«Падшие души: имитация, эго, вера». Лекция Шрилы Б. Н. Ачарьи Махараджа (на английском, русском и украинском языках). 8 июля 2012 года. Навадвип Дхам, Индия

Его Божественная Милость
Ш
́рӣла Бхакти Нирмал Āча̄рйа Маха̄ра̄дж

Падшие души: имитация, эго, вера

(Оригинал: http://scsmathinternational.com/guidance/2012/SAchM-120708-FallenSoulsImitationEgoFaith.php)

Онлайн общение с преданными из Каракаса, Венесуэла,
8 июля 2012 г.

 

Когда вы практикуете преданное служение, приходит еще больше служения, но эмоции мимолетны…

Безупречный преданный никогда не падет, но всегда могут прийти какие-то трудности, даже дурное общение может причинить вред. Однажды Бхагаван Ачарья пришел к Сварупе Дамодару и спросил его: «Почему ты не слушаешь писания Шанкарачарьи, почему не читаешь Веданта‑бхашью?» Сварупа Дамодар ответил: «Даже большой ученый, великий санньяси может пасть, слушая концепцию майавады, — его рассудок может быть смущен». Поэтому нам следует быть осторожными. Не слушайте ничего дурного, не совершайте отрицательных поступков, не общайтесь с носителями ложных идей. Есть ли у вас вопросы?

Преданный: Я читал в одной из книг Шрилы Говинды Махараджа о значимости преданности, и поэтому нам следует быть осторожными в отношении имитации…

Шрила Ачарья Махарадж: Да, верно. Существует ложное отречение или имитация. Не нужно создавать видимость преданности или демонстрировать ее — вы всегда сможете увидеть преданность через служение преданного. Поначалу Рагхунатх Дас Госвами демонстрировал крайнюю отрешенность, но Махапрабху сказал ему: «Ступай домой! Не нужно демонстрировать подобную отрешенность».

Необходимо практиковать с малых лет. Сын Тапана Мишры, Рагхунатх Бхатта Госвами активно практиковал с пяти лет, но позже создал семью. Женитьба — это не проблема. После периода брахмачарьи можно создать семью — это ваше право. В этом нет ничего предосудительного, но это должна быть честная жизнь домохозяина.

Если кто-то принимает обет брахмачари, но затем не может продолжать дальше и женится, то это отнюдь не самое плохое, что может случиться. Суть в том, чтобы не демонстрировать ложное отречение и не имитировать. Если не можете следовать обету брахмачари, вы можете стать достойным грихастхой, домохозяином, и продолжать служить своему Гуру. С этим нет проблем, только не следует притворствовать. Хорошо, есть ли еще вопросы?

Преданный: Если присутствует подлинный Гуру, тогда почему многие люди принимают прибежище у ложных гуру?

Шрила Ачарья Махарадж: По причине их плохой кармы. Именно поэтому в писаниях говорится:

брахмāн̣д̣а бхрамите кона бхāгйавāн джӣва
гуру-к
р̣ш̣н̣а-прасāде пāйа бхакти-латāӣджа

[«Согласно своей карме все живые существа скитаются по вселенной, сменяя различные формы жизни. Из множества таких душ те, кому выпала удача обрести духовные заслуги (сукр̣ти), по милости Кр̣ш̣н̣ы и Гуру получают семя преданного служения. Это семя есть благая вера (ш́раддха̄)» («Ш́рӣ Чаитанйа‑чаритāмр̣та», Мадхйа‑лӣлā, 19.151).]

Только удачливые души обретают милость. Если бы каждый принимал прибежище у садгуру, тогда все отправились бы на Голоку Вриндавана, и кто бы тогда остался здесь?

Когда Рамачандра явился в Айодхье, каждый отправился на Голоку Вриндавана. Когда явился Махапрабху, каждый был спасен, каждый обрел милость. Тогда почему мы рождаемся здесь снова? Мы падшие души, поэтому мы все еще здесь…

[Обращаясь к одному из преданных:] Ты уже взрослый, научись играть на мриданге и пой киртан. Хорошо? Мне грустно видеть, как преданные не в состоянии спеть и слова. Глядя на них, я печалюсь, поскольку они не практикуют должным образом — они лишь наедают животы… Гурудев наделил меня способностью видеть, кто занимается ерундой, а кто практикует и служит ответственно.

