«Объединение усилий ради высшей цели». Шрила Б. Н. Ачарья Махарадж. 13 августа 2009 года. Лахта, Санкт-Петербург



скачать (формат MP4, 56.59M)
Скачать звук (MP3)

Russian
 

Шрила Бхакти Нирмал Ачарья Махарадж

Объединение усилий ради высшей цели

(13 августа 2009 года. Лахта, Санкт-Петербург)


Мы очень счастливы, что милость наших учителей, нашей гуру-варги пролилась здесь на наших преданных. Здесь, в Москве и Санкт-Петербурге, по милости Шрилы Гурудева смогли основать храмы, центры, сюда пришли Божества. Писания говорят, что только в обществе подлинных преданных можно обрести настоящее счастье, поскольку преданные несут его в своих сердцах. Когда они объединяются, тогда подлинная бхакти-ананда проявляется в этом мире.

Сам Кришна говорит, что разлука с преданными для Него невыносима. Шри Чайтанья Махапрабху также нисшел со всеми Своими преданными. Махапрабху после принятия санньясы, отреченного образа жизни, покидая Навадвипа-дхаму и направляясь в Джаганнатха Пури, дал благословление преданным. Он сказал: «Нитьянанда Прабху, Шривас Пандит, где бы вы ни прославляли Господа, где бы вы ни воспевали санкиртану, Я всегда буду присутствовать там».

Преданные всегда получают защиту от Господа. В то время, когда Махапрабху начал санкиртану в Навадвипе, оппозиция завидовала Шривасу Тхакуру. Он воспевал вместе с преданными по ночам санкиртану в своем доме. Но атеисты возмущались, они говорили: «Что такое происходит? В Навадвипе по ночам происходит неизвестно что. Мы придем и разнесем в щепки дом Шриваса Тхакура и выкинем его в воду». Но как только Махапрабху услышал об этом, Он тут же явился в том месте. Преданные были испуганы, что атеисты, безбожники помешают санкиртане, и Махапрабху, появившись в этом месте, сказал: «Никто не сможет остановить воспевание Святого Имени, Я смогу обратить людей всего мира в вайшнавов. Посмотрите, если вы не верите Мне». Он подозвал девочку, которой было три года. Ее звали Нараяни, она была родственницей Вриндавана Даса Тхакура. Он прикоснулся к ней и сказал: «Обрети кришна-прему, воспевай Святое Имя». Все были в шоке, увидев, как девочка стала испытывать глубочайший экстаз любви к Богу, стала петь и танцевать. Тогда преданные поняли, что может быть выше любви, что может победить любовь.

Я очень счастлив, что здесь мы совместно отмечаем день явления Господа Кришны. Конечно же, в Индии в наш храм придут тысячи людей, прихожане со всей Индии, однако всегда очень важно, когда общаются именно те личности, которые осознанно приняли духовную жизнь. Наши учителя призывали нас не к количеству, а качеству. Качество — самое главное.

В нашей миссии отмечаются многие праздники: день явления Кришны, дни явления учителей, день явления Гауранги Махапрабху. Мы проводим эти праздники, но какова их суть? Преданные собираются вместе и они служат друг другу, они служат вайшнавам. Так наши сердца очищаются. В этом мире существует множество идей о том, как делать добро, но если мы рассмотрим так называемое мирское благо, то увидим, что даже открытие госпиталей, излечение многих больных людей не освободят их от смерти. В конечном итоге все смертны в этом мире. Однако сознание Кришны, божественная любовь — это возможность бессмертия души и связь с высшим миром. Самое высшее проявление учения Махапрабху — джива-дойа, нама-ручи, вайшнава-сева (сострадание к живым существам, вкус к воспеванию Святого Имени, служение вайшнавам) — построено на том, что высшее сострадание — это дарование бессмертия живому существу. Необходимо освободить его от рождений и смертей, даровать ему осознание его внутренней природы — в этом суть нашей духовной практики. Однако часто мы ощущаем, что в нас нет желания воспевать Святое Имя, потому что в наших сердцах, помимо желания воспевать Святое Имя, есть еще материалистичные желания. Однако служение вайшнавам, общение с преданными постепенно устраняют наши материалистичные желания, и подлинные, духовные желания воцаряются. Тогда настоящая духовная жизнь возможна.

