«Абсолютная гармония». Шримати Бхакти Лалита Деви Даси. 10 августа 2013 года. Лахта, Санкт-Петербург



скачать (формат MP3, 52.15M)

Шримати Бхакти Лалита Деви Даси

Абсолютная гармония

(10 августа 2013 года. Лахта, Санкт-Петербург)

 

#00:00:26#

Мы в эти дни еще продолжаем памятовать о Шриле Шридхаре Махарадже, он живет в наших сердцах, и мы памятуем о нем и цитируем его высказывания, его книги. Во вторник мы отмечали день его ухода, и хотя уже почти неделя прошла с тех пор, тем не менее это все равно на нас как-то отражается. Сегодня мне на ум пришло то, что он сказал об абсолютной гармонии (и это для нас очень замечательно, очень возвышенно): гармония необходима в жизни каждого человека, прежде всего — практикующего, потому что для него всегда необходимо нащупать баланс между так называемой материальной жизнью и духовной, между многими аспектами своей жизни. В этом плане абсолютная гармония всегда нужна каждому из нас.

#00:02:42#

Всегда относительно любого вопроса есть абсолютная точка зрения и относительная, и Шрила Шридхар Махарадж всегда направлял нас к абсолютной, он всегда указывал в сторону вечного и божественного. Шрила Шридхар Махарадж приводил также пример оркестра или музыкальной команды, когда множество инструментов звучат в созвучии под руководством дирижера. Множество инструментов издают разные звуки, но все это сливается в едином звучании и создает прекрасную музыку. Все инструменты звучат по-разному: флейты, тромбон, струнные, ударные, тем не менее под умелым руководством дирижера все эти звуки превращаются в удивительную музыку.

#00:05:13#

Нам предлагается обрести роль музыкального инструмента, играть в этом божественном оркестре под руководством истинного дирижера, и играть каждый [должен] свою партию в этом удивительном оркестре. Шрила Шридхар Махарадж объясняет, что абсолютная гармония — это центральная концепция Божественного, что Центр повсюду, а периферия — нигде. Мы все — части, частички органического Целого, поэтому наша задача — служить интересам Целого, и так мы займем правильное положение в жизни: не как эксплуатирующее начало, а как часть Целого, служа Целому.

#00:07:28#

Наше естественное, изначальное, конституционное положение — быть слугами, не эксплуататорами, а отдающим началом. Служение Центру, Причине всех причин, источнику и персонифицированному гармоническому Началу. И так мы обретем источник нашей исполненности и счастья. Шрила Шридхар Махарадж поясняет: если вы будете просто поливать корень дерева, то все ветви, ствол, листья, цветы — все они также будут насыщены. Это то, как садовнику следует заботиться о дереве: не поливать листья, а поливать корень. И для того чтобы насытить тело, мы также принимаем пищу через рот, и, наполняя желудок, мы насыщаем свое тело энергией и силой. Мы не помещаем пищу в уши, в глаза, в нос — это неправильная процедура.

#00:10:03#

Шрила Шридхар Махарадж говорит, что служение Центру — наша высочайшая перспектива, наше высочайшее устремление. Как, например, планеты: все планеты Солнечной системы вращаются вокруг Солнца. И все атомы, молекулы внутри тела работают для блага всего тела. Если какие-то клетки начинают работать ради собственных, местных интересов, то так образуется рак. Общее устроение мира таково же, поэтому наша задача — служить Целому, или, как мы говорили ранее, стать подходящими инструментами для участия в этом оркестре.

#00:11:46#

Более того, сознание Кришны настолько замечательно, что каждому найдется свое место, каждому найдется [буквально] «своя комната». Несмотря на то что каждый из нас индивидуален, тем не менее это бытие всеобъемлюще, настолько всеобъемлюще, что все становится гармоничным, пропадает идея врагов, и даже если таковые есть в жизни, они не воспринимаются как враги.

#00:12:41#

Вайшнавская культура заключается в том, чтобы вести смиренную жизнь, быть терпеливыми и относиться с почтением к другим. Это основная практика, которая дана нам Шри Чайтаньей Махапрабху, и которая была записана Им Самим, собственной рукой. Шрила Бхактивинод Тхакур говорит, что в отношении этих трех качеств — смирение, терпение, почтение — с большим вниманием, с большей ответственностью мы подходим к терпению, потому что через терпение к нам естественным, подлинным образом придет и смирение, и почтительность к другим.

#00:13:58#

Шрила Шридхар Махарадж говорит, что если мы будем терпеть, относиться с терпимостью ко всему, то гармония усилится. Если все станут терпеливыми, то во всем мире воцарится гармония, всеобъемлющая гармония. И так, благодаря терпению, гармония распространится, усилится и охватит всех. Это простая, естественная истина. Если мы применим ее к своей жизни, то обретем несомненное благо и успех.

#00:15:16#

Так или иначе, с этой идеей мы находимся здесь, в мире эксплуатации, где ничто не существует без эксплуатирования другого. И на этом плане бытия пребывают повторяющиеся рождение и смерть. Это план действия и реакции, противодействия этому, последствий. Как Ньютон сказал в своем третьем законе: для каждого действия существует равное и противоположно [направленное] действие. Мы называем это законом кармы. Зная или не зная об этом, тем не менее мы связаны по рукам и ногам этим законом кармы и переживаем последствия своей собственной деятельности.

#00:16:48#

Для того чтобы освободиться от этого, нужно сделать лишь маленькую настройку, очень простую. Мы слышали о том, что религия означает правильное самоопределение. Благодаря обретению правильного угла зрения и устремлению к этому гармоническому бытию мы рано или поздно достигнем этого состояния. Поняв скверную природу этого мира, некоторые пытаются отречься, уйти в безмолвие, в жизнь сна без сновидений, они хотят обезличиться и перестать существовать, уйти в нирвану. Мы не согласны с тем, что такое решение позитивно, потому что даже находясь в этом состоянии — состоянии вне страданий и вне существования, — тем не менее душа рано или поздно может вернуться к старому и пасть в мир эксплуатации. Шрила Шридхар Махарадж приводит такую божественную арифметику: «Если вы из всего сущего исключите эксплуатацию и отречение, то, что останется у вас, — будет бхакти, преданность». И это позитивное решение. Там мы находим внутреннюю исполненность, пробуждение души к высшей гармонии и обретению позитивных отношений с Абсолютом в пяти возможных видах взаимоотношений.

#00:20:37#

Изучая священные писания, такие как Бхагавад-гита и другие, мы постепенно, шаг за шагом, следуя наставлениям святых, пытаемся постигать бхакти-йогу и следовать ее путем. Мы изучаем, как мы можем прийти к этому и достичь Господа. На этом плане сознания невозможен возврат к этому процессу действий и их последствий. Круг кармы прерывается, существует только одно позитивное бытие, исполненное многообразия. Вставая каждый день утром, мы обнаруживаем, что у нас есть возможность практиковать, участвовать в духовной жизни и делать оставшиеся шаги по направлению к Господу.

#00:22:42#

Помимо практики, мы также пытаемся поделиться тем, что есть замечательного у нас, с другими, со всеми искренними душами. Это самая лучшая помощь, самый лучший вид благотворительности — поделиться этим состоянием, этим знанием, этими возможностями с другими. Более того, в писаниях говорится, что, если вы не делитесь тем, что дорого и свято для вас — этим божественным посланием, — то это называется джива-химса, насилие по отношению к живым существам, потому что они страдают. Поэтому мы пытаемся также вдохновить других, побудить их также присоединиться к нам. Почему? Потому что это позитивное всеобъемлющее бытие также предназначено и для них, но они забыли или не подозревают об этом, и поэтому наша задача — поделиться этим. Живое существо, заключенное в материальную оболочку тела, полностью находится под непроглядным покровом иллюзии, названной маха-майя.

#00:25:01#

Иллюзия застилает пеленой глаза живых существ, и они воспринимают этот мир и свое бытие как дом. Настолько ослепленное, что, даже видя смерть повсюду, в частности, смерть своих близких людей, родственников, друзей, живое существо тем не менее считает, что само оно не умрет никогда. Юдхиштхира Махарадж сказал: «Это самое удивительное, что существует в этом мире». Один из великих садху, один из последних императоров земли, Махарадж Юдхиштхира, сказал о том, что все удивительное в этом мире сводится к следующему: несмотря на то, что живое существо постоянно созерцает смерть вокруг себя (смерть своих близких и других живых существ), тем не менее оно само живет так, как будто не умрет никогда. Он говорит о том, что живое существо не готовится, не готово к смерти. Что он имеет в виду? Что живое существо не склонно вести духовную жизнь, подвигать себя к вечности, к Божественному. Время жизни необычайно ценно, поскольку оно способно направить нас к высочайшей цели.

#00:27:42#

По-настоящему разумные души используют это время жизни, двигаясь в сторону вечного блага, потому что коварная смерть отберет у нас все наши временные материальные накопления: друзей, родственников, какие-то ценные вещи, положение, и останется только вечное. Поскольку мы не знаем, как долго мы проживем, мы не можем быть уверены на 100% [что у нас есть много времени], а шансы ограничены, поэтому мы не должны их упускать, мы должны использовать их для духовной жизни, для духовного стремления.

#00:29:37#

Шрила Шридхар Махарадж говорит нам: «Вставайте, поднимайтесь! Воспряньте ото сна, глубочайшего сна, в котором пребываете! Воспряньте ото сна, поднимитесь и ищите нектар, потому что все вы — дети нектара. Вы все ищете Кришну, вы все находитесь в поиске Его, в поиске Шри Кришны, Прекрасной Реальности».

#00:30:19#

Возможно, у кого-то есть какие-то вопросы? Пожалуйста, не стесняйтесь задавать. Я вижу, в основном преданные сегодня собрались, приехали из разных частей Петербурга. Спасибо, что все вы сегодня приехали сюда. Я очень счастлива была побывать на Украине — это был мой первый визит туда. Я приехала на фестиваль «VEDALIFE», который совсем недавно отгремел от выходных до выходных. Мы только-только оттуда вернулись, еще переживаем те события и готовимся к следующему фестивалю. Сейчас некое затишье. Я приехала немножко пораньше для того, чтобы помочь подготовить почву для следующего фестиваля «VEDALIFE», который пройдет здесь, в Петербурге. Поэтому я нахожусь здесь, я всегда доступна, если я чем-то могу вам послужить, я всегда у вас на службе. Гурудев дал мне такое указание, такое служение: вдохновлять других на духовную жизнь.

#00:32:47#

Он сказал: «Ты можешь ездить куда угодно, быть где угодно, но твое занятие будет всегда вдохновлять преданных и друзей на духовные свершения». Поэтому мне будет очень приятно, если вы сможете использовать меня в служении. С 21-го у нас еще будет маленький фестиваль в Москве, затем здесь с 27-го начнется следующий фестиваль. И мы думаем, надеемся, что преданные из разных частей России приедут. Шрила Госвами Махарадж приедет, Шрила Авадхут Махарадж, наши американские брахмачари-энтузиасты — Вирачандра и Рамачандра. Мы также надеемся, что всем вам выпадет большая удача «выудить» побольше из них. В каком плане? Обрести их божественное, благоприятное общение и через это как-то внутренне измениться в лучшую сторону.

#00:35:05#

Мы все очень многим обязаны прежде всего Шриле Авадхуту Махараджу. Он совершенно бескорыстно, при помощи Виджая Рамана Прабху и многих из вас организовал миссию в России для блага всех людей здесь. И денно, и нощно, двадцать четыре часа в сутки, семь дней в неделю он занят бескорыстным распространением сознания Кришны в России, занят служением. Я никогда не встречала кого-либо, подобного Шриле Авадхуте Махараджу, в плане его сердца — оно такое огромное и такое щедрое! Он никогда не думает о себе, но всегда отдает все силы и энергию, все возможности ради служения миссии своего учителя, Шрилы Говинды Махараджа, здесь, в России. Вы даже не можете представить себе, насколько это динамическая миссия — она значительно обгоняет, превосходит все остальные миссии во всем мире. Столько различных всевозможных духовных проектов: ведический планетарий, кино и очень-очень много разных направлений, что перечислить их сейчас даже в уме невозможно. Все, что делает Авадхут Махарадж, — удивительно. Динамическая миссия, возглавляемая динамо-машиной, — Шрилой Авадхутом Махараджем.

Джай Шрила Бимал Авадхут Махарадж ки джай!

Может быть, сейчас у кого-то есть какие-то вопросы?

#00:38:20#

Вопрос: Мы говорили немножко о терпении. Если я правильно поняла, смирение и почтение придут после терпения. А после чего придет терпение?

