы произносить этот стих моими устами, но ничего более подходящего мне на ум не приходит. Поэтому я процитирую этот стих, вы уж простите меня.

вайрāгйа-йуг бхакти-расам̇ прайатнаир
āйайан мāм анабхипсум андхам
р̣пāмбудхир йах̣ пара-дух̣кха-духкхи
āтанас там̇ прабхум āш́райāми9

Все вы знаете этот стих. Рагхунāтх Дāс Госвāмӣ написал этот стих в честь Санāтаны Госвāмӣ Прабху, и по его милости он дошел до нас.

вайрāгйа-йуг бхакти-расам̇ прайатнаир
āйайан мāм анабхипсум андхам

Рагхунāтх Дāс Госвāмӣ говорит: «Я испил нектар, но прежде не пил». У меня нет квалификации, чтобы испить нектар преданности с настроением отречения. Все же через одну из ш́лок Гуру Маха̄ра̄джа я обрел надежду. Я не могу отрицать, что нечто явилось в моем сердце. Я не могу отрицать тот факт, что я получил от него связь с чем-то подлинным. Вот как говорит Ш́рӣла Кавирāдж Госвāмӣ:

апана-хр̣дайа-кāджа, кахите вāсийе лāджа,
табу кахи л
āджа-бӣджа кхāн̃ā10

Мне стыдно цитировать эту ш́локу, поскольку у меня нет должной квалификации, я на сто процентов уверен в этом или даже на все двести. Но все же мне нужно сказать что-то. Если я ничего не скажу, как же мне быть? Я могу чувствовать, каким образом мой Гурудев решительно удержал меня у своих стоп — это подлинно божественная милость. Если вы посмотрите на меня, то убедитесь, что я являюсь примером милости Гуру Маха̄ра̄джа. У меня нет стремления служить, я не хочу испить нектар преданности в духе отречения. Я великий оскорбитель и совершенно не квалифицирован. Он принудительно удерживал возле себя такую особу, как я, еще с той поры, когда я был еще юношей, и по сей день он по-прежнему тянет меня за собой. Таков пример величайшей милости. Я считаю себя необычайно удачливым, поскольку он задействовал меня в изучении подобного рода явлений, которые были за пределами моего воображения. Я так и не овладел таинством служения Богу. Я никогда не мечтал служить Господу. Я так и не понял до конца идею служения Господу. Единственное, что я понял, — то, что безусловная милость Гуру Маха̄ра̄джа притягивает меня и удерживает у его стоп. Время от времени я испытываю некий магнетизм его милости, играющей во мне, и это изумляет меня.

Всем вам известен стих, который Гуру Маха̄ра̄дж написал в конце своей книги «Прапанна-джӣвана̄мр̣та», в котором он поясняет, почему он написал «Прапанна-джӣвана̄мр̣ту»:

ш́рӣ-ш́рӣмад-бхагават-падāмбуджа-мадху-свāдотсаваих̣ ш̣ат-падаир
ā мадху-биндаваш́ ча парито бхраш̣т̣ā мукхāт гун̃джитаих̣
йатнаих̣ кин̃чид их
āхр̣тāм ниджа-пара-ш́рейо ’ртхинā тан майā
бхӯйо-бхӯйа ито раджам̇си пада-сам̇лагн
āни теш̣ам бхадже11

Наш Рагхунāтх Дāс Госвāмӣ написал: вайрāгйа-йуг бхакти-расам̇ прайатнаир апāйайан мāм анабхипсум андхам. Давайте посмотрим на идею Гуру Маха̄ра̄джа об этом нектаре преданности, которую он раскрывает.

ш́рӣ-ш́рӣмад-бхагават-падāмбуджа-мадху-свāдотсаваих̣ ш̣ат-падаир
̣иптā мадху-биндаваш́ ча…

Вкушая мед лотосоподобных стоп Господа, преданные Господа — махā-бхāгаваты, Его спутники, — становятся опьяненными. Они восторженно поют песни в опьяненном настроении и с таким же восторгом продолжают вкушать этот мед. Если кто-то пьет, разговаривая, напиток проливается из его уст. Если кто-то говорит громко, слюна брызжет из его рта. Таким образом, капли нектара рассеиваются в разные стороны.