Часто из-за своего материалистичного сознания нам кажется, что Божества, Господь, который присутствует здесь, — это что-то материальное. Мы воспринимаем Божества как нечто явленное из камня. На самом деле Господь является через сердце святого, через сердце Гуру. Сам Господь Вайкунтхи, сам Господь духовного мира нисшел сюда как сын Махараджи Нанды, как непосредственное проявление Абсолютной Верховной Личности Бога. И Он явил Себя здесь нам. В соприкосновении с этим состоит наша величайшая удача. Нам стоит лишь это осознать.

Господь всегда переживает разлуку со Своими преданными. В писаниях приведено огромное количество историй, когда сам Господь лично был свидетелем — как Сакши Гопал, описанный в «Чайтанья-чаритамрите», который пришел подтвердить слова клятвы Своего преданного. Есть история о том, как Божества сходили с алтаря, Они вступали в отношения с преданными, Они принимали прасад. И многие другие истории. Мы также знаем, что наши учителя получали особую милость — как, например, Мадхавендра Пури. Когда он был во Вриндаване, сам Господь пришел, чтобы дать ему молоко. Такова природа Господа, такова Его милость, так Он переживает, заботится о каждом преданном. Сказано, что Господь переживает разлуку со Своими слугами.

Гурудев всегда говорит о том, что люди чересчур легковерны. Им кажется, что прежде всего важна их личная, персональная жизнь. Они удовлетворяют все свои мирские желания, а духовную жизнь оставляют на старость, на потом. Но так они рождаются и умирают из жизни в жизнь. Зачем оставлять самое важное, самое ценное на потом, когда сегодня, сейчас у тебя есть полная возможность начать жить духовной жизнью, и тебя ничто не ограничивает?..

Переводчик: Шрила Б. Б. Авадхут Махарадж
Транскрипцию выполнил: Вишварупа Дас
Редактор: Традиш Дас



Ukrainian

Шріла Бхакті Нірмал Ачар’я Махарадж

Об’єднання зусиль заради вищої мети

(13 серпня 2009 року. Лахта, Санкт-Петербург)  

 

Ми дуже щасливі, що милість наших вчителів, нашої гуру‑варги пролилася тут на наших відданих. Тут, у Москві та Санкт-Петербурзі, за милості Шріли Гурудева, Шрілі Авадхуту Махараджу вдалось заснувати храми, центри, сюди прийшли Божества. Писання кажуть, що тільки в оточенні істинних відданих можна отримати справжнє щастя, оскільки віддані несуть його в своїх серцях. Коли вони об’єднуються, тоді істинна бхакті-ананда являє себе в цьому світі.

Сам Крішна каже, що розлука з відданими для Нього нестерпна. Шрі Чайтан’я Махапрабху також зійшов з усіма Своїми відданими. Махапрабху після прийняття санньяси, зречення, покидаючи Навадвіп Дхаму та направляючись до Джаганнатха Пурі, дав благословення відданим. Він сказав: «Ніт’янанда Прабху, Шрівас Пандіт, де б ви не прославляли Господа, де б ви не оспівували санкіртану, Я завжди буду присутній там».

Віддані завжди отримують захист Господа. У той час, коли Махапрабху розпочав санкіртану у Навадвіпі, опозиція заздрила Шрівасу Тхакуру. Він оспівував разом з відданими щоночі санкіртану у своєму будинку. Але атеїсти обурювалися, вони казали: «Що це відбувається? У Навадвіпі вночі відбувається казна-що. Ми прийдемо та порозбираємо на тріски будинок Шріваса Тхакура і викинемо його у води Ганги». Але, як тільки-но Махапрабху почув про це, Він тієї ж миті з’явився в тому місці. Віддані були налякані, тому що атеїсти, безбожники стануть на перешкоді проведенню санкіртани, та Махапрабху, з’явившись в цьому місці, сказав: «Ніхто не зможе зупинити оспівування Святого Імені, Я зможу обернути людей всього світу у вайшнавів. Подивіться, якщо ви не віруєте в Мене». Він підізвав дівчинку, котрій було десь три-чотири роки. ЇЇ звали Нараяні, і вона була матір’ю Вріндавана Даса Тхакура та племінницею Шріваса Пандита. Він доторкнувся до неї і сказав: «Отримай крішна‑прему, оспівуй Святе Ім’я». Всі були здивовані, побачивши, як дівчинка почала відчувати глибокий екстаз любові до Бога, почала співати і танцювати. Тоді віддані зрозуміли: «Що може бути вище за любов!? Що може перемогти любов!?»