#00:39:04#

Бхакти Лалита Деви Даси: Терпение приходит после бесконечных попыток терпеть. На самом деле шансы практиковать терпение выпадают нам каждый день, поэтому не стоит их упускать. И если мы будем искренне пытаться, то помощь низойдет к нам. Самое замечательное — это дух прилежания. Ребенок, когда учится ходить, примерно находится в таком положении: он хочет пойти, но в следующий момент делает шаг и падает, но он все равно опять встает, делает следующий шаг и снова падает, но он не прекращает свои попытки. И постепенно, благодаря этим попыткам, у него получается сначала делать первые неловкие шаги, но позже он уже ходит, бегает замечательно. Духовная жизнь подобна этому.

#00:41:06#

Есть один прекрасный стих, в котором говорится о том, что та земля, на которую мы падаем, должна послужить нам точкой опоры, от которой мы должны оттолкнуться, для того чтобы снова встать. И у нас больше, собственно, нет других занятий, кроме как пытаться. Еще, может быть, вопросы какие-то есть?

#00:42:29#

Однажды Шрила Госвами Махарадж задал вопрос Гурудеву, Шриле Говинде Махараджу: «А как вы пришли к такому глубокому пониманию этой шлоки, этого стиха о смирении, терпении, почтении, потому что вы постоянно об этом говорите прямо изнутри. Как вы пришли к пониманию этого?» Он ответил: «От отчаяния, потому что по-другому не работает». Будучи ачарьей, управляя огромной миссией, постоянно взаимодействуя с самыми разными преданными, так или иначе, приходится не мытьем, так катаньем приходить к этой идее. Как мы видим, есть такая способность — контроль языка: знание, когда нужно говорить, а когда не нужно, когда отвечать, а когда не отвечать, и так далее. Когда то, что нужно было сказать, было приятно слушающему, когда это было мягко, вдохновляюще, тогда он говорил. Но когда противоположно — он предпочитал сохранять молчание.

#00:45:24#

Поэтому одна из очень важных практик в нашей жизни, в практике преданности — это контролировать язык. Говорится: если у тебя нет чего-либо позитивного, что сказать, то просто помолчи. Так или иначе, это также касается этих трех качеств: и терпения, и смирения, и почтения. Гурудев очень легко оперировал этим. Гурудев сам по себе был очень смиренной личностью, поэтому для него смирение не было чем-то новым и диковинным, поскольку он себя всегда воспринимал нижайшим слугой своего Гуру Махараджа, и все, что приходило к нему, он воспринимал как милость его Гуру Махараджа. Также естественным образом ему удавалось быть почтительным к каждому. Почему? Потому что он видел каждого как служителя его Гуру Махараджа, исполнителя его воли, и более того, даже как продолжение его Гуру Махараджа. Так он видел присутствие Божественного во всем вокруг, и для него все было гармонично.

#00:48:03#

Мы все были свидетелями, мы все видели, сколько у Гурудева было возможностей для того, чтобы прекратить быть смиренным, терпеливым и так далее. Сколько раз его оскорбляли, бывало, его собственные ученики, или сколько раз у него был повод прогневаться, но тем не менее он всегда оставался смиренным, терпеливым и почтительным. Таким образом, он учил личным примером этой гармонии своих учеников, своих последователей и всех. Шрила Гурудев говорил: «В моих джунглях полно разных зверей: и тигры, и слоны, и остальные… Но все живут в своей чаще, [каждый] в своей норке, и у всех все хорошо. Все в гармонии».

#00:49:35#

Столько самых разноплановых, разношерстных личностей — и тем не менее всех их он мог направлять таким образом, что все вокруг было гармонично, что они уживались друг с другом, и Гурудев мог создать эту гармонию. Даже самые свирепые «тигры», преданные, которые были подобны тиграм, даже они становились мягкими котиками в его присутствии. И так он мог гармонизировать все и вся и использовать каждого как инструмент, инструмент в оркестре Господа — он был тем самым дирижером.

#00:50:47#

Итак, мы пришли к тому, с чего начали. Он — тот самый дирижер. Всевозможные инструменты из разных частей мира — и настроенные, и ненастроенные, благозвучащие и не очень — всех их он сумел использовать, всех сумел задействовать в своей прекрасной, божественной музыке.

#00:51:48#

Вопрос: Я сегодня виделась с одним знакомым, который следует имперсональной концепции. Мы говорили о том, как определить святого человека. Он дал следующее определение: в присутствии святого ум другого человека оказывается в состоянии шанти, мысли уходят, то есть [наступает] состояние безмолвия, полного покоя, безмыслия. Мне хотелось бы знать, в присутствии Гурудева такое происходило? Или у нас какое-то другое определение святого?

#00:53:17#

Бхакти Лалита Деви Даси: Мы слышали о том, что садху, святой, — это тот, кто делает саму нашу духовную жизнь возможной. Он — прабху-прия, он еще более дорог Господу, чем Его собственная жизнь, поскольку все, что он делает, все, что он говорит, — лишь направлено на удовлетворение Всевышнего. Поэтому слушать святого также приятно для слуха, поскольку это пробуждает внутреннюю жизнь души и все самое светлое в человеке. Мы следуем по их стопам, мы следуем за ними, поскольку они ведут нас по пути к Кришне, они даруют нам Его. Что может быть более могущественным или более значительным, чем это?

#00:55:31#

Они даруют нам высочайшее — то, что запатентовано и защищено авторским правом, — тем не менее они раздают это нам. Они отдают нам на золотом блюде то, что сами считают высшим, и то, что действительно является высшим. И, возможно, некий побочный эффект — то, что приходит спокойствие. Но прежде всего спокойствие приходит от того, что они даруют нам смысл нашего существования, смысл жизни, и это привносит и спокойствие, и счастливое расположение. Поэтому у нас несколько более высокие требования к святым, [к тому пониманию,] кто такой святой. Некое более высокое понимание: они — дарующие Господа. Последний вопрос?

Вопрос: А почему так важен смысл жизни?

#00:58:03#

Бхакти Лалита Деви Даси: Если не иметь смысла в жизни, ради чего живешь, к чему стремишься, то и жизнь-то — пустышка, потому что нет никакого вдохновения и никакого стремления, это депрессивная и нездоровая жизнь. Даже медики говорят об этом. Недавно было проведено очередное исследование, и статистика показала, что те, у кого есть смысл жизни, живут дольше, здоровей и счастливее. Не то чтобы нам необходимо само это знание, но оно приходит как часть здравого смысла. Как можно побудить себя к каким-либо действиям, пробудившись ото сна, если у тебя нет смысла, к чему стремиться вообще, для чего существовать? Поскольку мы хотим быть духовно здоровыми и к чему-то все-таки стремиться, прежде всего понимание всех этих вещей происходит в сознании. Если мы будем сознательными относительно своей жизни, если мы будем иметь какую-то высочайшую цель, к которой будем, пусть даже бесконечно, стремиться, тем не менее это привнесет в нашу жизнь величайшее благо и даст нам вкус к жизни, даст нам направление следования.

#01:01:17#

Шрила Шридхар Махарадж приводит такой пример: у одного человека помутился рассудок, и он забыл о том, что у него есть дом, семья. И он влачит свое существование, собирая кусочки бумаги на улице, то есть он занимается какой-то бесполезной деятельностью. День и ночь он собирает эти клочки бумаги, не зная зачем, почему и так далее. Таким образом, он занят этой бесполезной деятельностью. Он забыл о том, что у него есть дом, у него есть семья, о том, что его жизнь другая, само дыхание жизни иное, но он этого не видит.

#01:02:52#

Пример этого безумного человека — это аллюзия на наше с вами обусловленное существование, в котором мы забыли о своем подлинном доме и думаем, что то, как мы живем сейчас, и то, чем занимаемся, — это нечто подлинное, в то время как духовная жизнь — это что-то отстраненное.

#01:03:37#

Вопрос: Как избегать влияния майи?

#01:04:41#

Бхакти Лалита Деви Даси: Мы всегда будем защищены, если будем держаться общества святых, а также наших братьев и сестер в Боге, и всегда [будем] заняты в каком-либо важном, ответственном служении. Постепенно к нам придет способность к различению, к самоанализу. Для нас это может быть некой особой ситуацией, в которой мы поймем, что вот это вот — разводка, майя, а вот это — служение. К нам придет определенное понимание. Не сразу, через какое-то время, возможно, но тем не менее мы будем способны для себя это как-то отслеживать. Но пока у нас нет способности к этому различению, мы можем обращаться к более возвышенным вайшнавам. Они способны защитить нас и направить в нужное русло, в нужном направлении. Это помогает всегда быть задействованным в служении и не терять время напрасно.

#01:06:40#

Вчера мы говорили об этом: свободный ум — это кузница дьявол. Поэтому то, что мы говорим, имеет свое значение и практический смысл. Будьте уверены, что проверки придут также, и чем выше мы будем заходить, тем тоньше и изящнее они будут проявляться в нашей жизни. И последняя уловка майи: когда душа пересекает все планы материального бытия и выходит из-под их влияния, майя приходит лично, со сложенными ладонями, и говорит: «Я обманывала тебя все эти жизни, но сейчас я хочу сама служить тебе. Ты станешь Шивой, а я буду твоей возлюбленной, я буду твоей служанкой». Это последний тест, последняя уловка, последняя западня.

#01:08:55#

Тем не менее это ее служение — уводить живых существ, и она с этим служением справляется прекраснейшим образом. Наш взгляд должен быть устремлен на одну цель, и не стоит распыляться, мы должны целеустремленно двигаться по направлению к нашей цели, тогда мы будем спасены. Не нужно думать, что мы сможем избежать проверок, западней, еще чего-то; они обязательно придут, потому что высочайшая перспектива, которой мы желаем достичь в своей жизни, дается непросто, для этого необходимо много чем жертвовать. Если ты не ждешь каких-либо резких поворотов судьбы, ты будешь удивлен и не подготовлен, когда они придут.

#01:10:32#

Мы призваны считать, что все эти проверки и испытания приходят ради нашего улучшения, исправления, нашей закалки. Тат те ’нукампа̄м̇ су-самӣкшама̄н̣о1: все, что приходит в этот мир, все, что приходит к нам, — и желательное, и нежелательное, — мы должны воспринимать как нечто, что направлено на то, чтобы улучшить нас, исправить нас, направить нас. Даже нежелательное учит нас чему-то, и мы должны правильно усвоить эти уроки. Это более глубокий анализ: все то, что приходит ко мне, приходит не просто так, оно приходит ко мне по высочайшей милости Господа. Даже травинка не шелохнется без Его на то попущения, без Его на то милости и воли. Поэтому я воспринимаю все, что приходит ко мне, как высочайшее благо, которое направлено на то, чтобы я улучшился, и чтобы моя жизнь обрела более высокое измерение.

#01:12:50#

Мы должны понимать: все нежелательное, что приходит к нам в течение нашей жизни (в том числе духовной) — это лишь результаты наших собственных поступков и деяний в прошлом. Поэтому мы должны быть благодарны, что все это разом приходит к нам, чтобы мы могли экстерном сдать этот экзамен, чтобы мы могли разом пересечь это и продолжать уже шагать, оставив это позади, как духовные «солдаты». Даже те всевозможные вещи, которые приходят в нашу жизнь, те же самые испытания и уловки майи, также приходят для того, чтобы нас чему-то научить, чтобы мы сумели сделать правильный вывод. Не стоит удивляться, если кто-то не выдержит испытаний, если кто-то провалит экзамен. Как, например, в школе: некоторые студенты, некоторые ученики остаются на второй год, потому что они не окончили свой курс образования. Поэтому нужно быть готовыми и постараться сдать на «отлично».

#01:15:12#

Шрила Шридхар Махарадж говорил о том, что необходимо иметь мужество, подобное Гималаям, для того чтобы пуститься в это путешествие, которое полно своих сложностей и трудностей, которое бесконечно долго, и тем не менее идти по этому пути. Духовное путешествие — это самое выдающееся, самое захватывающее путешествие всех времен и всех планов бытия, поэтому мужайтесь и будьте всегда готовы.

Переводчик: Притху Прабху Брахмачари
 Транскрипцию выполнил: Динанатх Дас
Редактор: Традиш Дас

 

 

Ш́рīматī Бгакті Лалітā Девī Дāсī

Абсолютна гармонія

(10 серпня 2013 року. Лахта, Санкт-Петербург) 

 

Цими днями, ми все ще продовжуємо пам’ятувати про Шрілу Шрідгару Махараджа — він живе в наших серцях, ми пам’ятуємо про нього й цитуємо його вислови, його книги. У вівторок ми святкували день його відходу, і хоча минув вже майже тиждень, тим не менш, все це і досі лишається у нас в пам’яті. Сьогодні мені на думку спало те, що він казав про абсолютну гармонію, і це для нас просто дивовижно, дуже піднесено: гармонія потрібна в житті кожної людини, перш за все — тому, хто практикує, бо для нього завжди необхідно здобути баланс між так званим матеріальним життям і духовним, між багатьма аспектами свого життя. В цьому плані абсолютна гармонія завжди потрібна кожному із нас.

