«Пробудитесь, спящие души!» Шрила Б. Н. Ачарья Махарадж. Июнь 2010 года

Шрила Бхакти Нирмал Ачарья Махарадж

Пробудитесь, спящие души!

_{(Июнь 2010 года)}

_{оригинал лекции на английском языке:}

_{http://www.scsmath.com/docs/articles/acharya_maharaj/1006_wake_up_sleeping_souls/wake_up.html}

 

Несколько лет тому назад я давал вечернюю лекцию в одном из наших храмов по «Шри Чайтанья-чаритамрите». И там был один человек, который приходил каждый день, чтобы послушать «Шри Чайтанья-чаритамриту». Он задал мне нелепый вопрос:

— Махарадж, как умер Махапрабху?

Я сказал ему:

— Вы не слушаете «Шри Чайтанья-чаритамриту». Господь никогда не умирал.

— Я слышал в разговорах некоторых людей, что в каком-то смысле Он умер.

Я ответил:

— Это нелепый вопрос. Закройте свои уши руками и не слушайте подобные вещи. Это нигде не описано в «Шри Чайтанья-чаритамрите». Игры Махапрабху никогда не заканчиваются. Он не умирал.

Игры Махапрабху не таковы — Он не умер и не был убит кем-то. Вы никогда не услышите ничего и о том, что Нитьянанда Прабху умер, потому что Они никогда не умирают. Они не мертвы. Они приходят сюда лишь для того, чтобы спасти нас, но мы «держимся за колонны». Сам Кришна приходил, Махапрабху приходил для того, чтобы вытащить нас, но мы держимся за колонны. Вы понимаете? Мы не можем уйти, потому что изо всех сил держимся за колонны. Одна рука вцепилась в колонну, а за другую тянет Махапрабху.

Махапрабху приходил только для того, чтобы забрать нас домой. Джив джаго, джив джаго, гаурачандра боле (Господь Гаурачандра взывает: «Проснитесь, спящие души, проснитесь, спящие души!»)¹. Но мы упорствуем. Ситуация такова. Это связано с бхукти-мукти-сиддхи-ками; рупой, расой, гандхой, шабдой, спаршой (с желанием мирских наслаждений, освобождения от материального существования или мистических совершенств; с формой, вкусом, запахом, звуком и прикосновением). Мы увлекаемся за красотой, вкусом, рупа-расой, и разрушаем наше будущее.

Вы видите, как множество насекомых летят на свет — они привлечены красотой, рупой, и они летят на свет, а затем падают вниз замертво. Раса, вкус, также. Вы видите, как множество муравьев забираются в ящик с черной патокой. Они думают: «Ох, если я выберусь отсюда, то не смогу съесть больше, поэтому я ем, ем, ем», они заползают внутрь и вот — они умирают там. Вы видели: когда вы берете эту черную патоку, там огромное количество муравьев. Ни один из них не может остановиться. Они сами забрались туда и они с той же легкостью могут повернуть обратно, но они не уходят: «Ох, в следующий раз, когда я вернусь, здесь может ничего не остаться. Я возьму, я буду продолжать брать, так как вкус столь приятен». Мирские наслаждения подобны этому. «Ох, я буду вкушать, я буду брать больше и больше — здесь столь много вкуса!» И после этого мы не можем оставить это иллюзорное окружение. Мы не можем уйти.

Это и есть раса-рупа. Тот же фокус, что и с шабдой. Когда слон сходит с ума, убивает людей, уничтожает поля с посевами, разрушает здания, и правительство не может контролировать его, они могут поймать его в ловушку с помощью слонихи. Представители Министерства лесного хозяйства роют яму, помещают туда слониху с поднятым хоботом. И когда безумный слон видит ее, он подходит, чтобы прикоснуться к ней, только прикоснуться и забыть обо всем остальном. Когда он видит: «Ох, там слониха», он теряет контроль и бросается, чтобы прикоснуться к ней — только прикоснуться, — и оказывается в ловушке. Это — прикосновение, спарша.