Я дуже щасливий, що тут ми спільно відзначаємо день появи Господа Крішни. Звісно, в Індії, до нашого храму, прийдуть тисячі людей, парафіяни з усієї Індії, проте завжди дуже важливо, коли спілкуються саме ті особистості, котрі свідомо прийняли духовне життя. Наші вчителі закликали нас не до кількості, а до якості. Якість — найголовніше.

Наша місія відзначає багато свят: день появи Крішни, дні появи вчителів, день появи Гауранги Махапрабху. Ми проводимо ці свята, але яка їхня суть? Віддані збираються разом і вони служать один одному, вони служать вайшнавам. Таким чином наші серця очищаються. В цьому світі існує безліч ідей про те, як робити добро, але якщо ми розглянемо так зване «мирське благо», то побачимо, що навіть відкриття госпіталів, вилікування багатьох хворих людей не визволять їх від смерті. Зрештою, всі ми смертні в цьому світі. Однак, свідомість Крішни, божественна любов — це можливість безсмертя душі і зв’язок з вищим світом. Найвищий прояв вчення Махапрабху — джива‑дойа, нама‑ручі, вайшнава‑сева (співчуття до живих істот, смак до оспівування Святого Імені, служіння вайшнавам) — побудовано на тому, що вище співчуття — це дарування безсмертя живій істоті. Необхідно визволити його від народжень та смертей, дарувати йому усвідомлення своєї внутрішньої природи — в цьому суть нашої духовної практики. Однак, часто ми відчуваємо, що в нас не має бажання оспівувати Святе Ім’я, тому що в наших серцях, окрім бажання оспівувати Святе Ім’я, є ще матеріалістичні бажання. Проте, служіння вайшнавам, спілкування з відданими поступово усуває наші матеріалістичні бажання, і справжні, духовні бажання запановують. Тоді справжнє духовне життя стає можливим.

Часто через нашу матеріалістичну свідомість нам здається, що Божества, Господь, котрий присутній тут, — це щось матеріалістичне. Ми сприймаємо Божества, як дещо явленне з каміння. Насправді, Господь являє себе через серце святого, через серце Гуру. Сам Господь Вайкунтхи, сам Господь духовного світу зійшов сюди, як син Махараджи Нанди, як безпосередній прояв Абсолютної Верховної Особистості Бога. І Він явив Себе тут нам. У зіткненні із цим полягає наша велика удача. Нам варто лише це усвідомити.

Господь завжди переживає розлуку зі Своїми відданими. В писаннях приведена багата кількість історій, коли Сам Господь особисто був свідком — як Сакши Гопал, описаний в «Чайтан’ї‑чарітамріті», який прийшов підтвердити слова клятви Свого відданого. Є історії про те, як Божества сходили з вівтаря, Вони вступили у відношення з відданими, Вони приймали прасад. І багато інших історій. Ми також знаємо, що наші вчителі отримували особливу милість — як, наприклад, Мадхавендра Пурі. Коли він був у Вріндавані, Сам Господь прийшов, щоб дати йому молока. Такою є природа Господа, така Його милість, так Він переживає, піклується про кожного відданого. Сказано, що Господь переживає розлуку зі Своїми слугами.

Гурудев завжди говорить про те, що люди надто легковірні. Їм здається, що переш за все важливе їх особисте, персональне життя. Вони задовольняють усі свої мирські бажання, а духовне життя залишають на старість, на потім. Таким чином вони народжуються та помирають життя за життям. Навіщо найважливіше, найцінніше залишати на потім, коли вже сьогодні, вже зараз у тебе є цілковита можливість розпочати жити духовним життям, і тебе ніщо не обмежує?... 