Завжди щодо будь-якого питання існує абсолютна точка зору та відносна, і Шріла Шрідгар Махарадж завжди направляв нас до абсолютного, він завжди вказував в бік вічного та божественного. Шріла Шрідгар Махарадж наводив також приклад із оркестром чи музичною командою, коли безліч інструментів звучать суголосно під керівництвом диригента. Безліч інструментів видають різні звуки, але все це зливається в єдиному звучанні і створює дивовижну музику. Всі інструменти звучать по-різному: флейти, тромбон, струнні, ударні, тим не менш під вмілим керівництвом диригента всі ці звуки перетворюються в дивовижно прекрасну музику.

Нам пропонують отримати роль музичного інструменту, грати в цьому божественному оркестрі під керівництвом істинного диригента, і кожен [повинен] грати свою партію в цьому дивовижному оркестрі. Шріла Шрідгар Махарадж пояснює, що абсолютна гармонія — це головна концепція Божественного, що Центр повсюди, а периферія — ніде. Ми всі — частки, складові органічного Цілого, тому наша задача — служити інтересам Цілого, і так ми дістанемо вірне положення в житті: не як експлуатуючий початок, а як частина Цілого, служачи Йому.

Наше природне, початкове, конституційне положення — бути слугами, не експлуататорами, навпаки бути початком, що віддає. Служіння Центру, Причині всіх причин, джерелу і персоніфікованому гармонічному Початку. І так ми досягнемо джерела нашого сповнення і щастя. Шріла Шрідгар Махарадж пояснює: якщо ви просто будете поливати коріння дерева, то всі гілки, стовбур, листя, квіти — всі вони також будуть насичені. Це те, як садівнику слід піклуватися про дерево: не поливати листя, а поливати коріння. І для того, щоб наситити тіло, ми також приймаємо їжу через рот, і наповнюючи шлунок, ми насичуємо своє тіло енергією та силою. Ми не кладемо їжу в вуха, в очі, чи ніс — це неправильна процедура.

Шріла Шрідгар Махарадж каже, що служіння Центру — наша найвища перспектива, наше найвище устремління. Як, наприклад, планети: всі планети Сонячної системи обертаються навколо Сонця. І всі атоми, молекули всередині тіла працюють на благо всього тіла. Якщо якісь клітини починають працювати заради власних, місцевих інтересів, то так утворюється рак. Загальне улаштування світу має подібну природу, тому наша задача — служити Цілому, чи, як ми казали раніше, стати слушними інструментами для участі в цьому оркестрі.

Більш того, свідомість Крішни настільки прекрасна, що кожному знайдеться своє місце, кожному знайдеться [буквально] «своя кімната». Незважаючи на те, що кожен з нас індивідуальний, тим не менш це буття всеосяжне, настільки всеосяжне, що все стає гармонічним, втрачає місце ідея ворогів, і навіть, якщо такі є в житті, вони не сприймаються ворогами.

Вайшнавська культура полягає в тому, щоб вести смиренне життя, бути терплячими та відноситися із повагою до інших. Це основна практика, яка дана нам Шрі Чайтан’єю Махапрабгу, і яка була записана Ним Самим, власноруч. Шріла Бгактівінода Тгакур говорить, що у відношенні цих трьох якостей — смиренність, терпіння та повага, з найбільшою увагою, з великою відповідальністю ми відносимося до терпіння, тому що через терпіння до нас природним, чистим чином прийде і смиренність, та повага до інших.

Шріла Шрідгар Махарадж каже, що якщо ми будемо терпіти, відноситися з терпінням до всього, то гармонія примножиться. Якщо всі стануть терплячими, то у всьому світі запанує гармонія, всеосяжна гармонія. І таким чином, завдяки терпінню, гармонія пошириться, примножиться та охопить усіх. Це проста, природна істина. Якщо ми застосуємо її в своєму житті, то отримаємо безсумнівне благо та успіх.

Так чи інакше, з цією ідеєю ми знаходимося тут, у світі експлуатації, де ніщо не існує без експлуатування іншого. І на цьому плані буття існують повторні цикли народження та смерті. Це план дій та реакцій, протидій цьому, наслідків. Як Н’ютон сказав в своєму третьому законі: для кожної дії існує рівна та протилежно [спрямована] дія. Ми називаємо це законом карми. Чи знаємо, чи не знаємо ми про це, але тим не менш ми зв’язані по руках і ногах цим законом карми і зазнаємо наслідків своїх власних дій.

Для того, щоб звільнитися від цього, потрібно зробити лише маленьке налагодження, дуже просте. Ми чули про те, що релігія означає правильне самовизначення. Завдяки здобутому правильному куту зору та устремлінню до гармонічного буття ми рано чи пізно досягнемо цього стану. Усвідомивши кепську природу цього світу, деякі намагаються зректися, піти у безмовність, у життя сну без сновидінь, вони бажають знеособитися та перестати існувати, піти у нірвану. Ми не згодні з тим, що це рішенні є позитивним, тому що, навіть знаходячись в цьому стані, стані по-за страждань та по-за існування, — душа рано чи пізно може повернутися до старого та впасти у світ експлуатації. Шріла Шрідгар Махарадж наводить наступну божественну арифметику: «Якщо ви з усього сущого вилучите експлуатацію та зречення, то що залишиться у вас, — бгакті, відданість». І це є позитивне рішення. Так ми отримуємо внутрішню виповненість, пробудження душі до вищої гармонії та здобуваємо позитивні відношення з Абсолютом у п’яти можливих видах взаємовідносин.

Вивчаючи священні писання, такі як Бгаґавад‑ґіта та інші, ми поступово, крок за кроком, слідуючи настановам святих, намагаємося збагнути бгакті‑йоґу і слідувати її шляхом. Ми вивчаємо, як ми можемо прийти до цього та досягти Господа. На цьому плані свідомості неможливе повернення до процесу дій та їх наслідків. Коло карми обривається, існує лише одне позитивне буття, що сповнене різноманіття. Встаючи кожного дня вранці, ми відкриваємо для себе, що у нас є можливість практикувати, брати участь в духовному житті і робити необхідні кроки по напрямку до Господа.

Окрім практики, ми також намагаємося ділитися тим, що є прекрасного у нас, із іншими, з усіма щирими душами. Це найкраща допомога, найкращий вид благодійності — ділитися цим станом, цим знанням, цими можливостями із іншими. Більш того, в писаннях сказано, що якщо ви не розповідаєте те, що дорого та свято для вас — цим божественним посланням, — то це зветься джіва‑хімса, насильство по відношенню до інших живих істот, тому що вони страждають. Тому ми намагаємося також дати натхнення іншим, спонукати їх приєднатися до нас. Чому? Тому що це позитивне всеосяжне буття також призначене і для них, але вони забули чи не підозрюють про це, й тому наша задача — поділитися із ними. Жива істота, що ув’язнена в матеріальну оболонку тіла, повністю знаходиться під непроглядним покровом ілюзії, що зветься маха‑майя.

Ілюзія покриває очі живих істот, і вони сприймають цей світ і своє буття, наче свій рідний будинок. Настільки осліплена, що навіть спостерігаючи смерть навкруги, зокрема смерть своїх близьких людей, родичів, друзів, жива істота тим не менш вважає, що сама вона не помре ніколи. Юдгіштгіра Махарадж сказав: «Це найдивовижніше, що існує в цьому світі». Один з великих садгу, один з останніх імператорів землі, Махарадж Юдгіштгіра, сказав про те, що все дивовижне в цьому світі зводиться до наступного: не дивлячись на те, що жива істота постійно бачить смерть навкруги себе (смерть своїх близьких та інших живих істот), тим не менш вона сама живе так, неначе не помре ніколи. Він каже про те, що жива істота не готується, не готова до смерті. Що він має на увазі? Що жива істота не схильна до того, щоб вести духовне життя, просувати себе до вічного, до Божественного. Час життя надзвичайно цінний, оскільки він здатен направити нас до найвищої мети.

По-справжньому розумні душі використовують цей час життя, рухаються в бік вічного блага, тому що підступна смерть відбере в нас усі тимчасові матеріальні надбання: друзів, родичів, якісь цінні речі, становище, і залишиться тільки вічне. Оскільки ми не знаємо, скільки нам лишилося, ми не можемо бути певними на 100% [що ми маємо достатньо часу], а шанси обмежені, тому ми не повинні упускати їх, ми повинні використовувати їх для духовного життя, для духовного устремління.

Шріла Шрідгар Махарадж каже нам: «Прокиньтеся, підійміться! Пробудіться від сну, глибокого сну, в якому ви перебуваєте! Пробудіться від сну, підведіться і шукайте нектар, тому що всі ви — діти нектару. Всі ви шукаєте Крішну, ви всі в пошуках Його, в пошуках Шрі Крішни, Прекрасної Реальності».

Можливо, в когось є якісь питання? Будь ласка, не соромтеся задавати. Я бачу, здебільшого сьогодні зібралися віддані, приїхали з різних частин Петербургу. Дякую, що ви сьогодні приїхали сюди. Я дуже щаслива була відвідати Україну — це був мій перший візит туди. Я приїхала на фестиваль «VEDALIFE», який тривав тиждень, тільки-но стався від вихідних до вихідних. Ми щойно повернулися звідти і досі переживаємо ті події, і готуємося до наступного фестивалю. А зараз маємо деяке затишшя. Я приїхала трохи раніше, щоб допомогти підготувати ґрунт для наступного фестивалю «VEDALIFE», який відбудеться тут, в Петербурзі. Саме тому я зараз тут, я завжди доступна, якщо я чимось зможу послужити, я завжди на службі у вас. Ґурудев дав мені таку настанову, таке служіння: надихати інших на духовне життя.

Він сказав: «Ти можеш їздити куди завгодно, бути де завгодно, але твоє зайняття буде полягати в тому, щоб завжди надихати відданих та друзів на духовні звершення». Тому мені буде дуже приємно, якщо ви зможете залучати мене до служіння. З 21‑го у нас відбудеться невеликий фестиваль у Москві, потім тут з 27‑го почнеться наступний фестиваль. І ми вважаємо, сподіваємося, що приїдуть віддані з різних частин Росії. Шріла Ґосвамі Махарадж приїде, Шріла Авадгут Махарадж, наші американські брахмачарі‑ентузіасти — Вірачандра та Рамачандра. Ми також сподіваємося, що всім вам випаде вдача вивудити побільше від них. В якому плані? Отримати їх божественне, сприятливе спілкування і через це якось змінитися внутрішньо в найкращий бік.

Ми всі зобов’язані в першу чергу Шрілі Авадгуту Махараджу. Він абсолютно некорисливо, за допомоги Віджая Рамана Прабгу та багатьох з вас організував місію в Росії для блага всіх людей тут. І вдень, і вночі, двадцять чотири години на добу, сім днів на тиждень він зайнятий безкорисливим розповсюдженням свідомості Крішни в Росії, зайнятий служінням. Я ніколи не зустрічала когось подібного до Шріли Авадгути Махараджа, стосовно його серця — воно таке велике і щедре! Він ніколи не думає про себе, але завжди віддає всі сили та енергію, всі можливості заради служіння місії свого вчителя, Шріли Ґовінди Махараджа, тут, в Росії. Ви навіть не можете уявити собі, наскільки це динамічна місія — вона значно випереджає всі інші місії по всьому світі. Стільки різноманітних духовних проектів: ведичний планетарій, кіно і дуже-дуже багато різних напрямків, що розумом згадати їх всі навіть неможливо. Все, що робить Авадгут Махарадж — дивовижне. Динамічна місія, яку очолює динамо-машина, — Шріла Авадгут Махарадж.

Джай Шріла Бгакті Бімал Авадгут Махарадж кі джай!

Можливо, у когось зараз є якісь питання?

Питання: Ми трохи казали про терпіння. Якщо я правильно зрозуміла, смирення та пошана прийдуть після терпіння. А після чого прийде терпіння?

Бгакті Лаліта Деві Дасі: Терпіння приходить, як наслідок нескінченних спроб терпіти. Насправді шанси практикувати терпіння випадають нам щодня, тому не варто упускати їх. І якщо ми щиро будемо намагатися, то допомога зійде до нас. Найпрекрасніше — це дух старанності. Дитя, коли вчиться ходити, приблизно перебуває в такому становищі: він хоче піти, але в наступний момент робить крок і падає, але він все одно підводиться, робить наступний крок і знову падає, але він не припиняє свої спроби. І поступово, завдяки цим спробам, йому вдається робити перші незграбні кроки, але пізніше він вже ходить, прекрасно бігає. Духовне життя подібне до цього.

Є один дуже гарний вірш, в якому говориться про те, що та земля, на яку ми падаємо, повинна послужити нам точкою опори, від якої ми повинні відштовхнутися, з тим щоб знову підвестися. І ми, насправді, не маємо інших занять, крім того як робити спроби, намагатися. Ще є питання?