йатнаих̣ кин̃чид ихāхр̣тāм ниджа-пара-ш́рейо ’ртхинā тан майā
бхӯйо-бхӯйа ито раджам̇си пада-сам̇лагн
āни теш̣ам бхадже

«Преданные испивают столь много, и это приводит их в опьянение в соответствии с их отношениями с Господом. Я подобрал те капли меда, что разлетелись в разные стороны из их уст, и собрал их воедино. Для чего? Для своего блага. Для блага других. Для своего высочайшего блага». Различные толкования можно применить здесь.

бхӯйо-бхӯйа ито раджам̇си пада-сам̇лагнāни теш̣ам бхадже

Такова идея книги Гуру Маха̄ра̄джа, и все вы знаете, что он раскрыл ее всему миру. Мы знаем, насколько удивительна личность Гуру Маха̄ра̄джа. Я уже говорил прежде, что как молодые, так и пожилые люди приходили к нему предложить свое почтение, выразить ему свою любовь и обрести его любовь. Мы также видим, что многие его духовные братья прибыли сюда не только с тем, чтобы обрести его любовь, но и обрести умиротворение в своих сердцах.

Вчера, может вы помните, я сказал, что Пара̄мпӯджйа̄пад Ма̄дхав Маха̄ра̄дж часто бывал здесь, общался с Гуру Маха̄ра̄джем, принимал праса̄дам и затем укладывался на подранном матрасе в комнате Гуру Маха̄ра̄джа. Однажды я видел лежащего Ма̄дхава Маха̄ра̄джа, который сиял подобно самому Господу. Я тогда спросил его: «Маха̄ра̄дж, что вы делаете? Пожалуйста, встаньте скорее. Гуру Маха̄ра̄дж предложил вам лечь на его постель. Пожалуйста, ложитесь там, а Гуру Маха̄ра̄дж приляжет на кровать на веранде». Он воскликнул: «Остановись! Я мирно себе отдыхал, а ты теперь беспокоишь меня. Ты и представить себе не можешь большего блаженства, чем то, что испытываю я, когда отдыхаю здесь на этом ветхом матрасе и без подушки».

Все духовные братья Гуру Маха̄ра̄джа хранили в своих сердцах подобную любовь к нему. Я так часто видел подтверждения этому. Множество раз мне доводилось слышать прославления Гуру Маха̄ра̄джа из уст Пара̄мпӯджйа̄пада Ма̄дхава Маха̄ра̄джа. Сам же я несведущ ни в чем, и то немногое, что есть у меня, исполнено оскорблений.

эка-бара кр̣ш̣н̣аāма йата пāпа харе
āтакӣра сāдхйа нāхи тата пāпа каре12 

Мы воспеваем Имя Кр̣ш̣н̣ы, повторяя день и ночь: «Харе Кр̣ш̣н̣а, Харе Кр̣ш̣н̣а, Харе Кр̣ш̣н̣а». Но где же эффект? Видим ли мы какой-нибудь результат? Не видим. Почему? Бремя наших оскорблений нарастает. Наихудшее из оскорблений — это сāдху-ниндā, критика в адрес преданных. 

сāтам̇ ниндā нāмнах парамам апарāдхам витануте13 

Непокорность Ш́рӣ Гуру и критика сāдху — самые тяжкие оскорбления. Если мы совершаем подобные оскорбления двадцать четыре часа в сутки, как же мы будем способны рассказывать хари-катху? Это значит, что мы не осознали истины служения Господу, мы не поняли должным образом подлинную природу Ш́рӣ Гуру. Но все же мы удачливы и должны это понимать. Почему? Духовные братья Гуру Маха̄ра̄джа милостиво пришли сюда, и от них мы слышим прославления Гуру Маха̄ра̄джа. Это наполняет наши сердца. Самостоятельно мы не способны видеть его. И даже, если мы постоянно находимся с ним, мы подобны клопам и вшам. Вши обитают на человеческой голове, а клопы живут в постелях людей, но обретают ли они общество людей?