Перекладач: Аннапурна Девi Дасi
Редактор: Крішна Чайтан’я Дас
 




←  «Живительный нектар рассказов о Кришне». Шрила Б. С. Госвами Махарадж. 21 августа 2011 года. Лахта, Санкт-Петербург ·• Архив новостей •· «Детские игры Кришны». Шрила Б. Н. Ачарья Махарадж. 13 августа 2009 года. Лахта, Санкт-Петербург  →


Код для вставки     Скачать видео (формат FLV, 76.3 МБ)     Скачать звук (MP3)
Как смотреть .flv файлы: справка

Russian
 

Шрила Бхакти Нирмал Ачарья Махарадж

Объединение усилий ради высшей цели

(13 августа 2009 года. Лахта, Санкт-Петербург)


Мы очень счастливы, что милость наших учителей, нашей гуру-варги пролилась здесь на наших преданных. Здесь, в Москве и Санкт-Петербурге, по милости Шрилы Гурудева смогли основать храмы, центры, сюда пришли Божества. Писания говорят, что только в обществе подлинных преданных можно обрести настоящее счастье, поскольку преданные несут его в своих сердцах. Когда они объединяются, тогда подлинная бхакти-ананда проявляется в этом мире.

Сам Кришна говорит, что разлука с преданными для Него невыносима. Шри Чайтанья Махапрабху также нисшел со всеми Своими преданными. Махапрабху после принятия санньясы, отреченного образа жизни, покидая Навадвипа-дхаму и направляясь в Джаганнатха Пури, дал благословление преданным. Он сказал: «Нитьянанда Прабху, Шривас Пандит, где бы вы ни прославляли Господа, где бы вы ни воспевали санкиртану, Я всегда буду присутствовать там».

Преданные всегда получают защиту от Господа. В то время, когда Махапрабху начал санкиртану в Навадвипе, оппозиция завидовала Шривасу Тхакуру. Он воспевал вместе с преданными по ночам санкиртану в своем доме. Но атеисты возмущались, они говорили: «Что такое происходит? В Навадвипе по ночам происходит неизвестно что. Мы придем и разнесем в щепки дом Шриваса Тхакура и выкинем его в воду». Но как только Махапрабху услышал об этом, Он тут же явился в том месте. Преданные были испуганы, что атеисты, безбожники помешают санкиртане, и Махапрабху, появившись в этом месте, сказал: «Никто не сможет остановить воспевание Святого Имени, Я смогу обратить людей всего мира в вайшнавов. Посмотрите, если вы не верите Мне». Он подозвал девочку, которой было три года. Ее звали Нараяни, она была родственницей Вриндавана Даса Тхакура. Он прикоснулся к ней и сказал: «Обрети кришна-прему, воспевай Святое Имя». Все были в шоке, увидев, как девочка стала испытывать глубочайший экстаз любви к Богу, стала петь и танцевать. Тогда преданные поняли, что может быть выше любви, что может победить любовь.

Я очень счастлив, что здесь мы совместно отмечаем день явления Господа Кришны. Конечно же, в Индии в наш храм придут тысячи людей, прихожане со всей Индии, однако всегда очень важно, когда общаются именно те личности, которые осознанно приняли духовную жизнь. Наши учителя призывали нас не к количеству, а качеству. Качество — самое главное.

В нашей миссии отмечаются многие праздники: день явления Кришны, дни явления учителей, день явления Гауранги Махапрабху. Мы проводим эти праздники, но какова их суть? Преданные собираются вместе и они служат друг другу, они служат вайшнавам. Так наши сердца очищаются. В этом мире существует множество идей о том, как делать добро, но если мы рассмотрим так называемое мирское благо, то увидим, что даже открытие госпиталей, излечение многих больных людей не освободят их от смерти. В конечном итоге все смертны в этом мире. Однако сознание Кришны, божественная любовь — это возможность бессмертия души и связь с высшим миром. Самое высшее проявление учения Махапрабху — джива-дойа, нама-ручи, вайшнава-сева (сострадание к живым существам, вкус к воспеванию Святого Имени, служение вайшнавам) — построено на том, что высшее сострадание — это дарование бессмертия живому существу. Необходимо освободить его от рождений и смертей, даровать ему осознание его внутренней природы — в этом суть нашей духовной практики. Однако часто мы ощущаем, что в нас нет желания воспевать Святое Имя, потому что в наших сердцах, помимо желания воспевать Святое Имя, есть еще материалистичные желания. Однако служение вайшнавам, общение с преданными постепенно устраняют наши материалистичные желания, и подлинные, духовные желания воцаряются. Тогда настоящая духовная жизнь возможна.