Обучаясь в школе, мы получаем мирское образование, джадавидью. Я не возражаю против этого, но, получив мирское образование, мы должны становиться лучше. Когда мне исполнилось двенадцать лет, я тоже пошел в школу, но ежедневно я читал Шримад Бхагавад‑гиту, а затем — шел в школу. Мой отец не приветствовал это, но я читал тайком. Такова была моя практика с детских лет.

Некоторые преданные совершают какое-то служение, но я молюсь Господу, чтобы в результате их служения эго не проявилось в них. Я вижу, как, когда я пою, их рты неподвижны, и ко мне приходит желание сделать хоть что-то, дабы они начали воспевать.

Харинам обладает сознанием, четан васту. Гурудев поместил семена Святого Имени в наши сердца, и Имя проникает на язык, чтобы танцевать, но для танца наш язык должен быть «ровной площадкой». Если, например, я попрошу Мадхурани танцевать, но при этом не будет подходящего места, получится ли у нее? Харинам будет танцевать у вас на языке, но для этого мы должны сделать наш язык «ровным», иначе как Он будет танцевать? Нужно урегулировать свой язык. Если вы слишком много разговариваете ни о чем, едите много неподобающего и не принимаете прасадам, как тогда Харинам сможет танцевать на вашем языке? Харинам неотличен от Кришны, Сам Кришна затанцует на вашем языке, когда вы будете готовы.

Нам нужно быть осторожными, выполняя служение: если наше эго возрастет, мы можем пасть…

Однажды я спросил у Гурудева кое-что личное, чем я хотел бы поделиться сейчас. Я спросил у него: «Гурудев, Бхакти Ананда Сагар Махарадж был первым, кто организовал вашу поездку за границу, он много проповедовал, столько всего сделал, сколько книг он издал. Почему же тогда после стольких лет он пал?» Гурудев объяснил мне, что он совершил очень много служения и его эго возросло, он думал: «Я сделал Говинду Махараджа вишва‑гуру, Гуру всего мира». Но в действительности он был лишь переводчиком. Он прекрасно знает английский и он помогал Гурудеву с английским, но из-за того, что эго проявилось в нем, он пал. Такой ответ дал мне Гурудев.

Это Гуру приводит нас сюда и задействует нас в служении. Мы не должны забывать о положении нашего Гуру, иначе нас отбросит туда, где мы были прежде. Я могу думать, что у меня отличное образование, что я большой знаток, значимая персона, но это Гурудев сделал меня таким, Гурудев дал мне такое служение. Поэтому, если мне выражают почтение, то оно предназначено для него. Почтение, которое я принимаю, — почтение, предназначенное лишь для Гуру. Если я принимаю гирлянду, то принимаю ее для Гуру — вся пратиштха (имя и слава) предназначены для Гуру. Если бы Гурудев не дал мне это положение, кто бы предлагал мне гирлянды? Кто бы называл меня Гуру, Ачарьядевом? Кто бы называл меня Президентом-Севаите-Ачарьей? Все это лишь потому, что Гурудев дал мне это положение. Но если я забуду, какое положение занимает Гурудев, если я не буду верить в то, что это положение исходит от него, и буду пренебрегать им, то в любой момент имя, слава и все остальное исчезнут, — я окажусь там, где был когда-то.

Я говорю сейчас довольно строго, поэтому вы, возможно, приуныли, но я должен выполнять свое служение, выполнять свои обязанности. Я не могу умалчивать это. Прабхупад Шрила Бхактисиддханта Сарасвати Тхакур говорил: «тошамод кари’ такхон кокхон гуру хаите паре на». Это означает, что если Гуру льстит своим ученикам: «О, ты очень хороший, ты замечательный», — то он не может быть Гуру. Я также не могу поступать подобным образом. Если кто-то поступает неверно, я должен сказать, в чем он не прав. Я должен сказать — таково мое положение. Вообще говоря, у меня нет никакого положения, за исключением лишь того, что Гурудев наделил меня своей милостью, и он по-прежнему проверяет меня — каждый день я сдаю экзамен. Мне приходится многое терпеть, столько всего…

Не отчаивайтесь. Прабхупад говорил, что не каждый в этом мире будет воспевать, и не каждый будет следовать чистой линии сознания Кришны, но не стоит отчаиваться. Гурудев говорил мне: «Когда ты поступаешь в школу, ты видишь, как много там учеников. В старших классах остается только половина. В колледж поступают лишь 10%, а в университет всего 2%». Нужно понять это.