Реальная связь означает понимание истиной природы и общение. Это возможно лишь благодаря телескопической системе. Мы не поймем Гуру Маха̄ра̄джа иным способом. Если мы хотим увидеть звезды в небе, как нам следует смотреть? Нам не увидеть их, просто открыв глаза...

Мы чувствуем себя необычайно счастливыми. В «Ш́рӣ Чаитанйа-чаритамр̣те» Ш́рӣман Махāпрабху описывает значимость присутствия ваиш̣н̣авов в этом мире: 

харида̄са а̄чхила пр̣тхивӣра ‘ш́ироман̣и’
та̄ха̄ вина̄ ратна-ш́
ӯнйа̄ ха-ила мединӣ14

Сам Махāпрабху скорбел подобным образом. У меня нет квалификации говорить на столь возвышенные темы своим ничтожным языком. Я просто желаю памятовать об этом в окружении всех вас. Пусть же Маха̄прабху дарует Свою милость, чтобы по милости всех вас мой Гуру пāда-падма всегда оставался со мной и проливал на меня свою милость. Я молю всех вас, чтобы вы замолвили за меня словечко перед Гуру Маха̄ра̄джем: «Ты ушел без своего мальчика! Пожалуйста, позаботься о нем».

Что еще могу я сказать?

Переводчик: Кришна Чайтанья Дас
Редакторы: Аннапурна Деви Даси, Традиш Дас



Його Божественна Милість
Ш́рīла Бхакті Сундар Говінда Дев-Госва̄мī Маха̄ра̄дж 

Змушений спити нектар15

Лекція, прочитана на фестивалі на честь Дня відходу
Ом Віш̣н̣упа̄ди Ш́рī̄ли Бхакті Ракш̣ака Ш́рīдхара Дев-Госва̄мī Маха̄ра̄джа

(22 серпня 1988, Ш́рī Чаiтанйа Са̄расват Мат̣х, Навадвīп Дха̄м)


Я був поруч із Ш́рīлою Гуру Маха̄ра̄джем двадцять чотири години на добу. Я провів сорок два роки свого життя у Мат̣ху разом із ним. І досі я не зустрічав ніде подібного до того, як він зміг ласкаво прив’язати мене до себе і дати мені шанс спілкуватися з Ваiш̣н̣авами. У зв’язку з цим мені пригадується вірш. Не слід було б мені промовляти цей вірш моїми вустами, але нічого більш слушного не спадає мені на думку. Тому я процитую цей вірш, пробачте мені.

вайрāгйа-йуг бхакті-расам̇ прайатнаір
āйайан мāм анабхіпсум андхам
р̣пāмбудхір йах̣ пара-дух̣кха-духкхі
āтанас там̇ прабхум āш́райāмі16

Вам усім відомий цей вірш. Рагхунāтх Дāс Госвāмī написав цей вірш на честь Санāтана Госвāмī Прабху та по його милості він дійшов до нас. 

вайрāгйа-йуг бхакті-расам̇ прайатнаір
āйайан мāм анабхіпсум андам

Рагхунāтх Дāс Госвāмī говорить: «Я спив нектар, але доти не пив». У мене немає кваліфікації, щоб спити нектар відданості з настроєм зречення. Та все ж таки, через одну з ш́лок Гуру Маха̄ра̄джа я знайшов надію. Я не можу заперечувати, що дещо з’явилось у моєму серці. Я не можу нехтувати тим фактом, що я отримав від нього зв’язок із чимось істинним. Ось як говорить Ш́рīла Кавірāдж Госвāмī:

апана-хр̣дайа-кāджа, кахіте вāсійе лāджа,
табу кахі л
āджа-бīджа кхāн̃ā17

Мені соромно цитувати цю ш́локу, оскільки у меня немає належної кваліфікації, я на сто відсотків впевнений у цьому, або навіть на всі двісті. Але все ж таки мені потрібно сказати щось. Якщо я нічого не скажу, тоді як же мені бути? Я можу відчувати як те, яким чином мій Гурудев рішуче втримав мене біля своїх стіп — це істинно божественна милість. Якщо ви подивитесь на мене, то переконаєтесь, що я являюсь прикладом милості Гуру Маха̄ра̄джа. У мене немає прагнення служити, я не хочу спити нектар відданості в дусі зречення. Я великий образник і абсолютно не кваліфікований. Він примусово удержував біля себе таку особу, як я, ще з тієї пори, коли я був ще юнаком, та до цього дня він й досі тягне мене за собою. Таким є приклад найвеличнішої милості. Я вважаю, що мені не аби як поталанило, тому що він задіяв мене у вивченні такого роду явищ, які були за межами моєї уяви. Я так і не опанував таїнство служіння Господу. Я ніколи й не мріяв служити Господу. Я так й не збагнув до кінця ідею служіння Господові. Єдине, що я зрозумів — це те, що безумовна милість Гуру Маха̄ра̄джа приваблює мене і тримає біля його стіп. Час від часу я відчуваю деякий магнетизм його милості, що грає в мені, та це приголомшує мене. 

Усім вам відомий вірш, який Гуру Маха̄ра̄дж написав наприкінці своєї книги «Прапанна-джӣвана̄мр̣та», в якому він пояснює, чому він написав «Прапанна-джӣвана̄мр̣ту»: 

ш́рī-ш́рīмад-бхагават-падāмбуджа-мадху-свāдотсаваіх̣ ш̣ат-падаір
ā мадху-біндаваш́ ча паріто бхраш̣т̣ā мукхāт гун̃джитаіх̣
йатнаіх̣ кін̃чід іх
āхр̣тāм ніджа-пара-ш́рейо ’ртхінā тан майā
бхӯйо-бхӯйа іто раджам̇сі пада-сам̇лагн
āні теш̣ам бхадже18 

Наш Рагхунāтх Дāс Госвамі написав: вайрāгйа-йуг бхакті-расам̇ прайатнаір апāйайан мāм анабхіпсум андхам. Давайте подивимось на ідею Гуру Маха̄ра̄джа про цей нектар відданості, що він розкриває. 

ш́рī-ш́рīмад-бхагават-падāмбуджа-мадху-свāдотсаваіх̣ ш̣ат-падаір
ā мадху-біндаваш́ ча… 

Смакуючи мед лотосових стіп Господа, віддані Господа — махā-бхāгавати, Його супутники, стають сп’янілими. Вони з захопленням співають пісні у сп’янілому настрої та так само захоплено продовжують смакувати цей нектар. Якщо хтось п’є, розмовляючи, напій проливається з його вуст. Якщо хтось говорить голосно, слина бризкає з його роту. Таким чином, краплі нектару розсіюються у різні боки. 

йатнаіх̣ кін̃чід іхāхр̣тāм ніджа-пара-ш́рейо ’ртхінā тан майā
бхӯйо-бхӯйа іто раджам̇сі пада-сам̇лагн
āні теш̣ам бхадже 

«Віддані п’ють так багато, і це призводить їх до сп’яніння у відповідності до їхніх відносин з Господом. Я підібрав ті краплі меду, що розлетілися у різні сторони з їхніх вуст та зібрав їх воєдино. Навіщо? Для свого блага. Для блага інших. Для свого найвищого блага». Різні тлумачення можна вжити тут. 

бхӯйо-бхӯйа іто раджам̇сі пада-сам̇лагнāні теш̣ам бхадже 

Така ідея книги Гуру Маха̄ра̄джа, та ви усі знаєте, що він розкрив її усьому світу. Ми знаємо наскільки дивовижна особистість Гуру Маха̄ра̄джа. Я вже казав раніше, що й молоді і старі люди приходили до нього запропонувати свою пошану, виказати йому свою любов та здобути його любов. Ми також бачимо, що багато його духовних братів прибуло сюди не тільки для того, щоб здобути його любов, але й здобути спокій у своїх серцях.