Одного разу Шріла Ґосвамі Махарадж поставив запитання Ґурудеву, Шрілі Ґовінді Махараджу: «А як ви прийшли до такого глибокого розуміння цієї шлоки, цього вірша про смиренні, терпіння, пошану, тому що ви постійно говорите про це наче зсередини. Як ви прийшли до розуміння цього? Він відповів: «Від розпачу, бо ніщо інше не працює». Будучи ачар’єю, керуючи могутньою місією, постійно взаємодіючи з дуже різними відданими, так чи інакше, не києм, так палицею доводиться приходити до цієї ідеї. Як ми бачимо є така здатність — контроль язика, коли треба казати, а коли не треба, коли відповідати, а коли мовчати, і так далі. Коли те, що треба було сказати, було приємно слухачеві, коли це було лагідно, надихаюче, тоді він говорив. Але, коли навпаки — він вважав за краще зберігати мовчання.

Тому одна з найважливіших практик в нашому житті, в практиці відданості — це контроль язика. Говориться: якщо вам нічого сказати позитивного, то просто помовчте. Ґурудев з легкістю володів цим. Ґурудев сам по собі був дуже смиренною особистістю, тому для нього смирення не було чимось новим чи дивовижним, оскільки себе він завжди сприймав за найнижчого слугу свого Ґуру Махараджа, і все, що приходило до нього, він сприймав як милість його Ґуру Махараджа. Також природнім чином йому вдавалося виказувати пошану до кожного. Чому? Тому що кожного він бачив як служителя його Ґуру Махараджа, виконавця його волі, і більш того, навіть як продовження його Ґуру Махараджа. Таким був його погляд на присутність Божественного в усьому, що його оточувало, і для нього все було гармонічним.

Всі ми були свідками, всі ми бачили, скільки можливостей мав Ґурудев, щоб припинити бути смиренним, терплячим та інше. Скільки разів його ображали, навіть було й таке, що його власні учні. Чи скільки разів він мав привід прогнівитися, але тим не менш він завжди залишався смиренним, терплячим та виказував пошану всім. В такий спосіб, він повчав власним прикладом гармонії своїх учнів, своїх послідовників і всіх. Шріла Ґурудев казав: «В моїх джунглях сила силенна різного звір’я: і тигри, і слони, та інші… Але всі вони живуть в своїй гущі, [кожен] в своїй норі, і у всіх все добре. Все в гармонії».

Стільки дуже різнопланових, різношерстих особистостей — і тим не менш, всіх їх він міг направляти в такий спосіб, щоб все навколо було гармонійно, щоб вони ладили один з одним, і Ґурудев міг створювати цю гармонію. Навіть «найлютіші» тигри, віддані, які були подібними до тигрів, навіть вони ставали лагідними кішками в його присутності. Так йому вдавалося гармонізувати все і вся і використовуючи кожного як інструмент, інструмент в оркестрі Господа — він був тим самим диригентом.

Тож, ми прийшли до того, з чого розпочали. Він — той самий диригент. Всілякі інструменти з різних частин світу — і наладжені, і не наладжені, милозвучні і не дуже — всіх їх він зумів використати, всіх зумів задіяти в своїй чудовій, божественній музиці.

Питання: Я сьогодні зустрічалася з одним знайомим, який слідує імперсональній концепції. Ми говорили про те, як впізнати святу людину. Він дав наступне пояснення: в присутності святого розум іншої людини опиняється в стані шанті, думки йдуть геть, тобто [наступає] стан безмовності, повного спокою, та відсутності думок. Мені хотілося б знати, в присутності Ґурудева таке відбувалося? Чи в нас якесь інше визначення святого?

Бгакті Лаліта Деві Дасі: Ми чули про те, що садгу, святий, — це той, хто робить наше духовне життя можливим. Він — прабгу‑прія, він ще більш любий Господові, аніж Його власне життя, оскільки все, що він робить, все, що він каже, — лише спрямоване на задоволення Всевишнього. Тому слухати святого також дуже приємно для слуху, оскільки це пробуджує внутрішнє життя душі і все, що є світлого в людині. Ми слідуємо за їхніми стопами, ми слідуємо за ними, оскільки вони ведуть нас шляхом до Крішни, вони дарують нам Його. Що може бути більш могутнім чи більш значимим, аніж це?

Вони дарують нам найвище — те, що запатентовано й захищено авторським правом, — тим не менш вони роздають це нам. Вони віддають нам на золотій тарілці те, що самі вважають вищим, і те, що дійсно є вищим. І, можливо, деякий побічний ефект — те, що приходить спокій. Але, перш за все, спокій приходить через те, що вони дарують нам сенс нашого існування, сенс життя, і це додає і спокій, і гарний настрій. Тому ми маємо дещо вищі вимоги до святих, [до розуміння], хто такий святий. Деяке більш піднесене розуміння: вони — ті, хто дарують Господа. Останнє питання?

Питання: А чому настільки важливий сенс життя?

Бгакті Лаліта Деві Дасі: Якщо не мати сенсу в житті, заради чого жити, чого прагнути, то й життя — пустобляка, тому що немає ніякого натхнення і ніякого прагнення, це депресивне й хворе життя. Навіть медики кажуть про це. Нещодавно було проведено чергове дослідження, і статистика показала, що ті, в кого є сенс життя, живуть довше, здоровіше та щасливіше. Не те, щоб нам потрібно було саме знання, але воно приходить як частина здорового глузду. Як можна спонукати себе до якихось дій, пробудившись від сну, якщо в тебе немає сенсу життя, до чого прямувати, для чого існувати? Оскільки ми бажаємо бути духовно здоровими і до чогось все-таки прагнути, перш за все розуміння всіх цих речей приходить у свідомості. Якщо ми будемо свідомими відносно свого життя, якщо ми будемо мати якусь вищу ціль, до якої ми будемо, нехай навіть нескінченно, прямувати, тим не менш це принесе в наше життя величезне благо і надасть нам смаку до життя, надасть нам напрям слідування.

Шріла Шрідгар Махарадж наводить такий приклад: в однієї людини замутився розум, і він забув про те, що в нього є будинок, родина. І він тільки дні тре, збираючи шматочки паперу на вулиці, тобто він займається якоюсь марною працею. День і ніч він збирає ці шматки паперу, не знаючи навіщо, для чого і таке інше. Таким чином, він зайнятий цією марною працею. Він забув про те, що у нього є будинок, у нього є родина, що його життя зовсім інакше, сам подих життя інший, але він цього не бачить.

Приклад цієї божевільної людини — це ілюзія нашого зумовленого існування, в якому ми забули про свій справжній дім і думаємо, що те, як ми живемо зараз, і те, чим ми займаємося, — це дещо справжнє, в той час як духовне життя — це щось відсторонене.

Питання: Як уникати впливу майі?

Бгакті Лаліта Деві Дасі: Ми завжди будемо захищені, якщо будемо триматися товариства святих, а також наших братів і сестер в Бозі, і завжди будемо зайнятті в якомусь важливому, відповідальному служінні. Поступового до нас прийде здатність до розрізнення, до самоаналізу. Для нас це може бути якась особлива ситуація, через яку ми зрозуміємо, що ось це — пастка, омана, майя, а це — служіння. До нас прийде певне розуміння. Не одразу, через деякий час, можливо, але тим не менш для себе ми будемо здатні це якось відстежувати. Але допоки в нас не має такої здатності до цього розрізнення, ми можемо звертатися до більш піднесених вайшнавів. Вони здатні захистити нас і направити в потрібне русло, напровадити. Це допомагає завжди буди задіяним у служінні і дарма не втрачати час.

Вчора ми казали про це: власний розум — це кузня диявола. Тому те, що ми кажемо, має своє значення і практичний сенс. Будьте певні в тому, що перевірки прийдуть, і чим вище ми будемо заходити, тим тоншими та витонченішими вони будуть проявлятися в нашому житті. І остання витівка майі: коли душа перетинає всі плани матеріального буття і виходить з-під впливу, майя приходить особисто, зі складеними долонями і каже: «Я обманювала тебе всі ці життя, але зараз я хочу особисто служити тобі. Ти станеш Шивою, а я буду твоєю коханою, я буду твоєю служницею». Це остання перевірка, остання витівка, остання западня.

Тим не менш це її служіння — уводити живих істот, і вона з цим служінням справляється гарним чином. Наш погляд повинен бути направлений на єдину ціль, і не варто розпилятися, ми повинні спрямовано рухатися в напрямку нашої мети, тоді ми будемо врятовані. Не слід вважати, що ми уникнемо перевірок, пасток, чи ще чогось; вони обов’язково прийдуть, тому що найвища перспектива, яку ми бажаємо досягти в своєму житті, дається непросто, для цього потрібно багато чим пожертвувати. Якщо ти не чекаєш якихось різких поворотів долі, ти будеш здивований і не готовий, коли вони прийдуть.

Нас закликають вважати, що всі ці перевірки та випробування приходять заради нашого покращення, виправлення, нашого гартування. Тат те ’нукампа̄м̇ су‑самӣкшама̄н̣о2: все, що приходить в цей світ, все, що приходить до нас, — і бажане, і небажане, — ми повинні сприймати як дещо, що спрямоване на те, щоб зробити нас краще, виправити нас, напровадити нас. Навіть небажане вчить нас чомусь, і ми повинні правильно засвоїти ці уроки. Це більш глибокий аналіз: все те, що приходить до мене, приходить не просто так, воно приходить до мене по вищій милості Господа. Навіть травинка не ворухнеться без Його відома, без Його на те милості і волі. Тому я сприймаю все, що приходить до мене, як найвище благо, яке направлене на те, щоб я став кращим, і щоб моє життя дісталося більш високого виміру.

Ми повинні розуміти: все небажане, що приходить до нас протягом нашого життя (у тому числі і духовне) — це лише результати наших власних вчинків та дій в минулому. Тому нам треба бути вдячними, що все це разом приходить до нас, щоб ми мали можливість екстерном скласти цей іспит, щоб ми мали можливість разом перетнути це і продовжувати рухатися далі, залишивши це позаду, як духовні «солдати». Навіть різні всілякі речі, що приходять в наше життя, ті ж самі випробовування та витівки майі, також приходять з тим, щоб нас навчити чомусь, щоб ми зуміли зробити правильний висновок. Не варто дивуватися, якщо хтось не витримує випробування, якщо хтось провалив іспит. Як, наприклад, у школі: деякі студенти, деякі учні залишаються на другий рік, тому що вони не засвоїли свого курсу навчання. Тому потрібно бути готовими і намагатися скласти все на «відмінно».

Шріла Шрідгар Махарадж каже, що потрібно мати мужність, подібну Гімалаям, для того щоб пуститися в цю подорож, в якій багацько складнощів та труднощів, яка нескінченно довга, і тим не менш йти цим шляхом. Духовна подорож це — найвидатніша та найзахоплююча подорож всіх часів та всіх планів буття, тому відважуйтесь та будьте завжди готові.

Перекладач: Аннапурна Деві Дасі
Редактор: Крішна Чайтан’я Дас

 


1 Тат те ’нукампа̄м̇ су-самӣкшама̄н̣о, бхун̃джа̄на эва̄тма-кр̣там̇ випа̄кам / хр̣д-ва̄г-вапурбхир видадхан намас те, джӣвета йо мукти-паде са да̄йа-бха̄к — «Мой дорогой Господь, тот, кто смиренно ждет, когда Ты прольешь на него Свою беспричинную милость, терпеливо снося все последствия своих прошлых ошибок и почитая Тебя в сердце, словами и телом, несомненно, достоин освобождения, которое становится его законным правом» («Шримад-Бхагаватам», 10.14.8. Цитируется в «Шри Чайтанья-чаритамрите», Мадхья-лила, 6.261; Антья-лила, 9.77).

2 Тат те ’нукампа̄м̇ су-самīкшама̄н̣о, бгун̃джа̄на ева̄тма-кр̣там̇ віпа̄кам / хр̣д-ва̄г-вапурбгір відадган намас те, джīвета йо мукті-паде са да̄йа-біа̄к — «Мій любий Господь, той, хто смиренно чекає, коли Ти проллєш на нього Свою безпричинну милість, терпляче переносячи всі наслідки своїх минулих помилок і шануючи Тебе в своєму серці, словами та тілом, безсумнівно, вартий звільнення, яке належить йому по праву» («Ш́рīмад‑Бгāґаватам», 10.14.8; «Ш́рī Чаiтанйа-чарітāмр̣та», Мадгйа-лīлā, 6.261; Антйа-лīлā, 9.77).