Гурудев также говорил: «Иногда случается порыв ветра, который захлопывает одни двери и распахивает другие». В вашем храме, в вашем обществе все будет в порядке, не переживайте. Когда вы отправляетесь на рыбалку, вы видите, как в каком-то месте плавает рыба, но когда вы забрасываете сеть, часть рыбы может уплыть. Но не стоит сожалеть об этом. Вы думаете: «О, не так уж и много людей пришло на программу». Но в вас должна быть вера; возможно и есть какие-то проблемы, но не нужно волноваться из-за того, что не все приходят на программы. Не каждый отправится на Голоку Вриндавана: кто-то предан на 10%, кто-то на 20%, кто-то на 50% или на 90% и так далее…

Переводчик: Кришна Чайтанья Дас
Редактор: Аннапурна Деви Даси


 

Його Божественна Милість
Ш́рīла Бгакті Нірмал Āча̄рйа Маха̄ра̄дж

Занепалі душі: імітація, его, віра

(Оригінал: http://scsmathinternational.com/guidance/2012/SAchM-120708-FallenSoulsImitationEgoFaith.php)

Онлайн спілкування з відданими із Каракасу, Венесуела,
8 липня 2012 р.

 

Коли ви практикуєте віддане служіння, то до вас приходить ще більше служіння, проте емоції короткочасні…

Бездоганний відданий ніколи не впаде, але завжди можуть прийти якісь труднощі, навіть несприятливе спілкування може завдати шкоди. Одного разу, Бгаґаван Ачар’я прийшов до Сварупи Дамодари й запитав його: «Чому ти не слухаєш писань Шанкар Ачар’ї, чому не читаєш Веданта‑бгаш’ю?» Сваруп Дамодар відповів: «Навіть видатний вчений, великий санньясі може впасти, слухаючи концепцію майаваді, — його розум може стати збаламученим». Тому нам слід бути обережними. Не слухайте нічого лихого, не робіть поганих вчинків, не спілкуйтеся із носіями хибних ідей. Чи є у вас питання?

Відданий: В одній із книжок Шріли Ґовінди Махараджа, я читав про цінність відданості, і тому нам слід бути обережними у відношенні імітації…

Шрiла Ачар’я Махарадж: Це дійсно так. Існує фальшиве зречення чи імітація. Не треба удавати відданість для показу чи демонструвати її — ви завжди можете побачити відданість через служіння відданого. Спочатку Раґгунатг Дас Ґосвамі демонстрував крайнє зречення, але Махапрабгу сказав йому: «Рушай додому! Не потрібно демонструвати подібне зречення».

Слід практикувати змалечку. Син Тапана Мішри, Раґгунатг Бгатта Ґосвамі активно практикував з п’яти років, але пізніше створив сім’ю. Одруження — це не проблема. Після періоду брахмачарі можна одружуватися — це ваше право. В цьому немає нічого осудного, але це повинно бути справді чесне життя ґріхастги.

Якщо хтось дає обітницю брахмачарі, але невдовзі не може слідувати їй та одружується, то це аж ніяк не найгірше, що може статися. Суть полягає в тому, щоб не демонструвати фальшиве зречення та не імітувати. Якщо ви не в змозі слідувати обітниці брахмачарі — станьте гідним ґріхастгою, домохазяїном, й продовжуйте служити своєму Ґуру. З цим не має жодних проблем, тільки не слід удавати з себе. Добре, чи є ще питання?

Відданий: Якщо існують справжні Ґуру, тоді чому так багато людей приймають притулок у фальшивих ґуру?

Шрiла Ачар’я Махарадж: Це стається за причини їхньої дурної карми. Саме тому в писаннях сказано:

брахмāн̣д̣а бграміте кона бгāґйавāн джīва
ґуру-кр̣ш̣н̣а-прасāде пāйа бгакті-латā-б
īджа

[Згідно своєї карми усі живі істоти блукають всесвітом, змінюючи різні форми життя. Із сили-силенної таких душ ті, кому випала вдача отримати духовні заслуги (сукр̣ті), по милості Кр̣ш̣н̣и та Ґуру здобувають насіння відданого служіння. Цим насінням є блага віра (ш́раддга̄) («Ш́рī Чаiтанйа‑чарітāмр̣та», Мадгйа‑лīлā, 19.151).]

Тільки удачливі душі отримують милість. Якби кожен отримував притулок у сад‑ґуру, тоді всі відправилися би до Ґолоки Вріндавани, і хто б тоді залишився тут?

