«Реклама | Лозунги самоутверждения». Бхакти Судхир Госвами. (Рус. субтитры). «Advertising | Humanistic Slogans». Bhakti Sudhir Goswami. (In English)

Видео с русскими субтитрами! Нужно включить их на панели пуска справа, кнопка СС.

Shrila Bhakti Sudhir Goswami Maharaj  

What’s real and what’s not real about all these things and self-expression. 

[Advertising | Humanistic Slogans] 

 

Even in secular sense artists, writers, musicians, different types of artists they talk about finding their own voice under the layers and layers of cliché, of clichéd artistic expression. They talk about, “trying to find your own voice.” Even they know, they’ve written books: “The anatomy of influence”, how you are under the influence of those who thought and expressed ideas before you. So, they’re talking about how to find your ‘true’ artistic voice, you know, your self-expression. So even they recognize that, they know that for the most part what people express is just their regurgitating that they’ve heard from others. As Guru Maharaja once said that he liked about Saraswati Thakur, one of the things he liked about him that he was not vomiting that he heard from others.

So, for the most part, people are just vomiting what they’ve heard. And where do they hear it? The famous playwright Arthur Miller, when playwrights were important people, it was around the 1940’s, 50’s, when Americans and Europeans particularly, looked to the playwrights as the interpreters of life, what’s important, and such things like that. And they would think that they present in their plays the big questions, the things we should understand about life and existence and how to proceed. So, really they occupied the position of like the kavi, the poet in a Sanskrit sense, the interpreters of reality. But this man, he wrote his famous play “The death of a Salesman”, and they keep running it, but they interviewed him a few years back because now this art form is virtually vanished. So the thing he is arguably one of the greatest playwrights of the 20th century, and “What do you have to say, Sir, about it all?” And he said quite simply and frankly he said, “Today, most people get their concepts about reality, or life, or existence, from advertising.” He said, “That’s where they get their ideas.” So we see, people see ads, and what are the ads? Basically, they are humanistic sloganeering. Levi’s “Go forth!”, “You are you!”, “Go forth!”... Humanistic poetry. Nike’s “Just do it!”, Loreal’s “I’m worth it!” It’s all humanism, the humanistic slogans that basically have pushed the notion, the concept, the idea of God out of the picture and put man as the center and measure of all things. As Solzhenitsyn pointed out, “Man with all these innumerable defects, he’ll be the measure of the value of all things.” That’s humanism in a nutshell. He calls it “the disastrous deviation of The Enlightenment,” of enlightenment thinkers, so that’s the irony that this sort of dense darkness is being called Enlightenment. “There is no God, there is no need for God. You are God.

Captioned by Tapananandini Devi Dasi
Edited by Ashutosh Krishna Das

 

  

Шрила Бхакти Судхир Госвами Махарадж 

Что реально и что нет относительно того, что связано с выражением своего «я». 

[Реклама | Лозунги самоутверждения] 

 

Даже в обыденном понимании художники, писатели, музыканты, разные творческие личности говорят о поиске своего собственного голоса, скрытого под многими слоями клише, избитых способов самовыражения. Они говорят о важности «поиска своего голоса». Даже они знают об этом и написали книги  «Анатомия влияния»  о том, как мы находимся под влиянием тех, кто мыслил и выражал свои идеи до нас. Итак, они говорят о том, как найти свою «подлинную» индивидуальность, можно сказать самого себя. Даже они осознают это, понимая, что большая часть высказываний людей  лишь отрыжка того, что они услышали от других. Гуру Махарадж говорил, что ему нравилось в Сарасвати Тхакуре одно из качеств, ему импонировало то, что он не изрыгал чужих слов.