Рупа, раса, гандха, шабда, спарша. Вы видите, что собаки очень сильно привлекаются запахами. Шабда, звук: змеи приползают на звук. Когда заклинатели змей играют на флейте, все змеи немедленно сползаются к ним. Они привлекаются звуком, приползают, их ловят и убивают.

Рупа, раса, гандха, шабда, спарша. Если мы всегда пребываем под контролем этих явлений, тогда наше будущее мрачно. Мы не думаем, но мы должны думать. Где иллюзорное окружение, где тьма; и где то место, которое лишено иллюзорного окружения и тьмы? Если мы слабеем, тогда иллюзорное окружение набрасывается на нас. Когда мы слабеем, наше сознание Кришны скудеет, тогда майя может атаковать нас и вырвать нас из нашей жизни в сознании Кришны.

Мы можем умереть в любой момент, так почему же мы должны растрачивать наше время, думая: «Я сделаю это завтра»? Шрила Гурудев [Шрила Бхакти Сундар Говинда Дев-Госвами Махарадж], бывало, говорил нам: «Когда вы отправляетесь принять омовение в Ганге зимой, очень холодно, и вы ждете, ждете: “Когда же встанет солнце?”, — но если вы немедленно, не колеблясь, снимите свою гамчу [полотенце] и бросите ее в Гангу, то подумаете: “Моя гамча уплывает, поэтому мне придется прыгнуть!”»

Вы должны отбросить свой ум. Вы должны сделать это сейчас; зачем ждать до завтра? Служение завтра, воспевание завтра — завтра может никогда не настать. Утхоре утхоре бхаи аро то самойа наи, ‘кришна бхаджа’ боле учхаихсваре: «Проснись, вставай, брат, нельзя терять ни минуты! Служи и поклоняйся своему Господу, Шри Кришне!»²

Переводчик: Ювати Деви Даси
Редактор: Традиш Дас

 

 

Шріла Бхакті Нірмал Ачарья Махарадж

Прокиньтеся, сплячі душі!

_{(Червень 2010 року)}

_{оригінал лекції англійською мовою:}

_{http://www.scsmath.com/docs/articles/acharya_maharaj/1006_wake_up_sleeping_souls/wake_up.html}

 

Кілька років тому я давав вечірній клас в одному з наших храмів по «Шрі Чайтанья-чарітамріті». І там була присутняодна людина, яка приходила щодня, щоб послухати «Шрі Чайтанья-чарітамріту». Вона поставила мені безглузде питання:

— Махарадж, як помер Махапрабху?

Я сказав йому:

— Ви не слухаєте «Шрі Чайтанья-чарітамріту». Господь ніколи не вмирав.

— Я чув у розмовах деяких людей, що в якомусь сенсі Він помер.

Я відповів:

— Це безглузде питання. Закрийте свої вуха руками і не слухайте подібні речі. Це ніде не описано в «Шрі Чайтанья-чарітамріті». Ігри Махапрабху ніколи не закінчуються. Він не вмирав.

Ігри Махапрабху зовсім інакші — Він не помер і не був убитий кимось. Ви ніколи не почуєте нічого і про те, що Нітьянанда Прабху помер, тому що Вони ніколи не вмирають. Вони не мертві. Вони приходять сюди лише для того, щоб врятувати нас, але ми «тримаємося за колони». Сам Крішна приходив, Махапрабху приходив для того, щоб витягнути нас, але ми тримаємося за колони. Ви розумієте? Ми не можемо піти, тому що з усіх сил тримаємося за колони. Одна рука вчепилася в колону, а за іншу тягне Махапрабху.