Вчора, можливо ви пам’ятаєте, я казав, що Пара̄мпӯджйа̄пад Ма̄дхав Маха̄ра̄дж частенько бував тут, спілкувався з Гуру Маха̄ра̄джем, приймав праса̄дам і потім укладався на подертому матраці у кімнаті Гуру Маха̄ра̄джа. Одного разу я бачив лежачого Ма̄дхав Маха̄ра̄джа, котрий сяяв немов сам Господь. Я тоді запитав його: «Маха̄ра̄дж, що це ви робите? Будь ласка, підведіться скоріше. Гуру Маха̄ра̄дж запропонував вам прилягти на ліжку на веранді». Він вигукнув: «Зупинись! Я мирно собі відпочивав,а ти зараз турбуєш мене. Ти й уявити собі не можеш більшого блаженства, ніж те, що я відчуваю, коли відпочиваю тут, на цьому ветхому матраці і без подушки».

Всі духовні брати Гуру Маха̄ра̄джа зберігали у своїх серцях подібну любов до нього. Я дуже часто бачив підтвердження цьому. Безліч разів мені доводилось чути прославлення Гуру Маха̄ра̄джа з вуст Пара̄мпӯджйа̄пад Ма̄дхава Маха̄ра̄джа. Сам же я недосвідчений ні в чому, і те крихітне, що є у мене, сповнено образами. 

эка-бара кр̣ш̣н̣аāма йата пāпа харе
āтакīра сāдхйа нāхі тата пāпа каре19 

Ми оспівуємо Ім’я Кр̣ш̣н̣и, повторюючи день і ніч: «Харе Кр̣ш̣н̣а, Харе Кр̣ш̣н̣а, Харе Кр̣ш̣н̣а». Але де ж ефект? Чи бачимо ми якийсь результат? Не бачимо. Чому? Тягар наших образ наростає. Найгіршою образою є сāдху-ніндā, критика на адресу відданих. 

сāтам̇ ніндā нāмнах парамам апарāдхам вітануте20 

Непокірливість Ш́рī Гуру та критика сāдху — найтяжчі образи. Якщо ми вчиняємо подібні образи двадцять чотири години на добу, як же ми будемо здатні давати Харі-катху? Це означає, що ми не усвідомили істини служіння Господу, ми не зрозуміли належним чином дійсної природи Ш́рī Гуру. Але все ж таки ми всі великі щасливці і повинні це розуміти. Чому? Духовні брати Гуру Маха̄ра̄джа милостиво прийшли сюди і від них ми чуємо прославлення Гуру Маха̄ра̄джа. Це наповнює наші серця. Самостійно ми не здатні бачити його. І навіть, якщо ми постійно находимось біля нього, ми подібні клопам та вошам. Воші мешкають на людській голові, а клопи живуть у ліжку людей, але чи здобувають вони суспільство людей?

Реальний звязок означає розуміння істинної природи та спілкування. Це можливо лише завдяки телескопічній системі. Ми не зрозуміємо Гуру Маха̄ра̄джа в інший спосіб. Якщо ми бажаємо побачити зірки у небі, то як же нам слід дивитися? Нам ніколи їх не побачити лише відкривши очі…

Ми відчуваємо себе надзвичайно щасливими. В «Ш́рī Чаiтанйа-чарітамр̣тє» Ш́рīман Махāпрабху описує важливість присутності Ваиш̣н̣авів в цьому світі: 

харіда̄са а̄чхіла пр̣тхівīра ‘ш́іроман̣і’
та̄ха̄ віна̄ ратна-ш́
ӯнйа̄ ха-іла медінī21

Сам Махāпрабху болів серцем подібним чином. У мене немає кваліфікації говорити на такі піднесенні теми своїм маленьким язиком. Я попросту бажаю пам’ятувати про це в оточенні всіх вас. Нехай же Махāпрабху дарує Свою милість, щоб за милістю всіх вас мій Гуру пāда-падма завжди залишався зі мною і проливав на мене на свою милість. Я молю всіх вас, щоб ви замовили за мене слівце перед Гуру Маха̄ра̄джем: «Ти пішов без свого хлопчика! Будь ласка, попіклуйся про нього».

Що ще я можу сказати?