←  «Лишь по воле Кришны мы можем познать Его». Шрила Б. Р. Шридхар Дев-Госвами Махарадж. Навадвипа Дхама, Индия ·• Архив новостей •· «Путь любящего слуги». Шрила Б. Б. Авадхут Махарадж. 26 июля 2013 года | Киев, Украина | Фестиваль VEDALIFE  →

Get the Flash Player to see this player.
скачать (формат MP3, 54.7 МБ)

Шримати Бхакти Лалита Деви Даси

Абсолютная гармония

(10 августа 2013 года. Лахта, Санкт-Петербург)

 

#00:00:26#

Мы в эти дни еще продолжаем памятовать о Шриле Шридхаре Махарадже, он живет в наших сердцах, и мы памятуем о нем и цитируем его высказывания, его книги. Во вторник мы отмечали день его ухода, и хотя уже почти неделя прошла с тех пор, тем не менее это все равно на нас как-то отражается. Сегодня мне на ум пришло то, что он сказал об абсолютной гармонии (и это для нас очень замечательно, очень возвышенно): гармония необходима в жизни каждого человека, прежде всего — практикующего, потому что для него всегда необходимо нащупать баланс между так называемой материальной жизнью и духовной, между многими аспектами своей жизни. В этом плане абсолютная гармония всегда нужна каждому из нас.

#00:02:42#

Всегда относительно любого вопроса есть абсолютная точка зрения и относительная, и Шрила Шридхар Махарадж всегда направлял нас к абсолютной, он всегда указывал в сторону вечного и божественного. Шрила Шридхар Махарадж приводил также пример оркестра или музыкальной команды, когда множество инструментов звучат в созвучии под руководством дирижера. Множество инструментов издают разные звуки, но все это сливается в едином звучании и создает прекрасную музыку. Все инструменты звучат по-разному: флейты, тромбон, струнные, ударные, тем не менее под умелым руководством дирижера все эти звуки превращаются в удивительную музыку.

#00:05:13#

Нам предлагается обрести роль музыкального инструмента, играть в этом божественном оркестре под руководством истинного дирижера, и играть каждый [должен] свою партию в этом удивительном оркестре. Шрила Шридхар Махарадж объясняет, что абсолютная гармония — это центральная концепция Божественного, что Центр повсюду, а периферия — нигде. Мы все — части, частички органического Целого, поэтому наша задача — служить интересам Целого, и так мы займем правильное положение в жизни: не как эксплуатирующее начало, а как часть Целого, служа Целому.

#00:07:28#

Наше естественное, изначальное, конституционное положение — быть слугами, не эксплуататорами, а отдающим началом. Служение Центру, Причине всех причин, источнику и персонифицированному гармоническому Началу. И так мы обретем источник нашей исполненности и счастья. Шрила Шридхар Махарадж поясняет: если вы будете просто поливать корень дерева, то все ветви, ствол, листья, цветы — все они также будут насыщены. Это то, как садовнику следует заботиться о дереве: не поливать листья, а поливать корень. И для того чтобы насытить тело, мы также принимаем пищу через рот, и, наполняя желудок, мы насыщаем свое тело энергией и силой. Мы не помещаем пищу в уши, в глаза, в нос — это неправильная процедура.

#00:10:03#

Шрила Шридхар Махарадж говорит, что служение Центру — наша высочайшая перспектива, наше высочайшее устремление. Как, например, планеты: все планеты Солнечной системы вращаются вокруг Солнца. И все атомы, молекулы внутри тела работают для блага всего тела. Если какие-то клетки начинают работать ради собственных, местных интересов, то так образуется рак. Общее устроение мира таково же, поэтому наша задача — служить Целому, или, как мы говорили ранее, стать подходящими инструментами для участия в этом оркестре.

#00:11:46#

Более того, сознание Кришны настолько замечательно, что каждому найдется свое место, каждому найдется [буквально] «своя комната». Несмотря на то что каждый из нас индивидуален, тем не менее это бытие всеобъемлюще, настолько всеобъемлюще, что все становится гармоничным, пропадает идея врагов, и даже если таковые есть в жизни, они не воспринимаются как враги.

#00:12:41#

Вайшнавская культура заключается в том, чтобы вести смиренную жизнь, быть терпеливыми и относиться с почтением к другим. Это основная практика, которая дана нам Шри Чайтаньей Махапрабху, и которая была записана Им Самим, собственной рукой. Шрила Бхактивинод Тхакур говорит, что в отношении этих трех качеств — смирение, терпение, почтение — с большим вниманием, с большей ответственностью мы подходим к терпению, потому что через терпение к нам естественным, подлинным образом придет и смирение, и почтительность к другим.

#00:13:58#

Шрила Шридхар Махарадж говорит, что если мы будем терпеть, относиться с терпимостью ко всему, то гармония усилится. Если все станут терпеливыми, то во всем мире воцарится гармония, всеобъемлющая гармония. И так, благодаря терпению, гармония распространится, усилится и охватит всех. Это простая, естественная истина. Если мы применим ее к своей жизни, то обретем несомненное благо и успех.

#00:15:16#

Так или иначе, с этой идеей мы находимся здесь, в мире эксплуатации, где ничто не существует без эксплуатирования другого. И на этом плане бытия пребывают повторяющиеся рождение и смерть. Это план действия и реакции, противодействия этому, последствий. Как Ньютон сказал в своем третьем законе: для каждого действия существует равное и противоположно [направленное] действие. Мы называем это законом кармы. Зная или не зная об этом, тем не менее мы связаны по рукам и ногам этим законом кармы и переживаем последствия своей собственной деятельности.

#00:16:48#

Для того чтобы освободиться от этого, нужно сделать лишь маленькую настройку, очень простую. Мы слышали о том, что религия означает правильное самоопределение. Благодаря обретению правильного угла зрения и устремлению к этому гармоническому бытию мы рано или поздно достигнем этого состояния. Поняв скверную природу этого мира, некоторые пытаются отречься, уйти в безмолвие, в жизнь сна без сновидений, они хотят обезличиться и перестать существовать, уйти в нирвану. Мы не согласны с тем, что такое решение позитивно, потому что даже находясь в этом состоянии — состоянии вне страданий и вне существования, — тем не менее душа рано или поздно может вернуться к старому и пасть в мир эксплуатации. Шрила Шридхар Махарадж приводит такую божественную арифметику: «Если вы из всего сущего исключите эксплуатацию и отречение, то, что останется у вас, — будет бхакти, преданность». И это позитивное решение. Там мы находим внутреннюю исполненность, пробуждение души к высшей гармонии и обретению позитивных отношений с Абсолютом в пяти возможных видах взаимоотношений.

#00:20:37#

Изучая священные писания, такие как Бхагавад-гита и другие, мы постепенно, шаг за шагом, следуя наставлениям святых, пытаемся постигать бхакти-йогу и следовать ее путем. Мы изучаем, как мы можем прийти к этому и достичь Господа. На этом плане сознания невозможен возврат к этому процессу действий и их последствий. Круг кармы прерывается, существует только одно позитивное бытие, исполненное многообразия. Вставая каждый день утром, мы обнаруживаем, что у нас есть возможность практиковать, участвовать в духовной жизни и делать оставшиеся шаги по направлению к Господу.

#00:22:42#

Помимо практики, мы также пытаемся поделиться тем, что есть замечательного у нас, с другими, со всеми искренними душами. Это самая лучшая помощь, самый лучший вид благотворительности — поделиться этим состоянием, этим знанием, этими возможностями с другими. Более того, в писаниях говорится, что, если вы не делитесь тем, что дорого и свято для вас — этим божественным посланием, — то это называется джива-химса, насилие по отношению к живым существам, потому что они страдают. Поэтому мы пытаемся также вдохновить других, побудить их также присоединиться к нам. Почему? Потому что это позитивное всеобъемлющее бытие также предназначено и для них, но они забыли или не подозревают об этом, и поэтому наша задача — поделиться этим. Живое существо, заключенное в материальную оболочку тела, полностью находится под непроглядным покровом иллюзии, названной маха-майя.

#00:25:01#

Иллюзия застилает пеленой глаза живых существ, и они воспринимают этот мир и свое бытие как дом. Настолько ослепленное, что, даже видя смерть повсюду, в частности, смерть своих близких людей, родственников, друзей, живое существо тем не менее считает, что само оно не умрет никогда. Юдхиштхира Махарадж сказал: «Это самое удивительное, что существует в этом мире». Один из великих садху, один из последних императоров земли, Махарадж Юдхиштхира, сказал о том, что все удивительное в этом мире сводится к следующему: несмотря на то, что живое существо постоянно созерцает смерть вокруг себя (смерть своих близких и других живых существ), тем не менее оно само живет так, как будто не умрет никогда. Он говорит о том, что живое существо не готовится, не готово к смерти. Что он имеет в виду? Что живое существо не склонно вести духовную жизнь, подвигать себя к вечности, к Божественному. Время жизни необычайно ценно, поскольку оно способно направить нас к высочайшей цели.

#00:27:42#

По-настоящему разумные души используют это время жизни, двигаясь в сторону вечного блага, потому что коварная смерть отберет у нас все наши временные материальные накопления: друзей, родственников, какие-то ценные вещи, положение, и останется только вечное. Поскольку мы не знаем, как долго мы проживем, мы не можем быть уверены на 100% [что у нас есть много времени], а шансы ограничены, поэтому мы не должны их упускать, мы должны использовать их для духовной жизни, для духовного стремления.

#00:29:37#

Шрила Шридхар Махарадж говорит нам: «Вставайте, поднимайтесь! Воспряньте ото сна, глубочайшего сна, в котором пребываете! Воспряньте ото сна, поднимитесь и ищите нектар, потому что все вы — дети нектара. Вы все ищете Кришну, вы все находитесь в поиске Его, в поиске Шри Кришны, Прекрасной Реальности».

#00:30:19#

Возможно, у кого-то есть какие-то вопросы? Пожалуйста, не стесняйтесь задавать. Я вижу, в основном преданные сегодня собрались, приехали из разных частей Петербурга. Спасибо, что все вы сегодня приехали сюда. Я очень счастлива была побывать на Украине — это был мой первый визит туда. Я приехала на фестиваль «VEDALIFE», который совсем недавно отгремел от выходных до выходных. Мы только-только оттуда вернулись, еще переживаем те события и готовимся к следующему фестивалю. Сейчас некое затишье. Я приехала немножко пораньше для того, чтобы помочь подготовить почву для следующего фестиваля «VEDALIFE», который пройдет здесь, в Петербурге. Поэтому я нахожусь здесь, я всегда доступна, если я чем-то могу вам послужить, я всегда у вас на службе. Гурудев дал мне такое указание, такое служение: вдохновлять других на духовную жизнь.

#00:32:47#

Он сказал: «Ты можешь ездить куда угодно, быть где угодно, но твое занятие будет всегда вдохновлять преданных и друзей на духовные свершения». Поэтому мне будет очень приятно, если вы сможете использовать меня в служении. С 21-го у нас еще будет маленький фестиваль в Москве, затем здесь с 27-го начнется следующий фестиваль. И мы думаем, надеемся, что преданные из разных частей России приедут. Шрила Госвами Махарадж приедет, Шрила Авадхут Махарадж, наши американские брахмачари-энтузиасты — Вирачандра и Рамачандра. Мы также надеемся, что всем вам выпадет большая удача «выудить» побольше из них. В каком плане? Обрести их божественное, благоприятное общение и через это как-то внутренне измениться в лучшую сторону.

#00:35:05#

Мы все очень многим обязаны прежде всего Шриле Авадхуту Махараджу. Он совершенно бескорыстно, при помощи Виджая Рамана Прабху и многих из вас организовал миссию в России для блага всех людей здесь. И денно, и нощно, двадцать четыре часа в сутки, семь дней в неделю он занят бескорыстным распространением сознания Кришны в России, занят служением. Я никогда не встречала кого-либо, подобного Шриле Авадхуте Махараджу, в плане его сердца — оно такое огромное и такое щедрое! Он никогда не думает о себе, но всегда отдает все силы и энергию, все возможности ради служения миссии своего учителя, Шрилы Говинды Махараджа, здесь, в России. Вы даже не можете представить себе, насколько это динамическая миссия — она значительно обгоняет, превосходит все остальные миссии во всем мире. Столько различных всевозможных духовных проектов: ведический планетарий, кино и очень-очень много разных направлений, что перечислить их сейчас даже в уме невозможно. Все, что делает Авадхут Махарадж, — удивительно. Динамическая миссия, возглавляемая динамо-машиной, — Шрилой Авадхутом Махараджем.

Джай Шрила Бимал Авадхут Махарадж ки джай!

Может быть, сейчас у кого-то есть какие-то вопросы?

#00:38:20#

Вопрос: Мы говорили немножко о терпении. Если я правильно поняла, смирение и почтение придут после терпения. А после чего придет терпение?