Коли Рамачандра явився в Айодг’ї, кожен відправився на Голоку Вріндавана, коли явився Махапрабгу, кожен був врятований, кожен отримав милість. Тоді чому ж ми знов і знов народжуємося тут. Ми занепалі душі, тому ми всі ще тут…

[Звертаючись до одного відданого:] Ти вже мужніх літ, навчись грати на мріданзі та співай кіртан. Добре? Мені сумно дивитися, як віддані не в змозі заспівати ані слова, дивлячись на них, я засмучуюсь, оскільки вони не практикують в правильний спосіб — вони лишень наїдають свої животи… Ґурудев одарив мене здатністю бачити, хто займається дурницями, а хто практикує і служить відповідально.

Навчаючись в школі, ми здобуваємо мирську освіту, джада‑від’ю. Я не заперечую проти цього, але, здобувши мирську освіту, ми повинні становитися кращими. Коли мені виповнилося дванадцять років, я також пішов у школу, але я кожен день читав Шрімад Бгаґавад‑ґіту, і тільки потім — йшов до школи. Мій батько не приймав цього, але я читав потайки від нього. Такою була моя практика з малих років.

Деякі віддані виконують якесь служіння, але я молюся Господові, щоб в результаті їхнього служіння его не прийшло до них. Коли я співаю, я можу бачити, що їхні роти нерухомі, і до мене приходить бажання зробити хоча б щось, щоб вони почали оспівувати.

Харінам має свідомість, четан васту. Ґурудев помістив насіння Святого Імені в наші серця, і Ім’я проникає на язик, щоб танцювати, але для танцю наш язик повинен бути «рівною площиною». Якщо я попрошу Мадгурані затанцювати, але при цьому не буде гарного місця для цього, чи вийде в неї? Харінам буде танцювати у вас на язиці, але для цього ви повинні зробити його «рівним», бо інакше як Він зможе танцювати? Слід врегулювати свій язик. Якщо ви забагато балакаєте про дурниці, їсте багато чого непристойного і не приймаєте прасадам, як же тоді Харінам зможе танцювати на вашому язиці? Харінам — це Сам Крішна, Він затанцює на вашому язиці, коли ви будете готовими.

Нам треба бути обережними, виконуючи служіння: якщо наше его зросте, ми можемо впасти…

Одного разу я запитав в Ґурудева дещо особисте, чим хочу поділитися із вами. Я запитав в Нього: «Ґурудев, Бгакті Ананда Сагар Махарадж був першим, хто організував вашу подорож за кордон, він багато проповідував, стільки всього зробив, він видав стільки книг. Чому ж тоді після стількох років він впав?» Ґурудев пояснив мені, що він виконав силу-силенну служіння і його его зросло, він міркував: «Я зробив Ґовінду Махараджа вішва‑ґуру, Ґуру всього світу». Але, насправді, він був лише перекладачем. Він чудово володіє англійською і він допомагав Ґурудеву з англійською, але через те, що его прийшло до нього, він впав. Таку відповідь дав мені Ґурудев.

Це Ґуру приводить нас сюди і використовує нас у служінні. Ми не повинні забувати про положення нашого Ґуру, бо інакше нас відкине туди, де ми були. Я можу вважати, що маю чудову освіту, що я великий знавець, чимала персона, але це Ґурудев зробив мене таким, Ґурудев дав мені таке служіння. Тому, якщо мені виказують пошану, то вона призначена лише для Ґуру. Якщо я приймаю гірлянду, то я приймаю її для Ґуру. Якби Ґурудев не дав мені це положення, хто б тоді пропонував мені гірлянди? Хто називав би мене Ґуру, Ачар’ядевом? Хто називав би мене Президентом Севаіте Ачар’єю? Все лишень тому, що Ґурудев дав мені це положення. Але, якщо я забуду, яке положення займає Ґурудев, якщо я не буду мати віру в те, що це положення виходить від Нього, і буду нехтувати ним, то у будь-яку мить ім’я, слава, й все інше зникне, — я опинюся там, де я був колись.

Я кажу зараз доволі суворо і через це, можливо, ви занепали духом, але я повинен виконувати своє служіння, виконувати свої обов’язки. Я не можу умовчувати це. Прабгупад Шріла Бгакті Сіддганта Сарасваті Тгакур казав: «тошамод карі’ такгон кокгон ґуру хаіте паре на». Це означає, що якщо Ґуру улещує своїм учням: «О, ти такий гарний, ти надзвичайний», — то він не може бути Ґуру. Я також не можу поступати подібним чином. Якщо хтось поступає неправильно, мій обов’язок вказати на це. Я повинен сказати — таке моє положення. Взагалі кажучи, я не маю ніякого положення, за виключенням лишень того, що Ґурудев пролив на мене свою милість, він і надалі перевірює мене — кожного дня я складаю іспит. Мені приходиться багато чого терпіти, стільки всього…

Не втрачайте надію. Прабгупад казав, що не кожен в цьому світі буде оспівувати, і не кожен буде слідувати чистій лінії свідомості Крішни, але не потрібно втрачати надію. Ґурудев казав мені: «Коли ти вступаєш до школи, то бачиш, як багато там учнів. В старших класах залишається лише половина. В коледж поступає лишень 10%, а в університет — всього 2%». Слід розуміти це.

