«Sunrise of the Heart». Bhakti Lalita Devi Dasi. (In English с русскими субтитрами). «Рассвет сердца». Бхакти Лалита Деви Даси. Таиланд, Чиангмай

 

Шримати Бхакти Лалита Деви Даси

Рассвет сердца

 

Вопрос: Часто я чувствую, что в своем сознании совершаю оскорбления по отношению к преданным, и мне от этого очень плохо. Как я должна воспринимать других преданных? Должна ли я думать, что каждый преданный — это чистый преданный, поскольку я не способна оценить их?

Бхакти Лалита Деви Даси: Наши сердечные приветствия и поклоны Лиле Сундари Диди и ее семье. Спасибо за ваш вопрос.

От нашего главного Гуру — Шрилы Шридхара Махараджа — мы знаем, что существует градация во всем. Это также применимо для духовной квалификации разных личностей, практикующих, преданных, Гуру, садху. Это истина в жизни и в Реальности. Мы помним об этом для своего собственного понимания, для правильной калибровки разума. Но вместе с тем, как смиренные слуги, как преданные, стремящиеся служить, и практикующие, мы не подходим на роль судей, чтобы начать подсчитывать и вычислять: сколько преданности в этом человеке, а сколько — в том? Сколько процентов [преданности], на каком уровне [тот или иной преданный]? — подобные суждения могут исходить только из высшего источника — от Гуру, от более возвышенного преданного. Так что это вне наших полномочий — судить, кто выше, а кто ниже.

Однако в то же время у нас может быть некое понимание в сердце: мы имеем дело с кем-то, превосходящим нас; возможно, мы немного более продвинуты, чем кто-то. Кто-то младше, кто-то старше по отношению к нам. Но мы свое собственное понимание держим при себе и действуем соответственно: не даем оценок вслух. У нас же могут быть какие-либо догадки, идеи, чувства относительно этого, и мы уважаем всех соответствующим образом. «Соответствие» — ключевое слово. Мы уважаем всех, как они того заслуживают, как положено. Если же мы не знаем об этом сами, у нас нет собственного понимания, то можно спросить старших: какого уважения заслуживает тот или иной преданный? Какое почтение должны мы ему оказать? Оно должно быть соответствующим, согласно его квалификации.

Таким образом, если мы останемся смиренными, то все время будем чувствовать себя кроткими и скромными, не [будем чувствовать, что мы] лучше, чем другие. Если мы сохраним подобное смиренное настроение, то все будет в порядке, и мы никого не оскорбим. Оскорбление в уме — ничто по сравнению с оскорблением кого-либо действием. Если же мы во внешнем мире намеренно обидим кого-нибудь действием, то последствия этого будут велики. Особенно, если речь идет об оскорблении старшего преданного. Это разрушительно для нашей духовной жизни. Мы должны избегать этого любой ценой.

Мы не всегда можем контролировать внутренне то, что проносится через наш ум, сознание. Но если это нечто оскорбительное, мы не воплощаем это в жизнь, а контролируем, стараемся исправить ход мыслей, либо стараемся выбросить все из головы. Итак, мы очень осторожны. Это очень хороший вопрос.

Нечто в нашем уме имеет некую ценность и важность, но когда мы действуем согласно этому, его значение возрастает — будь то хорошее или плохое. Поэтому мы учимся, как контролировать свои чувства, контролировать свой ум — это естественное последствие практики бхакти-йоги. Это приходит автоматически — через практику и благодаря постоянству и прогрессу. Мы поймем, что можем сделать ум и чувства своими друзьями. Мы способны подчинить их себе и заставить слушать разум, который стоит выше ума и чувств. Это важная практика на пути бхакти: сделать ум своим другом. И мы знаем: никто не может быть нам худшим врагом, чем мы сами. Мы желаем быть другом самим себе, а не худшим врагом. Поэтому мы продолжаем практиковать смирение, терпение, уважение к другим без ожидания в ответ уважения к себе.

тр̣н̣а̄д апи сунӣчена,
тарор апи сахиш̣н̣уна̄
ама̄нина̄ ма̄надена
кӣртанӣйах̣ сада̄ харих̣
1

Так мы сможем воспевать святые имена Господа без оскорблений, и у нас не будет ни единого врага в этом мире, если мы сможем жить согласно этим стандартам: быть по-настоящему смиренными и терпеливыми, уважать каждого и не требовать уважения для самих себя. Это расположит нас на уровне ниргуны, трансцендентном уровне. Если жить по этим принципам, то ум будет под контролем, чувства будут контролироваться, и мы сможем жить и служить, не находясь под влиянием иллюзии, майи, материальной природы, заблуждения. Все эти вещи перестанут проноситься у нас в уме: что-то оскорбительное, дурные мысли, все неблагоприятное — все это рассеется.