#00:39:04#

Бхакти Лалита Деви Даси: Терпение приходит после бесконечных попыток терпеть. На самом деле шансы практиковать терпение выпадают нам каждый день, поэтому не стоит их упускать. И если мы будем искренне пытаться, то помощь низойдет к нам. Самое замечательное — это дух прилежания. Ребенок, когда учится ходить, примерно находится в таком положении: он хочет пойти, но в следующий момент делает шаг и падает, но он все равно опять встает, делает следующий шаг и снова падает, но он не прекращает свои попытки. И постепенно, благодаря этим попыткам, у него получается сначала делать первые неловкие шаги, но позже он уже ходит, бегает замечательно. Духовная жизнь подобна этому.

#00:41:06#

Есть один прекрасный стих, в котором говорится о том, что та земля, на которую мы падаем, должна послужить нам точкой опоры, от которой мы должны оттолкнуться, для того чтобы снова встать. И у нас больше, собственно, нет других занятий, кроме как пытаться. Еще, может быть, вопросы какие-то есть?

#00:42:29#

Однажды Шрила Госвами Махарадж задал вопрос Гурудеву, Шриле Говинде Махараджу: «А как вы пришли к такому глубокому пониманию этой шлоки, этого стиха о смирении, терпении, почтении, потому что вы постоянно об этом говорите прямо изнутри. Как вы пришли к пониманию этого?» Он ответил: «От отчаяния, потому что по-другому не работает». Будучи ачарьей, управляя огромной миссией, постоянно взаимодействуя с самыми разными преданными, так или иначе, приходится не мытьем, так катаньем приходить к этой идее. Как мы видим, есть такая способность — контроль языка: знание, когда нужно говорить, а когда не нужно, когда отвечать, а когда не отвечать, и так далее. Когда то, что нужно было сказать, было приятно слушающему, когда это было мягко, вдохновляюще, тогда он говорил. Но когда противоположно — он предпочитал сохранять молчание.

#00:45:24#

Поэтому одна из очень важных практик в нашей жизни, в практике преданности — это контролировать язык. Говорится: если у тебя нет чего-либо позитивного, что сказать, то просто помолчи. Так или иначе, это также касается этих трех качеств: и терпения, и смирения, и почтения. Гурудев очень легко оперировал этим. Гурудев сам по себе был очень смиренной личностью, поэтому для него смирение не было чем-то новым и диковинным, поскольку он себя всегда воспринимал нижайшим слугой своего Гуру Махараджа, и все, что приходило к нему, он воспринимал как милость его Гуру Махараджа. Также естественным образом ему удавалось быть почтительным к каждому. Почему? Потому что он видел каждого как служителя его Гуру Махараджа, исполнителя его воли, и более того, даже как продолжение его Гуру Махараджа. Так он видел присутствие Божественного во всем вокруг, и для него все было гармонично.

#00:48:03#

Мы все были свидетелями, мы все видели, сколько у Гурудева было возможностей для того, чтобы прекратить быть смиренным, терпеливым и так далее. Сколько раз его оскорбляли, бывало, его собственные ученики, или сколько раз у него был повод прогневаться, но тем не менее он всегда оставался смиренным, терпеливым и почтительным. Таким образом, он учил личным примером этой гармонии своих учеников, своих последователей и всех. Шрила Гурудев говорил: «В моих джунглях полно разных зверей: и тигры, и слоны, и остальные… Но все живут в своей чаще, [каждый] в своей норке, и у всех все хорошо. Все в гармонии».

#00:49:35#

Столько самых разноплановых, разношерстных личностей — и тем не менее всех их он мог направлять таким образом, что все вокруг было гармонично, что они уживались друг с другом, и Гурудев мог создать эту гармонию. Даже самые свирепые «тигры», преданные, которые были подобны тиграм, даже они становились мягкими котиками в его присутствии. И так он мог гармонизировать все и вся и использовать каждого как инструмент, инструмент в оркестре Господа — он был тем самым дирижером.

#00:50:47#

Итак, мы пришли к тому, с чего начали. Он — тот самый дирижер. Всевозможные инструменты из разных частей мира — и настроенные, и ненастроенные, благозвучащие и не очень — всех их он сумел использовать, всех сумел задействовать в своей прекрасной, божественной музыке.

#00:51:48#

Вопрос: Я сегодня виделась с одним знакомым, который следует имперсональной концепции. Мы говорили о том, как определить святого человека. Он дал следующее определение: в присутствии святого ум другого человека оказывается в состоянии шанти, мысли уходят, то есть [наступает] состояние безмолвия, полного покоя, безмыслия. Мне хотелось бы знать, в присутствии Гурудева такое происходило? Или у нас какое-то другое определение святого?

#00:53:17#

Бхакти Лалита Деви Даси: Мы слышали о том, что садху, святой, — это тот, кто делает саму нашу духовную жизнь возможной. Он — прабху-прия, он еще более дорог Господу, чем Его собственная жизнь, поскольку все, что он делает, все, что он говорит, — лишь направлено на удовлетворение Всевышнего. Поэтому слушать святого также приятно для слуха, поскольку это пробуждает внутреннюю жизнь души и все самое светлое в человеке. Мы следуем по их стопам, мы следуем за ними, поскольку они ведут нас по пути к Кришне, они даруют нам Его. Что может быть более могущественным или более значительным, чем это?

#00:55:31#

Они даруют нам высочайшее — то, что запатентовано и защищено авторским правом, — тем не менее они раздают это нам. Они отдают нам на золотом блюде то, что сами считают высшим, и то, что действительно является высшим. И, возможно, некий побочный эффект — то, что приходит спокойствие. Но прежде всего спокойствие приходит от того, что они даруют нам смысл нашего существования, смысл жизни, и это привносит и спокойствие, и счастливое расположение. Поэтому у нас несколько более высокие требования к святым, [к тому пониманию,] кто такой святой. Некое более высокое понимание: они — дарующие Господа. Последний вопрос?

Вопрос: А почему так важен смысл жизни?

#00:58:03#

Бхакти Лалита Деви Даси: Если не иметь смысла в жизни, ради чего живешь, к чему стремишься, то и жизнь-то — пустышка, потому что нет никакого вдохновения и никакого стремления, это депрессивная и нездоровая жизнь. Даже медики говорят об этом. Недавно было проведено очередное исследование, и статистика показала, что те, у кого есть смысл жизни, живут дольше, здоровей и счастливее. Не то чтобы нам необходимо само это знание, но оно приходит как часть здравого смысла. Как можно побудить себя к каким-либо действиям, пробудившись ото сна, если у тебя нет смысла, к чему стремиться вообще, для чего существовать? Поскольку мы хотим быть духовно здоровыми и к чему-то все-таки стремиться, прежде всего понимание всех этих вещей происходит в сознании. Если мы будем сознательными относительно своей жизни, если мы будем иметь какую-то высочайшую цель, к которой будем, пусть даже бесконечно, стремиться, тем не менее это привнесет в нашу жизнь величайшее благо и даст нам вкус к жизни, даст нам направление следования.

#01:01:17#

Шрила Шридхар Махарадж приводит такой пример: у одного человека помутился рассудок, и он забыл о том, что у него есть дом, семья. И он влачит свое существование, собирая кусочки бумаги на улице, то есть он занимается какой-то бесполезной деятельностью. День и ночь он собирает эти клочки бумаги, не зная зачем, почему и так далее. Таким образом, он занят этой бесполезной деятельностью. Он забыл о том, что у него есть дом, у него есть семья, о том, что его жизнь другая, само дыхание жизни иное, но он этого не видит.

#01:02:52#

Пример этого безумного человека — это аллюзия на наше с вами обусловленное существование, в котором мы забыли о своем подлинном доме и думаем, что то, как мы живем сейчас, и то, чем занимаемся, — это нечто подлинное, в то время как духовная жизнь — это что-то отстраненное.

#01:03:37#

Вопрос: Как избегать влияния майи?

#01:04:41#

Бхакти Лалита Деви Даси: Мы всегда будем защищены, если будем держаться общества святых, а также наших братьев и сестер в Боге, и всегда [будем] заняты в каком-либо важном, ответственном служении. Постепенно к нам придет способность к различению, к самоанализу. Для нас это может быть некой особой ситуацией, в которой мы поймем, что вот это вот — разводка, майя, а вот это — служение. К нам придет определенное понимание. Не сразу, через какое-то время, возможно, но тем не менее мы будем способны для себя это как-то отслеживать. Но пока у нас нет способности к этому различению, мы можем обращаться к более возвышенным вайшнавам. Они способны защитить нас и направить в нужное русло, в нужном направлении. Это помогает всегда быть задействованным в служении и не терять время напрасно.

#01:06:40#

Вчера мы говорили об этом: свободный ум — это кузница дьявол. Поэтому то, что мы говорим, имеет свое значение и практический смысл. Будьте уверены, что проверки придут также, и чем выше мы будем заходить, тем тоньше и изящнее они будут проявляться в нашей жизни. И последняя уловка майи: когда душа пересекает все планы материального бытия и выходит из-под их влияния, майя приходит лично, со сложенными ладонями, и говорит: «Я обманывала тебя все эти жизни, но сейчас я хочу сама служить тебе. Ты станешь Шивой, а я буду твоей возлюбленной, я буду твоей служанкой». Это последний тест, последняя уловка, последняя западня.

#01:08:55#

Тем не менее это ее служение — уводить живых существ, и она с этим служением справляется прекраснейшим образом. Наш взгляд должен быть устремлен на одну цель, и не стоит распыляться, мы должны целеустремленно двигаться по направлению к нашей цели, тогда мы будем спасены. Не нужно думать, что мы сможем избежать проверок, западней, еще чего-то; они обязательно придут, потому что высочайшая перспектива, которой мы желаем достичь в своей жизни, дается непросто, для этого необходимо много чем жертвовать. Если ты не ждешь каких-либо резких поворотов судьбы, ты будешь удивлен и не подготовлен, когда они придут.

#01:10:32#

Мы призваны считать, что все эти проверки и испытания приходят ради нашего улучшения, исправления, нашей закалки. Тат те ’нукампа̄м̇ су-самӣкшама̄н̣о1: все, что приходит в этот мир, все, что приходит к нам, — и желательное, и нежелательное, — мы должны воспринимать как нечто, что направлено на то, чтобы улучшить нас, исправить нас, направить нас. Даже нежелательное учит нас чему-то, и мы должны правильно усвоить эти уроки. Это более глубокий анализ: все то, что приходит ко мне, приходит не просто так, оно приходит ко мне по высочайшей милости Господа. Даже травинка не шелохнется без Его на то попущения, без Его на то милости и воли. Поэтому я воспринимаю все, что приходит ко мне, как высочайшее благо, которое направлено на то, чтобы я улучшился, и чтобы моя жизнь обрела более высокое измерение.

#01:12:50#

Мы должны понимать: все нежелательное, что приходит к нам в течение нашей жизни (в том числе духовной) — это лишь результаты наших собственных поступков и деяний в прошлом. Поэтому мы должны быть благодарны, что все это разом приходит к нам, чтобы мы могли экстерном сдать этот экзамен, чтобы мы могли разом пересечь это и продолжать уже шагать, оставив это позади, как духовные «солдаты». Даже те всевозможные вещи, которые приходят в нашу жизнь, те же самые испытания и уловки майи, также приходят для того, чтобы нас чему-то научить, чтобы мы сумели сделать правильный вывод. Не стоит удивляться, если кто-то не выдержит испытаний, если кто-то провалит экзамен. Как, например, в школе: некоторые студенты, некоторые ученики остаются на второй год, потому что они не окончили свой курс образования. Поэтому нужно быть готовыми и постараться сдать на «отлично».

#01:15:12#

Шрила Шридхар Махарадж говорил о том, что необходимо иметь мужество, подобное Гималаям, для того чтобы пуститься в это путешествие, которое полно своих сложностей и трудностей, которое бесконечно долго, и тем не менее идти по этому пути. Духовное путешествие — это самое выдающееся, самое захватывающее путешествие всех времен и всех планов бытия, поэтому мужайтесь и будьте всегда готовы.

Переводчик: Притху Прабху Брахмачари
 Транскрипцию выполнил: Динанатх Дас
Редактор: Традиш Дас

 

 

Ш́рīматī Бгакті Лалітā Девī Дāсī

Абсолютна гармонія

(10 серпня 2013 року. Лахта, Санкт-Петербург) 

 

Цими днями, ми все ще продовжуємо пам’ятувати про Шрілу Шрідгару Махараджа — він живе в наших серцях, ми пам’ятуємо про нього й цитуємо його вислови, його книги. У вівторок ми святкували день його відходу, і хоча минув вже майже тиждень, тим не менш, все це і досі лишається у нас в пам’яті. Сьогодні мені на думку спало те, що він казав про абсолютну гармонію, і це для нас просто дивовижно, дуже піднесено: гармонія потрібна в житті кожної людини, перш за все — тому, хто практикує, бо для нього завжди необхідно здобути баланс між так званим матеріальним життям і духовним, між багатьма аспектами свого життя. В цьому плані абсолютна гармонія завжди потрібна кожному із нас.