Махапрабху приходив тільки для того, щоб забрати нас додому. Джив джаго, джив джаго, гаурачандра боле (Господь Гаурачандра благає: «Прокиньтеся, сплячі душі, прокиньтеся, сплячі душі!»)³. Але ми впираємося. Ситуація така. Це пов’язано з бхукті-мукті-сіддхі-камі; рупою, расою, гандхою, шабдою, спаршою (з бажанням мирських насолод, звільнення від матеріального існування чи містичних довершеностей; з формою, смаком, запахом, звуком і дотиком). Ми захоплюємося красою, смаком, рупа-расою, і руйнуємо наше майбутнє.

Ви бачите, як безліч комах летять на світло — вони приваблюються красою, рупою, і вони летять на світло, а потім падають вниз замертво. Раса, смак, також. Ви бачите, як безліч мурашок забираються в ящик з чорною патокою. Вони думають: «Ох, якщо я виберуся звідси, то не зможу з’їсти більше, тому я їм, їм, їм», вони заповзають всередину і ось — вони вмирають там. Ви бачили: коли ви берете цю чорну патоку, там величезна кількість мурах. Жоден з них не може зупинитися. Вони самі забралися туди і вони з тією ж легкістю можуть повернути назад, але вони не йдуть: «Ох, наступного разу, коли я повернуся, тут може нічого не залишитися. Я візьму, я буду продовжувати брати, оскільки смак настільки приємний». Мирські насолоди подібні цьому. «Ох, я буду куштувати, я буду брати більше і більше — тут настільки багато смаку!» І після цього ми не можемо залишити це ілюзорне оточення. Ми не можемо піти.

Це і є раса-рупа. Той же фокус, що і з шабдою. Коли слон божеволіє, вбиває людей, знищує поля з посівами, руйнує будівлі, і уряд не може контролювати його, вони можуть зловити його в пастку за допомогою слонихи. Представники Міністерства лісового господарства риють яму, поміщають туди слониху з піднятим хоботом. І коли божевільний слон бачить її, він підходить, щоб доторкнутися до неї, тільки доторкнутися і забути про все інше. Коли він бачить: «Ох, там слониха», він втрачає контроль і кидається, щоб доторкнутися до неї — тільки доторкнутися, — і опиняється в пастці. Це — дотик, спарша.

Рупа, раса, гандха, шабда, спарша. Ви бачите, що собаки дуже сильно приваблюються запахами. Шабда, звук: змії приповзають на звук. Коли заклинателі змій грають на флейті, всі змії негайно сповзаються до них. Вони приваблюються звуком, приповзають, їх ловлять і вбивають.

Рупа, раса, гандха, шабда, спарша. Якщо ми завжди перебуваємо під контролем цих явищ, тоді наше майбутнє похмуро. Ми не думаємо, але ми повинні думати. Де ілюзорне оточення, де темрява; і де те місце, яке позбавлене ілюзорного оточення і темряви? Якщо ми слабшаємо, тоді ілюзорне оточення накидається на нас. Коли ми слабшаємо, наша свідомість Крішни бідніє, тоді майя може атакувати нас і вирвати нас з нашого життя у свідомості Крішни.

Ми можемо померти в будь-який момент, так чому ж ми повинні розтрачувати наш час, думаючи: «Я зроблю це завтра»? Шріла Гурудев [Шріла Бхакті Сундар Говінда Дев-Госвамі Махарадж], бувало, казав нам: «Коли ви відправляєтеся прийняти омовіння в Гангу взимку, дуже холодно, і ви чекаєте, чекаєте: „Коли ж зійде сонце?“, — але якщо ви негайно, не вагаючись, скинете свою гамчу [рушник] і кинете її в Гангу, то поміркуєте: „Моя гамча упливає, тому мені доведеться стрибнути!“»

_{¹↑ Шрила Бхактивинод Тхакур «Арунодойа-киртан», II (стих 1).}

_{²↑ Гопал Говинда Маханта «Ачарья вандана» (стих 15).}

_{³↑ Шріла Бхактівінод Тхакур «Арунодойа-кіртан», II (вірш 1).}

_{⁴↑ Гопал Говінда Маханта «Ачарья вандана» (вірш 15).}