джа̄та-ш́раддхо мат-катха̄су
нирвин̣н̣ах̣ сарва-кармасу
веда дух̣кха̄тмака̄н ка̄ма̄н
паритйа̄ге ’пй анӣш́варах̣
2

Прекрасная шлока из «Бхагаватам». Господь Кришна произносит эти слова. Он говорит: «Те, кто раскаивается и признает свою неспособность оставить мирские удовольствия, даже осознавая, что они воплощают страдания…» Любое мирское наслаждение, удовлетворение чувств — если оно сконцентрировано на себе, существует на этом уровне эксплуатации, — принесет страдание, последствия.

Кришна говорит: «Те, кто знают об этом, но, может быть, чувствуют, что не могут отказаться от этого…» И, возможно, никогда не смогут, но они знают, что к чему. Бескорыстные, раскаивающиеся — они признают свою неспособность оставить мирские удовольствия, несмотря на то, что знают: это воплощенное страдание.

Кришна говорит: «Я являю Себя, словно восходящее утреннее солнце, в их сердцах. С первыми лучами солнца Я рассеиваю все их невежество и его последствия. Невежество, имеющее последствия, — все это рассеивается. Благодаря божественному знанию Я отсекаю материальное эго, ложное эго. Так все сомнения разбиваются. Все действия в материальном мире будут завершены для таких искренне стремящихся преданных». Это дарует большую надежду. Такое высказывание Господа мы находим в «Шримад-Бхагаватам», а также Шрила Шридхар Махарадж цитирует эту шлоку в своей «Прапанна-дживанамритам». И это вдохновляет нас на этом пути, когда мы знаем, что многое еще предстоит пройти.

Перевод и транскрипцию выполнила Приянана Деви Даси
Редактор: Традиш Дас

 

 

Шріматі Бхакті Лаліта Деві Дасі

Схід сонця у серці

 

Питання: Часто я відчуваю, що у своїй свідомості роблю образи по відношенню до відданих, і мені від цього дуже погано. Яким чином я повинна сприймати інших відданих? Чи повинна я думати, що кожен відданий — це чистий відданий, оскільки я не здатна оцінити їх?

Бхакті Лаліта Деві Дасі: Наші сердешні привітання та поклони Лілі Сундарі Діді та її родині. Дякую за ваше питання.

Від нашого головного Гуру — Шріли Шрідхара Махараджа — ми знаємо, що існує градація у всьому. Це також стосується духовної кваліфікації різних особистостей, практикуючих, відданих, Гуру, садху. Це істинна в житті та у Реальності. Ми пам’ятаємо про це для свого власного розуміння, для правильного калібрування розуму. Але, разом з тим, як смиренні слуги, як віддані, котрі прагнуть служити, як практикуючі, ми не підходимо на роль судів, щоб почати підраховувати: скільки відданості в цій людині, а скільки — в тій? Скільки відсотків [відданості], на якому рівні [той чи інший відданий]? — подібне міркування може сходити тільки з вищого джерела — від Гуру, від більш піднесеного відданого. Таким чином, це поза зоною наших повноважень — судити, хто вище, а хто ні.

Однак, у то саме час, ми можемо мати деяке розуміння у серці: ми маємо справу з кимось, хто перевищує нас; можливо, ми трохи більш просунуті, ніж хтось. Хтось молодше, хтось старше по відношенню до нас. Але ми своє власне розуміння тримаємо при собі та діємо відповідно: не оцінюємо вголос. В нас можуть бути будь  які здогадки, ідеї, відчуття відносно цього, та ми поважаємо всіх відповідним чином.

«Відповідність» — це ключове слово. Ми поважаємо всіх, як вони цього заслуговують, належним чином. Якщо ж ми не знаємо про це самі, в нас немає власного розуміння, то можна запитати старших: якої поваги заслуговує той чи інший відданий? Яку повагу ми повинні йому надавати? Вона повинна бути відповідною, відповідно до його кваліфікації.

Таким чином, якщо ми залишимось смиренними, то весь час будемо відчувати себе покірливими та скромними, не [будемо відчувати, що ми] кращі за інших. Якщо ми збережемо подібний смиренний настрій, то все буде в порядку, та ми нікого не образимо. Образа у розумі — ніщо в порівнянні з образою дією. Якщо ж ми у зовнішньому світі навмисно образимо когось дією, то наслідки цього будуть великими. Особливо, коли мова йде про образу старшого відданого. Це руйнівно для нашого духовного життя. Ми повинні уникати цього будь якою ціною.

Ми не завжди можемо внутрішньо контролювати те, що проноситься через наш розум, свідомість. Але, якщо це щось образливе, ми не втілюємо це в життя, а контролюємо, намагаємося виправити хід думок, або намагаємося викинути все з голови. Отже, ми дуже обережні. Це дуже добре питання.

