«Быть женственной — не значит быть слабой». Интервью со Шримати Бхакти Лалитой Деви Даси

Красота не от мира сего: так говорят о Бхакти Лалите — монахине гаудия-вайшнавской традиции.

Двадцать два года она практикует бхакти — преданность Богу. В юности она оставила комфортную жизнь в США и отправилась в Индию, чтобы служить великому святому. Годами жила в условиях, в которых не выдерживали мужчины. Из скромности она не рассказывает про все испытания, которые прошла на духовном пути — их хватит на несколько жизней. При этом Бхакти Лалита остается воплощением женственности и нежности.

 

— Считается, что предназначение женщины — это дом, семья, дети. Почему вы стали монахиней?

— Я родилась и выросла в современной Америке, где нам говорили делать все: возможное и невозможное. Нас не ограничивали. Нас учили становиться великими и открывать новое. Мы «родились свободными», как говорил наш духовный учитель. И мы обладали свободой поступать правильно и неправильно. Я никогда не думала, что моя жизнь пройдет только дома, с семьей и детьми.

В Америке мы быстро становимся взрослыми. Уже в девятнадцать лет я «покончила с материальным миром». Мне было достаточно. Я начала собственный поиск Истины.

Я хотела понять: кто я? Зачем я здесь? Почему в мире столько страданий? В чем смысл моей жизни? В свои студенческие годы, которые продлились недолго, я все время проводила в библиотеке, читая книги великого святого Шрилы Прабхупады. Это стало моим главным занятием. В конце концов я поняла: «Все! Мне необходимо найти учителя».

Когда я увидела фотографию Шрилы Гурудева и услышала его лекции, то почувствовала себя дома. Я попрощалась с родителями и отправилась в один конец — в Индию, на встречу с учителем. Это было в 1992 году.

Увидев Шрилу Гурудева, я ощутила покой. Я впервые встретила настоящего отца, настоящую семью. И в святой Дхаме все было очень уютно и по-домашнему.

Как видите, я просто искала то, что отзовется в моем сердце. Я почувствовала, что хочу посвятить себя только духовной практике под руководством святого. У меня не было времени и сил для чего-то еще. Поэтому брахмачарья, монашество, подошло мне.

Во многом я «классическая» женщина, и у меня есть «домашняя» сторона. Я научилась направлять это чувство на то, что делаю в ашраме. Я люблю заботиться обо всех — людях, животных, растениях.

— Как это: попасть из западного комфорта в аскетичный индийский ашрам?

— Те первые дни в ашраме были лучшими в моей жизни. Я была молодой и восторженной, все было новым и интересным. Я находилась на пике своей отрешенности. Я чувствовала, что нашла то, что искала.

Ничто не казалось мне сложным — до поры до времени. Спустя пять лет все потеряло свою новизну и мне пришлось научиться контролировать свои чувства и ум. Конечно, были проблемы, взлеты и падения. Все это можно назвать приключением, но счастливым.

Были моменты, когда я была готова сесть на следующий же самолет из страны — хоть куда, была готова поехать в аэропорт, узнать, когда следующий рейс в любой пункт назначения… но, слава Богу, я никогда этого не сделала.

Трудности учат нас и делают сильными. Мы не можем прогрессировать, пока не преодолеваем препятствия. Помните об этом, и вы сможете выдержать все. Все зависит от вашего отношения. Относитесь к трудной ситуации позитивно, и все будет хорошо.

Например, когда я стала личным секретарем Шрилы Гурудева, он хотел, чтобы я была на посту рано утром. Именно в это время он любил писать письма. Было не так-то просто вставать в половине четвертого или в четыре утра, быть собранной и готовой писать. Но мне пришлось этому научиться.

— Можно ли одновременно быть сильной и женственной?

— Быть женственной — это не значит быть слабой. Женственность не имеет ничего общего со слабостью. Но это не значит, что нужно вести себя, как мужчина. Царица Сита, супруга Рамачандры, была очень могущественной и женственной.

Вы можете быть очень женственной и сильной одновременно. Сила может заключаться в решимости, вере, преданности. Если вы прочно утвердились в духовной жизни — это самая лучшая сила, которой вы можете обладать.

«Сила в чистоте» — одно из любимых утверждений Шрилы Прабхупады. Духовная истина абсолютно чиста. Она нисходит в наш мир из высшей реальности и обладает той силой, которая никому и ничему неподвластна.

Я говорю себе: поддерживай чистоту. Будь прямодушной. Не притворяйся. Пусть твои слова не расходятся с делом, тогда у тебя появится голос, который найдет путь к сердцу каждого. Эта сила всегда останется с тобой. Попробуйте применить этот принцип в собственной жизни, и вы увидите, что это так.

— Какая женщина может идти таким путем?

— Любая искренняя, преданная и серьезная женщина. Важны две вещи: ваше желание и способность к самопожертвованию.

— Что значит постичь свое настоящее «я»?

— Мы просто начинаем практиковать. Неважно, кто мы, с каким характером, какие предубеждения накопили. Необходимо принять наставления учителей, быть смиренными и терпеливыми, преисполненными уважения, повторять маха-мантру — Святое Имя. И тогда золотое, сияющее «я» проявится из сердца, и вы увидите, кто вы на самом деле.