Завжди щодо будь-якого питання існує абсолютна точка зору та відносна, і Шріла Шрідгар Махарадж завжди направляв нас до абсолютного, він завжди вказував в бік вічного та божественного. Шріла Шрідгар Махарадж наводив також приклад із оркестром чи музичною командою, коли безліч інструментів звучать суголосно під керівництвом диригента. Безліч інструментів видають різні звуки, але все це зливається в єдиному звучанні і створює дивовижну музику. Всі інструменти звучать по-різному: флейти, тромбон, струнні, ударні, тим не менш під вмілим керівництвом диригента всі ці звуки перетворюються в дивовижно прекрасну музику.

Нам пропонують отримати роль музичного інструменту, грати в цьому божественному оркестрі під керівництвом істинного диригента, і кожен [повинен] грати свою партію в цьому дивовижному оркестрі. Шріла Шрідгар Махарадж пояснює, що абсолютна гармонія — це головна концепція Божественного, що Центр повсюди, а периферія — ніде. Ми всі — частки, складові органічного Цілого, тому наша задача — служити інтересам Цілого, і так ми дістанемо вірне положення в житті: не як експлуатуючий початок, а як частина Цілого, служачи Йому.

Наше природне, початкове, конституційне положення — бути слугами, не експлуататорами, навпаки бути початком, що віддає. Служіння Центру, Причині всіх причин, джерелу і персоніфікованому гармонічному Початку. І так ми досягнемо джерела нашого сповнення і щастя. Шріла Шрідгар Махарадж пояснює: якщо ви просто будете поливати коріння дерева, то всі гілки, стовбур, листя, квіти — всі вони також будуть насичені. Це те, як садівнику слід піклуватися про дерево: не поливати листя, а поливати коріння. І для того, щоб наситити тіло, ми також приймаємо їжу через рот, і наповнюючи шлунок, ми насичуємо своє тіло енергією та силою. Ми не кладемо їжу в вуха, в очі, чи ніс — це неправильна процедура.

Шріла Шрідгар Махарадж каже, що служіння Центру — наша найвища перспектива, наше найвище устремління. Як, наприклад, планети: всі планети Сонячної системи обертаються навколо Сонця. І всі атоми, молекули всередині тіла працюють на благо всього тіла. Якщо якісь клітини починають працювати заради власних, місцевих інтересів, то так утворюється рак. Загальне улаштування світу має подібну природу, тому наша задача — служити Цілому, чи, як ми казали раніше, стати слушними інструментами для участі в цьому оркестрі.

Більш того, свідомість Крішни настільки прекрасна, що кожному знайдеться своє місце, кожному знайдеться [буквально] «своя кімната». Незважаючи на те, що кожен з нас індивідуальний, тим не менш це буття всеосяжне, настільки всеосяжне, що все стає гармонічним, втрачає місце ідея ворогів, і навіть, якщо такі є в житті, вони не сприймаються ворогами.

Вайшнавська культура полягає в тому, щоб вести смиренне життя, бути терплячими та відноситися із повагою до інших. Це основна практика, яка дана нам Шрі Чайтан’єю Махапрабгу, і яка була записана Ним Самим, власноруч. Шріла Бгактівінода Тгакур говорить, що у відношенні цих трьох якостей — смиренність, терпіння та повага, з найбільшою увагою, з великою відповідальністю ми відносимося до терпіння, тому що через терпіння до нас природним, чистим чином прийде і смиренність, та повага до інших.

Шріла Шрідгар Махарадж каже, що якщо ми будемо терпіти, відноситися з терпінням до всього, то гармонія примножиться. Якщо всі стануть терплячими, то у всьому світі запанує гармонія, всеосяжна гармонія. І таким чином, завдяки терпінню, гармонія пошириться, примножиться та охопить усіх. Це проста, природна істина. Якщо ми застосуємо її в своєму житті, то отримаємо безсумнівне благо та успіх.

Так чи інакше, з цією ідеєю ми знаходимося тут, у світі експлуатації, де ніщо не існує без експлуатування іншого. І на цьому плані буття існують повторні цикли народження та смерті. Це план дій та реакцій, протидій цьому, наслідків. Як Н’ютон сказав в своєму третьому законі: для кожної дії існує рівна та протилежно [спрямована] дія. Ми називаємо це законом карми. Чи знаємо, чи не знаємо ми про це, але тим не менш ми зв’язані по руках і ногах цим законом карми і зазнаємо наслідків своїх власних дій.

Для того, щоб звільнитися від цього, потрібно зробити лише маленьке налагодження, дуже просте. Ми чули про те, що релігія означає правильне самовизначення. Завдяки здобутому правильному куту зору та устремлінню до гармонічного буття ми рано чи пізно досягнемо цього стану. Усвідомивши кепську природу цього світу, деякі намагаються зректися, піти у безмовність, у життя сну без сновидінь, вони бажають знеособитися та перестати існувати, піти у нірвану. Ми не згодні з тим, що це рішенні є позитивним, тому що, навіть знаходячись в цьому стані, стані по-за страждань та по-за існування, — душа рано чи пізно може повернутися до старого та впасти у світ експлуатації. Шріла Шрідгар Махарадж наводить наступну божественну арифметику: «Якщо ви з усього сущого вилучите експлуатацію та зречення, то що залишиться у вас, — бгакті, відданість». І це є позитивне рішення. Так ми отримуємо внутрішню виповненість, пробудження душі до вищої гармонії та здобуваємо позитивні відношення з Абсолютом у п’яти можливих видах взаємовідносин.

Вивчаючи священні писання, такі як Бгаґавад‑ґіта та інші, ми поступово, крок за кроком, слідуючи настановам святих, намагаємося збагнути бгакті‑йоґу і слідувати її шляхом. Ми вивчаємо, як ми можемо прийти до цього та досягти Господа. На цьому плані свідомості неможливе повернення до процесу дій та їх наслідків. Коло карми обривається, існує лише одне позитивне буття, що сповнене різноманіття. Встаючи кожного дня вранці, ми відкриваємо для себе, що у нас є можливість практикувати, брати участь в духовному житті і робити необхідні кроки по напрямку до Господа.

Окрім практики, ми також намагаємося ділитися тим, що є прекрасного у нас, із іншими, з усіма щирими душами. Це найкраща допомога, найкращий вид благодійності — ділитися цим станом, цим знанням, цими можливостями із іншими. Більш того, в писаннях сказано, що якщо ви не розповідаєте те, що дорого та свято для вас — цим божественним посланням, — то це зветься джіва‑хімса, насильство по відношенню до інших живих істот, тому що вони страждають. Тому ми намагаємося також дати натхнення іншим, спонукати їх приєднатися до нас. Чому? Тому що це позитивне всеосяжне буття також призначене і для них, але вони забули чи не підозрюють про це, й тому наша задача — поділитися із ними. Жива істота, що ув’язнена в матеріальну оболонку тіла, повністю знаходиться під непроглядним покровом ілюзії, що зветься маха‑майя.

Ілюзія покриває очі живих істот, і вони сприймають цей світ і своє буття, наче свій рідний будинок. Настільки осліплена, що навіть спостерігаючи смерть навкруги, зокрема смерть своїх близьких людей, родичів, друзів, жива істота тим не менш вважає, що сама вона не помре ніколи. Юдгіштгіра Махарадж сказав: «Це найдивовижніше, що існує в цьому світі». Один з великих садгу, один з останніх імператорів землі, Махарадж Юдгіштгіра, сказав про те, що все дивовижне в цьому світі зводиться до наступного: не дивлячись на те, що жива істота постійно бачить смерть навкруги себе (смерть своїх близьких та інших живих істот), тим не менш вона сама живе так, неначе не помре ніколи. Він каже про те, що жива істота не готується, не готова до смерті. Що він має на увазі? Що жива істота не схильна до того, щоб вести духовне життя, просувати себе до вічного, до Божественного. Час життя надзвичайно цінний, оскільки він здатен направити нас до найвищої мети.

По-справжньому розумні душі використовують цей час життя, рухаються в бік вічного блага, тому що підступна смерть відбере в нас усі тимчасові матеріальні надбання: друзів, родичів, якісь цінні речі, становище, і залишиться тільки вічне. Оскільки ми не знаємо, скільки нам лишилося, ми не можемо бути певними на 100% [що ми маємо достатньо часу], а шанси обмежені, тому ми не повинні упускати їх, ми повинні використовувати їх для духовного життя, для духовного устремління.

Шріла Шрідгар Махарадж каже нам: «Прокиньтеся, підійміться! Пробудіться від сну, глибокого сну, в якому ви перебуваєте! Пробудіться від сну, підведіться і шукайте нектар, тому що всі ви — діти нектару. Всі ви шукаєте Крішну, ви всі в пошуках Його, в пошуках Шрі Крішни, Прекрасної Реальності».

Можливо, в когось є якісь питання? Будь ласка, не соромтеся задавати. Я бачу, здебільшого сьогодні зібралися віддані, приїхали з різних частин Петербургу. Дякую, що ви сьогодні приїхали сюди. Я дуже щаслива була відвідати Україну — це був мій перший візит туди. Я приїхала на фестиваль «VEDALIFE», який тривав тиждень, тільки-но стався від вихідних до вихідних. Ми щойно повернулися звідти і досі переживаємо ті події, і готуємося до наступного фестивалю. А зараз маємо деяке затишшя. Я приїхала трохи раніше, щоб допомогти підготувати ґрунт для наступного фестивалю «VEDALIFE», який відбудеться тут, в Петербурзі. Саме тому я зараз тут, я завжди доступна, якщо я чимось зможу послужити, я завжди на службі у вас. Ґурудев дав мені таку настанову, таке служіння: надихати інших на духовне життя.

Він сказав: «Ти можеш їздити куди завгодно, бути де завгодно, але твоє зайняття буде полягати в тому, щоб завжди надихати відданих та друзів на духовні звершення». Тому мені буде дуже приємно, якщо ви зможете залучати мене до служіння. З 21‑го у нас відбудеться невеликий фестиваль у Москві, потім тут з 27‑го почнеться наступний фестиваль. І ми вважаємо, сподіваємося, що приїдуть віддані з різних частин Росії. Шріла Ґосвамі Махарадж приїде, Шріла Авадгут Махарадж, наші американські брахмачарі‑ентузіасти — Вірачандра та Рамачандра. Ми також сподіваємося, що всім вам випаде вдача вивудити побільше від них. В якому плані? Отримати їх божественне, сприятливе спілкування і через це якось змінитися внутрішньо в найкращий бік.

Ми всі зобов’язані в першу чергу Шрілі Авадгуту Махараджу. Він абсолютно некорисливо, за допомоги Віджая Рамана Прабгу та багатьох з вас організував місію в Росії для блага всіх людей тут. І вдень, і вночі, двадцять чотири години на добу, сім днів на тиждень він зайнятий безкорисливим розповсюдженням свідомості Крішни в Росії, зайнятий служінням. Я ніколи не зустрічала когось подібного до Шріли Авадгути Махараджа, стосовно його серця — воно таке велике і щедре! Він ніколи не думає про себе, але завжди віддає всі сили та енергію, всі можливості заради служіння місії свого вчителя, Шріли Ґовінди Махараджа, тут, в Росії. Ви навіть не можете уявити собі, наскільки це динамічна місія — вона значно випереджає всі інші місії по всьому світі. Стільки різноманітних духовних проектів: ведичний планетарій, кіно і дуже-дуже багато різних напрямків, що розумом згадати їх всі навіть неможливо. Все, що робить Авадгут Махарадж — дивовижне. Динамічна місія, яку очолює динамо-машина, — Шріла Авадгут Махарадж.

Джай Шріла Бгакті Бімал Авадгут Махарадж кі джай!

Можливо, у когось зараз є якісь питання?

Питання: Ми трохи казали про терпіння. Якщо я правильно зрозуміла, смирення та пошана прийдуть після терпіння. А після чого прийде терпіння?

Бгакті Лаліта Деві Дасі: Терпіння приходить, як наслідок нескінченних спроб терпіти. Насправді шанси практикувати терпіння випадають нам щодня, тому не варто упускати їх. І якщо ми щиро будемо намагатися, то допомога зійде до нас. Найпрекрасніше — це дух старанності. Дитя, коли вчиться ходити, приблизно перебуває в такому становищі: він хоче піти, але в наступний момент робить крок і падає, але він все одно підводиться, робить наступний крок і знову падає, але він не припиняє свої спроби. І поступово, завдяки цим спробам, йому вдається робити перші незграбні кроки, але пізніше він вже ходить, прекрасно бігає. Духовне життя подібне до цього.