Ґурудев також казав: «Іноді трапляється порив вітру, який зачиняє одні двері і відкриває інші». В вашому храмі, у вашому товаристві все буде гаразд, не турбуйтеся. Коли ви вирушаєте на риболовлю, ви бачите, як в якомусь місці плаває риба, але коли ви закидаєте сіть, то частина риби може упливти. Але не треба шкодувати через це. Ви думаєте: «О, не так багато людей прийшло на програму». Але в вас повинна бути віра; можливо й існують деякі проблеми, але не потрібно хвилюватися, що не всі приходять на програми. Не кожен вирушить до Ґолоки Вриндавани: хтось відданий на 10%, хтось на 20%, хтось на 50% чи на 90%…

Перекладач: Аннапурна Деві Дасі
Редактор: Крішна Чайтан’я Дас


 

His Divine Grace Oṁ Viṣṇupа̄d
Śrīla Bhakti Nirmal Āchārya Mahārāj

Fallen Souls: Imitation, Ego, Faith

(From: http://scsmathinternational.com/guidance/2012/SAchM-120708-FallenSoulsImitationEgoFaith.php)

8 July 2012, speaking online to Caracas

 

When you practise devotion, more devotion comes, but emotion comes in one minute...

Actually, a perfect devotee will not fall down, but there can always come some problem—even bad association can do harm. Once, Bhagavan Acharya came to Svarup Damodar and asked him, “Why do you not hear Sankar Acharya’s scriptures, or read something from the Vedanta-bhasya?” Svarup Damodar replied, “Even a great scholar, a great sannyasi can fall down—their mind can be changed—by hearing the mayavadi conception.” That is why we must be careful. Do not hear bad things, do not do bad things, and do not mix or go to misconception.

Any questions?

Devotee: I read in one of Srila Govinda Maharaj’s books that devotion is important, and that is why we must be careful about imitation...

Srila Acharya Maharaj: Yes, it is correct—false renunciation, or imitation. It is not necessary to pretend and show your devotion—you can always see devotion through one’s service. At first, Raghunath Das Goswami showed much renunciation, but Mahaprabhu told him, “Go back to your home! It is not necessary to show so much renunciation.”

It is also necessary to practise from an early age. Tapan Mishra’s son, Raghunath Bhatta Goswami, practised much from the age of five, but later he got married. Marriage life is not a problem. After passing the brahmachari age, it is your right, you can get married. It is not bad, but it must be an honest householder life.

If somebody takes brahmacharya life, but after that they cannot continue it and get married, it is not the worst thing that can happen. The main thing is that you must not pretend and show renunciation or imitation—if you cannot continue your brahmachari life, then you can be a good grihastha, householder, and still serve your Guru. It is not a problem, but do not pretend.

Ok, any other pregunta?

Devotee: If there is a genuine Guru, why do many people take shelter of false Gurus?

Srila Acharya Maharaj: That is their bad karma, and they are running with it. That is why the scriptures say:

brahmāṇḍa bhramite kona bhāgyavān jīva
guru-kṛṣṇa-prasāde pāya bhakti-latā-bīja

[“According to the thread of their karma, the living beings are wandering throughout many species of life in the universe. Among all such wandering souls, one for whom the fortune of spiritual merit (sukṛti) has arisen by which devotion is facilitated, gains the seed of the creeper of devotion by the grace of Guru and Kṛṣṇa; that seed is good faith (śraddhā)” (Śrī Caitanya-caritāmṛta, Madhya-līlā, 19.151).]

Only fortunate souls can get there. If everybody took shelter of the Sad-Guru (an honest, genuine Guru), then everybody would go to Goloka Vrindavan, and who would stay here?

When Ramachandra came to Ayodhya, everybody went to Goloka Vrindavan; when Mahaprabhu came, everybody was rescued, everybody got mercy—then why did we come here again? We are fallen souls that is why we are still here...