Итак, по большей части люди просто изрыгают услышанное от других. И где они слышат это? Драматург Артур Миллер знаменит, и были времена, когда драматургов весьма уважали: где-то в 1940-е, 50-е годы, когда американцы, а особенно европейцы относились к драматургам как к толкователям жизни, к тем, кто говорит о самом главном. Считалось, что в своих произведениях драматурги задают «вопросы вопросов», вопрошают о том, что мы должны понять о жизни, как быть, что делать. По сути, к ним относились как к кави, поэтам в смысле этого санскритского слова, толкователям реальности. Перу этого автора [Артура Миллера] принадлежит знаменитая пьеса «Смерть коммивояжёра», и она не сходила со сцен. Но несколько лет назад у него взяли интервью, ведь сейчас эта форма искусства практически исчезла. Суть в том, что он, пожалуй, один из величайших драматургов двадцатого столетия, и [его спросили:] «Что вы скажете по этому поводу, сэр?» Его ответ был предельно простым и откровенным: «На сегодняшний день большинство людей получают представление о мире, о жизни из рекламы». Он сказал: «Вот откуда люди черпают свои идеи». И что мы видим? Люди смотрят рекламу, а что такое реклама? По сути, это лозунги гуманистов. Ливайс: «Иди дальше!», «Ты — это ты!», «Иди вперед!»... Поэзия гуманизма. Найк: «Просто сделай это!», Л’Ореаль: «Ведь ты этого достойна!» Всё это гуманизм, лозунги гуманизма, которые, в сущности, исключили из картины мира само понятие, концепцию, идею Бога и поставили человека сутью и мерой всех вещей. Солженицын однажды подчеркнул: «И человек, с его бесчисленными недостатками, станет мерилом ценностей для всего сущего?» Это суть гуманизма. Он называет это «катастрофическим отклонением эпохи Просвещения», мыслителей просветления. Как иронично, что такого рода непроглядный мрак стали называть «эпохой Просвещения». «Бога нет, Бог не нужен. Ты сам — Бог!» 

Translated by Vaninath Das
Edited by Ashutosh Krishna Das



Spanish Mexican:

[Publicidad/ Eslogans Humanisticos]

 

¿Qué es real y qué no es real acerca de todas éstas cosas y de las expresiones personales. Incluso en el sentido secular artistas, escritores, músicos, artistas de todo tipo hablan de encontrar su propia voz bajo las capas y capas de clichés de clichés de expresiones artísticas Haban acerca de, “trata de encontrar tu propia voz.” Incluso ellos, han escrito libros acerca de la anatomía de las influencias. El como uno se encuentra bajo la influencia de quienes pensaron y expresaron indeas antes que tú. Y entonces hablan de cómo encontrar tu “verdadera” voz artistica, osea, tu expresión personal. Incluso ellos reconocen ésto, ellos saben, aquello que la mayoría expresa es únicamente el regurguiteo de lo que han escuchado de otros. Como dijo una vez Guru Mahraja acerca de lo que le gustaba de Saraswati Thakur, una de las cosas que le gustaban de él, era que no estaba vomitando lo que había escuchado de otros.

Asi es que la mayoría, la gente únicamente vomita lo que ha escuchado Y ¿dónde lo escuchan? El famoso dramaturgo Arthur Miller, de la época en que los dramaturgos eran considerados muy importantes Alrededor 1940 y 1950 cuando americanos y principalmente europeos, veían a los dramaturcos como intérpretes de la vida, lo que es importante, y cosas por el estilo Y ellos podrían pensar que presentaban en sus obras las grandes preguntas las cosas que debíamos enteder acerca de la vida y la existencia y del cómo proceder. Así que hacían las veces del kavi, el poéta en el sentido sánscrito, los intérpretes de la realidad. Pero éste hombre, quien escribiera la famosa obra “La muerte de un Viajante” que se siguió presentando y presentado, y sin embargo, cuando recientemente lo entrevistaron, puesto que ésta forma artística, hoy en día, prácticamente se ha desvanecido, Y el hecho es que él. quien es considerado uno de los grandes dramaturgos del siglo veinte Y ¿qué es lo que tiene que decir acerca de todo? Y lo dice además de una manera tan simple y franca él dice, “hoy, la mayoría de la gente obtiene sus conceptos acerca de la realidad, o la vida, o la existencia, de los anuncios.” El dice, “de ahi obtienen sus ideas.” Entonces vemos, la gente ve los anuncios, y ¿qué son los anuncios? Básicamente son consignas humanísticas. El de Levi’e, “¡Consíguelo!”, “¡Tú eres tú!”, “¡Lógralo!”...Poesía Humanística, ya sabes. Como Nike “´¡Sólo házlo!”, o Loreal “¡Creo que lo valgo!” Todo es humanísmo, eslógans humanísticos. Los cuales básicamente han empujado la noción, el concepto, la idea que saca a dios de la escena y ha colocado al hombre como centro y parámetro para medir todas las cosas. Como señaló Solzhenitsyn, “el hombre con todas estos innumerables defectos, será el parámetro del valor de todas las cosa.” Eso es el humanísmo en una cáscara de nuez. El lo llama “la desastrosa desviación de la iluminación”, de la iluminación de los pensadores, y he aquí la ironía que ésta especie de densa oscuridad sea llamada iluminación No hay dios, no hay necesidad de dios. Tú eres dios.