Перекладач: Крiшна Чайтанья Дас
Редактор: Аннапурна Деві Дасі


1 Original videohttp://www.gaudiyadarshan.com/features/video/.

2 I take shelter of my lord and master, Śrīla Sanātan Goswāmī Prabhuwho is an ocean of compassion and who always feels sorry for the suffering of others. Although I was unwilling and blinded by ignorance, he diligently made me drink the nectar of devotion laced with renunciation” rīla Raghunāth Dās Goswāmī, Śrī Vilāpa-kusumāñjali”, 6).

3 Eta kahi’ śacī-suta, śloka paḍe adbhutaśune duṅhe eka-mana hañā / āpana-hṛdaya-kājakahite vāsiye lājatabu kahi lāja-bīja khāñā—“Thus speaking, the son of Śrīmatī Śacīmātā recited another wonderful verse, and Rāmānanda Rāya and Svarūpa Dāmodara heard this verse with rapt attention. Śrī Caitanya Mahāprabhu said, ‘I feel shameful to disclose the activities of My heart. Nonetheless, I shall be done with all formalities and speak from the heart. Please hear’” (Śrī Caitanya Caritāmṛta, Madhya-līlā, 2.44).

4 “The bees, intoxicated in the festival of drinking the honey of the Lord’s lotus feet, busily humming the glories of the Lord, drops of honey from their mouths fall and scatter all around; for my own divine prospect, I’ve carefully collected some of those drops herein—and do I worship the dust of the holy lotus feet of those saints again and again” (Śrīla Bhakti Rakṣak Śrīdhar Dev-Goswāmī Mahārāj, “Śrī Śrī Prapanna-jīvanāmṛtam”, 10.14).

5 No sinner can commit as much sin as one Name of Kṛṣṇa can remove.”

6 “The vilification of sādhus is considered to be the greatest offence to the Holy Name. As the glory of the Holy Name Kṛṣṇa is expanded through the sādhus, who are fully devoted to the chanting of the Holy Name, how Nāma-prabhu can tolerate the vilification of such sādhus?” (Padma Purāṇa, Brahma-khaṇḍa, 25.15).

7 “Haridāsa Ṭhākura was the crown jewel on the head of this world; without him, this world is now bereft of its valuable jewel” (Śrī Caitanya Caritāmṛta, Antya-līlā, 11.97).

8 Оригинал видеозаписи: http://www.gaudiyadarshan.com/features/video/.

9 «Я принимаю прибежище у моего повелителя и наставника, Ш́рӣлы Сана̄таны Госва̄мӣ Прабху, который является океаном сострадания, и кто всегда сочувствует страданиям других. И, хотя я был ослеплен собственным невежеством и не желал этого, он, по своей беспричинной милости, заставил меня испить нектар чистого преданного служения, наделенного духом отречения» (Ш́рӣла Рагхунāтх Дāс Госвāмӣ, «Ш́рӣ Вилāпа-кусумāн̃джали», стих 6).

10 Эта кахи’ ш́ачӣ-сута, ш́лока пад̣е адбхута, ш́уне дун̇хе эка-мана хан̃ā / āпана-хр̣дайа-кāджа, кахите вāсийе лāджа, табу кахи лāджа-бӣджа кхāн̃ā — «Затем сын Ш́рӣматӣ Ш́а̄чӣма̄ты произнес еще один удивительный стих, который Ра̄ма̄нанда Ра̄й и Сварӯпа Да̄модар выслушали с сосредоточенным вниманием. Ш́рӣ Чаитанйа Маха̄прабху сказал: Смущение не позволяет Мне излить сердце, но Я пренебрегу условностями и буду с вами откровенен. Пожалуйста, выслушайте Меня» («Ш́рӣ Чаитанйа-чаритāмр̣та», Мадхйа-лӣлā, 2.44).

11 «Пчелы, опьяненные сладостью лотосоподобных стоп Господа, непрестанно жужжат, прославляя Господа, а капли этого нектара падают с их уст на землю. Ради своего духовного блага я бережно собрал несколько этих капель и поместил здесь, чтобы вновь и вновь поклоняться пыли с лотосоподобных стоп этих святых» (Ш́рӣла Бхакти Ракш̣ак Ш́рӣдхар Дев-Госва̄мӣ Маха̄ра̄дж, «Ш́рӣ Ш́рӣ Прапанна-джӣвāнамр̣там», 10.14).