— Как женщина должна вести себя во время войны?

— Я никогда не жила в зоне боевых действий, поэтому не чувствую, что должна давать советы по этому поводу. Я каждый день думаю об Украине: о людях, которые потеряли свои жизни, дома и членов семьи в Донецке, Луганске…. Это разбивает мне сердце. Я желаю, чтобы все могли выехать в безопасное место, чтобы нашелся способ остановить эту войну.

Сейчас мы находимся в материальном мире эксплуатации, где войны никогда не кончаются. Но это не наш дом. Мы должны использовать наше драгоценное время, чтобы постичь Высший план бытия, мир души.

— Ваш учитель был великим святым. Какой из его уроков пригодится каждому человеку?

— Наш Шрила Гурудев был известен своим смирением, терпением и почтением к другим. Это была его религия. Он практиковал ее и проповедовал каждому. Он олицетворял три этих принципа. Мы должны попытаться следовать его примеру: быть смиренными, терпеливыми и оказывать почтение каждому. Так мы достигнем гармонии в жизни.

Но это — не отсутствие самоуважения, уныние или подавленность, из-за которых люди страдают в материальном мире. Бога привлекает смиренное сердце.

Гармония возрастает благодаря терпению. Гармония высшего порядка может вместить всех нас, каждому дать свое место и сонастроить так, чтобы мы звучали в унисон. Тогда получится прекрасная музыка.

— А какой из уроков учителя больше всего пригодился вам?

— Он научил доверять. Он был самым доверчивым человеком, которого я когда-либо встречала. Его вера в нас давала нам силы и открывала возможности. Когда мы чувствовали его доверие, то могли сдвинуть горы и пересечь океаны. Это делало нас бесстрашными в служении ему. И мы были ко всему готовы. Я не думаю, что зашла бы так далеко без его веры в мою духовную практику. Я очень хочу так же верить в других, как верил в меня мой духовный учитель.

Интервью: Анна Духновская
Редактор: Алексей Сухоруков

 

 

Інтерв’ю з Ш́рīматī Бгакті Лалітою Девī Да̄сī

Бути жіночною — не значить бути слабкою

 

Краса не від світу сього: саме так кажуть про Бгакті Лаліту — черницю ґаудія‑вайшнавської традиції.

Протягом двадцяти двох років вона практикує бгакті — відданість Богу. За юних літ вона полишила комфортне життя в США та вирушила до Індії, щоб служити великому святому. Роками вона жила в умовах, яких не зміг би витримати жоден чоловік. Через свою скромність вона не розповідає всіх випробувань, які пройшла на духовному шляху — їх вистачить на кілька життів. При цьому, Бгакті Лаліта — втілення жіночності та ніжності.

 

— Вважається, що призначення жінки — це будинок, родина, діти. Чому ви обрали шлях черниці?

— Я народилась та виховувалась в сучасній Америці, де нам казали робити все: можливе й неможливе. Нас ні в чому не обмежували. Нас повчали ставати великими та відкривати нове. Ми «народились вільними», як казав наш духовний вчитель. І ми мали свободу поступати правильно чи неправильно. Я ніколи не думала, що моє життя пройде лишень вдома, з родиною та дітьми.

В Америці ми швидко становилися дорослими. Вже в дев’ятнадцять років я «покінчила з матеріальним світом». Мені було досить. Я почала власний пошук Істини.

Я хотіла зрозуміти: хто я, навіщо я тут, чому в світі стільки страждань, в чому полягає сенс мого життя? В свої студентські роки, які тривали недовго, я весь час проводила в бібліотеці, читаючи книжок великого святого Шріли Прабгупади. Це стало моїм головним заняттям. З рештою я усвідомила: «Досить! Мені треба знайти вчителя».

Коли я побачила фото Шріли Ґурудева і почула його лекції, то відчула себе вдома. Я простилася з батьками і вирушила в один кінець — до Індії, назустріч з учителем. Це було в 1992 році.

Побачивши Шрілу Ґурудева, я відчула спокій. Я вперше зустріла справжнього батька, справжню сім’ю. В святій Дгамі все було дуже затишно і по-хатньому. Як бачите, я шукала тільки те, що дасть відгук в моєму серці. Я відчувала, що хочу присвятити себе тільки духовній практиці під керівництвом святого. Я не мала сил для чогось іншого. Тому брахмачар’я, чернецтво, підійшло мені.

Багато в чому я «класична» жінка, і я маю «домашню» сторону. Я навчилась направляти це відчуття на те, що роблю в ашрамі. Мені подобається піклуватися про всіх — людей, тварин, рослин.

— Як це: потрапити з західного комфорту в аскетичний індійський ашрам?

— Ті перші дні в ашрамі були найкращими в моєму житті. Я була юною і причарованою, все було новим та цікавим. Я знаходилась на піку своєї відчуженості. Я відчувала, що знайшла саме те, що шукала.