Є один дуже гарний вірш, в якому говориться про те, що та земля, на яку ми падаємо, повинна послужити нам точкою опори, від якої ми повинні відштовхнутися, з тим щоб знову підвестися. І ми, насправді, не маємо інших занять, крім того як робити спроби, намагатися. Ще є питання?

Одного разу Шріла Ґосвамі Махарадж поставив запитання Ґурудеву, Шрілі Ґовінді Махараджу: «А як ви прийшли до такого глибокого розуміння цієї шлоки, цього вірша про смиренні, терпіння, пошану, тому що ви постійно говорите про це наче зсередини. Як ви прийшли до розуміння цього? Він відповів: «Від розпачу, бо ніщо інше не працює». Будучи ачар’єю, керуючи могутньою місією, постійно взаємодіючи з дуже різними відданими, так чи інакше, не києм, так палицею доводиться приходити до цієї ідеї. Як ми бачимо є така здатність — контроль язика, коли треба казати, а коли не треба, коли відповідати, а коли мовчати, і так далі. Коли те, що треба було сказати, було приємно слухачеві, коли це було лагідно, надихаюче, тоді він говорив. Але, коли навпаки — він вважав за краще зберігати мовчання.

Тому одна з найважливіших практик в нашому житті, в практиці відданості — це контроль язика. Говориться: якщо вам нічого сказати позитивного, то просто помовчте. Ґурудев з легкістю володів цим. Ґурудев сам по собі був дуже смиренною особистістю, тому для нього смирення не було чимось новим чи дивовижним, оскільки себе він завжди сприймав за найнижчого слугу свого Ґуру Махараджа, і все, що приходило до нього, він сприймав як милість його Ґуру Махараджа. Також природнім чином йому вдавалося виказувати пошану до кожного. Чому? Тому що кожного він бачив як служителя його Ґуру Махараджа, виконавця його волі, і більш того, навіть як продовження його Ґуру Махараджа. Таким був його погляд на присутність Божественного в усьому, що його оточувало, і для нього все було гармонічним.

Всі ми були свідками, всі ми бачили, скільки можливостей мав Ґурудев, щоб припинити бути смиренним, терплячим та інше. Скільки разів його ображали, навіть було й таке, що його власні учні. Чи скільки разів він мав привід прогнівитися, але тим не менш він завжди залишався смиренним, терплячим та виказував пошану всім. В такий спосіб, він повчав власним прикладом гармонії своїх учнів, своїх послідовників і всіх. Шріла Ґурудев казав: «В моїх джунглях сила силенна різного звір’я: і тигри, і слони, та інші… Але всі вони живуть в своїй гущі, [кожен] в своїй норі, і у всіх все добре. Все в гармонії».

Стільки дуже різнопланових, різношерстих особистостей — і тим не менш, всіх їх він міг направляти в такий спосіб, щоб все навколо було гармонійно, щоб вони ладили один з одним, і Ґурудев міг створювати цю гармонію. Навіть «найлютіші» тигри, віддані, які були подібними до тигрів, навіть вони ставали лагідними кішками в його присутності. Так йому вдавалося гармонізувати все і вся і використовуючи кожного як інструмент, інструмент в оркестрі Господа — він був тим самим диригентом.

Тож, ми прийшли до того, з чого розпочали. Він — той самий диригент. Всілякі інструменти з різних частин світу — і наладжені, і не наладжені, милозвучні і не дуже — всіх їх він зумів використати, всіх зумів задіяти в своїй чудовій, божественній музиці.

Питання: Я сьогодні зустрічалася з одним знайомим, який слідує імперсональній концепції. Ми говорили про те, як впізнати святу людину. Він дав наступне пояснення: в присутності святого розум іншої людини опиняється в стані шанті, думки йдуть геть, тобто [наступає] стан безмовності, повного спокою, та відсутності думок. Мені хотілося б знати, в присутності Ґурудева таке відбувалося? Чи в нас якесь інше визначення святого?

Бгакті Лаліта Деві Дасі: Ми чули про те, що садгу, святий, — це той, хто робить наше духовне життя можливим. Він — прабгу‑прія, він ще більш любий Господові, аніж Його власне життя, оскільки все, що він робить, все, що він каже, — лише спрямоване на задоволення Всевишнього. Тому слухати святого також дуже приємно для слуху, оскільки це пробуджує внутрішнє життя душі і все, що є світлого в людині. Ми слідуємо за їхніми стопами, ми слідуємо за ними, оскільки вони ведуть нас шляхом до Крішни, вони дарують нам Його. Що може бути більш могутнім чи більш значимим, аніж це?

Вони дарують нам найвище — те, що запатентовано й захищено авторським правом, — тим не менш вони роздають це нам. Вони віддають нам на золотій тарілці те, що самі вважають вищим, і те, що дійсно є вищим. І, можливо, деякий побічний ефект — те, що приходить спокій. Але, перш за все, спокій приходить через те, що вони дарують нам сенс нашого існування, сенс життя, і це додає і спокій, і гарний настрій. Тому ми маємо дещо вищі вимоги до святих, [до розуміння], хто такий святий. Деяке більш піднесене розуміння: вони — ті, хто дарують Господа. Останнє питання?

Питання: А чому настільки важливий сенс життя?

Бгакті Лаліта Деві Дасі: Якщо не мати сенсу в житті, заради чого жити, чого прагнути, то й життя — пустобляка, тому що немає ніякого натхнення і ніякого прагнення, це депресивне й хворе життя. Навіть медики кажуть про це. Нещодавно було проведено чергове дослідження, і статистика показала, що ті, в кого є сенс життя, живуть довше, здоровіше та щасливіше. Не те, щоб нам потрібно було саме знання, але воно приходить як частина здорового глузду. Як можна спонукати себе до якихось дій, пробудившись від сну, якщо в тебе немає сенсу життя, до чого прямувати, для чого існувати? Оскільки ми бажаємо бути духовно здоровими і до чогось все-таки прагнути, перш за все розуміння всіх цих речей приходить у свідомості. Якщо ми будемо свідомими відносно свого життя, якщо ми будемо мати якусь вищу ціль, до якої ми будемо, нехай навіть нескінченно, прямувати, тим не менш це принесе в наше життя величезне благо і надасть нам смаку до життя, надасть нам напрям слідування.

Шріла Шрідгар Махарадж наводить такий приклад: в однієї людини замутився розум, і він забув про те, що в нього є будинок, родина. І він тільки дні тре, збираючи шматочки паперу на вулиці, тобто він займається якоюсь марною працею. День і ніч він збирає ці шматки паперу, не знаючи навіщо, для чого і таке інше. Таким чином, він зайнятий цією марною працею. Він забув про те, що у нього є будинок, у нього є родина, що його життя зовсім інакше, сам подих життя інший, але він цього не бачить.

Приклад цієї божевільної людини — це ілюзія нашого зумовленого існування, в якому ми забули про свій справжній дім і думаємо, що те, як ми живемо зараз, і те, чим ми займаємося, — це дещо справжнє, в той час як духовне життя — це щось відсторонене.

Питання: Як уникати впливу майі?

Бгакті Лаліта Деві Дасі: Ми завжди будемо захищені, якщо будемо триматися товариства святих, а також наших братів і сестер в Бозі, і завжди будемо зайнятті в якомусь важливому, відповідальному служінні. Поступового до нас прийде здатність до розрізнення, до самоаналізу. Для нас це може бути якась особлива ситуація, через яку ми зрозуміємо, що ось це — пастка, омана, майя, а це — служіння. До нас прийде певне розуміння. Не одразу, через деякий час, можливо, але тим не менш для себе ми будемо здатні це якось відстежувати. Але допоки в нас не має такої здатності до цього розрізнення, ми можемо звертатися до більш піднесених вайшнавів. Вони здатні захистити нас і направити в потрібне русло, напровадити. Це допомагає завжди буди задіяним у служінні і дарма не втрачати час.

Вчора ми казали про це: власний розум — це кузня диявола. Тому те, що ми кажемо, має своє значення і практичний сенс. Будьте певні в тому, що перевірки прийдуть, і чим вище ми будемо заходити, тим тоншими та витонченішими вони будуть проявлятися в нашому житті. І остання витівка майі: коли душа перетинає всі плани матеріального буття і виходить з-під впливу, майя приходить особисто, зі складеними долонями і каже: «Я обманювала тебе всі ці життя, але зараз я хочу особисто служити тобі. Ти станеш Шивою, а я буду твоєю коханою, я буду твоєю служницею». Це остання перевірка, остання витівка, остання западня.

Тим не менш це її служіння — уводити живих істот, і вона з цим служінням справляється гарним чином. Наш погляд повинен бути направлений на єдину ціль, і не варто розпилятися, ми повинні спрямовано рухатися в напрямку нашої мети, тоді ми будемо врятовані. Не слід вважати, що ми уникнемо перевірок, пасток, чи ще чогось; вони обов’язково прийдуть, тому що найвища перспектива, яку ми бажаємо досягти в своєму житті, дається непросто, для цього потрібно багато чим пожертвувати. Якщо ти не чекаєш якихось різких поворотів долі, ти будеш здивований і не готовий, коли вони прийдуть.

Нас закликають вважати, що всі ці перевірки та випробування приходять заради нашого покращення, виправлення, нашого гартування. Тат те ’нукампа̄м̇ су‑самӣкшама̄н̣о2: все, що приходить в цей світ, все, що приходить до нас, — і бажане, і небажане, — ми повинні сприймати як дещо, що спрямоване на те, щоб зробити нас краще, виправити нас, напровадити нас. Навіть небажане вчить нас чомусь, і ми повинні правильно засвоїти ці уроки. Це більш глибокий аналіз: все те, що приходить до мене, приходить не просто так, воно приходить до мене по вищій милості Господа. Навіть травинка не ворухнеться без Його відома, без Його на те милості і волі. Тому я сприймаю все, що приходить до мене, як найвище благо, яке направлене на те, щоб я став кращим, і щоб моє життя дісталося більш високого виміру.

Ми повинні розуміти: все небажане, що приходить до нас протягом нашого життя (у тому числі і духовне) — це лише результати наших власних вчинків та дій в минулому. Тому нам треба бути вдячними, що все це разом приходить до нас, щоб ми мали можливість екстерном скласти цей іспит, щоб ми мали можливість разом перетнути це і продовжувати рухатися далі, залишивши це позаду, як духовні «солдати». Навіть різні всілякі речі, що приходять в наше життя, ті ж самі випробовування та витівки майі, також приходять з тим, щоб нас навчити чомусь, щоб ми зуміли зробити правильний висновок. Не варто дивуватися, якщо хтось не витримує випробування, якщо хтось провалив іспит. Як, наприклад, у школі: деякі студенти, деякі учні залишаються на другий рік, тому що вони не засвоїли свого курсу навчання. Тому потрібно бути готовими і намагатися скласти все на «відмінно».

Шріла Шрідгар Махарадж каже, що потрібно мати мужність, подібну Гімалаям, для того щоб пуститися в цю подорож, в якій багацько складнощів та труднощів, яка нескінченно довга, і тим не менш йти цим шляхом. Духовна подорож це — найвидатніша та найзахоплююча подорож всіх часів та всіх планів буття, тому відважуйтесь та будьте завжди готові.

Перекладач: Аннапурна Деві Дасі
Редактор: Крішна Чайтан’я Дас

 


1 Тат те ’нукампа̄м̇ су-самӣкшама̄н̣о, бхун̃джа̄на эва̄тма-кр̣там̇ випа̄кам / хр̣д-ва̄г-вапурбхир видадхан намас те, джӣвета йо мукти-паде са да̄йа-бха̄к — «Мой дорогой Господь, тот, кто смиренно ждет, когда Ты прольешь на него Свою беспричинную милость, терпеливо снося все последствия своих прошлых ошибок и почитая Тебя в сердце, словами и телом, несомненно, достоин освобождения, которое становится его законным правом» («Шримад-Бхагаватам», 10.14.8. Цитируется в «Шри Чайтанья-чаритамрите», Мадхья-лила, 6.261; Антья-лила, 9.77).

2 Тат те ’нукампа̄м̇ су-самīкшама̄н̣о, бгун̃джа̄на ева̄тма-кр̣там̇ віпа̄кам / хр̣д-ва̄г-вапурбгір відадган намас те, джīвета йо мукті-паде са да̄йа-біа̄к — «Мій любий Господь, той, хто смиренно чекає, коли Ти проллєш на нього Свою безпричинну милість, терпляче переносячи всі наслідки своїх минулих помилок і шануючи Тебе в своєму серці, словами та тілом, безсумнівно, вартий звільнення, яке належить йому по праву» («Ш́рīмад‑Бгāґаватам», 10.14.8; «Ш́рī Чаiтанйа-чарітāмр̣та», Мадгйа-лīлā, 6.261; Антйа-лīлā, 9.77).


Главная | Миссия | Учение | Библиотека | Контактная информация | Вьяса-пуджа
Пожертвования