Translated by Tapananandini Devi Dasi



Шріла Бхакті Судхір Госвамі Махарадж

Реклама / Гуманістичні лозунги

 

Що є реальним, а що ні стосовно усього, пов’язаного із самовиразом.

Навіть у мирському сенсі художники, письменники, музиканти, різні творчі особистості говорять про пошук свого власного голосу, схованого під нашаруваннями різних кліше, кліше вираження. Вони говорять про «спроби знайти свій власний голос». Навіть їм відомо це, вони написали книгу — «Анатомія впливу» — про те, як ми перебуваємо під впливом тих, хто мислив та висловлював думки до нас. Таким чином, вони кажуть про те, як знайти свій «справжній» художній облік, власний шлях самовиразу. Навіть вони усвідомлюють те, що висловлювання переважної більшості людей — це лише відриг того, що вони чули від інших. Одного разу Гуру Махарадж казав, що йому подобалося у Сарасваті Тхакурові, одна з тих речей, що він любив у ньому це те, що він не виригував висловлювань інших.

Тобто, для більшості людей властиво, що вони виригують почуте від інших. Та де ж вони це чують? Відомий драматург Артур Міллер, за часів коли драматургів дуже поважали, це було у 1940-х, 1950-х роках, коли американці та особливо європейці ставились до драматургів як до тлумачів життя, до тих, хто каже про важливе. Вважалось, що в своїх творах вони ставлять великі запитання про те, що нам треба усвідомити про життя і існування, про те, як нам бути. По суті, вони займали позиції на кшталт каві, поетів у санскритському розумінні, інтерпретаторів реальності. Та цей чоловік [Артур Міллер] написав знамениту п’єсу «Смерть комівояжера», яка не сходила зі сцени. В нього взяли інтерв’ю кілька років тому, оскільки зараз ця форма мистецтва практично зникла з поля зору. Справа в тім, що він, можливо, є одним з найвидатніших драматургів двадцятого століття, його спитали: «Сер, що ви можете сказати відносно цього?» Він дав досить просту та відверту відповідь: «Сьогодні більшість людей черпають уяву про реальність, життя, існування з реклами». Він сказав: «От звідки вони беруть свої ідеї». Тож ми бачимо, люди дивляться рекламу та чим є ця реклама? Основним чином це гуманістичні лозунги. Levis: «Прямуй вперед!», «Ти — це ти!», «Йди далі!»... Гуманістична поезія. Nike: «Просто зроби це!», LOreal: «Я гідна цього!» Це все гуманізм, гуманістичні лозунги, що по суті усунули уявлення, концепцію, ідею Бога з поля зору та встановили людину центром та системою виміру усього. Як зазначив Солженіцин: «Людина, з усіма своїми незліченими недоліками, стане системою виміру цінностей усього навколо». Така суть гуманізму. Він називає це «катастрофічним відхиленням доби Просвітлення», мислителів цієї доби. В цьому полягає іронія, що ця непроглядна темрява зветься Просвітленням. «Бога не існує, в Ньому немає потреби. Ти — сам Бог». 

Перекладач: Крішна Чайтанья Дас


← «Господа можно постичь только по Его милости». Шрила Б. Р. Шридхар Дев-Госвами Махарадж. 3 июля 1985 года, Навадвип Дхам, Индия ·• Архив новостей •· Субботняя встреча в отеле Козацкий. Киев, Украина. 17 августа 2013 года →
Главная | Миссия | Учение | Библиотека | Фотогалерея | Контактная информация
Пожертвования