Ніщо не здавалося мені складним — до певного часу. За п’ять років все втратило свою новизну і мені довелось навчитися контролювати свої почуття та розум. Безсумнівно, були труднощі, зльоти та падіння. Все це можна назвати подорожжю, щасливою подорожжю.

Були моменти, коли я була ладна сісти на найближчий літак з країни — будь-куди, була ладна поїхати до аеропорту, взнати, коли наступний рейс в будь-яке місце… але, хвала Богу, я так цього й не зробила.

Труднощі повчають нас та роблять сильними. Ми не можемо прогресувати, до поки не подолаємо перешкод. Пам’ятайте про це, і ви зможете витримати все. Все залежить від вашого відношення. Майте позитивне відношення до важкої ситуації, і все буде добре.

Наприклад, коли я стала особистим секретарем Шріли Ґурудева, він бажав, щоб рано вранці я займала свій пост. Саме в цей час він полюбляв писати листи. Було не так просто прокидатися у пів на четверту чи о четвертій годині ранку, бути зібраною та готовою писати. Але мені довелось навчитися робити це.

— Чи можна одночасно бути і сильною, і жіночною?

— Бути жіночною — це не значить бути слабкою. Жіночність не має нічого спільного зі слабкістю. Але це зовсім не означає, що треба поводити себе як чоловік. Цариця Сіта, дружина Рамачандри, була дуже могутньою і жіночною водночас.

Ви можете бути дуже жіночною та сильною одночасно. Сила може міститися в рішучості, вірі, відданості. Якщо ви міцно укріпилися в духовному житті — це найкраща сила, якою ви можете володіти.

«Сила в чистоті» — одне з улюблених тверджень Шріли Прабгупади. Духовна істина абсолютно чиста. Вона сходить в наш світ з вищої реальності і володіє такою силою, яка непідвладна нікому і нічому.

Я кажу собі: підтримуй чистоту. Будь прямодушною. Не прикидайся. Нехай твої слова не розходяться з ділом, тоді в тебе появиться голос, який знайде шлях до серця кожного. Ця сила завжди залишиться з тобою. Спробуйте застосувати цей принцип у власному житті, і ви побачите, що це саме так.

— Яка жінка може встати на цей шлях?

— Будь-яка щира, віддана та серйозна жінка. Важливими є дві речі: ваше бажання та здатність до самопожертви.

— Що значить збагнути своє власне «я»?

— Ми просто починаємо практикувати. Неважливо, хто ми, з яким характером та яких упереджень набули. Необхідно прийняти настанови вчителів, бути смиренними та терплячими, сповненими поваги до інших, повторювати маха‑мантру — Святе Ім’я. І тоді золоте, сяюче «я» проявиться з серця, і ви побачите, хто ви насправді.

— Як жінка повинна вести себе під час війни?

— Я ніколи не жила в зоні бойових подій, тому не відчуваю, що повинна давати поради з цього приводу. Я кожного дня думаю про Україну: про людей, які втратили свої життя, будинки та членів родини з Донецьку, Луганську… Це розбиває мені серце. Я бажаю, щоб всі мали змогу виїхати у безпечне місце, щоб знайшовся спосіб зупини цю війну.

Зараз ми перебуваємо в матеріальному світі експлуатації, де війни ніколи не закінчуються. Але це не наш дім. Ми повинні використовувати наш дорогоцінний час, щоб осягнути Вищий план буття, світ душі.

— Ваш вчитель був великим святим. Який з його уроків стане в нагоді кожній людині?

— Наш Шріла Ґурудев був відомий своїм смиренням, терпінням та повагою до інших. Це була його релігія. Він практикував її та проповідував кожному. Він уособлював три цих принципи. Ми повинні намагатися слідувати його прикладу: бути смиренними, терплячими та оказувати пошану кожному. В такий спосіб ми досягнемо гармонії в житті.

Але це — не відсутність самоповаги, зневіра чи пригніченість, через які люди страждають в матеріальному житті. Бога приваблює смиренне серце.

Гармонія зростає завдяки терпінню. Гармонія вищого порядку може вмістити всіх нас, кожному надати своє місце та настроїти так, щоб всі ми звучали в унісон. Тоді вийде чудова музика.

— А який з уроків більше за всіх став вам у нагоді?

— Він навчив довіряти. Він сам був найбільш довірливою людиною, яку я тільки-но зустрічала. Його віра в нас надавала нам сили та відкривала можливості. Коли ми відчували його довіру, то могли зрушити гори та перетнути океани. Це робило нас безстрашними у служінні йому. І ми були готові до всього. Я не думаю, що зайшла би так далеко без його віри в мою духовну практику. Я хочу так само вірити в інших, як вірив в мене мій духовний вчитель.

Інтерв’ю: Ганна Духновська
Перекладач: Аннапурна Девi Дасi
Редактор: Крішна Чайтан’я Дас

 

← «Дарители божественной любви». Шрипад Б. С. Хришикеш Махарадж. Санкт-Петербург, Лахта. 7 марта 2015 года ·• Архив новостей •· Встреча со Шрипадом Хришикешем Махараджем на Кисельном 8 марта 2015 года →
Главная | Миссия | Учение | Библиотека | Фотогалерея | Контактная информация
Пожертвования