[Addressing one of the devotee:] You are a big boy now, learn to play mridanga and do kirtan, OK? I am sad, some devotees cannot sing even one word. When I look at them, I am very sad because I see they are not practising properly—only becoming fat... Gurudev gave me that power—I can see who is doing nonsense, and who is practising and doing proper service.

They only go to school and get jada-vidya, material education—I do not mind anybody getting material education, but through material education we must become good. When I was twelve years old, I also went to school, but every day I would read one chapter from Srimad Bhagavad-gita, then I would go to school. My father did not want me to read Bhagavad-gita, but I read it secretly. That was my practice from childhood.

They do some service, but I am praying to the Lord that through their service ego will not come. I see when I am chanting their mouth is shut, and I feel like punching or throwing a bomb into their belly to make them chant!

Harinam is chetan vastu (conscious)... Gurudev placed the seed of the Holy Name in our heart, and that Holy Name will come to our tongue, but our tongue must be leveled. If I tell Madhurani to dance but do not give her a proper place, how will she dance? Harinam will dance on your tongue, but if you do not make it leveled, do not give a proper place to Harinam, how will the Holy Name dance? You must give proper adjustment to the tongue. If you talk so much nonsense with your tongue, if you eat so many bad things and not take prasadam, how will Harinam go there and dance? Harinam is non-different from Krishna, so Krishna Himself will dance on your tongue, but if you do not make your tongue a proper place, how will He dance there?

We must be careful—we are doing some service, but if ego comes, then we can also fall down...

One day I asked Gurudev something—it is a private question, but I want to say it now. I asked Gurudev, “Gurudev, Bhakti Ananda Sagar Maharaj took you abroad for the first time, he preached so much, helped so much, printed so many books, but why, after so many years, did he fall down?” Gurudev explained it to me: he had done so much service and ego came, he thought, “I made Govinda Maharaj a visva-guru, a world Guru.” Actually, he was not more than a translator—he knows English well and he helped Gurudev with English—but because that ego came he fell down. This is the answer that Gurudev gave me.

Actually, Guru brings us here and engages us in service, but if we forget Guru’s position, we can go back to the position where we were before. I may think I have a great education, I am a big scholar, a big person, but Gurudev made me that, Gurudev gave me that service. So, if somebody gives me honour, it is for Gurudev. The honour I get is only for Guru. If I get a garland, this garland is only for Guru—all pratistha (name and fame) is for Guru. If Gurudev had not given me this position, who would give me a garland? Who would call me a Guru, who would call me Acharyadev? Who would call me President Sevaite Acharya? It is only because Gurudev gave me this position, but if I forget Gurudev’s position, if I do not believe that position comes for him, if I neglect him, then any time name and fame and everything else can run away and I can return to what I was before.

Actually, I am saying very strong things, and you may be sad, but I have to do my job and I have to do what is right. I cannot hide it. Prabhupad Srila Bhakti Siddhanta Saraswati Thakur said, “tosamod kari' takhon kokhon guru haite pare na.” It means if you butter your disciple, “Oh, you are very good, you are very good,” you cannot be a Guru. I cannot do like this. If somebody is doing wrong, I must tell what their fault is. And I must say what my position is. Actually, my position is nothing, except that Gurudev gave me mercy, and he is still testing me—every day I get examination. I have to tolerate much, so many things come...

Do not be discouraged. Prabhupad said that everybody in this world would not chant, everybody would not follow pure Krishna consciousness, but do not be discouraged. Gurudev told me: “When you go to primary school, there are so many pupils there, but when you go to high school, only 50% of those pupils get there. Then you go to college, and only 10% get there, and when you go to university, just 2% get there.” You must understand it.

Gurudev said also, “Sometimes a storm comes and some doors will close but other doors will open. Your temple, your society will run smoothly, do not worry.” When you go fishing, you see fish in some place, but when you throw the net some fish will swim away, do not worry about that. You think, “Oh, now not so many people come to the class,” but you must have faith: there may be some problem, but do not worry whether everybody comes or does not come. Everybody will not go to Goloka Vrindavan—there is 10% devotion, 20% devotion, 50% devotion, 90% devotion, etc...

 

← Шрила Госвами Махарадж | Evening Talk. Гупта Говардхан. 22 июля 2015 года ·• Архив новостей •· «На пути к Шри Кришне». Шрипад Б. В. Ньяси Махарадж. Лекция, прочитанная в Лахтинском храме 18 июля 2015г. →
Главная | Миссия | Учение | Библиотека | Фотогалерея | Контактная информация
Пожертвования