12 «Нечестивец едва ли способен совершить такое количество грехов, какое может быть уничтожено единожды произнесенным Ш́рӣ Ха̄рин̣амом».

13 «Поношение великих святых является наихудшим из оскорблений Святого Имени Кришны» («Падма Пурāн̣а», Брахма-кхан̣д̣а, 25.15).

14 «Харида̄с Т̣ха̄кур был подобен короне, увенчанной драгоценными камнями. Он был украшением этого мира. И сейчас, когда его не стало, земля опустела» (Ш́рӣ Чаитанйа-чаритāмр̣та, Антйа-лӣлā, 11.97).

15 Оригінал відеозапису: http://www.gaudiyadarshan.com/features/video/.

16 «Я приймаю притулок у мого повелителя і наставника, Ш́рі̄ли Сана̄тани Госва̄мі̄ Прабху, який є океаном співчуття, і хто завжди співчуває стражданням інших. І, хоча я був засліплений власним невіглаством та бажав цього, він, за своєї безпричинної милості, змусив мене пити нектар чистого відданого служіння, наділеного духом відречення» (Ш́рīла Рагхунāтх Дāс Госвāмī, «Ш́рī Вілāпа-кусумāн̃джалі», 6).

17 Эта кахі’ ш́ачī-сута, ш́лока пад̣е адбхута, ш́уне дун̇хе ека-мана хан̃ā / āпана-хр̣дайа-кāджа, кахіте вāсійе лāджа, табу кахі лāджа-бīджа кхāн̃ā — «Потім син Ш́рі̄маті̄ Ш́а̄чі̄ма̄тӣ промовив ще один дивовижний вірш, який Ра̄ма̄нанда Ра̄й і Сварӯпа Да̄модар вислухали із зосередженою уважністю. Ш́рі̄ Чаiтанйа Маха̄прабху сказав: „Зніяковіння не дозволяє мені розкрити серце, але Я знехтую умовностями і буду відвертий з вами. Будь ласка, вислухайте Мене» («Ш́рī Чаитанйа-чарітāмр̣та», Мадхйа-лі̄лā, 2.44).

18 «Бджоли, спянілі солодкістю лотосових стіп Господа, невпинно дзижчать, прославляючи Господа, а краплі цього нектару падають з їх вуст на землю. Заради свого духовного блага я дбайливо зібрав декілька цих крапель та помістив тут, щоб знов і знов поклонятися пилу з лотосових стіп цих святих» (Ш́рīла Бхакті Ракш̣ак Ш́рīдхар Дев-Госва̄мī Маха̄ра̄дж, «Ш́рī Ш́рī Прапанна-джīвāнамр̣там», 10.14).

19 «Нечестивець навряд чи здатен скоїти таку кількість гріхів, яка може бути знищена лише одного разу вимовленим Ш́рī Ха̄рін̣амом».

20 «Паплюження великих святих є гіршим з образ Святого Імені Кр̣ш̣н̣и» («Падма Пурāн̣а», Брахма-кхан̣д̣а, 25.15).

21 «Харіда̄с Т̣ха̄кур був подібний за корону, увінчаний дорогоцінними каменями. Він був прикрасою цього миру. І зараз, коли його не стало, земля опустіла» («Ш́рī Чаiтанйа-чарітāмр̣та», Антйа-лілā, 11.97).

← «Фотография с преданными». Шрила Б. С. Говинда Дев-Госвами Махарадж в Лахте. Санкт-Петербург, 24 июня 2001 года ·• Архив новостей •· «Прославление Шрилы Б. С. Говинды Махараджа». Шрила Б. Р. Шридхар Дев-Госвами Махарадж. 7 ноября 1985 года. Навадвип Дхам, Индия →
Главная | Миссия | Учение | Библиотека | Фотогалерея | Контактная информация