Часто из-за своего материалистичного сознания нам кажется, что Божества, Господь, который присутствует здесь, — это что-то материальное. Мы воспринимаем Божества как нечто явленное из камня. На самом деле Господь является через сердце святого, через сердце Гуру. Сам Господь Вайкунтхи, сам Господь духовного мира нисшел сюда как сын Махараджи Нанды, как непосредственное проявление Абсолютной Верховной Личности Бога. И Он явил Себя здесь нам. В соприкосновении с этим состоит наша величайшая удача. Нам стоит лишь это осознать.

Господь всегда переживает разлуку со Своими преданными. В писаниях приведено огромное количество историй, когда сам Господь лично был свидетелем — как Сакши Гопал, описанный в «Чайтанья-чаритамрите», который пришел подтвердить слова клятвы Своего преданного. Есть история о том, как Божества сходили с алтаря, Они вступали в отношения с преданными, Они принимали прасад. И многие другие истории. Мы также знаем, что наши учителя получали особую милость — как, например, Мадхавендра Пури. Когда он был во Вриндаване, сам Господь пришел, чтобы дать ему молоко. Такова природа Господа, такова Его милость, так Он переживает, заботится о каждом преданном. Сказано, что Господь переживает разлуку со Своими слугами.

Гурудев всегда говорит о том, что люди чересчур легковерны. Им кажется, что прежде всего важна их личная, персональная жизнь. Они удовлетворяют все свои мирские желания, а духовную жизнь оставляют на старость, на потом. Но так они рождаются и умирают из жизни в жизнь. Зачем оставлять самое важное, самое ценное на потом, когда сегодня, сейчас у тебя есть полная возможность начать жить духовной жизнью, и тебя ничто не ограничивает?..

Переводчик: Шрила Б. Б. Авадхут Махарадж
Транскрипцию выполнил: Вишварупа Дас
Редактор: Традиш Дас



Ukrainian

Шріла Бхакті Нірмал Ачар’я Махарадж

Об’єднання зусиль заради вищої мети

(13 серпня 2009 року. Лахта, Санкт-Петербург)  

 

Ми дуже щасливі, що милість наших вчителів, нашої гуру‑варги пролилася тут на наших відданих. Тут, у Москві та Санкт-Петербурзі, за милості Шріли Гурудева, Шрілі Авадхуту Махараджу вдалось заснувати храми, центри, сюди прийшли Божества. Писання кажуть, що тільки в оточенні істинних відданих можна отримати справжнє щастя, оскільки віддані несуть його в своїх серцях. Коли вони об’єднуються, тоді істинна бхакті-ананда являє себе в цьому світі.

Сам Крішна каже, що розлука з відданими для Нього нестерпна. Шрі Чайтан’я Махапрабху також зійшов з усіма Своїми відданими. Махапрабху після прийняття санньяси, зречення, покидаючи Навадвіп Дхаму та направляючись до Джаганнатха Пурі, дав благословення відданим. Він сказав: «Ніт’янанда Прабху, Шрівас Пандіт, де б ви не прославляли Господа, де б ви не оспівували санкіртану, Я завжди буду присутній там».

Віддані завжди отримують захист Господа. У той час, коли Махапрабху розпочав санкіртану у Навадвіпі, опозиція заздрила Шрівасу Тхакуру. Він оспівував разом з відданими щоночі санкіртану у своєму будинку. Але атеїсти обурювалися, вони казали: «Що це відбувається? У Навадвіпі вночі відбувається казна-що. Ми прийдемо та порозбираємо на тріски будинок Шріваса Тхакура і викинемо його у води Ганги». Але, як тільки-но Махапрабху почув про це, Він тієї ж миті з’явився в тому місці. Віддані були налякані, тому що атеїсти, безбожники стануть на перешкоді проведенню санкіртани, та Махапрабху, з’явившись в цьому місці, сказав: «Ніхто не зможе зупинити оспівування Святого Імені, Я зможу обернути людей всього світу у вайшнавів. Подивіться, якщо ви не віруєте в Мене». Він підізвав дівчинку, котрій було десь три-чотири роки. ЇЇ звали Нараяні, і вона була матір’ю Вріндавана Даса Тхакура та племінницею Шріваса Пандита. Він доторкнувся до неї і сказав: «Отримай крішна‑прему, оспівуй Святе Ім’я». Всі були здивовані, побачивши, як дівчинка почала відчувати глибокий екстаз любові до Бога, почала співати і танцювати. Тоді віддані зрозуміли: «Що може бути вище за любов!? Що може перемогти любов!?»