Щось в нашому розумі має деяку цінність та важливість, але коли ми діємо згідно з цим, його значення зростає — будь то добре або погане. Тому ми вчимося, як контролювати свій розум — це природний наслідок практики бхакті-йоги. Це приходить автоматично — через практику і завдяки постійності та прогресу. Ми зрозуміємо, що можемо зробити розум та почуття своїми друзями. Ми здатні підпорядковувати їх собі та змусити слухати інтелект, який стоїть вище розуму та почуттів . Це важлива практика на шляху бхакті: зробити розум своїм другом. І ми знаємо, що ніхто не може бути нам гіршим ворогом, ніж ми самі. Ми бажаємо бути другом самим собі, а не гіршим ворогом. Тому ми продовжуємо практикувати смирення, терпіння, повагу до інших без очікування у відповідь поваги до себе.

тр̣н̣а̄д апі сунīчена,
тарор апі сахіш̣н̣уна̄
ама̄ніна̄ ма̄надена
к
īртанīйах̣ сада̄ харіх̣3

Так ми можемо оспівувати святі Імена Господа без образ, та в нас не буде жодного ворога в цьому світі, якщо ми зможемо жити згідно цих стандартів: бути по-справжньому смиренними та терпеливими, поважати кожного і не вимагати поваги до себе. Це розташує нас на рівні ніргуни, трансцендентному рівні. Якщо жити за цими принципами, то розум буде під контролем, почуття будуть контролюватися, та ми зможемо жити та служити, не перебуваючи під впливом ілюзії, майі, матеріальної природи, омани. Всі ці речі перестануть проноситися у нас в розумі: щось образливе, погані думки, все несприятливе — все це розсіється.

джа̄та-ш́раддхо мат-катха̄су
нірвін̣н̣ах̣ сарва-кармасу
веда дух̣кха̄тмака̄н ка̄ма̄н
парітйа̄ге ’пй ан
īш́варах̣4

Прекрасна шлока з «Бхагаватам». Господь Крішна промовляє ці слова. Він каже: «Ті, хто каються та визнають свою нездатність залишити мирські задоволення, навіть усвідомлюючи, що вони втілюють страждання…» Будь яка мирська насолода, задоволення почуттів — якщо воно сконцентроване на собі, існує на цьому рівні експлуатації, — принесе страждання, наслідки.

Крішна каже: «Ті, хто знають про це, але, можливо, відчувають, що не можуть відмовитися від цього…» Та, можливо, ніколи не зможуть, але вони знають, що до чого. Безкорисливі та ті, хто розкаюються — вони визнають свою нездатність залишити мирські задоволення, не дивлячись на те, що знають: це втілене страждання.

Крішна каже: «Я являю Себе, немов схід ранкового сонця, у їх серцях. З першими променями сонця Я розсіюю все їх невігластво та його наслідки. Невігластво, що має наслідки, — все це розсіюється. Завдяки божественному знанню Я відсікаю матеріальне его, хибне его. Так всі сумніви розбиваються. Всі дії в матеріальному світі будуть завершені для таких щиро прагнучих відданих». Це дарує велику надію. Такий вислів Господа ми знаходимо в «Шрімад-Бхагаватам», а також Шріла Шрідхар Махарадж цитує цю шлоку в своїй «Прапанна-дживанамрітам». І це надихає нас на цьому шляху, коли ми знаємо, що багато чого ще доведеться пройти.

Перекладач: Аннапурна Девi Дасi
Редактор: Крішна Чайтан’я Дас


 

1 «Кто смиреннее травинки, терпеливее дерева, почитает всех и каждого и не ищет почета для себя, тот способен вечно славить Святое Имя Кришны» («Шри Шикшаштакам», 3).

2 Господь Кришна говорит: «[Мой преданный,] имеющий веру в повествования о Моей славе и при этом испытывающий отвращение к материалистичной деятельности, знающий, что все чувственные наслаждения приводят лишь к страданиям, но все же не способный отказаться от всех чувственных наслаждений…» («Шримад-Бхагаватам», 11.20.27).

3 «Хто смиренний немов травинка, терплячіший за дерево, шанує всіх і кожного і не шукає пошани для себе, той здатний вічно славити Святе Ім’я Крішни» («Шрі Шикшаштакам», 3).

4 Господь Крішна каже: «[Мій відданий], що має віру в оповідання Моєї слави та при цьому відчуває відразу до матеріалістичної діяльності, який знає, що всі чуттєві насолоди призводять лише до страждань, але все ж не здатні відмовитися від усіх чуттєвих насолод…» («Шрімад-Бхагаватам», 11.20.27).

← «Несовершенства усиливают красоту Кришна-лилы». Шрила Б. Р. Шридхар Дев-Госвами Махарадж. 22 января 1982 года, Навадвип Дхам, Индия ·• Архив новостей •· Шрила Бхакти Бимал Авадхут Махарадж в Харькове, Украина. 18, 19 августа 2013 года →
Главная | Миссия | Учение | Библиотека | Фотогалерея | Контактная информация
Пожертвования