Я дуже щасливий, що тут ми спільно відзначаємо день появи Господа Крішни. Звісно, в Індії, до нашого храму, прийдуть тисячі людей, парафіяни з усієї Індії, проте завжди дуже важливо, коли спілкуються саме ті особистості, котрі свідомо прийняли духовне життя. Наші вчителі закликали нас не до кількості, а до якості. Якість — найголовніше.

Наша місія відзначає багато свят: день появи Крішни, дні появи вчителів, день появи Гауранги Махапрабху. Ми проводимо ці свята, але яка їхня суть? Віддані збираються разом і вони служать один одному, вони служать вайшнавам. Таким чином наші серця очищаються. В цьому світі існує безліч ідей про те, як робити добро, але якщо ми розглянемо так зване «мирське благо», то побачимо, що навіть відкриття госпіталів, вилікування багатьох хворих людей не визволять їх від смерті. Зрештою, всі ми смертні в цьому світі. Однак, свідомість Крішни, божественна любов — це можливість безсмертя душі і зв’язок з вищим світом. Найвищий прояв вчення Махапрабху — джива‑дойа, нама‑ручі, вайшнава‑сева (співчуття до живих істот, смак до оспівування Святого Імені, служіння вайшнавам) — побудовано на тому, що вище співчуття — це дарування безсмертя живій істоті. Необхідно визволити його від народжень та смертей, дарувати йому усвідомлення своєї внутрішньої природи — в цьому суть нашої духовної практики. Однак, часто ми відчуваємо, що в нас не має бажання оспівувати Святе Ім’я, тому що в наших серцях, окрім бажання оспівувати Святе Ім’я, є ще матеріалістичні бажання. Проте, служіння вайшнавам, спілкування з відданими поступово усуває наші матеріалістичні бажання, і справжні, духовні бажання запановують. Тоді справжнє духовне життя стає можливим.

Часто через нашу матеріалістичну свідомість нам здається, що Божества, Господь, котрий присутній тут, — це щось матеріалістичне. Ми сприймаємо Божества, як дещо явленне з каміння. Насправді, Господь являє себе через серце святого, через серце Гуру. Сам Господь Вайкунтхи, сам Господь духовного світу зійшов сюди, як син Махараджи Нанди, як безпосередній прояв Абсолютної Верховної Особистості Бога. І Він явив Себе тут нам. У зіткненні із цим полягає наша велика удача. Нам варто лише це усвідомити.

Господь завжди переживає розлуку зі Своїми відданими. В писаннях приведена багата кількість історій, коли Сам Господь особисто був свідком — як Сакши Гопал, описаний в «Чайтан’ї‑чарітамріті», який прийшов підтвердити слова клятви Свого відданого. Є історії про те, як Божества сходили з вівтаря, Вони вступили у відношення з відданими, Вони приймали прасад. І багато інших історій. Ми також знаємо, що наші вчителі отримували особливу милість — як, наприклад, Мадхавендра Пурі. Коли він був у Вріндавані, Сам Господь прийшов, щоб дати йому молока. Такою є природа Господа, така Його милість, так Він переживає, піклується про кожного відданого. Сказано, що Господь переживає розлуку зі Своїми слугами.

Гурудев завжди говорить про те, що люди надто легковірні. Їм здається, що переш за все важливе їх особисте, персональне життя. Вони задовольняють усі свої мирські бажання, а духовне життя залишають на старість, на потім. Таким чином вони народжуються та помирають життя за життям. Навіщо найважливіше, найцінніше залишати на потім, коли вже сьогодні, вже зараз у тебе є цілковита можливість розпочати жити духовним життям, і тебе ніщо не обмежує?... 

Перекладач: Аннапурна Девi Дасi
Редактор: Крішна Чайтан’я Дас
 


Главная | Миссия | Учение | Библиотека | Контактная информация | Вьяса-пуджа
Пожертвования